Рішення

від 08.01.2019 по справі 927/867/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 січня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/867/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Тарасевич А.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг",

вул. Ділова, 5, корпус 2, м. Київ, 03150, код 35687180

поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів, 14034

до відповідача: Підприємства об'єднання громадян "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Сузір'я", код 36871484,

вул. Центральна, 45, с. Вишеньки, Коропський р-н, Чернігівська область, 16231

про стягнення 68576,32 грн

Учасники справи:

Малишенко О.М., представник ТОВ "Чернігівторг", адвокат.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Підприємства об'єднання громадян "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Сузір'я" 68576,32 грн, з яких 54861,06 грн основного боргу, 13715,26 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки від 06 серпня 2018 року.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07 грудня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 08 січня 2019 року; викликано у судове засідання позивача та відповідача; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини по 22 грудня 2018 року включно; встановлено позивачу строк по 28 грудня 2018 року включно для подачі відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено відповідачу строк по 04 січня 2019 року включно для надання суду заперечення на відповідь на відзив позивача з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.

Отже, останнім днем строку для подачі відповідачем відзиву є 22 грудня 2018 року.

Відзиву на позов у встановлений строк до суду не надійшло.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідач в судове засідання 08 січня 2019 року повноважного представника не направив, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Ухвала про відкриття провадження у справі від 07 грудня 2018 року, направлена на адресу відповідача, була отримана ним 08 грудня 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення в матеріалах справи.

В судовому засіданні 08 січня 2019 року представник позивача виклав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:

06 серпня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (постачальник) та Підприємством об'єднання громадян "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Сузір'я" (покупець) було укладено договір поставки.

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався поставити у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар. Предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у додатку(ах) до договору і визначені родовими ознаками (п. 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору передбачено, що товар, що передаватиметься постачальником покупцю протягом строку дії договору, вважатиметься таким, що переданий на виконання цього договору, навіть якщо у видаткових накладних, рахунках-фактурах на товар або інших документах не буде посилання на цей договір, якщо не буде доведено, що товар передавався за іншим договором, укладеним між сторонами.

У відповідності до п. 2.1. договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною.

Поставка товару вважається виконаною постачальником в момент передачі товару покупцю, що підтверджується його підписом у видатковій накладній (п. 2.5. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що товар передається покупцю згідно видаткової накладної на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Підпис уповноваженої особи покупця та/або печатка (штамп) покупця на видатковій накладній свідчить про відповідність товару кількості зазначеним у замовленні покупця, а також про належну якість товару (п. 3.6. договору).

У відповідності до п. 5.1. договору ціни на товари, що постачаються постачальником, є звичайними вільними відпускними та визначаються по взаємному погодженню сторін на кожну окрему поставку. Сторони визначили, що ціни на товари, погоджені сторонами, є попередніми і можуть змінюватися постачальником в залежності від показників, які обумовлюють вартість товару (собівартість, витрати) протягом строку дії договору та які встановлюються на кожну партію окремо. Асортимент, кількість та вартість товару (з урахуванням ПДВ), остаточно узгоджується та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо (п. 5.2. договору).

Згідно п. 6.1. договору покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

У відповідності до п. 8.1. договору, договір вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Станом на день прийняття рішення доказів розірвання договору або визнання його недійсним суду не надано.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов договору позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної №40023360 від 06 серпня 2018 року на загальну суму 84861,06 грн за довіреністю №2 від 06 серпня 2018 року, про що свідчить копія видаткової накладної №40023360 від 06 серпня 2018 року на загальну суму 84861,06 грн та копія довіреності №2 від 06 серпня 2018 року в матеріалах справи.

Відповідач взяті на себе зобов'язання виконав частково, оплативши частково вартість отриманого ним товару у сумі 30000,00 грн, про що свідчить платіжне доручення №3 від 11 вересня 2018 року на загальну суму 30000,00 грн в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 12 листопада 2018 року було направлено відповідачу претензію №П-18 від 12 листопада 2018 року на суму 54861,06 грн.

Відповіді від відповідача не надійшло. Заборгованість не погашено.

Станом на день подачі позову відповідач заборгованість у сумі 54861,06 грн не сплатив.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 54861,06 грн заборгованості за отриманий товар є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 13715,26 грн штрафу.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Так, пунктом 7.3. Договору передбачено, що в разі порушення грошових зобов'язань за договором постачальник також має право стягнути з покупця штраф в розмірі 25% від вартості поставлених, але не оплачених товарів.

Оскільки, судом встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого ним товару, дослідивши поданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у сумі 13715,26 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Підприємства об'єднання громадян "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Сузір'я" (код ЄДРПОУ 36871484, вул. Центральна, 45, с. Вишеньки, Коропський р-н, Чернігівська область, 16231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (код ЄДРПОУ 35687180, вул. Ділова, 5, корпус 2, м. Київ, 03150; поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів, 14034) 54861,06 грн основного боргу та 13715,26 грн штрафу.

3.Стягнути з Підприємства об'єднання громадян "Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Сузір'я" (код ЄДРПОУ 36871484, вул. Центральна, 45, с. Вишеньки, Коропський р-н, Чернігівська область, 16231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівторг" (код ЄДРПОУ 35687180, вул. Ділова, 5, корпус 2, м. Київ, 03150; поштова адреса: вул. 77 Гвардійської дивізії, 1, м. Чернігів, 14034) 1762,00 грн судового збору.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено та підписано 08 січня 2019 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Суддя С.В. Белов

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/