Рішення

від 27.12.2018 по справі 911/1691/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1691/18

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ", 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 32; 02090, Київ-90, а/с - 20

до Державного підприємства "Завод порошкової металургії", 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, Промвузол

про стягнення основної заборгованості за договором № 745.А від 29.12.2015 р. у розмірі 731881,41 грн., а також 87574,91 грн. інфляційних втрат, 24729,07 грн. 3% річних та 126062,14 грн. пені,

секретар судового засідання: Демідова А.А.

за участю представників:

представники сторін:

від позивача: Власенко І.І. (довіреність б/н від 09.10.2018 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Приватне підприємство "ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ" (далі - ПП "ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Завод порошкової металургії" (далі - ДП "Завод порошкової металургії", відповідач) про стягнення заборгованості за договором про закупівлю послуг, пов'язаних з особистою безпекою, № 745.А від 29.12.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за надані послуги відповідно до договору про закупівлю послуг, пов'язаних з особистою безпекою, № 745.А від 29.12.2015 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 731881,41 грн. основного боргу, 126062,14 грн. пені, 87574,91 грн. інфляційних втрат, 24729,07 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.09.2018 р. було відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 18.10.2018 р.

Підготовче засідання відкладалось.

У судовому засіданні 12.11.2018 р. представник позивача підтримувала позовні вимоги у повному обсязі та клопотала про долучення до матеріалів справи платіжних доручень на підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат, про які зазначалося у позовній заяві; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Також у судовому засіданні 12.11.2018 р. представник позивача заявила про надання суду всіх наявних у позивача доказів, що мають значення для вирішення спору.

12.11.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 12.11.2018 р. (вх. № 31940/18 від 12.11.2018 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - платіжних доручень №№ 784 від 14.12.2016 р., 1248 від 24.03.2017 р., 1415 від 26.05.2017 р., 1532 від 12.07.2017 р., які підтверджують часткові оплати, здійснені ДП "Завод порошкової металургії" на користь ПП "ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ".

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.12.2018 р.

05.12.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н від 05.12.2018 р. (вх. № 33906/18 від 05.12.2018 р.) про відкладення розгляду справи з огляду на те, що представник ПП "ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ" братиме участь у справі № 127/23078/18, розгляд якої призначений на 06.12.2018 р. та відбуватиметься у місті Вінниці, що унеможливлює явку уповноваженого представника позивача в судове засідання у справі № 911/1691/18.

У судове засідання 06.12.2018 р. представники позивача та відповідача не з'явились. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2018 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.12.2018 р.

27.12.2018 р. у судовому засіданні представник позивача подала клопотання б/н від 27.12.2018 р. про долучення документів, що підтверджують витрати на правову допомогу.

У судовому засіданні 27.12.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала та просила покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати позивача на правову допомогу; представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Поряд з цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

У судовому засіданні 27.12.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.12.2015 р. між Державним підприємством "Завод порошкової металургії" (замовник) та Приватним підприємством ШЕРИФ ГАРАНТ (виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг, пов'язаних з особистою безпекою, № 745.А, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується з дати підписання договору, протягом його дії надавати замовнику послуги, пов'язані з особистою безпекою, а замовник - приймати і оплачувати надані якісно послуги.

Згідно з п. 1.2 договору найменування послуг: Послуги щодо забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового контролю та території підприємства, послуги пов'язані з безпекою та інші.

У відповідності з п. 1.3 договору місце надання послуг: Україна, 07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником послуг, наданих виконавцем за даним договором, до 5-го числа поточного місяця за попередній, на підставі договору.

Послуги за цим договором вважаються наданими після підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Виконавець кожного місяця надає замовнику акт приймання-передачі наданих послуг. Замовник протягом 5 (п'яти) днів підписує акт приймання-передачі наданих послуг, або направляє виконавцю вмотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані чи виконавцем не буде одержано вмотивованої відмови, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а дані послуги надані належним чином і у повному обсязі без будь-яких зауважень претензій зі сторони замовника. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання актів наданих послуг (п. 4.2 договору).

Умовами п. 4.3 договору передбачено, що розрахунок проводиться шляхом перерахування замовником грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок виконавця у безготівковій формі.

Відповідно до п. 7.3 договору за порушення строків оплати (за винятком випадків, встановлених договором) замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2016 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором (п. 10.1 договору).

01.09.2016 р. між Державним підприємством "Завод порошкової металургії", Приватним підприємством ШЕРИФ ГАРАНТ і Приватним підприємством ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ було укладено додаткову угоду № 2 про зміну сторони у договорі про закупівлю послуг, пов'язаних з особистою безпекою, № 745.А від 29.12.2015 р., згідно якої первісний виконавець (ПП ШЕРИФ ГАРАНТ ) передає новому виконавцю (ПП ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ ), а новий виконавець приймає та набуває всіх прав та приймає на себе виконання всіх обов'язків первісного виконавця за договором про закупівлю послуг, укладеним між первісним виконавцем та замовником.

Між ПП ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ та ДП "Завод порошкової металургії" було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 745.А від 29.12.2015 р, якою були внесені зміни до п. 5.1 договору та викладено його у наступній редакції: Строк надання послуг: з 29.12.2015 р. до 31.12.2017 р. ; внесено зміни до п. 3.3 договору та викладено його у наступній редакції: Вартість послуг виконавця відповідно до умов цього договору становить: 84546,00 грн. без ПДВ за один місяць ; а п. 3.1 - в наступній редакції: Ціна цього договору складає 1789452,00 грн. без ПДВ .

07.04.2017 р. між ПП ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ та ДП "Завод порошкової металургії" було укладено додаткову угоду № 5 до договору № 745.А від 29.12.2015 р., відповідно до якої було внесено зміни до п. 3.3 договору та викладено їх у наступній редакції: 84546,00 грн. без ПДВ за один місяць надання послуг виконавцем згідно п. 1.1.1 - 900,00 грн. без ПДВ за один місяць надання послуг згідно п. 1.1.2 до двох виїздів ГМР на місяць на кожен з об'єктів .

Як слідує з матеріалів справи, ПП ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ було надано ДП "Завод порошкової металургії" послуги з охорони на виконання умов договору № 745.А від 29.12.2015 р. та додаткових угод до нього, що підтверджується актами надання послуг, у тому числі - № 7 від 30.09.29016 р. на суму 63000,00 грн., № 55 від 31.10.2016 р. на суму 65100,00 грн., № 78 від 30.11.2016 р. на суму 63000,00 грн., № 93 від 31.12.2016 р. на суму 65100,00 грн., № 13 від 31.01.2017 р. на суму 84546,00 грн., № 69 на суму 84546,00 грн., № 69 від 31.03.2017 р. на суму 84546,00 грн., № 89 від 30.04.2017 р. на суму 85266,00 грн., № 107 від 31.05.2017 р. на суму 85446,00 грн., № 125 від 30.06.2017 р. на суму 85446,00 грн., № 129 від 31.07.2017 р., № 130 від 31.08.2017 р. на суму 85446,00 грн., № 137 від 30.09.2017 р. на суму 85446,00 грн., № 141 від 19.10.2017 р. на суму 50647,41 грн. (копії актів долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом).

Зазначені вище акти надання послуг підписані обома сторонами, окрім актів № 137 від 30.09.2017 р. та № 141 від 19.10.2017 р., які містять підписи з боку виконавця та відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції замовника на підтвердження отримання вказаних актів, послуги за якими, в силу умов п. 4.2 договору, вважаються прийнятими замовником.

Як зазначив позивач, вартість наданих послуг замовником була оплачена частково в сумі 341100,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 784 від 14.12.2016 р. на суму 128100,00 грн., № 1248 від 24.03.2017 р. на суму 63000,00 грн., № 1415 від 26.05.2017 р. на суму 100000,00 грн., № 1532 від 12.07.2017 р. на суму 50000,00 грн., у зв'язку з чим відповідачем залишились неоплаченими надані позивачем послуги в сумі 731881,41 грн.

Оскільки відповідач станом на час подання позовної заяви не виконав взяті на себе зобов'язання і не сплатив ПП ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ заборгованість за надані послуги за договором № 745.А від 29.12.2015 р., останнє і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач доказів здійснення оплати за надані послуги згідно договору № 745.А про закупівлю послуг, пов'язаних з особистою безпекою, від 29.12.2015 р. в сумі 731881,41 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 745.А про закупівлю послуг, пов'язаних з особистою безпекою, від 29.12.2015 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 731881,41 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 126062,14 грн. пені.

