Рішення

від 27.12.2018 по справі 908/1705/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 17/93/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018 Справа № 908/1705/18

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді - Корсун В.Л., при секретарі судового засідання - Юсубовій Д.В., розглянувши матеріали справи № 908/1705/18

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "КОРАДО-ІМПЕКС", 49017, м. Дніпро, вул. Коксова, буд. 12

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл", 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, к. 207

про стягнення 3 053 387,37 грн.

У засіданні приймали участь:

від позивача: Буденко Ю.Ф., довіреність від 26.09.18 № 292

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

29.08.18 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "КОРАДО-ІМПЕКС" (далі ТОВ ВКФ "КОРАДО-ІМПЕКС") за вих. від 22.08.18 № 252 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (надалі ТОВ "Український Рітейл") 3 053 387,37 грн. заборгованості за договором поставки від 01.04.16 № 92, з якої: 2 123 149,61 грн. основний борг, 723 341,76 грн. інфляційні збитки та 206 896,00 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 161, 162, 163, 164 ГПК України та порушенням відповідачем умов договору поставки від 01.04.16 № 92 в частині здійснення своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/1705/18 між суддями від 29.08.18, зазначену вище позовну заяву передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 03.09.18 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1705/18 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 01.10.18.

27.09.18 на адресу суду від ТОВ "Український рітейл" надійшов відзив за вих. від 21.09.18 № 1208, в якому відповідач зазначив, що розрахунки позивача не відповідають дійсності, оскільки 13.08.18 відповідач сплатив позивачу 150 000,00 грн., а 03.09.18 ще 50 000,00 грн. Враховуючи викладене, за розрахунком відповідача сума заборгованості має зменшитись і складати 1 923 149,73 грн.

Також відповідач у відзиві зазначив про ненадання позивачем належних доказів по справі (видаткових накладних та товарно-транспортних накладних), у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

Ухвалою від 01.10.18 судом відкладено підготовче засідання у справі на 31.10.18.

Ухвалою від 31.10.18 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 03.12.18 включно, підготовче засідання відкладено на 28.11.18.

Ухвалою від 28.11.18 судом оголошено перерву на 03.12.18.

Крім того, ухвалою від 28.11.18 судом зобов'язано сторони (позивача та відповідача), з ініціативи позивача провести звірку взаємних розрахунків на предмет з'ясування суми заборгованості за договором поставки від 01.04.16 № 92 станом на час розгляду цієї справи судом. Акт звірки взаємних розрахунків скріплений підписами уповноважених осіб - керівником та головним бухгалтером як позивача так і відповідача та посвідчений відтиском печаток (за наявності) юридичних осіб (кожної окремо) - надати суду. У разі ухилення однієї з сторін від звірки розрахунків чи перешкоджання її здійсненню, іншій стороні надати відповідні докази.

У підготовчому засіданні 03.12.18 судом прийнято до розгляду в якості доказів по справі документи подані ТОВ ВКФ "КОРАДО-ІМПЕКС" до суду 26.11.18 разом із заявою від 12.11.18 № 333, а саме: банківські виписки АТ КБ ПриватБанк на 252-х арк., видаткові накладні та товарно-транспортні накладні за період: квітень-грудень 2016р на 163 арк., січень - грудень 2017 р. на 284 арк., січень-липень 2018 р. на 95 арк.; акти звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2016 р - версень2018 р. на 30 арк., реєстр банківських виписок за період квітень 2016 р - липень 2018 р.; реєстр видаткових накладних та товарно-транспортних накладних за період квітень 2016 р - липень 2018 р. на 13 арк.; поштову квитанцію з описом вкладення про відправлення копії документів відповідачеві (оригінал).

Приймаючи до розгляду вказані вище документи, суд виходив з того, що наведені вище банківські виписки та видаткові накладні на товарно-транспорті накладні містяться в "Реєстрах видаткових накладних, пов'язаних з поставкою товару за договором поставки від 01.04.16 № 92" та "Реєстрах платіжних доручень по оплаті отриманого ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" товару за договором поставки від 01.04.16 № 92", які (реєстри) позивачем надано до матеріалів позовної заяви в якості доказів на підтвердження своєї правової позиції.

На виконання вимог ухвали суду від 28.11.18 позивачем в засіданні 03.12.18 надано до суду лист за вих. від 29.11.18 № 356 разом із актом звірки взаємних розрахунків від 28.11.18 за договором від 01.04.16 № ДГ-0000092, який (акт) підписано лише з боку сторони ТОВ ВКФ "КОРАДО-ІМПЕКС".

03.12.18 через канцелярію суду до матеріалів справи від ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" надійшло пояснення, в якому відповідач повідомив, що отримав від позивача акти звірки взаємних розрахунків. Поряд з цим відповідач зазначив, що керівник та головний бухгалтер товариства відповідача, у зв'язку з проведенням планових комплексних перевірок державними органами, на період з 28.11.18 по 08.12.18 знаходяться у відрядженні.

Ухвалою від 03.12.18 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.12.18.

