Рішення
від 03.01.2019 по справі 1340/5753/18
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/5753/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивачів - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_1 до виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство "Червоноградтеплокомуненерго" про визнання рішення незаконним, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2, ОСОБА_1 до виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство "Червоноградтеплокомуненерго", в якому просять суд:

- визнати незаконним рішення постійно діючої міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в м. Червонограді виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 12.08.2018 № 95;

- зобов'язати виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської області розглянути питання про надання дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відключення від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, встановлення індивідуального опалення в квартирі № 57, що розташована за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначають, що проживають у АДРЕСА_1, де на підставі дозволів, наданих виконавчим комітетом Червоноградської міської ради Львівської області, із 70 квартир від'єднанні від централізованого опалення 42 квартири, що становить 60% від загальної кількості. У зв'язку з чим 11.06.2018 ОСОБА_2 звернувся із заявою до міського голови м. Червонограда Львівської області про надання дозволу на відключення квартири позивачів від централізованого опалення на підставі п. 7 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VІІІ. Вказує, що згідно з п. 7 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про житлово-комунальні послуги у багатоквартирних будинках, у яких на день набрання чинності цим Законом не менш як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, власники квартир та нежитлових приміщень, приєднаних до таких мереж, не зобов'язані, але мають право виключно за власним рішенням встановленому порядку відокремити (відключити) від них свою квартиру чи нежитлове приміщення та влаштувати систему індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні. Проте, заява позивача у встановленні строки розглянута не була, що стало підставою для звернення позивачів з запитом про надання інформації щодо розгляду зазначеної заяви. У відповідь на запит на адресу позивачів було скеровано відповідь разом з Витягом з протоколу № 95, відповідно до якого комісія відмовила ОСОБА_2 у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП. На переконання позивачів, оскаржуване рішення є незаконним, оскільки не містить ні причин, ні мотивів, якими керувався відповідач відмовляючи у задоволенні заяви про надання дозволу на відключення квартири позивачів від мереж ЦО і ГВП. Також відповідачем не доведено факт, що відключення належної позивачам квартири від мережі централізованого опалення є неможливим з технічних причин. Позивачі вважають, що оскаржуване рішення порушує їх право на вибір одного чи декількох джерел теплопостачання, оскільки вони вправі обирати спосіб опалення свого помешкання, тому висновки комісії є передчасними та необґрунтованими. Просили позов задовольнити.

Позивачі та представник позивачів позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних в позовній заяві, просили суд позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав до суду відзив на позов, в якому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Заперечення мотивує тим, що 11.06.2018 ОСОБА_2 звернувся із заявою до міського голови м. Червонограда щодо надання дозволу на відключення від центрального теплопостачання в квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на Закон України №2189-VІІІ від 09.11.2017. Вказану заяву було скеровано за належністю на розгляд міжвідомчої комісії з розгляду питань надання дозволів на відключення житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання в м. Червонограді. 1 та 2 серпня 2018 року у засіданні міжвідомчою комісією розглядалися заяви мешканців м. Червонограда, в тому числі ОСОБА_2 За наслідками розгляду вказаних заяв було вирішено відмовити в наданні дозволів на відключення від центрального теплопостачання в квартирах у яких на день набрання чинності Закону України №2189-УІІІ від 09.11.2017 менше як половина квартир та нежитлових приміщень відокремлена (відключена) від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та в багатоквартирних житлових будинках та гуртожитках, які проектом будівництва не обладнані газопостачанням, та на сьогодні відсутня технічна можливість електромережі (зовнішньої та внутрішньо будинкової) і величини наявної електричної потужності на встановлення стаціонарних електроопалювальних установок в квартирах будинку. Відповідач вказує, що позивач посилається на п. 13 ст. 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги , однак не враховує друге речення даного пункту де зазначено, що це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем. Вказує, що повноваження відповідача визначено у ст. 52 Закону України Про місцеве самоврядування . Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" у встановлений судом строк подав пояснення, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Третя особа пояснила, що ні Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, ні Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання не передбачають можливості відключення від мереж ЦО і ГВП окремих квартир чи інших приміщень у багатоквартирному будинку. Отже, третя особа вважає, що централізована система опалення та постачання гарячої води не може бути відключена в одній квартирі багатоквартирного будинку без наслідків для належного її функціонування в інших. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи був повідомлений належним чином про судове засідання, суд розглядає справу за його відсутності у разі неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення про причини неявки.

Беручи до уваги належне повідомлення про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності відповідача та третьої особи.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2018 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засідання з повідомленням (викликом) сторін.

Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив наступне.

Суд встановив, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна та свідоцтва про право власності від 05.10.1999 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками квартири № 57, що находиться у АДРЕСА_1.

11 червня 2018 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до міського голови м. Червонограда Львівської області для отримання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення спільної із ОСОБА_1 квартири.

14 серпня 2018 року у зв'язку з відсутністю отримання позивачами будь-яких рішень щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 11.06.2018, останній скерував запит до міського голови м. Червонограда Львівської області про надання інформації щодо розгляду його заяви.

22 серпня 2018 року у відповідь на запит виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської області повідомив ОСОБА_2, що йому відмовлено у задоволенні його заяви та надав позивачу витяг з протоколу № 95 постійно діючої міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в м. Червонограді виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 12.08.2018.

Відповідно до витягу з протоколу №95 засідання постійно діючої комісії від 12.08.2018 позивачу відмовлено в отриманні дозволу на відключення його квартири від системи централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, позивачі звернулися до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні відносини врегульовані Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила № 630).

Пунктом 24 Правил №630 передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до пункту 25 Правил №630 відключення споживача від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 грудня 2005 року за №1478/11758, на виконання пункту 25 Правил № 630, затверджено відповідний Порядок (далі - Порядок №4).

Пунктом 1.2 Порядку №4 передбачено, що для реалізації права споживачів на відмову від отримання послуг ЦО і ГВП орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади створює своїм рішенням постійно діючу міжвідомчу комісію для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж ЦО і ГВП (далі - Комісія), призначає голову та затверджує її склад, затверджує положення про роботу комісії.

З метою реалізації прав споживачів на відмову від отримання послуг з централізованого постачання, рішенням виконавчого комітету Червоноградської міської ради №41 від 28.01.2016 утворено постійно діючу міжвідомчу комісію з питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та затверджено Положення про відповідну Комісію.

До основних завдань Комісії відноситься прийняття рішення щодо видачі дозволів (відмови у видачі дозволу) споживачам послуг централізованого опалення.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст.152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Статтею 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що споживач має право, зокрема: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів;

2) без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості;

3) на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об'єкт нерухомого майна);

4) на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;

5) на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості;

6) на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг;

7) отримувати від управителя, виконавців комунальних послуг штраф у розмірі, визначеному договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, за перевищення нормативних строків проведення аварійно-відновних робіт;

8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у встановленому законодавством порядку;

9) складати та підписувати акти-претензії у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт;

10) без додаткової оплати отримувати від виконавця відповідної послуги чи іншої уповноваженої на розподіл комунальної послуги особи детальний розрахунок розподілу обсягу спожитих комунальних послуг між споживачами багатоквартирного будинку;

11) без додаткової оплати отримувати інформацію про проведені управителем, виконавцем комунальної послуги нарахування плати за житлово-комунальні послуги (з розподілом за періодами та видами нарахувань) та отримані від споживача платежі;

12) у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води;

13) розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

В свою чергу, ст. 24 Закону України Про теплопостачання визначено, що споживач теплової енергії має право, серед іншого, на: вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами; отримання інформації щодо якості теплопостачання, тарифів, цін, порядку оплати, режимів споживання теплової енергії; відшкодування згідно із законодавством збитків, заподіяних внаслідок порушення його прав, у разі виконання ним своїх зобов'язань відповідно до договору; приєднання до теплової мережі відповідно до нормативно-правових актів; отримання обсягів теплової енергії згідно з параметрами відповідно до договорів та стандартів.

У відповідності до п.п. 24, 25 Правил №630 споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством України передбачено право споживачів відмовитись від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, та у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про теплопостачання схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення (п.26 Правил №630).

В той же час, наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4 затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, який визначає процедуру відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води житлового будинку при відмові споживачів від послуг ЦО і ГВП (п.1.1 Порядку).

Відповідно до п. 2.1 наведеного Порядку №4 для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до Комісії з письмовою заявою про відключення від мереж ЦО і ГВП. У заяві про відключення від мереж ЦО і ГВП власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додається копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку.

Згідно п. 2.2.3 цього Порядку якщо заявником є власник, наймач (орендар) окремого приміщення, Комісія має право не розглядати його заяву до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку. Про відмову у розгляді заяви Комісія повідомляє заявника у десятиденний строк.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, регулює процедуру розгляду заяв про відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води лише будинків в цілому, натомість, порядок та процедура відключення окремих квартир від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води ним не встановлений.

Крім того, у випадку, коли заявником є власник окремого приміщення, комісія має право не розглядати його заяву про відключення від мереж ЦО і ГВП до прийняття рішення про відключення від мереж централізованого теплопостачання всього будинку, за наслідком чого приймається рішення про відмову у розгляді такої заяви, про що в десятиденний строк повідомляється заявник.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками квартири № 57, що знаходиться у АДРЕСА_1, тобто є власником окремого приміщення (квартири) у багатоквартирному будинку, натомість, відповідач всупереч п. 2.2.3 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року №4, розглянув заяву позивача та відмовив у наданні дозволу.

Разом з тим, згідно пп. 2.2.2 наведеного вище Порядку підставою для відмови у наданні дозволу на відключення від мереж ЦО і ГВП є невиконання умов, визначених у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку.

