Рішення

від 17.12.2018 по справі 510/2062/18

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/1541/18

Справа № 510/2062/18

17.12.2018 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі

Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

При секретарі Міхайліченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності, -

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання права власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 28 квітня 2018 року помер ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права власності на земельні ділянки, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, цільове призначення яких - для введення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали померлому на підставі державного акту на земельні ділянки.

За життя померлий ОСОБА_2 склав заповідальне розпорядження, посвідчене секретарем Орлівської сільської ради 19 березня 2001 року, зареєстроване в реєстрі за № 48, яким все своє майно, яке буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось із чого б воно не склалось, а також все те, на що він за законом матиме право заповів позивачу - ОСОБА_1, а тому спадкоємство здійснюється за заповітом.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

Через деякий час ОСОБА_1Д звернулася до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, 07 листопада 2018 року, своєю постановою, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

Позивач у судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не відомі, про дату, час та місце, проведення судового засідання сповіщалася належним чином, до суду надійшла заява, відповідно до якої вона просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не відомі, про дату, час та місце, проведення судового засідання сповіщався належним чином, надав суду заяву, відповідно до якої він просить розглядати справу за його відсутності, позов визнає та проти його задоволення не заперечує.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено у судовому засіданні, 28 квітня 2018 року помер ОСОБА_2, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді права власності на земельні ділянки, розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, цільове призначення яких - для введення товарного сільськогосподарського виробництва, які належали померлому на підставі державного акту на земельні ділянки.

За життя померлий ОСОБА_2 склав заповідальне розпорядження, посвідчене секретарем Орлівської сільської ради 19 березня 2001 року, зареєстроване в реєстрі за № 48, яким все своє майно, яке буде йому належати на день смерті, де б воно не знаходилось із чого б воно не склалось, а також все те, на що він за законом матиме право заповів позивачу - ОСОБА_1, а тому спадкоємство здійснюється за заповітом.

У встановлений законом шестимісячний строк позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2

Частиною 1 ст. 1269 ЦПК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦПК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Прийняття спадщини є фактом, який відображає волю спадкоємця отримати майно після смерті спадкодавця. Тобто ОСОБА_1 прийняла спадщину в порядку ч. 1 ст. 1269 ЦПК України, оскільки її воля, як спадкоємця за законом, була виражена у її діях щодо подачі відповідної заяви до нотаріуса.

Через деякий час ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, однак, 07 листопада 2018 року, своєю постановою, державний нотаріус Ренійської районної державної нотаріальної контори Одеської області відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів.

У підтвердження своїх позовних вимог, позивач надала суду копії документів, які підтверджують: право власності та видавалися на ім'я померлого ОСОБА_2, копію заповіту, копію заяви позивача про прийняття спадщини та інші докази, що підтверджують обґрунтованість позовних вимог, а відсутність оригіналів правовстановлюючих документів не може бути підставою для невизнання права власності за спадкоємцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно зі ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Частина 5 ст. 1268 ЦК України передбачає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Частина 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а надані суду документи у повному обсязі підтверджують обґрунтованість та законність позовних вимог, а тому позов має бути задоволено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 81, 89, 133, 141, 206, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки, що розташовані на території Орлівської сільської ради Ренійського району Одеської області, цільове призначення яких - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали ОСОБА_2 на підставі державного акту на земельні ділянки серія ОД № 060166, виданий Ренійською райдержадміністрацією Одеської області 19 січня 2005 року (площею 1,6309 га - кадастровий номер 5124183600:01:001:0028, площею 0,5170 га - кадастровий номер 5124183600:01:005:0285).

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяті днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова