Рішення

від 27.12.2018 по справі 1540/4952/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1540/4952/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2018 року                     м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Довгальовій Г.Г.

Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГЕР” до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2018р. №0021641415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 685595грн., №0021561415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 523128грн., –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮГЕР” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 30.05.2018р. №0021641415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 685595грн., №0021561415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 523128грн., посилаючись на відсутність з боку ТОВ «ЮГЕР» встановлених ГУ ДФС в Одеській області в Акті перевірки №371/15-32-14-15/32184172 від 07.05.2018р., порушень податкового законодавства, оскільки при формуванні податкового кредиту в межах перевіряємого періоду, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України, та правомірно віднесено до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, сплачені у ціні поставленого товару, у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «РЕГОР ЛТД», ТОВ «ВЕЛИТОН», ТОВ «ЕЛЛАДА КОНСАЛТ», ТОВ «УКРСПЕЦБУДПРОЕКТ», ТОВ «МАЙРОН-С», ТОВ «ГРІН БУД ЛАЙН», ТОВ «ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП», ТОВ «ПРІМАВЕРА ГРУП», котрими на виконання умов Договорів, у повному обсязі поставлено товар, що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, ТОВ “ЮГЕР” наголошує на правомірності віднесення відповідних сум грошових коштів до складу валових витрат, оскільки факт постачання контрагентами позивача обумовлених договорами товарів, повністю підтверджено відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства позивача.

Відповідач – Головне управління ДФС в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 22.10.2018р. вхід.№31492/18), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.05.2018р. №0021641415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 685595грн., №0021561415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 523128грн., оскільки ТОВ “ЮГЕР” занижено податок на прибуток у сумі 427779грн., у тому числі за 2015рік - у сумі 46384грн., за 2016рік - у сумі 330906грн., за 2017рік - у сумі 50489грн., що призвло до порушення вимог п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5, п.7, п.8 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, п.5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20, п.5, п.6, п.7, п.18 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, п.3 розділу III П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, п.5.2, п.5.4, п.5.7 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000р. №39, положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291; заниженні податку на додану вартість у сумі 548373грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі №1540/4952/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГЕР” до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2018р. №0021641415, №0021561415.

Ухвалою суду від 16.11.2018р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, у період з 23.04.2018р. по 27.04.2018р. на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області, Наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 16.04.2018р. №2705, фахівцями контролюючого органу, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГЕР» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємств, та з податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням ДФС в Одеській області складено Акт від 07.05.2018р. №371/15-32-14-15/32184172 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ “ЮГЕР” з питань дотримання вимог податкового податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.», у висновках котрого наголошено, що ТОВ “ЮГЕР” занижено податок на прибуток у сумі 427779грн., у тому числі за 2015рік - у сумі 46384грн., за 2016рік - у сумі 330906грн., за 2017рік - у сумі 50489грн., що призвло до порушення вимог п.44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.5, п.7, п.8 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, п.5 П(С)БО 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20, п.5, п.6, п.7, п.18 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, п.3 розділу III П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73, п.5.2, п.5.4, п.5.7 П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000р. №39, положень Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291; заниженр податок на додану вартість у сумі 548373грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки від 07.05.2018р. №371/15-32-14-15/32184172 Головним управлінням ДФС в Одеській області 30.05.2018р. винесено податкові повідомлення-рішення №0021641415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 685595грн., №0021561415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 523128грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 30.05.2018р. №0021641415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 685595грн., №0021561415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 523128грн., позивач – ТОВ “ЮГЕР” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 30.05.2018р. №0021641415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 685595грн., №0021561415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 523128грн, контролюючим органом винесено правомірно, грунтовно, та з урахуванням положень чинного податкового законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, між ТОВ «ЮГЕР» (Покупець) та ТОВ «МАЙРОН-С» (Постачальник) укладено Договори поставки від 01.10.2015р. №15/09, від 13.10.2016р. №13/01, за умовами яких Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти товар та оплатити його у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Повне найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару передбачаються в рахунках-фактурах і повністю узгоджуються сторонами у видаткових накладних. Датою поставки товару є дата передачі Покупцю товару відповідно до видаткової накладної. Право власності на товар переходить від Постачальника Покупцеві після підписання сторонами видаткової накладної. Приймання товару здійснюється на складі Покупця його представником: за якістю відповідно із сертифікатом якості (якщо товар підлягає сертифікації) або паспортом, а також повинен відповідати умовам договору та інформації про товар; за кількістю відповідно до найменування товару, зазначеного у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору.

19.04.2016р. між ТОВ «ЮГЕР» (Покупець) та ТОВ «ЕЛЛАДА КОНСАЛТ» (Постачальник) укладено Договір №1911/15, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити електроприлади, їх комплектуючі, запасні частини, тощо, а Покупець зобов'язується прийняти їх та оплатити на умовах передбачених даним договором. Кількість, ціна та асортимент товару визначається сторонами і зазначається в рахунках, згідно поданих Покупцем заявок, котрі є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору визначається із вартості накладних отриманих на кожну партію товару, котра постачається відповідно до заявки Покупця.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ЮГЕР» (Покупець) та ТОВ «РЕГОР ЛТД» (Постачальник) укладено Договір поставки від 06.01.2015р. №06/01, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти товар та оплатити його у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Повне найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару передбачаються в рахунках-фактурах і повністю узгоджуються сторонами у видаткових накладних. Датою поставки товару є дата передачі Покупцю товару відповідно до видаткової накладної. Право власності на товар переходить від Постачальника Покупцеві після підписання сторонами видаткової накладної. Приймання товару здійснюється на складі Покупця його представником: за якістю відповідно із сертифікатом якості (якщо товар підлягає сертифікації) або паспортом, а також повинен відповідати умовам договору та інформації про товар; за кількістю відповідно до найменування товару, зазначеного у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Судом з'ясовано, що 11.12.2016р. між ТОВ «ЮГЕР» (Покупець) та ТОВ «ГРІН БУД ЛАЙН» укладено Договір поставки №2341, згідно з яким Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Повне найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару передбачаються в рахунках-фактурах і повністю узгоджуються сторонами у видаткових накладних. Право власності Покупця, на поставлений товар, виникає з моменту приймання товару, факт якого засвідчується відміткою Покупця на відповідній видатковій накладній. Поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDР-склад Покупця, визначений у заявках Покупця. Поставка Товару здійснюється партіями та відповідно до письмових заявок Покупця, в яких Покупець зазначає найменування та кількість Товару.

23.09.2016р. між ТОВ «ЮГЕР» (Покупець) та ТОВ «УКРСПЕЦБУДПРОЕКТ» (Постачальник) укладено Договір поставки №34/145, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти товар та оплатити його у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Повне найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару передбачаються в рахунках-фактурах і повністю узгоджуються сторонами у видаткових накладних. Право власності Покупця, на поставлений товар, виникає з моменту приймання товару, факт якого засвідчується відміткою Покупця на відповідній видатковій накладній. Загальна сума цього договору складається з сумарної ціни товару, зазначеної у видаткових накладних, підписаних сторонами протягом дії даного договору за умови наявності у видаткових накладних посилання на повний номер і дату договору. Датою поставки товару є дата передачі Покупцю товару відповідно до видаткової накладної. Право власності на товар переходить від Постачальника Покупцеві після підписання сторонами видаткової накладної. Приймання товару здійснюється на складі Покупця його представником: за якістю відповідно із сертифікатом якості (якщо товар підлягає сертифікації) або паспортом, а також повинен відповідати умовам договору та інформації про товар; за кількістю відповідно до найменування товару, зазначеного у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору.

