Рішення

від 11.12.2018 по справі 510/2064/18

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/2064/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.18 року Ренійський районний суд Одеської області

У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі - Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені справу за позовом ОСОБА_1 до Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно , -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно у вигляді земельної ділянки, після смерті матері ОСОБА_2 Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що він є спадкоємцем за заповітом, у встановлений законодавством строк звернувся із заявою про прийняття спадщини. Пізніше, 25.10.2018 р., позивач звернувся до державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позивач у підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача у підготовче судове засідання не з'явився, направив до суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги визнає.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: свідоцтво про смерть ОСОБА_3, помер - 13.05.2005 р.; свідоцтво про смерть ОСОБА_2, померла - 07.11.2016 р.; свідоцтво про народження ОСОБА_1, мати - ОСОБА_2, батько - ОСОБА_3; заповіт від 18.04.2006 р., згідно якого ОСОБА_2 заповіла державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД № 010195; інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 08.09.2017 р.; інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), із якого вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 відкрита 24.02.2017 р.; копія державного акту на право приватної власності на землю площею 1,75 га, серії І-ОД № 010195; витяг з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, власник земельної ділянки (кадастровий номер 5124181200:01:001:1099) ОСОБА_2; нормативно грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення по Одеській області складає 31167,66 грн./га за одиницю площі ріллі; копія постанови про відмову у вчинені нотаріальної дії, підстава - відсутність правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 07.11.2016 року померла мати позивача ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 1,7604 га, яка розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району, Одеської області, мас. № 41, діл. № 17, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 010195.

Під час життя ОСОБА_2. склала заповідальне розпорядження, яким державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД № 010195 заповіла сину ОСОБА_1, житловий будинок з надвірними спорудами по вул.. Леніна, 53 в с. Котловина Ренійського району Одеської області - сину ОСОБА_4, у зв'язку з чим спадкоємство здійснюється за заповітом.

У встановлений законодавством строк 24.02.2017 р., позивач звернувся до Ренійської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), у зв'язку з чим заведена спадкова справа № 37/2017.

Пізніше, 25.10.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, йому було відмовлено, у зв'язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку, оскільки оригінал загублено спадкодавцем. Ця обставина змусила позивача звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Таким чином, позивач прийняв спадщину, що залишилася після смерті матері ОСОБА_2 шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, вважає, що має всі законні підстави для визнання за ним права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, інших спадкоємців, які мають обов'язкову долю у спадщині не має.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки його доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за заповітом (ст. 1235 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняв спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, інших спадкоємців, які мають обов'язкову долю у спадщині не має.

Таким чином, позивач прийняв спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦК України, оскільки звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак оформити її не може у зв'язку з обставинами, які не залежать від нього.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб'єктом набуття права власності на земельну ділянку з підстав прийняття спадщини за заповітом в порядку ч.1 ст. 1269 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за ним права власності на спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1225, 1233, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії КЕ 720828 виданий Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області 28.07.1997р, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку площею 1,7604 га, мас. № 41, діл. № 17, яка розташована на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області, цільове призначення якої - для введення товарного сільськогосподарського виробництва, державний акт на підставі розпорядження Ренійської районної державної адміністрації Ренійського району Одеської області від 22.12.2003 р. № 412/А-2003, серія І-ОД № 010195, кадастровий номер земельної ділянки - 5124181200:01:001:1099.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін