Рішення

від 08.01.2019 по справі 920/961/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 08.01.2019 Справа № 920/961/18 м. Суми Господарський суд Сумської області у складі: судді Резніченко О.Ю., розглянувши без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом                 Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» до відповідача -    Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнісей», про стягнення 14307 грн,           УСТАНОВИВ: Позивач 03.12.2018 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 14 307 грн. 00 коп. заборгованості за товар, що був поставлений відповідно до договору № 10/НС від 12.01.2018 та згідно з товарно-транспортними накладними. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що ним відповідачу був поставлений товар, однак відповідач за товар з позивачем не розрахувався, чим порушив вимоги ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України). Відповідач про відкриття провадження у даній справі був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням. Відповідач відзив на позовну заяву, у строк до 28.12.2018, суду не надав. Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, дослідивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом з матеріалів справи було встановлено наступні фактичні обставини. 12.01.2018 між сторонами було укладено  договір № 10/НС на закупівлю штакетника (надалі – Договір). Вищезазначений факт підтверджується наявною в матеріалах справи копією Договору (а.с.20-21). На виконання умов Договору відповідач перерахував позивачу 7000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 582 від 12.01.2018 (а.с.30). Позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 7332 грн, що підтверджується копією товарно-транспортної накладної № 00033 від 12.01.2018 та специфікацією-накладною (а.с.31-32). Крім того, позивач зазначає, що 17.01.2018 між сторонами відбулась усна домовленість та відповідачем було перераховано позивачу 6000 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 587 від 17.01.2018 (а.с.30). Позивачем поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на суму 6588 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 00058 від 17.01.2018 та специфікацією накладною (а.с.33-34). Також, відповідач платіжними дорученнями перерахував позивачу 110372 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.22-29). Всього відповідач перерахував позивачу 123372 грн. Відповідно до товарно-транспортних накладних та специфікацій-накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 137679 грн. (а.с.35-66). Як вбачається з матеріалів справи, жодних претензій по якості та кількості товару позивач від відповідача не отримував. Позивач звертався до відповідача з претензією № 02 від 25.09.2018 про сплату 14307 грн. боргу, що підтверджується копією претензії, фіскального чеку та поштового повідомлення (а.с.67). Відповідач претензію отримав, однак кошти не сплатив. Оскільки відповідач кошти за товар не сплатив, чим порушив норми чинного законодавства (підстава позову), то позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення боргу (предмет позову). Сторонами жодних сумнівів, стосовно копій поданих до матеріалів справи доказів, зазначено не було. Відповідно до ст. 74 ГПК України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідачем всі вищезазначені факти належними та допустимими доказами не спростовано, доказів сплати боргу не надано, як не надано і контррозрахунку суми боргу. Надаючи юридичну оцінку вищезазначеним обставинам, суд дійшов до наступних висновків. Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі N 1-26/2011 та  Рішенням Конституційного суду України від  1 грудня 2004 року по справі N 1-10/2004 сторони при виконання договорів повинні діяти добросовісно і справедливо по відношенню до іншої сторони договору, повинні фактично виконувати умови Договору, а не ухилятись від виконання обов'язків з формальних причин. Судом встановлено, що сторони уклали Договір, яким передбачено обов'язок позивача поставити товар, а відповідача прийняти товар та сплатити за нього. Крім того, між сторонами були вчинені правочини, що підтверджуються товарно-транспортними накладними. Позивачем товар був поставлений, а відповідачем товар був прийнятий без заперечень. Відповідачем зустрічне зобов'язання по оплаті товару, незважаючи на претензію позивача, не виконано. Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 14307 грн боргу є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню. Стосовно витрат позивача зі сплати судового збору, то згідно до вимог п. 2               ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При звернення з позовною заявою позивачем було сплачено 1762 грн. судового збору. Вищезазначений факт підтверджується платіжним дорученням                    № 3334 від 29.11.2018 (а.с.11). Враховуючи вищезазначене, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. покладаються на відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд В И Р І Ш И В : 1.            Позов Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнісей» про стягнення 14307 грн -  задовольнити. 2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єнісей» (вул. 8 Березня, буд. 7, м. Шостка, Сумська область, 41100, код 23054794) на користь Державного підприємства «Новгород-Сіверське лісове господарство»                       (вул. Губернська, 15А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код 00993538)14307 грн боргу, 1762 грн витрат по сплаті судового збору. 3.   Видати позивачу – Державному підприємству «Новгород-Сіверське лісове господарство» -  наказ після набрання рішенням законної сили. 4.     Відповідно до ст. 241 ГПК України  рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5.          Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 6.          Відповідно до п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повні реквізити сторін: Позивач - Державне підприємство «Новгород-Сіверське лісове господарство»                       (вул. Губернська, 15А, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000, код 00993538). Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Єнісей» (вул. 8 Березня, буд. 7, м. Шостка, Сумська область, 41100, код 23054794)           Повне судове рішення складено 08.01.2019. Суддя                                                                                                    О.Ю. Резніченко