У судовому засіданні 20.12.18 судом оголошено перерву на 27.12.18.

Представник позивач у судовому засіданні 27.12.18 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 27.12.18 не з'явився.

Про дату, час та місце судового засідання призначеного на 27.12.18 о 12 год. 00 хв. відповідача було повідомлено належним чином, а саме шляхом передання представнику ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" Акетиновій І.Н. секретарем судового засідання відповідної інформації засобами телефонного зв'язку.

Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що неявка у судове засідання представника відповідача, якого належним чином повідомлено про дату, місце та час судового засідання призначеного на 27.12.18 о 12 год. 00 хв. не є перешкодою для розгляду цієї справи по суті за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 27.12.18 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено коли буде складено повне рішення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін надані в ході розгляду цієї справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.16 між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "КОРАДО-ІМПЕКС" та товариством з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" укладено договір поставки № 92 з Протоколом розбіжностей від 01.04.16, за умовами якого (п. 1.1., п. 1.2) Постачальник зобов'язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар, далі Товар , на умовах даного договору. Найменування, асортимент та ціна товару, який поставляється зазначається в Додатку № 1 Специфікація , яке є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.8. договору сторонами погоджено, що зобов'язання із поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару та повного пакета належним чином оформлених товарно-супровідних документів Покупцю згідно умов даного договору та діючого законодавства України. Замовлення вважається виконаним, а Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання по поставці, якщо він здійснив поставку товарів: в погоджені з Покупцем день та час; в асортиментів та кількістю, згідно Замовлення; по цінам затвердженим сторонами в Специфікації; з повним пакетом супровідної документації; у повній відповідності з діючим законодавством України та умовами даного договору.

Пунктом 3.2. договору визначено, що приймання товару по кількості та якості проводиться Покупцем в місці поставки в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів. Покупець вправі прийняти товар без спеціальної перевірки по якості, якщо товари знаходяться в спеціальній тарі і упаковці без явних видимих дефектів.

Згідно з п. 3.6. договору, якщо при прийманні виявилась невідповідність (помилка) у супровідних документах чи невідповідності товару супровідним документам, у момент приймання складається акт розбіжностей за участю представника Покупця та особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому вказуються виявлені при прийманні невідповідності. Особа, яка здійснює безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник і т.п.) вправі відобразити свої заперечення при складанні акту розбіжностей. Акт розбіжностей підписується представниками Покупця та особою, яка здійснює безпосередню доставку (передачу) товару із зазначенням посади та розшифровкою підпису. На видатковій накладній ставиться відмітка про складання акту розбіжностей. Якщо особа, яка здійснює безпосередню доставку товару відмовляється ставити свій підпис, Покупець вправі відмовитись від приймання товару чи прийняти товар, поставивши в акті розбіжностей відмітку про відмову від підпису особи, яка здійснює безпосередню передачу товару. У даному випадку акт розбіжностей з підписом та печаткою представника Покупця вважається прийнятим сторонами. Другий екземпляр видаткової накладної із складним актом розбіжностей передається Постачальнику через особу, яка здійснює безпосередню доставку (передачу) товару. На підставі акту розбіжностей Постачальник надає Покупцю коригування до податкової накладної згідно діючого законодавства.

Оплата товару проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 7 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (п. 6.5. договору).

Згідно з п. 11.1 договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.16 № Б/Н), даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.17. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії даного Договору жодна із сторін у письмовій формі не заявить про його розірвання, Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не розірвано, його дія не припинена. Доказів зворотнього сторонами по справі суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п.п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526); договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629).

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно зі ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставки від 01.04.16 № 92 за період з квітня 2016 р. по липень 2018 р. включно було поставлено ТОВ "Український Рітейл" товар на загальну суму 93 056 176,31 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами (належним чином засвідченими копіями) у сукупності, а саме: видатковими накладними (з урахуванням актів розбіжностей до видаткових накладних) та товарно-транспортними накладними за зазначений період, які були прийняті судом до розгляду в якості доказів по справі у судовому засіданні 03.12.18 разом із заявою ТОВ ВКФ "КОРАДО-ІМПЕКС" від 12.11.18 № 333 (яка надійшла до суду 26.11.18).

Претензією від 29.05.18 № 154 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити борг за поставлену продукцію за договором поставки від 01.04.16 № 92 у розмірі 2 447 405,81 грн.

Відповідач відповідні на вказану претензію позивачу не надав (не надіслав), оплату боргу за договором поставки від 01.04.16 № 92 у повному обсязі на рахунок позивача не здійснив.

Згідно наданих до матеріалів справи банківських виписок по рахунку ТОВ ВКФ "КОРАДО-ІМПЕКС" відповідачем станом на час звернення з позовом до суду (позовна заява надіслана на адресу суду 27.08.18, що підтверджується поштовим конвертом) оплачено товар за договором поставки від 01.04.16 № 92 на загальну суму 91 083 026,70 грн.

