Рішення

від 09.01.2019 по справі 911/2242/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" січня 2019 р.                                  м. Київ                             Справа № 911/2242/18   Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Архіпласт" (02055, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 16-Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 38473348) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд" (08161, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Київська, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 40295395) про стягнення боргу, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 10.10.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "Архіпласт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд" про стягнення 148920,00 грн боргу. Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.10.2018 вказану позовну заяву залишено без руху. 05.10.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано заяву б/н від 05.11.2018 про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви. Ухвалою від 09.11.2018 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу -  відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу – відповіді на відзив до 30.11.2018; відповідачу – заперечень до  09.12.2018. Позов обґрунтований наступним: -          позивач відповідно до видаткових накладних № 9 від 13.10.2016, № 17 від 22.10.2016, № 26 від 02.11.2016, № 55 від 25.11.2016, № 82 від 22.12.2016, № 88 від 26.04.2017, № 105 від 15.05.2017, № 115 від 23.05.2017, № 39 від 12.11.2016, № 142 від 12.06.2017, № 152 від 22.06.2017, № 179 від 16.07.2017, № 205 від 03.08.2017 поставив відповідачу товар загальною вартістю 256560,00 грн; -          відповідач отриманий товар у повному обсязі не оплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 148920,00 грн. 22.11.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем було подано клопотання б/н від 22.11.2018 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Оскільки ціна даного позову становить 148920,00 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2018 рік (176200,00 грн), відповідна справа є малозначною справою та повинна розглядатись судом у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 7 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України.   Виходячи з наведеного, суд ухвалою від 28.11.2018 відмовив позивачу у задоволенні клопотання б/н від 22.11.2018 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Крім того, 22.11.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області позивачем подано клопотання б/н від 22.11.2018 про витребування доказів. Ухвалою від 28.11.2018 задоволено клопотання позивача б/н від 22.11.2018 про витребування доказів; витребувано у Державної фіскальної служби України інформацію щодо того, чи використано Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд" до сум податку, що відносяться до податкового кредиту по податковим накладним, що зареєстровані в ЄРПН: податкова накладна №24 від 22.06.2017; податкова накладна №16 від 16.07.2017; податкова накладна №14 від 12.11.2016; податкова накладна №15 від 12.06.2017; податкова накладна №8 від 03.08.2017; постановлено витребувану інформацію надати у строк до 07.12.2018, уповноважено представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Архіпласт" на отримання від Державної фіскальної служби України вказаної інформації. Вказана ухвала отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "Архіпласт" та Державною фіскальною службою України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень вх. № 39427/18 від 10.12.2018, вх. № 88/19 від 02.01.2019. Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Архіпласт" примірник вказаної ухвали додатково отримано в суді, про що свідчить власноручний напис на останній його представника. Водночас, витребувані документи суду подані не були. З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом. Вказаний факт підтверджується конвертами з ухвалами, що повернуті Господарському суду Київської області з відміткою «за закінченням терміну зберігання» вх. № 34881/18 від 05.11.2018, вх. № 37737/18 від 27.11.2018, а також рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 40820/18 від 18.12.2018. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Оскільки судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,  усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази. Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами. Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Архіпласт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд"  була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість. Господарський суд зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) – тобто погодженою дією двох або більше сторін. Відповідно до ст. 205 Господарського процесуального кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. З матеріалів справи вбачається, що позивачем було здійснено поставку товару відповідно до видаткових накладних № 9 від 13.10.2016 на суму 20640,00 грн, № 17 від 22.10.2016 на суму 29640,00 грн, № 26 від 02.11.2016 на суму 20640,00 грн, № 55 від 25.11.2016 на суму 21840,00 грн, № 82 від 22.12.2016 на суму 10920,00 грн, № 88 від 26.04.2017 на суму 10920,00 грн, № 105 від 15.05.2017 на суму 21840,00 грн, № 115 від 23.05.2017 на суму 33960,00 грн, що загалом становить 170400,00 грн. Відповідно до п.п. 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995  № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Виходячи з наведеного, факт передання відповідачеві матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними, доданими до позовної заяви, які надав позивач на підтвердження факту передачі товару, підписані та засвідчені печатками як з боку позивача так і відповідача, тобто, документами оформленим відповідно до вимог чинного законодавства та відсутністю у відповідача заперечень щодо найменування (номенклатури), кількості, якості та щодо ціни отриманого товару при його прийнятті.   При цьому, суд звертає увагу, що в ухвалі суду про відкриття провадження у справі відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, однак останній не надав суду будь-яких заперечень щодо факту отримання товару, зазначеного у видаткових накладних. За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відтак, факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем свідчить про укладення між сторонами правочину, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, який відповідає вимогам ст. 180 Господарського кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України та  містить ознаки поставки. Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін                    (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). Враховуючи виконання продавцем своїх зобов'язань з передачі товару покупцю за накладними, у першого виникло право вимагати оплати вартості переданого товару. Судом встановлено, що з правовідносин як склалися між сторонами неможливо визначити строк, за яким у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар, оскільки в накладних відсутні будь-які умови щодо строку оплати, тому, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений. Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. При цьому підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України. Згідно зі статтями 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Оскільки інший строк оплати товару сторонами у видаткових накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару. Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість отриманого товару у повному обсязі не сплатив, протилежного суду не надав. Позивачем подано суду виписку з рахунку за період з 30.09.2016 по 01.11.2018, надану АТ «Укрсиббанк», з якої вбачається, що відповідачем було оплачено товар, поставлений відповідно до видаткових накладних № 9 від 13.10.2016 у сумі 20640,00 грн, № 17 від 22.10.2016 у сумі 20000,00 грн З наведеного вбачається, що прийнятим, але не оплаченим залишився товар, що був поставлений відповідно до видаткових накладних № 9 від 13.10.2016, № 17 від 22.10.2016, № 26 від 02.11.2016, № 55 від 25.11.2016, № 82 від 22.12.2016, № 88 від 26.04.2017, № 105 від 15.05.2017, № 115 від 23.05.2017, загальною вартістю 129760,00 грн. Позивач у позовній заяві зазначає, що товар, поставлений за видатковими накладними № 26 від 02.11.2016 на суму 20640,00 грн оплачений у сумі 20640,00 грн, № 88 від 26.04.2017 на суму 10920,00 грн оплачений у сумі 20000,00 грн (що перевищує вартість товару, поставленого за накладною № 88 від 26.04.2017). Доказів здійснення відповідачем зазначених оплат суду не надано. Так, у наданій позивачем виписці з рахунку за період з 30.09.2016 по 01.11.2018, наданій АТ «Укрсиббанк», зазначені оплати відповідача: у сумі 20000,00 грн, призначення платежу «за добавку зг. рах. № 27 від 02.11.2016»; у сумі 17000,00 грн, призначення платежу «за добавку зг. рах. № 27 від 02.11.2016»; у сумі 20000,00 грн, призначення платежу «за добавку зг. рах. № 87 від 26.04.2017»; у сумі 10000,00 грн, призначення платежу «за добавку до бетону зг. рах. № 205 від 03.08. 2017». Водночас, відповідних рахунків (або видаткових накладних), що зазначені в графі «призначення платежу», суду не надано, а відтак у останнього відсутні підстави пов'язувати  вищезазначені оплати з видатковими накладними, заборгованість за якими заявлена до стягнення позивачем. Проте, оскільки згідно чинного процесуального закону суд не може виходити за межі позовних вимог з власної ініціативи, враховуючи, що фактично позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за видатковими накладними № 17 від 22.10.2016, № 55 від 25.11.2016, № 82 від 22.12.2016, № 105 від 15.05.2017, № 115 від 23.05.2017, останні задовольняються судом у сумі 98200,00 грн (170400,00 грн - 20640,00 грн - 20000,00 грн- 20640,00 грн - 10920,00 грн = 98200,00 грн). Крім того, позивач зазначає, що ним також здійснювались поставки товару відповідачу відповідно до видаткових накладних № 39 від 12.11.2016 на суму 20640,00 грн, № 142 від 12.06.2017 на суму 10920,00 грн, № 152 від 22.06.2017 на суму 21840,00 грн, № 179 від 16.07.2017 на суму 10929,60 грн, № 205 від 03.08.2017 на суму 21830,40 грн, всього на суму 86160,00 грн. Копій зазначених накладних суду не надано. Позивач зазначає, що відповідачем не повернуто примірників зазначених накладних позивачу, у зв'язку  з чим останній звертався до відповідача з вимогою б/н від 01.11.2018, в якій просив направити поштою або передати через представника другі примірники видаткових накладних № 39 від 12.11.2016, № 142 від 12.06.2017, № 152 від 22.06.2017, № 179 від 16.07.2017, № 205 від 03.08.2017. В якості доказу надсилання вказаної вимоги позивачем надано копію фіскального чеку від 02.11.2018. Водночас, вказане не приймається судом,  оскільки позивачем не надано суду відповідного опису вкладення у поштове відправлення, з якого можна встановити зміст направленої кореспонденції. Крім того, позивачем на підтвердження своїх вимог надано копію претензії про сплату заборгованості б/н від 17.09.2018 (докази надсилання містяться в матеріалах справи). Водночас, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів поставки товару відповідачу, які б містили визначені п.п. 2.4., 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язкові реквізити первинних документів та підтверджували б факт проведення господарської операції з поставки товару. Суд наголошує на тому, що ухвалою від 28.11.2018 задоволено клопотання позивача б/н від 22.11.2018 про витребування доказів; витребувано у Державної фіскальної служби України інформацію щодо того, чи використано Товариством з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд" до сум податку, що відносяться до податкового кредиту по податковим накладним, що зареєстровані в ЄРПН: податкова накладна №24 від 22.06.2017; податкова накладна №16 від 16.07.2017; податкова накладна №14 від 12.11.2016; податкова накладна №15 від 12.06.2017; податкова накладна №8 від 03.08.2017; постановлено витребувану інформацію надати у строк до 07.12.2018, уповноважено представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Архіпласт" на отримання від Державної фіскальної служби України вказаної інформації. Ухвала суду отримана позивачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень вх. № 39427/18 від 10.12.2018, Крім того, позивачем примірник вказаної ухвали додатково отримано в суді, про що свідчить власноручний напис на останній його представника. Водночас, витребувані документи суду позивач суду не надав та не повідомив суд про факт отримання чи неотримання вказаних документів у Державної фіскальної служби України. Виходячи з того, що позивачем не надано суду доказів факту поставки товару відповідачу, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості з оплати товару, що поставлений відповідно до видаткових накладних № 39 від 12.11.2016, № 142 від 12.06.2017, № 152 від 22.06.2017, № 179 від 16.07.2017, № 205 від 03.08.2017, у зв'язку з їх недоведеністю. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.   Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу  України, покладаються судом на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252  Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техбетонбуд" (08161, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Київська, буд. 1-В, код ЄДРПОУ 40295395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Архіпласт" (02055, м. Київ, вул. Анни Ахматової, буд. 16-Б, офіс 3, код ЄДРПОУ 38473348) 98200,00 грн боргу, а також 1473,00 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України. Рішення підписано 09.01.2018.   Суддя                                                                                                                    А.Ф. Черногуз