Рішення

від 09.01.2019 по справі 924/859/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" січня 2019 р. Справа № 924/859/18

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи

розглянувши матеріали справи розглянувши матеріали

за позовом приватного підприємства "Гринь", м. Хмельницький

до Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Схід 5" м. Хмельницький

про стягнення 34652,46 грн. основного боргу, 37285,76 грн. пені та 2073,68 грн. пені

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

встановив:14.09.2018 року до господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява приватного підприємства "Гринь", м. Хмельницький до Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Схід 5" м.Хмельницький про стягнення 81011,90 грн., з яких 41652,46 грн. основного боргу, 37285,76 грн. пені та 2073,68 грн. пені.

В обґрунтування позову вказує на порушення відповідачем зобов'язань по договору поставки №0703181 від 12.03.2018р. щодо обов'язку розрахунку протягом визначеного договором строку, посилається на положення ст. ст. 5093530,610,611,612,625,837 ЦК України, ст. ст.173-179,180,181,184,193,197,198,216-220,222,230,232,317,319,321,322 ГК України.

Ухвалою суду від 26.12.2018р. прийнято заяву про зменшення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 34652,46 грн. основного боргу, 37285,76 грн. пені та 2073,68 грн. пені.

У відзиві на позов (вх.№05-22/9549/18 від 15.11.2018р.) відповідач не заперечує стосовно суми основного боргу. Звертає увагу на те, що 16.10.2018р. погашено суму основного боргу на 7000,00грн., Остаточна сума основного боргу складає 34652,46 грн. Щодо стягнення пені на підставі п.8.1 та п.8.2 договору заперечує проти подвійного нарахування пені. Посилається на вимоги ст. 61 Конституції України, ст. 230 ГК України та вважає, що вбачається за можливе застосувати лише п.8.2 договору. В свою чергу, відповідач не погоджується стосовно сплати будь-якої суми штрафних санкцій, у зв'язку з тим, що ЖБК виконує зобов'язання зі своєї сторони, виплачуючи кошти по мірі можливості, що підтверджується чеками, поданими до відзиву та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 37285,76 грн. пені.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

12.03.2018 р. між Приватним підприємством Гринь (Постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Набережний квартал Схід 5" (замовник) укладено договір поставки №0703181, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника товар, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору, а саме фасади алюмінієві в кількості 102,347 кв.м. (п. 1.1 договору).

Пунктом 2.2 договору підтвердженням кількості товару є накладна, підписана обома сторонами.

Порядок оплати: безготівковий, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок першого внеску в розмірі 50% попередньої оплати, другого внеску в розмірі 30 % протягом 7 робочих днів після надходження першого внеску та остаточний розрахунок протягом 3 робочих днів з дня підписання видаткових накладних. (п.3.1 договору).

У відповідності до п.3.2 договору форма розрахунків: платіжне доручення.

Сума договору складає 367362,28 грн. (п.3.3 договору).

Поставка на склад покупця здійснюється на умовах: доставка автотранспортом постачальника (п.4.1 договору).

Приймання товару здійснюється сторонами за кількістю відповідно до даних вказаних в товарно-транспортних документах та якості відповідно до сертифікатів якості. (п.6.2 договору).

Згідно з п.7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.

Пунктом 8.1 договору за невиконання і неналежне виконання обов'язків по даному договору постачальник та замовник несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства. За порушення терміну виконання винна сторона сплачує пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

При порушенні терміну оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки оплати. (п.8.2 договору.)

16.03.2018р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору поставки №0703181 від 12.03.2018р., у відповідності до якої п.1.1 викладено в наступній редакції: Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника товар, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору, а саме фасади алюмінієві в кількості 112,91 кв.м .

Пункт 3.3 викладено в наступній редакції: сума договору складає 405276,90 грн.

На виконання договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 405276,90 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-2304181 від 23.04.2018р. на суму 183681,14 грн., №РН-2304182 від 23.04.2018р. на суму 110208,68 грн., №РН-2304183 від 23.04.2018р. на суму 111387,08 грн.

Відповідач частково оплатив товар на суму 370624,44 грн., що підтверджується останнім.

З огляду на несплату відповідачем заборгованості в сумі 34652,46 грн. за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням зменшення позовних вимог) про її стягнення та стягнення 37285,76 грн. пені та 2073,68 грн. пені.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №0703181 від 12.03.2018р., за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність замовника товар, а замовник зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору, а саме фасади алюмінієві в кількості 102,347 кв.м.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки).

Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, позивач згідно з видатковими накладними накладними №РН-2304181 від 23.04.2018р. на суму 183681,14 грн., №РН-2304182 від 23.04.2018р. на суму 110208,68 грн., №РН-2304183 від 23.04.2018р. на суму 111387,08 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 405276,90 грн. Однак відповідач повну оплату отриманого товару не здійснив, утворивши заборгованість в сумі 34652,46 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи зазначені положення законодавства, умови договору та доповнення до нього, обставини справи визнання обновного боргу відповідачем, суд доходить висновку що позовна вимога про стягнення з відповідача 34652,46 грн. боргу заявлена обґрунтовано, а тому підлягає задоволенню. Доказів про сплату боргу суду не подано.

Позивачем також нараховано відповідачу 37285,76 грн. пені в розмірі 0,1 % у відповідності до п.8.1 договору та 2073,68 грн. пені в розмірі облікової ставки НБУ у відповідності до п. 8.2.договору.

У відповідності до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Суд, перевіривши правильність нарахування пені прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 37285,76 грн. пені в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен дань прострочення у відповідності до п.8.1 договору підлягає частковому задоволенню у сумі 5370,32 грн. (за період з 27.04.2018р. по 12.07.2018р. *34%:100:365*77 кіл.днів = 2987,57грн.; за період з 13.07.2018р. по 06.09.2018р. *35%:100:365*56 кіл. днів = 2236,68грн.; за період з 07.09.2018р. по 10.09.2018р. *32%:100:365*4 кіл. днів = 146,07 грн.).

Пеню у сумі 2073,68 грн. в розмірі облікової ставки НБУ у відповідності до п. 8.2. договору необхідно відмовити у зв'язку з неправомірністю та незаконністю вимог.

Враховуючи викладене, у пені в сумі 31915,44 грн. пені в розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен дань прострочення у відповідності до п.8.1 договору та пені у сумі 2073,68 грн. в розмірі облікової ставки НБУ у відповідності до п. 8.2. договору необхідно відмовити.

Враховуючи вищенаведене, положення ст.74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного підприємства "Гринь", м. Хмельницький до Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Схід 5" м. Хмельницький про стягнення 34652,46 грн. основного боргу, 37285,76 грн. пені та 2073,68 грн. пені задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Схід 5" (29000, м. Хмельницький, вул.Володимирська,109, код 39348417) на користь приватного підприємства "Гринь", (29000, м. Хмельницький , вул. Пілотська,77/5, код 34838749) 34652,46 грн. (тридцять чотири тисячі шістсот п'ятдесят дві гривни 46 коп.) заборгованості, 5370,32 грн. (п'ять тисяч триста сімдесят гривень 32 коп.) пені та 952,82 грн. (дев'ятсот п'ятдесят дві гривни 82 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруковано 6 примірн.: 1- у справу, 2- позивачу (м.Хмельницький, вул.Пілотська,77/5), 3 -відповідачу (м.Хмельницький, вул. Володимирська,109); 4-6- засновникам відповідача (ОСОБА_1 (АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_3))

всім реком. з повідомл.