Крім того, як встановлено судом, після направлення на адресу господарського суду позовної заяви по даній справі, а саме 03.09.18 відповідачем здійснена часткова оплата заборгованості за договором поставки від 01.04.16 № 92 в сумі 50 000,00 грн.

З огляду на викладене вище вбачається, що зобов'язання відповідача на суму 50 000,00 грн. за наведеним вище договором є припиненим внаслідок його виконанням відповідачем після звернення позивача з позовом до суду.

Решту суми заборгованості за договором поставки від 01.04.16 № 92 в розмірі 1 923 149,61 грн. відповідачем станом на час прийняття рішення у справі по суті спору не сплачено.

Факт наявності станом на 27.12.18 заборгованості за договором поставки від 01.04.16 № 92 в сумі 1 923 149,61 грн. відповідачем не спростовано.

Судом прийнято до уваги, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував факту поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 93 056 176,31 грн. за видатковими накладними, які перелічені у реєстрі видаткових накладних, пов'язаних з поставкою товару по договору від 01.04.16 № 92 (який є додатковим до позовної заяви) та прийняття товару за ними уповноваженими представниками ТОВ "Український рітейл". Також судом враховано, що у відзиві ТОВ "Український рітейл" не заперечувало наявність заборгованості за договором поставки від 01.04.16 № 92 в сумі 1 923 149,61 грн.

Крім того, при вирішення справи по суті спору судом враховано, що саме відповідачем проігноровано проведення звірки взаємних розрахунків на вимогу суду (не зважаючи на посилання представника відповідача у відзиві по цій справі на необхідність проведення такої звірки).

З огляду на викладене, враховуючи, що наявні у матеріалах цієї справи докази у своїй сукупності (видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти розбіжностей до видаткових накладних) підтверджують поставку позивачем товару відповідачу за договором від 01.04.16 № 92, а також не належне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо його оплати в сумі 1 923 149,61 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "Український рітейл" на користь ТОВ ВКФ "КОРАДО-ІМПЕКС" 1 923 149,61 грн. основного боргу.

Відповідно до норм п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У разі закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Судом враховано, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент звернення позивача до суду та припинив існування в процесі розгляду справи.

В частині стягнення 50 000,00 грн. основного боргу провадження у справі слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України внаслідок відсутності предмета спору.

А в частині стягнення 150 000,00 грн. основного боргу у задоволені позову слід відмовити з огляду на оплату зазначеної суми боргу відповідачем до подання позову до суду, тобто через безпідставність вимоги позивача в цій частині.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 206 896 грн. 3 % річних за період з 23.04.16 по 28.08.18 та 723 341,76 грн. інфляційних збитків за період з 23.04.16 по 31.07.18.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 7 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Стаття 13 ГПК України закріплює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Положеннями ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78 ГПК України).

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Приписами ст. 80 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведених норм, саме позивач мав довести в ході розгляду справи обґрунтованість кожного свого посилання, зокрема й щодо обґрунтованості вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат (збитків) в заявленому в позові розмірі та відповідність здійснених нарахувань за кожний період та по кожному виду такого нарахування окремо.

А суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань (3 % річних, інфляційних витрат тощо).

Вбачається, що заборгованість відповідача за 3 % річними та інфляційними втратами визначена позивачем в загальному розмірі. Крім того, наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості відповідача по 3 % річним та інфляційним втратам не містить відомості за якими саме видатковими (товарно-транспортними) накладними позивачем здійснено нарахування 3 % річних та індексу інфляції та на яку суму за кожною накладною окремо.

В судовому засіданні 27.12.18 на запитання головуючого за якими конкретними накладними та на яку суму за кожною накладною позивачем здійснено нарахування на підставі ст. 625 ЦК України позивачем (його представником в суді) не надано конкретної відповіді з посиланням на те, що таке він визначити не може.

Вказане позбавляє суд можливості здійснити власні розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки відсутні необхідні вихідні дані за якими суд міг би здійснити власний розрахунок не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань (3 % річних, інфляційних витрат тощо).

А тому, підстави для задоволення позову в частині стягнення нарахувань по 3 % річним та інфляційним витратам (збиткам) у суду відсутні.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 28 847,24 грн., судом покладаються на відповідача.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).

Таким чином, із урахуванням вимог ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивач не позбавлений права, у зв'язку із закриттям провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору в частині стягнення 50 000,00 грн. основного боргу, подати до суду клопотання про повернення з державного бюджету 750,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 7, 11, 13, 14, 15, 24, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Український Рітейл" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, к. 207, код ЄДРПОУ 36404386) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "КОРАДО-ІМПЕКС" (49017, м. Дніпро, вул. Коксова, буд. 12, код ЄДРПОУ 20225994) - 1 923 149 (один мільйон дев'ятсот двадцять три тисячі сто сорок дев'ять) грн. 61 коп. основного боргу та 28 847 (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 24 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 50 000,00 грн. основного боргу припинити у зв'язку відсутністю предмету спору.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК України .

Повне рішення складено 08.01.19.

Суддя В.Л. Корсун