Постанова

від 27.12.2018 по справі 708/1012/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1903/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чигиринська аграрна компанія на рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2018 року у складі судді Івахненко О.Г. у справі за позовом ОСОБА_5 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) Чигиринська аграрна компанія , третя особа: Чигиринська районна державна адміністрація, про скасування речового права оренди землі та повернення земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2018 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на порушення його прав щодо реалізації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що він є власником земельної ділянки площею 6,57 га кадастровий номер 7125485000:01:001:0487, розміщеної в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області.

30 травня 2012 року позивач уклав з СТОВ Чигиринська аграрна компанія договір оренди вищевказаної земельної ділянки. Речове право за договором оренди було зареєстровано в державному реєстрі 14.01.2014 року.

Позивач передав земельну ділянку відповідачу в день підписання договору оренди.

Договір, підписаний позивачем та відповідачем, на підставі якого було внесено запис до Державного реєстру про речове право, укладався відповідно до вимог Закону України Про оренду землі , які були чинні на день його підписання.

Згідно з п. 7 договору його укладено на 5 років, початком терміну дії договору є дата проведення державної реєстрації.

Відповідно до пункту 40 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Позивач вказав, що норми права та умови договору, узгоджені сторонами на день складання договору, вимагали проведення державної реєстрації договору, без якої він не набирав чинності.

Разом з тим, державна реєстрація договору не була проведена, у зв'язку із чим договір не набрав чинності. Тому, фактично рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також запис про речове право здійснено безпідставно, тобто на основі договору, який не набрав чинності та створив юридичні наслідки у вигляді виникнення речового права - права оренди земельної ділянки.

Таким чином, належна позивачеві земельна ділянка без законних підстав знаходиться у користуванні відповідача.

Зважаючи на безпідставність внесення відомостей про речове право, наявність таких відомостей перешкоджає власнику у реалізації свого права власності, як на самостійне користування земельною ділянкою, так і передачу її в оренду.

На підставі викладеного, позивач просив суд скасувати речове право оренди належної йому на праві власності земельної ділянки, що зареєстровано на підставі договору оренди від 30.05.2012 року між ОСОБА_5 та СТОВ Чигиринська аграрна компанія , а також рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Також просив зобов'язати СТОВ Чигиринська аграрна компанія повернути спірну земельну ділянку.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2018 року позов задоволено.

Скасовано речове право оренди земельної ділянки площею 6,57 га, кадастровий номер 7125485000:01:001:0487, розміщеної в адміністративних межах Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області, зареєстрованого на підставі договору оренди землі, укладеного 30.05.2012 року між ОСОБА_5 та СТОВ Чигиринська аграрна компанія , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 9940185.

Зобов'язано відповідача повернути ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 7125485000:01:001:0487.

Стягнуто із СТОВ Чигиринська аграрна компанія на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 1409 грн. 60 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що СТОВ Чигиринська аграрна компанія не виконало передбачений законом і договором обов'язок щодо проведення державної реєстрації оренди землі, а тому договір оренди землі від 30.05.2012 року не може вважатись таким, що набрав чинності. Проведення 14.01.2014 року державної реєстрації речового права на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору, оскільки державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі, а отже і не може впливати на момент набрання чинності цим договором оренди.

В апеляційній скарзі директор СТОВ Чигиринська аграрна компанія ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при зверненні до суду позивачем було невірно обрано спосіб захисту порушених прав власності, на що суд не було звернув належної уваги. Зазначає, що якщо орендодавець та орендар у разі домовленості про проведення державної реєстрації договору оренди в подальшому її не проведуть, на час дії та на виконання вимог діючих на той час статей 18, 20 Закону України Про оренду землі , можуть звернутися до суду за захистом та відновленням порушених прав власності з позовом з дотриманням вимог глави 29 ЦК із вимогами про витребування земельної ділянки, яка належить їй/йому на праві власності з чужого незаконного володіння або про усунення перешкод у її користуванні, якщо права власника порушуються іншою особою.

Крім того, вказує, що фактично вказаний спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду, оскільки є публічно-правовим з огляду на позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень.