Як зазначалось вище, у відповідності з п. 7.3 договору за порушення строків оплати (за винятком випадків, встановлених договором) замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 126062,14 грн., нарахованої на заборгованість відповідача щодо кожного акту окремо, з дотриманням приписів частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за загальний період з 06.10.2016 р. до 06.05.2018 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 24729,07 грн. 3% річних та 87574,91 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 24729,07 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожного акту окремо, за загальний період з 06.10.2016 р. до 23.07.2018 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 87574,91 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожного акту окремо, за загальний період з 06.10.2016 р. до 30.06.2018 р.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, згідно із здійсненим судом арифметичним розрахунком, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості відповідача, становить 58678,52 грн., у тому числі -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.11.2016 - 30.11.2016 63000 1.018 1134.00 64134.00 01.01.2017 - 28.02.2017 63000 1.021 1329.93 64329.93 01.02.2017 - 30.04.2017 65100 1.037 2436.93 67536.93 01.03.2017 - 30.04.2017 84546 1.027 2296.44 86842.44 01.06.2017 - 30.06.2017 49646 1.016 794.34 50440.34 01.04.2017 - 30.06.2017 84546 1.038 3252.56 87798.56 01.08.2017 - 30.06.2018 34546 1.097 3344.07 37890.07 01.05.2017 - 30.06.2018 84546 1.131 11083.43 95629.43 01.06.2017 - 30.06.2018 85266 1.117 9940.13 95206.13 01.09.2017 - 30.06.2018 85446 1.098 8365.02 93811.02 01.10.2017 - 30.06.2018 85446 1.076 6525.59 91971.59 01.11.2017 - 30.06.2018 85446 1.064 5435.02 90881.02 01.12.2017 - 30.06.2018 50647.41 1.054 2741.06 53388.47 Відтак заявлені позивачем інфляційні втрати підлягають частковому стягненню з відповідача.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Приватного підприємства "ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ".

З приводу розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити таке.

Відповідно до частин 1 і 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 14553,71 грн.

У силу приписів ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тому, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу Адвокатського об'єднання Артіус в сумі 8000,00 грн., позивачем було надано суду: договір № 20/07/2018 про надання правової допомоги від 20.07.2018 р., відповідно до умов якого виконавець надає оплатну правову допомогу з питань захисту прав та законних інтересів клієнта в господарських судах всіх інстанцій щодо судового спору за позовною заявою ПП "ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ" до ДП "Завод порошкової металургії" про стягнення боргу за надані послуги; додатковий договір № 1 до договору № 20/07/2018 про надання правової допомоги від 10.09.2018 р., відповідно до умов якого сторони дійшли взаємної згоди, що вартість послуг за цим договором становить: ознайомлення з документами наданими клієнтом для розробки тактики захисту прав та законних інтересів клієнта у судовому спорі - 1000,00 грн., підготовка позовної заяви - 5000,00 грн., здійснення розрахунку штрафних санкцій за договором № 745.А від 29.12.2015 р. до позовної заяви - 2000,00 грн.; копію акту надання послуг № 81 від 22.12.2018 р. на суму 8000,00 грн.; копію платіжного доручення № 165 від 22.12.2018 р. на суму 8000,00 грн. з призначенням платежу надання правової допомоги на підставі договору № 20/07/2018 від 20.07.2018 р. .

З огляду на викладене та обсяг наданих позивачу Адвокатським об'єднанням послуг, з огляду на ціну позову та заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на послуги адвоката, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг у даному випадку є співрозмірним із ціною позову, у зв'язку з чим заявлений позивачем до покладення на відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 8000,00 грн. є обґрунтованим.

Водночас, у даній справі судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Завод порошкової металургії", (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, Промвузол, код 00186192) на користь Приватного підприємства "ШЕРИФ-ОХОРОННІ ПОСЛУГИ" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 32, код 39207159) 731881 (сімсот тридцять одну тисячу вісімсот вісімдесят одну) грн. 41 коп. основного боргу, 126062 (сто двадцять шість тисяч шістдесят дві) грн. 14 коп. пені, 58678 (п'ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят вісім) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 24729 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дев'ять) грн. 07 коп. 3% річних, 14120 (чотирнадцять тисяч сто двадцять) грн. 27 коп. судового збору, 7761 (сім тисяч сімсот шістдесят одну) грн. 74 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 09.01.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна