Ухвала

від 08.01.2019 по справі 580/20/19

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА про залишення позовної заяви без руху 08 січня 2019 року                                                                                             справа № 580/20/19   м. Черкаси Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 580/20/19 за позовом керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах Держави до Чорнокам`янської сільської ради Маньківського району Черкаської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу. 02.01.2019 керівник Уманської місцевої прокуратури в інтересах Держави звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чорнокам`янської сільської ради Маньківського району Черкаської області, просить: - визнати незаконною бездіяльність Чорнокам'янської сільської ради Маньківського району Черкаської області з питань не затвердження плану інвентаризації та паспортизації об'єкта благоустрою населення (його частин), а саме: дитячого майданчика, який розташований на території с. Чорна Кам'янка Маньківського району Черкаської області на вул. Шевченка. - зобов'язати Чорнокам'янську сільську раду Маньківського району Черкаської області вчинити дії по розробленню та затвердженню плану технічної інвентаризації та паспортизації об'єкта благоустрою населення (його частин), а саме: дитячого майданчика, який розташований на території с. Чорна Кам'янка Маньківського району Черкаської області на вул. Шевченка. Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Вивчивши матеріали позовної заяви, варто зазначити, що вона не відповідає вимогам статті 160, статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків, з огляду на таке. З тексту позовної заяви слідує, що Прокурор звертається до суду в порядку реалізації своїх владних управлінських повноважень, а саме – представництво інтересів держави. Відповідно до частини 4 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, - суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України. Згідно з частинами 3, 4 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Аналіз частин третьої, четвертої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що участь прокурора у судовому процесі у адміністративних судах (в тому числі касаційне оскарження судових рішень) стає можливою за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу. Таким чином, згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. У позові зазначено, що державний контроль за дотриманням положень Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Інструкції, затвердженої наказом Міністерства; регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.10.2012 № 550 з боку органів місцевого самоврядування на цей час не віднесений до компетенції жодного державного органу. У зв'язку з відсутністю іншого органу, наділеного повноваженнями щодо звернення до суду з зазначеними позовними вимогами, вважаю, що даний спір необхідно відносити до виключних , випадків представництва інтересів держави в суді прокурором, про що зазначено у статті 131-1 Конституції України. Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Суд зазначає, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.  Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави у суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (Korolev проти Росії від 01.04.2010, № 5447/03; Menchinskaya проти Росії, від 15.01.2009, № 42454/02). ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на участь прокурора у суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати у однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «F.W. проти Франції», від 31.03.2005, № 61517/00). Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що прокурор може представляти інтереси держави у суді тільки у виключних випадках, що прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, що є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). Аналогічна правова позиція зазначена в ухвалі Верховного Суду від 19.07.2018 у адміністративній справі №822/1169/17 (ЄДРСР 75424056). У постанові від 23.10.2018 у справі № 906/240/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачено законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності – однієї із засад правосуддя. Діяльність прокуратури з урахуванням статті 19 Конституції України та принципу правової визначеності має бути визначена винятково законодавством України. Частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не передбачає, що прокуратура самостійно визначає, у чому полягає інтерес держави. Навпаки, зі змісту частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» слідує, що прокуратура: винятково здійснює представництво таких інтересів (а не визначення); здійснює представництво винятково законних інтересів держави, тобто, такі, що визначені безпосередньо законами. У своїй позовній заяві Прокурор не зазначив такий законний інтерес держави, у якому він уповноважений здійснювати представництво. У позові Прокурором не обґрунтовано підстави звернення до суду,  з наданням належних доказів, що б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Відсутність виконання вимог щодо статті 23 Закону України «Про прокуратуру», унеможливлює вирішення питання судом щодо відкриття провадження у адміністративній справі на підставі частини 1 статті 169 та частини 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. У позовній заяві, зокрема зазначено, що прокуратурою вивчено стан організації благоустрою населених пунктів  та згідно інформації Чорнокам`янської сільської ради Маньківського району встановлено, що на балансі сільської ради перебуває дитячий майданчик, що розташовано за адресою: вул Шевченка, с. Чорна Кам`янка, Маньківський район, Черкаська область, інвентаризація та паспортизація зазначеного об'єкта не проводилась, план щодо проведення інвентаризації та паспортизації дитячого майданчика відсутній. У додатках до позовної заяви міститься договір від 14.09.2015 № 212 про постачання качель та ігрового комплексу укладеного між Чорнокам`янською сільською радою Маньківського району та торгівельно-виробничою компанією НВІ ГРУП. Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15 (ЄДРСР 73354577) щодо застосування строків позовної давності зазначив: відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто для визначення початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення того, коли саме особа, яка звертається щодо захисту свого права чи охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли вона об'єктивно могла дізнатися про таке порушення. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд із прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність – це законне право порушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду від скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що сталися в далекому минулому, спираючись на докази, які з плином часу могли втратити достовірність і повноту (пункт 51 рішення від 22.10.96 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі Stubbings та інші проти Сполученого Королівства; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі OAO NEFTYANAYA KOMPANIYA YUKOS проти Росі. Порівняльний аналіз понять «довідався» й «міг довідатися», наведених у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави зробити висновок про презумпцію можливості й обов'язку особи бути в курсі стану своїх майнових прав, тож доведення факту, що завадив позивачу дізнатися про порушення свого цивільного права й звернутися до суду з метою його захисту, недостатньо. Також, позовна заява не містить всіх відомостей передбачених частиною 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у частині імені і реквізитів Прокурора. Відповідно до частини 7 статті 160 160 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Згідно частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України  суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, статтею 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Керуючись статтями 2, 6-16, 19, 160, 161, 169, 241, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд УХВАЛИВ: Позовну заяву за позовом керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах Держави до Чорнокам`янської сільської ради Маньківського району Черкаської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, залишити без руху. Позивачем вказані недоліки можуть бути усунуті шляхом: - подання до суду письмового обґрунтування підстав для звернення до суду (обґрунтування змісту державного інтересу та/або неможливості відповідного органу самостійно звернутися до суду) та зазначенням реквізитів, відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України щодо особи заявника (Прокурора). Надати позивачеві для усунення вказаних вище недоліків позовної заяви десять днів з моменту отримання копії даної ухвали. У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві. Копію ухвали надіслати позивачеві. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується. Суддя                                                                                                                         Л.В. Трофімова