Рішення

від 27.12.2018 по справі 152/1585/18

ШАРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2018 року м. Шаргород

Cправа № 152/1585/18

провадження 2/152/638/18

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Соколовської Т.О.

за участі

секретаря судового засідання Годованюк І.Л.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

12.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

У обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її мати ОСОБА_4. Після її смерті залишилось спадкове майно, на яке вона має право як спадкоємець за законом. До складу спадщини, в тому числі входить і земельна частка (пай) площею 1,44 умовних кадастрових гектари на території Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Державний акт на право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_4 видавався, але був втрачений.

Інший спадкоємець - дочка померлої ОСОБА_3 спадщини після смерті матері не прийняла і на неї не претендує, про що подала відповідну заяву в органи нотаріату.

Спадщину вона прийняла шляхом подачі заяви до Котелевської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Разом з тим, отримати свідоцтво про право на спадщину на право на земельну частку (пай) не має можливості, оскільки Котелевською державною нотаріальноїю конторою їй було відмовлено в оформленні спадщини через відсутність державного акту на право власності на земельну частку (пай), що є перешкодою для оформлення спадкових прав на спадкову земельну частку (пай).

ОСОБА_1 просить визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 1.44 умовних кадастрових гектари на території Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_4

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася. Від її представника за довіреністю від 26.07.2018 року ОСОБА_5 до суду поступила заява про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, позовні вимоги підтримує, просить розглянути справу у підготовчому засіданні (а.с.33).

Представник відповідача Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області в підготовче засідання не з'явився, від сільського голови Стратійчука Р.О. поступила заява про розгляд справи у відсутності представника сільської ради, позовні вимоги ОСОБА_1 визнає, просить розглянути справу у підготовчому засіданні (а.с.25).

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явилася. Від неї поступила заява про розгляд справи у її відсутності, не заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (а.с.29-32).

За вказаних обставин, суд проводить розгляд справи у відсутності сторін без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Ковалеве Котелевського району Полтавської області померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Котелевського районного управління юстиції у Полтавській області (а.с.14).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої, в тому числі входить і право на земельна частку (пай) площею 1,44 умовних кадастрових гектари на території Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області

Згідно довідки Відділу Держгеокадастру у Шаргородському районі Вінницькій області від 29.03.2014 року № 29-28-99.2-466/2-17, станом на 01.01.2013 року в Державному реєстрі земель за ОСОБА_4 зареєстрована земельна ділянка площею 1,44 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №720 від 15.06.2003 року, який видавався взамін сертифікату НОМЕР_5 від 12.01.2000 року (а.с. 8).

Зазначений вище державний акт на право власності на земельну ділянку був втрачений.

Спадкоємцем померлої ОСОБА_4 за законом є її дочка ОСОБА_1, що підтверджується копією довідки виконавчого комітету Ковалевської сільської ради Котелевського району Полтавської області № 49 від 02.03.2017 року, з якої зокрема вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 проживала в АДРЕСА_1. На час відкриття спадщини за вищевказаною адресою проживала в тому числі і її дочка ОСОБА_1 (а.с.10).

Право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги, має дочка ОСОБА_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_6, виданого виконкомом Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області 06.05.1959 року та копією свідоцтва про укладення шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_1 серії НОМЕР_7 виданого Великорублівською сільською Радою Котелевського району Полтавської області 16 серпня 1980 року (а.с.6,7).

Інший спадкоємець - дочка померлої ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 за заповітом та законом не прийняла і на неї не претендує, про що подала відповідну заяву до органів нотаріату (а.с.12).

12.05.2017 року в.о. завідувачем Котелевської державної нотаріальної контори Полтавської області Рой Т.В. було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно (а.с.13).

Встановленим судом фактам відповідають земельні та спадкові правовідносини, які регулюються ст.ст. 13, 55 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, ст.ст. 6, 524, 526, 548, 549 ЦК УРСР, ст.ст.81, 131 ЗК України.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ст. 55 Конституції України права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

В силу ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі .

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

При вирішенні даного цивільно - правового спору суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

У силу ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст.126 ЗК України).

Статті 81, 131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Приписами ст.ст. 1217, 1218 ЦК України та ст. З Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" від 10 листопада 1994 року № 666/94 право на земельну частку успадковується спадкоємцями, оскільки спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті громадянина відкривається спадщина.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" визначено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Право на земельну частку (пай), що отримують працівники, набувається ними на період з моменту прийняття рішення про виділення земельних часток (паїв) до завершення землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі у вигляді земельних ділянок та видачі громадянам державних актів про право власності на землю.

Із досліджених в підготовчому засіданні доказів вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 у визначений законом спосіб набула права на земельну частку (пай), що належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну частку (пай) серії НОМЕР_4 площею 1,44 в умовних кадастрових гектарах, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №720 від 15.06.2003 року (а.с.8).

Вказаний державний акт спадкодавцем втрачений при житті, що є перешкодою для видачі ОСОБА_1 нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай).

Згідно з п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Отже, оскільки ОСОБА_4 було видано державний акт на право власності на земельну частку (пай), то і позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, вправі порушувати питання про успадкування цієї земельної частки (паю) з послідуючим проведенням землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельної частки (паю) у натурі у вигляді земельної ділянки та отриманням свідоцтва про право власності на землю.

Визнання за позивачем ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки право ОСОБА_1 на набуття права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом порушено і підлягає судовому захисту.

Керуючись ст.ст. 13, 41, 55 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, ст.ст. 328, 331, 1216, 1217, 1218, 1220, 1225, 1223, 1268 ЦК України, ст.ст. 81, 116, 125, 131 ЗК України, ст. 10, 11, 60, 197, 200, 265, ч.4 ст.268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області, з участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 її матері ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) площею 1,44 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка знаходиться на території Руданської сільської ради Шаргородського району Вінницької області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шаргородський районний суд Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ім'я (найменування) сторін:

позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителька АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_8, виданий 16.03.1998 року Котелевським РВ УМВС України в Полтавській області;

відповідач - Руданська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, с. Руданське Шаргородського району Вінницької області вул. Центральна, 27, код ЄДРПОУ: 04325733;

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3, жителька АДРЕСА_3, РНОКПП НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_9, виданий 03.12.1996 року Жовтневим РУГУ МВС України в місті Києві.

Рішення складено і підписано суддею 27.12.2018 року.

Суддя: Т.О. Соколовська