16.01.2017р. між ТОВ «ЮГЕР» (Покупець) та ТОВ «ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП» (Постачальник) укладено Договір поставки товарів №05/2/2017, згідно з яким Постачальник зобов'язується за заявками Покупця в терміни, обумовлені цим Договором, поставляти і передавати у власність Покупцеві матеріали в асортименті, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього Договору. Найменування товару, дату поставки, його кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість товару вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Видаткові накладні оформляються на кожну партію товару, крім передавального документа, виконують одночасно функцію специфікації на товар, і є невід'ємною частиною Договору. Товар, що поставляється, повинен відповідати українським стандартам безпеки його використання. Якість поставленого товару має відповідати чинним державним стандартам і нормативам України (ДСТУ), підтверджуватися сертифікатом відповідності, технічною документацією (паспортом). Товар, що поставляється за цим Договором, передається Покупцеві окремими партіями на його замовлення (заявками). Заявка (замовлення) на поставку товару повинна містити: найменування товару, його кількість, ціну, асортимент, бажані для Покупця терміни поставки (передачі) товару Покупцеві. Заявка (замовлення) подається Постачальнику Покупцем за допомогою електронної пошти. На підставі заявки (замовлення) Покупця, після узгодження сторонами всіх істотних умов поставки, зазначених у п.1.2 Договору, а також терміну поставки (дати передачі товару), Постачальником виставляється рахунок-фактура, який направляється Покупцю поштою, на електронну адресу. Покупець сплачує Постачальнику кожну партію товару за ціною, вказаною в рахунку-фактурі, шляхом перерахування коштів за товар, що поставляється. За погодженням сторін може проводитися часткова передоплата або оплата за фактом поставки товару, що вказується в рахунку Постачальника. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів Покупцем на рахунок Постачальника. Загальна вартість товару (ціна договору), поставка якого здійснюється на умовах цього Договору, визначається на підставі всіх оформлених і підписаних повноважними представниками сторін накладних.

Судом з'ясовано, що між ТОВ «ЮГЕР» (Покупець) та ТОВ «ВЕЛИТОН» (Постачальник) укладено Договір поставки від 06.12.2016р. №1245/12, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти товар та оплатити його у порядку і на умовах, передбачених цим Договором. Повне найменування, кількість, ціна, загальна вартість товару передбачаються в рахунках-фактурах і повністю узгоджуються сторонами у видаткових накладних. Право власності Покупця, на поставлений товар, виникає з моменту приймання товару, факт якого засвідчується відміткою Покупця на відповідній видатковій накладній. Загальна сума цього договору складається з сумарної ціни товару, зазначеної у видаткових накладних, підписаних сторонами протягом дії даного договору за умови наявності у видаткових накладних посилання на повний номер і дату договору. Датою поставки товару є дата передачі Покупцю товару відповідно до видаткової накладної. Право власності на товар переходить від Постачальника Покупцеві після підписання сторонами видаткової накладної. Приймання товару здійснюється на складі Покупця його представником: за якістю відповідно із сертифікатом якості (якщо товар підлягає сертифікації) або паспортом, а також повинен відповідати умовам договору та інформації про товар; за кількістю відповідно до найменування товару, зазначеного у видатковій накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Також, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, підставою для встановлення фахівцями контролюючого органу порушення Товариством позивача вимог податкової дисципліни, слугували правовідносини щодо здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «ЮГЕР» та ТОВ «ПРІМАВЕРА ГРУП», в межах усно укладеного правочину.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з п.1 ст.208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Таким чином, з урахуванням наведеного, судом встановлено, що між позивачем – ТОВ «ЮГЕР» та його контрагентом - ТОВ «ПРІМАВЕРА ГРУП», всупереч вищенаведеним законодавчим приписам договір у письмовій формі не укладався.

Згідно з п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.135.1, 135.2 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом також з'ясовано, що відповідні суми ПДВ за складеними контрагентами позивача податковими накладними були включені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГЕР» до складу податкового кредиту в межах перевіряємого періоду.

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VI податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Зокрема, статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Тобто, законодавчо визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції є, серед іншого, акт здачі-приймання робіт (надання послуг), видаткова накладна, які відповідно повинні містити усі необхідні реквізити, передбачені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також інші документи, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88 первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Таким чином, системний аналіз вище окреслених законодавчих положень дає змогу дійти висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), видаткові накладні, тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Також, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів (виконання робіт, надання послуг) однією стороною, та їх отримання іншою стороною, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів (робіт, послуг) у власній господарської діяльності.

