Постанова

від 02.01.2019 по справі 183/5603/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1949/19 Справа № 183/5603/17 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агроволодар" на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року по справі за позовом фермерського господарства "Дар" до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2017 року фермерське господарство "Дар" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі, мотивуючи його тим, що 03 серпня 2009 року між ними, як орендарем, та ОСОБА_1, як орендодавцем, був укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 3,650 га, яка розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, строком на 05 років, державна реєстрація якого проведена 03 серпня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК, про що вчинено запис за №04-09-126-04216.

Вказували, що зазначеним договором передбачено, що в разі, якщо за 3 місяці до закінчення договору жодна сторона не заявила в письмовому вигляді про припинення цього договору, такий договір вважається поновленим на такий же термін.

Зазначали, що вони добросовісно, належним чином виконували свої обов'язки за договором, і після його закінчення продовжили безперешкодно користуватися земельною ділянкою ОСОБА_1, а вона, ні до закінчення строку дії договору, ні після, не повідомила їх про намір припинити дію цього договору та повернути собі земельну ділянку.

Після закінчення строку дії договору вони направили відповідачу лист-повідомлення про поновлення дії договору оренди земельної ділянки з проектом додаткової угоди.

Посилаючись на те, що на момент закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки та після спливу такого, вони користуються земельною ділянкою, обробляють її, вносять орендну плату, а орендодавець у визначений договором і законом строк так і не заявив в письмовому вигляді про припинення дії договору або про заперечення у його поновленні на такий же термін, не направив жодної відповіді на листи повідомлення позивача та не повідомив позивача про прийняте ним рішення щодо поновлення договору оренди землі, а тому просили суд ухвалити рішення, яким визнати поновленим на 05 років до 03 серпня 2019 року договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_1 та ФГ Дар , зареєстрований 03 серпня 2009 року в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру ДЗК за №04-09-126-04216 на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року позовні вимоги ФГ "Дар" задоволені.

В апеляційні скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Агроволадар" (далі - ТОВ "Агроволадар"), особа яка не брала участь у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи інтереси та обов'язки, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки 26 квітня 2017 року між ними та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі №18/11.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що у відповідності до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 12 квітня 2006 року, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 площею 3,650 га, розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (а.с.6).

03 серпня 2009 року між позивачем ФГ Дар , як орендарем, та ОСОБА_1, як орендодавцем, було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на п'ять років, починаючи з моменту його державної реєстрації, яка була здійснена 03 серпня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії Центру ДЗК (а.с.4-5).

Згідно п.3.2. вказаного договору, якщо за три місяця до закінчення договору жодна сторона не заявила в письмовому вигляді про припинення цього договору - такий договір вважається поновленим на такий же термін.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач ФГ Дар за період строку дії договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1, та після закінчення строку дії такого, тобто після 03 серпня 2014 року, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов'язки орендаря, використовувало земельну ділянку за її цільовим призначенням, за що сплачувало відповідачу орендну плату, що в ході судового розгляду, зокрема, було підтверджено даними відомостей про видачу сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за період 2013-2015 рік, в яких міститься підпис відповідача про отримання пшениці, ячменю, кукурудзи, соняшнику (а.с.7-9), даними довідки фермерського господарства Дар про нараховану ОСОБА_1 орендної плати за 2016 та 2017 роки та утриманих з неї необхідних сум ПДФО, військового збору (а.с.26), відомостями з довідки фермерського господарства Дар №39/2017 від 02 листопада 2017 року про те, що на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_3 здійснювалося сільськогосподарське виробництво пшениці (а.с.30), даними форм №4-СГ (а.с.32-35), 29-СГ (а.с.36-40), 37-СГ (а.с.41-42), з яких вбачається, що протягом 2015-2016 років на території земель Фермерського господарства Дар проводилися сільськогосподарські роботи щодо вирощування та збору урожаю.

Задовольняючи позовні вимоги ФГ "Дар", суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримано процедури повідомлення про намір поновити договір на новий строк, після закінчення строку дії такого договору, ФГ "Дар" продовжувало виконувати свої обов'язки орендаря за ним, використовуючи земельну ділянку та вносячи за це орендну плату, а отже вважав позовні вимоги обґрунтованими.

Колегія суддів не може у повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, статті 1 ЗК України земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частини другої статті 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом України Про оренду землі .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.

За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов'язки.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення після закінчення строку, на який було укладено договір.

Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.

Так, частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року №6-219цс16 та від 23 березня 2016 року №6-146цс16.

Під час ухвалення рішення судом першої інстанції зазначені вимоги законодавства враховано не було.

Частинами восьмою та дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Колегія суддів наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов'язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Позивач, як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.81 ЦПК України.

Нормами ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивач доказів свого письмового звернення до відповідача з заявою про намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки саме не пізніше ніж за місяць до закінчення строк дії договору (як це визначено Законом України "Про оренду землі") суду не надав.

Також колегія суддів також зазначає, що відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Тобто захисту підлягає саме порушене право.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивачем не доведено порушення його прав, оскільки вони зазначають, що продовжують безперешкодно користуватися земельною ділянкою, здійснюючи за це користування оренду плату.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позов.

На підставі ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд в порядку розподілу судових витрат між сторонами вважає за необхідне стягнути з ФГ "Дар" на користь ТОВ "Агроволодар" судові витрати в розмірі 2.400 грн. сплачені ними за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агроволодар" задовольнити.

Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову фермерського господарства "Дар" до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди землі відмовити.

Стягнути з фермерського господарства "Дар" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агроволодар" судові витрати в розмірі 2.400 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 02 січня 2019 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.