Також зазначає, що позов у даній справі подано із значним порушенням строків позовної давності, так як позовні вимоги до відповідача могли бути заявлені з січня 2013 року, тобто відразу після набрання чинності Закону № 1878-VI .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_7 зазначає, що в суді першої інстанції відповідачем не було заявлено вимог щодо застосування строку позовної давності. А оскільки вказані матеріально-правові вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції, вони не можуть розглядатися судом апеляційної інстанції.

Крім того, спір стосується безпідставного використання відповідачем земельної ділянки належної позивачу та створенню перешкод власнику у користуванні та розпорядженні цією ділянкою шляхом безпідставної реєстрації речового права. Тобто, вимога щодо скасування реєстрації речового права є похідною від спору щодо майнових прав та відповідно до статті 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача також зазначив, що позиція відповідача, викладена в апеляційній скарзі, щодо способу захисту цивільних прав, відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом повернення земельної ділянки власнику та скасування безпідставної реєстрації речового права відповідає дійсності. Фактично, сам відповідач, в апеляційній скарзі погоджується з рішенням суду першої інстанції, що не може бути підставою для скасування рішення суду.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на землю серії ЧР № 061734, позивачу належить земельна ділянка загальною площею 7,77 га, що розташована на території Рацівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (а.с. 11).

30.05.2012 року між позивачем та відповідачем було підписано договір оренди землі, відповідно до якого позивач передав відповідачу в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,5678 га на підставі акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду (а.с. 12-13).

Відповідно до п. 7 Договору оренди землі договір укладено на п'ять років. Початком терміну дії договору є дата проведення його державної реєстрації.

Пунктом 40 вказаного Договору передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 134849229 від 19.08.2018 року вбачається, що спірний договір оренди землі було зареєстровано в Чигиринському районному управлінні юстиції 14.01.2014 року (а.с. 14).

Як вбачається з листа відділу у Чигиринському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 29-23-0.340-345/112-18 від 21.08.2018 року державна реєстрація вище вказаного договору оренди землі в період з 30.05.2012 року по 01.01.2013 року не здійснювалась (а.с. 15).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Статтею 2 та підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, враховуючи положення статей 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Встановлено, що державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного 30 травня 2012 року між ОСОБА_5 та СТОВ Чигиринська аграрна компанія , в органах Держкомзему не проведено, що до того ж визнається сторонами у справі.

01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України Про оренду землі були виключені статті 18 та 20 про обов'язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Таким чином, суд першої інстанції, оцінюючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, дійшов правильного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для використання спірної земельної ділянки, оскільки укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки за відсутності його державної реєстрації, не набув чинності.

При цьому, проведення 14 січня 2014 року державної реєстрації речового права на підставі вказаного договору оренди не може підміняти державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а отже і не може впливати на момент набрання чинності цим договором оренди землі.

До таких висновків прийшов Верховний Суд в постановах від 16 травня 2018 року у справі № 696/1879/15-ц та від 07 листопада 2018 року у справі № 702/659/15-ц.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що державна реєстрація не може відбуватись на основі правочину, що не набрав чинності.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку позовної давності позивачем для звернення до суду із зазначеним позовом колегія суддів визнає необґрунтованим.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач із заявою про застосування позовної давності до суду першої інстанції не звертався, а тому вказані доводи апеляційної скарги колегією суддів не приймаються.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, то колегія суддів їх також відхиляє як безпідставні.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У справі, що розглядається, спір виник стосовно використання відповідачем СТОВ Чигиринська аграрна компанія земельної ділянки належної позивачу та створенню перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом безпідставної реєстрації речового права. Вимога про скасування реєстрації речового права є похідною від спору щодо майнових прав та відповідно до ст. 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, відповідач у справі не є суб`єктом владних повноважень, між позивачем та відповідачем немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини фактично виникли між сторонами стосовно права оренди на земельну ділянку, а тому даний спір потребує вирішення за правилами ЦПК України.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном ( ст. 391 ЦК України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

При цьому необхідно зазначити, що стаття 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477 ІV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майно. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Тому суд першої інстанції правильно витребував земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_5, і якою незаконно користується відповідач.

Оскільки договір оренди земельної ділянки не набрав чинності то і проведення державної реєстрації речового права оренди землі проведено з порушенням вимог закону.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував фактичні обставини справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга СТОВ Чигиринська аграрна компанія не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Чигиринська аграрна компанія - залишити без задоволення.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 12 жовтня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 грудня 2018 року.

Судді