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Також, суд вважає за доцільне наголосити, що здійснювані між господарюючими суб'єктами фінансово-господарські операції у своїй суті повинні містити розумні економічні або інші причини (ділову мету) систематичного придбання та виконання робіт. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Водночас, наявність відповідних документів не є безумовним доказом того, що відбулося реальне постачання товару (надання послуг), а наявність податкових накладних не є беззаперечною умовою формування податкового кредиту. При цьому, будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про реальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Натомість, недоведеність наявності зазначених чинників, з якими вищеокреслені законодавчі приписи пов'язують можливість формування платником податків податкових вигод, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості, та юридичної спроможності для цілей формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відповідно покупця - права на формування податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів (робіт, послуг), якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників певних операцій.

Зокрема, судом з'ясовано, що надані позивачем до суду документи на підтвердження реальності здійснення вищеокреслених фінансово-господарських операцій з контрагентами, та відповідно правомірності формування податкового кредиту по податку на додану вартість, а також віднесення спірних сум до складу валових витрат, а саме: Рахунки-фактури від 20.10.2015р. №СФ-9112, від 19.10.2015р. №СФ-9114, від 02.11.2016р. №СФ-00563, від 04.05.2016р. №СФ-1014, Рахунки від 14.04.2015р. №РО00332, від 01.09.2015р. №РО0864, від 15.12.2016р. №СФ-546, від 17.10.2016р. №СФ-3274, від 03.10.2016р. №СФ-3104, від 12.10.2016р. №СФ-3145, від 01.02.2017р. №СФ-125, від 07.02.2017р. №СФ-163, від 08.02.2017р. №СФ-204, від 13.02.2017р. №СФ-214, від 23.03.2017р. №СФ-705, від 27.03.2017р. №СФ-753, від 15.12.2016р. №СФ-547, Видаткові накладні від 17.10.2016р. №СФ-3274, від 03.10.2016р. №СФ-3104, від 12.10.2016р. №СФ-3145, у порушення вищеозначених законодавчих приписів не містять необхідних відомостей як то прізвища та ініціали повноважних осіб ТОВ «ЮГЕР», та його контрагентів, якими підписано відповідні первинні документи, що у свою чергу унеможливлює ідентифікувати осіб, котрими їх підписано.

Також, щодо контрагентів позивача - ТОВ «ЮГЕР» судом встановлено, та фахівцями контролюючого органу у Акті ГУ ДФС в Одеській області від 07.05.2018р. №371/15-32-14-15/32184172 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ “ЮГЕР” з питань дотримання вимог податкового податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р.», зафіксовано наступні відомості:

-          постачальником ТОВ «РЕГОР ЛТД» остання звітність надана за вересень 2015р. (декларація з ПДВ). Остання податкова декларація з податку на прибуток надана за півріччя 2015р., останній баланс та звіт про фінансові результати за 2015рік надано до ДПІ за 9 місяців 2015р. Останній податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку надано до ДПІ за 3 квартал 2015року, згідно якого кількість працюючих за трудовими договорами 3 особи. Згідно інформаційної системи «Архів податкової звітності» встановлено що за 2015рік у ТОВ «РЕГОР ЛТД» відсутнє придбання електрообладнання, електротехнічного устаткування та запчастин до нього. Підприємство формувало податковий кредит за рахунок придбання товарів: побутових електротоварів, велосипедів дитячих та запчастин до велосипедів, карток пам'яті, квасу, сантехнічних кранів, лав, лінолеуму, роутерів, маршрутизаторів, мобільних телефонів, смартфонів. ноутбуків, цифрових камер, послуг з обслуговування програмного забезпечення, фарби, ігрових комплексів, цукру та іншого;

-          постачальник ТОВ «МАЙРОН-С» останню звітність надало за жовтень 2016р. (декларація з ПДВ). Остання податкова декларація з податку на прибуток, баланс та звіт про фінансові результати надано до ДПІ за 2015рік. Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2015року, наданого до ДПІ, на підприємстві рахувалось 2 особи. Згідно інформаційної системи «Архів податкової звітності» встановлено, що за 2015р. та листопад 2016р. у ТОВ «МАЙРОН-С» відсутнє придбання електрообладнання, електротехнічного устаткування та запчастин до нього. Підприємство формувало податковий кредит за рахунок придбання товарів: корму для котів, підгузків, будівельних матеріалів, килимів, хлібобулочних виробів, кондитерських товарів, бензину та дизпалива, побутових електротоварів, карток пам'яті, кабелю, меблів з металевим каркасом, посуду, напоїв, олії соняшникової, цегли, маршрутизаторів, мобільних телефонів, планшетів, ноутбуків, цифрових камер та іншого;

