Рішення

від 08.01.2019 по справі 826/14779/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 08 січня 2019 року                      № 826/14779/17           Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді  Шейко Т.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомГоловного управління ДФС у м. Києві до  Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське Управління Начальника Робіт» простягнення боргу встановив:           Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське Управління Начальника Робіт», в якому просило стягнути кошти платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 2  493  147,76 грн.           Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та пені, яку зазначає у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання вважається узгодженою. Проте, згідно з даними картки особового рахунку відповідача сплата самостійно задекларованих грошових зобов'язань відбулась не в повному обсязі, в зв'язку з чим утворилась заборгованість на суму 2  493  147,76 грн., яку і просить позивач стягнути з відповідача.           У подальшому позивач подав заяву про зменшення позовних вимог та просив стягнути 1  825  755,91 грн.           Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 суддею Власенковою О.О. відкрито провадження у справі №826/14779/17 та призначено справу до судового розгляду.           Розпорядженням керівника апарату суду від 06.06.2018 №1075 справу №826/14779/17 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.           Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 06.06.2018 для розгляду справи №826/14779/17 визначено суддю Шейко Т.І.           Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018 суддею Шейко Т.І. справу №826/14779/17 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.           У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.           Представники відповідача вважали позовні вимоги не обгрунтованими з підстав, викладених у відзиві на позов, в якому посилались на норми ст. 59 Податкового кодексу України та Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 24.10.2013 №1484/12/13-13, в якому зазначено, що суди не повинні видавати органам доходів і зборів виконавчі листи для примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків – юридичної особи, так як до цієї процедури не залучаються органи державної виконавчої служби.           Заслухавши доводи та заперечення учасників справи, дослідивши матеріали справи суд, за відповідним клопотанням, завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.           Вирішуючи спір суд виходив з наступного.           Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Державне підприємство Міністерства оборони України «Київське Управління Начальника Робіт» взято на податковий облік 11.03.1997.           На підставі акту перевірки  з земельного податку з юридичних осіб №1447/26-58-15-12-03 від 03.03.2016 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення №0002141203 від 28.03.2016 на загальну суму 11431,60 грн., №0002151203 від 28.03.2016 на загальну суму 103450,80 грн.; на підставі акту перевірки з податку на прибуток №9027/26-58-12-05-14304117 від 21.06.2016 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення №00014261205 від 23.06.2016 на загальну суму 10201,40 грн.; на підставі акту перевірки з податку на додану вартість №9319/26-58-12-01-09-14304117 від 06.07.2016 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення №0017481201 від 06.07.2016 на загальну суму 264811,45 грн.           У відповідності з положеннями п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України позивачем направлено до відповідача податкову вимогу №1719-19 від 27.06.2013 на загальну суму 932  144,75 грн.           Оскільки відповідачем борг не був погашений, станом на час звернення позивача до суду, сума боргу складала 2  493  147,76 грн.           В подальшому, рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 у справі №826/16928/14 та від 09.04.2014 у справі №826/3301/14 податковий борг частково був стягнутий на суму 820  919,57 грн.           При цьому, борг у розмірі 1  825  755,91 грн. не погашений відповідачем, в зв'язку з чим позивач просить стягнути цей залишок у примусовому порядку.           Вказаний борг складається з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) – 791  485,20 грн., з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності – 27159,76 грн., з земельного податку з юридичних осіб – 1  007  111,04 грн.           На підтвердження вказаної суми боргу позивачем наданий витяг з інтегрованої картки платника податку, податкові декларації, податкові повідомлення-рішення, акти перевірок, рішення про опис майна у податкову заставу №694 від 27.06.2013, корінець податкової вимоги форми «Ю» №1719-19 від 27.06.2013 з доказами направлення, тощо.           Станом на час вирішення справи по суті учасники справи не надали докази щодо погашення заявленої суми боргу. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції станом на час виникнення спірних відносин) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Відповідно до п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації. Згідно з п. 152.1 ст. 152 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу. Податок, отриманий від діяльності, яка підлягає патентуванню відповідно до розділу XII цього Кодексу, підлягає сплаті до бюджету в сумі, яка визначена відповідно до цього розділу, і зменшена на вартість придбаних торгових патентів на право провадження такого виду діяльності. Статтею 133 Податкового кодексу України визначені платники податку на прибуток. Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Кодексу базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. Згідно з нормами п. 137.1 ст. 137 Кодексу податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. Відповідно до п.137.3 ст. 137 Податкового кодексу України відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного в пункті 57.1-1 статті 57 та 141.4 статті 141 цього Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати. Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Пунктом 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу. Згідно з ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців). Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Пунктом 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків. Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, встановлено, що пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом. Відповідно до п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Згідно із п. 131.1 ст. 131 Податкового кодексу України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків. Пунктами 59.1 та 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Згідно з п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Пунктами 102.1 та 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. У разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Відповідно до п.п. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Пунктом 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України встановлено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу і виконавчими написами нотаріусів не дозволяється. Згідно з п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України. Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Органами, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, згідно з п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України, є виключно органи державної податкової служби. Підпунктом 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом. Зокрема, п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України). Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України). Згідно з п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.3 ст.  95 Податкового кодексу України). Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.                     Керуючись статтями 2, 77, 241-246, 250,  Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –                                                                  в и р і ш и в:           Позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задовольнити.           Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Київське Управління Начальника Робіт» (код ЄДРПОУ 14304117, 03049, м. Київ, Солом'янський район, вул. Курська, буд. 13-а) податковий борг  в сумі 1  825  755,91 грн., у т.ч.: з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) – 791  485,20 грн., з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності – 27  159,76 грн., з земельного податку з юридичних осіб – 1  007  111,04 грн.                      Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.           Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 296– 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                Т.І. Шейко