Постанова

від 27.12.2018 по справі 704/1359/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2004/18Головуючий по 1 інстанції Категорія : на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4,

за участю секретаря: Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Дружба на ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року у складі судді Фролова О.Л. у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Дружба (далі - СФГ Дружба ) до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, Державного кадастрового реєстратора відділу у Тальнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, фізична особа-підприємець ОСОБА_8 про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, визнання наказів недійсними -

в с т а н о в и в :

До Тальнівського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, в якій СФГ Дружба просив визнати протиправними дії державного кадастрового реєстратора та накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України у зв'язку з тим, що вказаний спір підвідомчий господарським судам. Так як позов не відноситься до юрисдикції місцевого суду загальної юрисдикції, тому суд вказав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала оскаржена позивачем в апеляційному порядку з посиланням на порушення судом норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивач є законним орендарем земельної ділянки за кадастровим номером 7124087800:01:001:0590. Головне управління Держгеокадастру без припинення права оренди позивача передав на підставі оскаржуваних наказів новосформовані ділянки із спірної земельної ділянки у власність третім особам у справі. А останні в свою чергу передали у платне строкове користування вказані землі фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8

Головне управління Держгеокадастру діяло на підставі того, що державний кадастровий реєстратор скасував реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7124087800:01:001:0590, що перебувала у користуванні позивача, та сформував та зареєстрував нові земельні ділянки з новими кадастровими номерами: 7124087800:01:001:0633, 7124087800:01:001:0688, 7124087800:01:001:0689.

При цьому, як вказує позивач, державний кадастровий реєстратор порушив порядок державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилась внаслідок такого поділу.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимога СФГ Дружба про визнання протиправними дій державного кадастрового реєстратора та скасування його рішень, а також вимога про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про надання земельної ділянки у власність.

Позивач вказав, що накази Головного управління Держгеокадастру, якими надано в приватну власність фізичним особами земельні ділянки, були видані лише після того, як державний кадастровий реєстратор скасував державну реєстрацію земельної ділянки, яка перебувала в користуванні позивача. Тому, між сторонами існує приватноправовий спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вирішення такого спору впливає на права та обов'язки фізичних осіб, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що незважаючи на статус ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, спір не може розглядатись в порядку господарського судочинства, адже предмет спору безпосередньо стосується прав та обов'язків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як фізичних осіб.

Посилаючись на те, що вирішення спору прямо впливає на права фізичних осіб, позивач вважає, що вказаний спір підпадає під юрисдикцію загальних судів.

А відтак, оскаржувану ухвалу просить скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а матеріали справи направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду не відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до положень ст. 20 ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2018 року, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України.

Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Отже, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до загального суду з метою вирішення спору в порядку цивільного судочинства та заявляв вимоги про визнання протиправними дій та скасування рішення державного кадастрового реєстратора, зобов'язання вчинити дії Головним управлінням Держгеокадастру, а також визнання наказів Головного управління Держгеокадастру недійсними.

Незважаючи на те, що позивач як юридична особа звернувся з позовом до суб'єкта владних повноважень, такий спір не може розглядатись в порядку господарського чи адміністративного судочинства з огляду на те, що спір є приватноправовим та безпосередньо вливає на коло прав і обов'язків фізичних осіб, які вказані позивачем в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору.

Такі висновки відповідають правовій позиції ОСОБА_9 Верховного суду, викладеній у постанові від 15.05.2018 року у справі №911/4144/16.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка, якою користувався позивач на праві оренди, на підставі оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру та дій і рішень державного кадастрового реєстратора, була передана фізичним особам у власність, які в свою чергу в подальшому передали в оренди фізичній особі - підприємцю.

Оскаржувані накази та дії суб'єктів владних повноважень є такими, що передували виданню фізичним особам правовстановлюючих документів на земельні ділянки. А у разі вирішення спору та можливого задоволення позовних вимог коло прав фізичних осіб будуть обмежені.

Крім того, відповідно до ст. 24 Закону України Про державний земельний кадастр вбачається, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності); органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності) (ч. 3 ст. 24 вказаного Закону). Державна реєстрації земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок або якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Як вбачається з позовної заяви, дії державного реєстратора щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 7124087800:01:001:0590, що перебувала у користуванні позивача, та формування та реєстрації нових земельних ділянок була пов'язана з заявами самих ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яким відповідним державним органом надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо вказаних земельних ділянок.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про приватноправовий характер спору, що виник між учасниками справи. Тому відмова районного суду у відкритті провадження у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, є передчасною і необґрунтованою.

Таким чином, ухвалу суду слід скасувати на підставі ст. 379 ЦПК України, як таку що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справу - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції та вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 268, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційній суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Дружба задовольнити.

Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 06 листопада 2018 року скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 29 грудня 2018 року.

Судді