-          постачальником ТОВ «ВЕЛИТОН» податкова звітність надана лише за жовтень-грудень 2016р. (з ПДВ). Податкова декларація з податку на прибуток, баланс та звіт про фінансові результати за 2016рік до ДПІ не надавалися. Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку протягом 2016р. не надавалися. Згідно інформаційної системи «Архів податкової звітності» встановлено, що за 2016рік у ТОВ «ВЕЛИТОН» відсутнє придбання електрообладнання, електротехнічного устаткування та запчастин до нього. Підприємство формувало податковий кредит за рахунок придбання товарів: будівельних матеріалів, автогуми, хлібобулочних виробів, цитрусових та фруктів, м'ясних та ковбасних виробів, побутових плит, кабелю, меблів, борошна та круп, бакалійних та молочних товарів, радіаторів, терміналів, тканин, планшетів, цукру та іншого;

-          постачальник ТОВ «ЕЛЛАДА КОНСАЛТ» податкову звітність надало лише за квітень-червень 2016р. (з ПДВ). Податкова декларація з податку на прибуток, баланс та звіт про фінансові результати за 2016рік до ДПІ не надавалися. Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку протягом 2016р. не надавалися. Згідно інформаційної системи «Архів податкової звітності» встановлено що за 2016рік у ТОВ «ЕЛЛАДА КОНСАЛТ» відсутнє придбання електрообладнання, електротехнічного устаткування та запчастин до нього. Підприємство формувало податковий кредит за рахунок придбання товарів: Інтернет - шлюзу, телевізорів, електронних книг, карток пам'яті, старт - годинників, труб сталевих, комп'ютерів, пилки Bosch ланцюгової, меблів, вагів кухонних, мобільних телефонів та супутніх товарів до них, смартфонів, ноутбуків, планшетів, скла, консультаційних послуг та іншого;

-          постачальником ТОВ «УКРСПЕЦБУДПРОЕКТ» останню звітність надало за жовтень 2016р. (декларація з ПДВ). Податкова декларація з податку на прибуток, баланс та звіт про фінансові результати за 2016р. до ДПІ не надано. Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2016року, наданого до ДПІ, на підприємстві рахувалося 3 особи. Згідно інформаційної системи «Архів податкової звітності» встановлено що за 2016рік у ТОВ «УКРСПЕЦБУДПРОЕКТ» відсутнє придбання електрообладнання, електротехнічного устаткування та запчастин до нього. Підприємство формувало податковий кредит за рахунок придбання товарів: будівельних матеріалів, SVS камер, акумуляторів, акустичних систем, запчастин, головних уборів, катанки, жіночих колгот, кабелю, комп'ютерів, кранів кульових, макаронних виробів, м'яса - пептонного агар, ниток, піску, плит фундаментних, цвяхів, електродів, оренди будівельної техніки, організації робіт та послуг - бухгалтерського обліку, експедиційно-транспортних послуг, консультаційних та рекламних послуг, підрядних робіт, з пошиву одягу, з технічного обслуговування обладнання, транспортно-експлуатаційних послуг, транспортних послуг, та іншого;

-          постачальник ТОВ «ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП» останню звітність надало за березень 2017р. (з ПДВ). Податкова декларація з податку на прибуток, баланс та звіт про фінансові результати за 2016рік до ДПІ не надавалися. Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку протягом 2016р. не надавалися. Згідно інформаційної системи «Архів податкової звітності» встановлено, що за 2017рік у ТОВ «ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП» відсутнє придбання електрообладнання, електротехнічного устаткування та запчастин до нього. Підприємство формувало податковий кредит за рахунок придбання товарів: будівельних матеріалів, світильників та ламп, розеток, відео реєстраторів, ксероксів, аміачної селітри та амофосу, батарей, бензопил, бетоносмесителів, біноклів, віників, електродів, жорстких дисків, цегли, пензлів художніх, панчішно-шкарпеткових виробів, комутаторів, конвекторів, кранів кульових, лінолеуму, маршрутизаторів, масла та мастила, наличників дерев'яних, ниток взуттєвих, оксиду цинку, пароніту, перфораторів, піску, планшетів, плівки п/є, пневмоударників, подовжувачів, телефонів, тканин, тонерів, трусів чоловічих, унітазів та умивальників, фарби, цвяхів, щебеню, баранини та яловичини, пшениці та ячменю, організації різноманітних робіт та послуг, у т.ч. бухгалтерського обліку, експедиційно-транспортних послуг, консультаційних та рекламних послуг, підрядних робіт, з пошиву одягу, з технічного обслуговування обладнання, транспортно-експлуатаційних послуг, транспортних послуг, та іншого;

-          постачальник ТОВ «ГРІН БУД ЛАЙН» останню звітність надало за березень 2017р. (з ПДВ). Податкова декларація з податку на прибуток, баланс та звіт про фінансові результати за 2016рік до ДПІ не надавалися. Останній баланс та звіт про фінансові результати надано до ДПІ за 9 місяців 2016р. Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 3 квартал 2016р., наданого до ДПІ, на підприємстві рахувалось 11 осіб. Згідно інформаційної системи «Архів податкової звітності» встановлено що за 2016рік у ТОВ «ГРІН БУД ЛАЙН» відсутнє придбання електрообладнання, електротехнічного устаткування та запчастин до нього. Підприємство формувало податковий кредит за рахунок придбання товарів: будівельних матеріалів, запчастин для бензопил, іграшок, електродів, фарби, барвників, овочів, фруктів та цитрусових, кранів, піску, плит, цвяхів, труб, м'ясних та ковбасних виробів, одягу та взуття вживаного, бакалійних та молочних товарів, м'яса свинини та птиці, цукру, прального порошку, терміналів, масажних столів та меблів, посуду кухонного, гудзів, драбин, інструментів, напоїв, планшетів, перукарських крісел, та іншого;

-          постачальником ТОВ «ПРІМАВЕРА ГРУП» остання звітність надалась за березень 2017р. (з ПДВ). Податкова декларація з податку на прибуток, баланс та звіт про фінансові результати за 2016рік до ДПІ не надавалися. Згідно Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2016року, наданого до ДПІ, на підприємстві рахувалось 4 особи. Згідно інформаційної системи «Архів податкової звітності» встановлено, що за 2016рік у ТОВ «ПРІМАВЕРА ГРУП» відсутнє придбання електрообладнання, електротехнічного устаткування та запчастин до нього. Підприємство формувало податковий кредит за рахунок придбання товарів: будівельних матеріалів, запчастин, світильників та ламп, іграшок, газоелектростанції, банок скляних, біноклів, візків для продуктів, дошки обрізної, дроту, електродів, емалі, овочів, мікросхем, мікрофонів, м'ясорубки, килимків, панчішно-шкарпеткових виробів, кранів кульових, масла та мастила, каменю, відсіву, піску, плит, смартфонів, цвяхів, тістозамішувачів, труб, ялинок новорічних у вазонах, чайників, організації науково-практичних семінарів, організації різноманітних робіт та послуг, у т.ч. бухгалтерського обліку, експедиційно-транспортних послуг, консультаційних та рекламних послуг, підрядних робіт, з пошиву, транспортно-експлуатаційних послуг, транспортних послуг, послуг з ремонтних робіт, прибирання та підготовки вагонів, послуг з вивантажування вантажів, поточного ремонту та утриманню тепловозів, платформ, хоперу, напів вагонів, та іншого. Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у провадженні СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені 30 жовтня 2017року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №32017100060000101, за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.1 ст.205 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що підприємства з ознаками «фіктивності» ТОВ "ПРІМАВЕРА ГРУП", ТОВ "ТАЛЕР БІЗНЕСГРУП", ТОВ "ПОЛІСКАМ", ТОВ "ТАНОС ГРУП", ТОВ ТРУВМАКС", створено з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, тобто своїми діями в період 2016-2017рр. сприяли умисному ухиленню від сплати податків реально діючим суб'єктам господарювання.

Окрім того, судом встановлено, що у повному обсязі документи, необхідність, та наявність котрих окреслена укладеними між ТОВ «ЮГЕР» та його контрагентами, договорами, у позивача відсутні, та на відповідну вимогу суду позивачем до матеріалів справи не надано.

До того ж, у матеріалах справи відсутні, та позивачем до суду не надано жодного первинного документа на підтвердження належного виконання сторонами умов Договору поставки від 01.10.2015р. №15/09, укладеного між ТОВ «ЮГЕР» (Покупець) та ТОВ «МАЙРОН-С» (Постачальник).

Так, у Постанові від 29 березня 2018року у справі №815/1802/17 Верховним Судом, серед іншого, наголошено, що з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій, судам необхідно дослідити не лише наявність або відсутність відповідних первинних документів, але й їх форму та зміст, фактичне здійснення оподатковуваних операцій позивача з контрагентами, наявність у останніх умов для здійснення господарської діяльності, обладнання та виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, в т.ч. із можливим залученням третіх осіб, на момент укладення і вчинення спірних правовідносин.

Таким чином, з урахуванням дослідження форми та змісту, фактичного здійснення оподатковуваних операцій позивача з його контрагентами, наявність у останніх умов для здійснення господарської діяльності, обладнання та виробничих потужностей, а також трудових ресурсів, кваліфікованих спеціалістів, судом встановлено непідтвердженність ТОВ «ЮГЕР» відповідних обставин та фактів належними засобами та у передбачений чинним законодавством спосіб.

Водночас, судом встановлено, що викладені податковим органом у Акті перевірки від 07.05.2018р. №371/15-32-14-15/32184172 висновки ґрунтуються на дослідженні існування конкретних господарських операцій, та відповідності їх змісту первинним та/або податковим документам.

Отже, вищенаведене, у сукупності вказує на юридичну дефектність первинних/облікових/податкових документів для цілей формування даних бухгалтерського та податкового обліку, та про відсутність підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Натомість, надані позивачем матеріали, та наведені ним доводи, жодним чином не спростовують встановлених судом обставин справи, фактів, та не доводять протилежне.

Отже, з урахуванням аналізу дослідженних судом документів, наданих ТОВ «ЮГЕР» з метою пітвердження реальності здійснення фінансово-господарської дільяності з контрагентами за спірний період, суд дійшов висновку щодо неможливості встановлення реальності (товарності) господарських операцій з одержання (придбання)/поставки (продажу) товарів (робіт, послуг) відповідно до положень частини 1 статті 264 Господарського кодексу України, абзацу 2 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки відсутній факт формування саме цього активу (товару, послуги), як ресурсу контрольованого у результаті минулих подій внаслідок власного виробництва або реального придбання у інших суб'єктів господарювання. Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

При цьому, сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені контрагентів, не є безумовним доказом реальності господарських операцій, оскільки для податкового обліку значення має саме факт виконання робіт (надання послуг, постачання товарів) тими контрагентами, котрі вказано в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що вищезазначені обставини свідчать про дефект змісту та походження, наданих ТОВ «ЮГЕР» документів, оскільки, на думку суду, не підтверджують реальність господарських операцій з його контрагентами, та з урахуванням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 1995року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", не можуть вважатися первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, та подальшого декларування податкових показників.

Отже, недоведеність реальності здійснення ТОВ «ЮГЕР» господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» ЄСПЛ визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Принцип рівності сторін у процесі є одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63).

Відтак, оскільки сукупністю досліджених судом доказів не підтверджується реальність змін майнового стану ТОВ «ЮГЕР» внаслідок спірних господарських операцій, а також об'єктивна спроможність їх фактичного здійснення відповідними учасниками, суд дійшов висновку щодо правомірності донарахування ГУ ДФС в Одеській області позивачу спірних сум податку на додану вартість, податку на прибуток, та відповідно ґрунтовності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.05.2018р. №0021641415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 685595грн., №0021561415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 523128грн.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, наведені у позовній заяві, та додаткових письмових поясненнях до адміністративного позову.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГЕР” до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2018р. №0021641415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 685595грн., №0021561415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 523128грн., не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже задоволенню не підлягають.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮГЕР” (65091, м.Одеса вул.Південна,26, код ЄДРПОУ 32184172) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська,5, код ЄДРПОУ 39398646) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2018р. №0021641415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 685595грн., №0021561415 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 523128грн., відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя                                                                       Харченко Ю.В.

.