Проте, як вбачається із витягу з протоколу № 95 постійно діючої міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в м. Червонограді виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 12.08.2018 такий не містить ні підстав, ні причин такої відмови, як і не вказано, які саме умови, визначені у пунктах 2.1 та 2.2 цього Порядку не були виконанні ОСОБА_2

Також згідно п.26 Правил № 630 відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України Про теплопостачання схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

В той же час, з прийнятого відповідачем рішення не вбачається, що ним перевірялось дотримання вимог п. 26 Правил № 630, які надають право та можливість відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води.

Водночас, суд наголошує, що своє право на річ власник здійснює завжди за своєю волею та за своїм власним інтересом. Незважаючи на передбачене цивільним законодавством право власника вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, відповідач обмежує таке право шляхом заборони власнику відокремленого приміщення вибирати спосіб опалення приміщення, не вказуючи причин та підстав такої відмови.

При цьому, реалізація ж права власності на квартиру охоплює і право обирати спосіб її опалення та гарячого водопостачання: з допомогою централізованої чи індивідуальної мережі. Позивач має право вільно, без надмірного втручання держави та органів місцевого самоврядування, влаштовувати своє життя, зокрема, забезпечувати належну і достатню якість свого житла і умов проживання у ньому, або ж забезпечувати належні умови функціонування офісних приміщень, які належать йому на праві приватної власності.

Як слідує із наявної в матеріалах справи відповіді комунального підприємства "Червоноградтеплокомуненерго" № 3329 від 01.10.2018, по вулиці Корольова буд. № 2 є 70 квартир. З них відключено - 48 квартир станом на 01.09.2018. По стояку квартири № 57 - відключені квартири № 9,15,21,39,51,63,69. Опалюються по стояку квартири № 57, № 27,33,45. За опалювальний період 2017-2018 р. відключена квартира № 1 з 24.11.2017.

Отже, з наведеного слідує, що у багатоквартирному будинку де знаходиться квартира позивачів із 70 квартир відключено 48, проте вказані обставин не було враховано відповідачем.

На думку суду, надання одній особі дозволу на відключення від мереж ЦО та ГВП та не надання такого права іншій особі у тому ж приміщенні (багатоквартирному будинку, за наявності 70 квартир, з яких відключено 48) є порушенням Конституції України, оскільки статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, а відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Так, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним в ч. 2 ст.2 КАС України вимогам.

У відповідності до ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно;6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку..

Враховуючи, що рішення відповідача, яким відмовлено позивачам в наданні дозволу на відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, прийнято з порушенням вищенаведених норм чинного законодавства, необґрунтовано та безпідставно, суд вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови позивачам в наданні дозволу на відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання є протиправним.

Окрім цьго, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Відтак, суд вважає, що дії відповідач стосовно прийняття оскаржуваного рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначені підстави неврахування наданих позивачем пояснень, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 року, що свідчить про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що надання дозволу позивачам на відключення їх квартири від мережі централізованого опалення можливе лише після встановлення та перевірки зазначених обставин, що покладається на комісію по розгляду питань, пов'язаних з відключенням споживачів від мереж ЦО і ГВП (п. 2.2 Порядку), проте відповідачем вказані обставини не досліджувалися.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним рішення відповідача в частині відмови у наданні позивачам дозволу на відключення їх квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, влаштування автономного опалення цієї квартири та зобов'язання відповідача повторно розглянути по суті заяву позивачів на засіданні комісії та, лише при наявності законних для того зазначених вище підстав, надати їм дозвіл на відключення їх квартири від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, влаштування автономного опалення цієї квартири.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи необґрунтоване рішення про відмову у наданні позивачам дозволу на відключення їх квартири від мережі централізованого опалення діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, визначений законом.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачами є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення постійно діючої міжвідомчої комісії по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в м. Червонограді виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області від 1, 2 серпня 2018 № 95 в частині відмови у наданні ОСОБА_2 дозволу на відключення від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, встановлення індивідуального опалення в квартирі № 57, що розташована за адресою: будинок АДРЕСА_1.

Зобов'язати міжвідомчу комісію по розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в м. Червонограді виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області повторно розглянути заяву про надання дозволу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відключення від мереж централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, встановлення індивідуального опалення в квартирі № 57, що розташована за адресою: будинок № 2 по вулиці Корольова у місті Червонограді, Львівської області.

Позивачі - ОСОБА_2, (80100, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_1 (80100, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2).

Відповідач - виконавчий комітет Червоноградської міської ради Львівської області (80100, Львівська область, м. Червоноград, пр. Шевченка, 19, код ЄДРПОУ 04055920).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство Червоноградтеплокомуненерго (80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 23966248).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.01.2019.

Суддя Р.М. Брильовський

Дата ухвалення рішення03.01.2019
Оприлюднено08.01.2019

Судовий реєстр по справі —1340/5753/18

Рішення від 03.01.2019

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Брильовський Роман Михайлович

Ухвала від 04.12.2018

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Брильовський Роман Михайлович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні