Рішення

від 21.12.2018 по справі 826/5809/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2018 року №826/5809/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторекс-Трейд" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, ЄДРПОУ 38261325) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторекс-Трейд" (далі також - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі також - відповідач, ДФС України), в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку корегування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 476026/382261325 від 22 грудня 2017 року;

- зобов'язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 10 листопада 2017 року №3697, подану ТОВ "Сторекс-Трейд".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/5809/18 та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення відповідача від 22.12.2017 року № 476026/382261325 про відмову у реєстрації податкової накладної від 10.11.2017 року № 3796 є протиправним, оскільки останнім не взято до увагу специфіку діяльності позивача, не наведено обґрунтувань причин відмови та не визначено перелік необхідних для подання документів, або ж, які документи складено з порушенням вимог чинного законодавства України. Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, отже справа розглянута на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 листопада 2017 року позивачем складено податкову накладну №3697 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), проте документ прийнято, а реєстрацію - зупинено.

Так, з квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН вбачається, що податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах, згідно з УКТ ЗЕД: 2710.

Позивачем направлено до контролюючого органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена.

22.12.2017 року рішенням комісії Державної фіскальної служби України №476026/382261325 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №3697 від 10.11.2017 року, у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження, позивач звернувся зі скаргою на вказане вище рішення комісії ДФС України, яка рішенням комісії з питань розгляду скарг від 05.01.2018 року №2665/38261325 залишена без задоволення, а рішення комісії ДФС України - без змін.

Спірні правовідносини регулюються ст.ст. 19, 55, Конституції України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI(далі - ПК України), Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 (далі - Порядок №1246), Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року №190 Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації (далі - Постанова №190), Критеріями оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 (далі - Наказ №567), у редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У силу зазначених вище приписів позивач звернувся з позовом до суду для оскарження рішення органів державної влади, а саме: Державної фіскальної служби України.

Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У силу пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Так, 10.11.2017 року позивачем складено податкову накладну №3697 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), проте документ не прийнято, а реєстрацію - зупинено.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1246, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 12 Порядку №1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01 липня 2015р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами -, відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку №1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція), яка в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Так, з квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН вбачається, що документ прийнято, проте, реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, а податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах, згідно з УКТ ЗЕД:1507.

Постановою № 190 встановлено, що комісія Державної фіскальної служби (далі - комісія ДФС) приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Так, 22.12.2017 року рішенням комісії Державної фіскальної служби України №476026/382261325 позивачу відмовлено у реєстрації податкової накладної №3697 від 10.11.2017 року, у зв'язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатнім для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Проте, на думку суду, зупинивши реєстрацію податкової накладної з таким висновком, відповідач порушив норми підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, оскільки у квитанції від 28.11.2017 року не зазначено конкретного чіткого критерію оцінки ступеня ризиків, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації даної податкової накладної, а вказано лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН, затверджених Наказом №567. Натомість, підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України вимагає від відповідача чіткого зазначення конкретного виду критерію.

Так, відповідно до пункту 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків, затверджених Наказом №567, моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60 % - від 0,02 до 0,03; більше 50 % - від 0,015 до 0,02; більше 40 % - від 0,01 до 0,015, більше 30 % - від 0,005 до 0,01, більше 20 % - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI ПК України, стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

Тобто, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків містить у собі визначення двох різних за змістом критеріїв.

Відтак, приймаючи рішення про зупинення реєстрації податкової накладної, відповідач був зобов'язаний у квитанції від 28.11.2017 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступня ризиків.

Відповідно, визначення відповідачем у вказаній квитанції конкретного критерію ризику прямо впливає на можливість надання в подальшому позивачем відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних , затверджених Наказом №567.

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №567 (далі - Критерії):

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання - передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків: документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Виходячи з аналізу викладених норм, суд зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Разом з тим, зі змісту квитанції від 28.11.2017 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено Наказом №567, та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Проте, у вказаній квитанції фіскальним органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України не вказано ні конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт 6 Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ні конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Суд також зазначає, що оскаржуване рішення Комісії ДФС України від 22.12.2017 року № 476026/382261325 про відмову у реєстрації податкової накладної від 10.11.2017 року №3697 є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржуване рішення фіскального органу не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.07.2015 року між позивачем (за договором - Постачальник) та ТОВ Вінницька дистрибуційна компанія (за договором - Покупець) укладено договір поставки №ВДР-07/07/15, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити у повному обсязі нафтопродукти (надалі - Товар ), на умовах визначених у цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2. найменування Товару зазначається у додатках та/або специфікаціях, та/накладних на поставлений Товар.

Так, в підтвердження реальності здійснення поставки позивачем було надано суду: копію договору поставки ВДР-07/07/15 від 07.07.2015 року, копія товаро-транспортної накладної № 3524 від 10.11.2017 року, копію видаткової накладної № 3524 від 10.11.2017 року, копію рахунку на оплату № 3 771 від 10.11.2017 року, копія банківської виписки з рахунку позивача від 10.11.2017 року.

Крім копій документів які стосуються формування та реєстрації спірної податкової накладної № 3697 від 10.11.2017 року, позивачем було надано також копії первинних документів оформлених належним чином, які підтверджують придбання продукції, а саме копії: договору поставки нафтопродуктів № ДС-06 від 12.01.2017 року, копія рахунку фактури № 415 від 09.11.2017 року, копія видаткової накладної № РН-0006290 від 09.11.2017 року, копія банківської виписки з рахунку позивача від 13.11.2017 року, копія сертифікату відповідності № UA1.145.0003693-17, копія сертифікату відповідності № UA1.145.0000549-17,

Відтак, на думку суду, позивачем надано всі документи, які достатні для реєстрації податкової накладної №3697 від 10.11.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, що спростовує висновки контролюючого органу на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.

Таким чином, суд вважає, що рішення Комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Проте, оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Крім того, суд звертає увагу, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ні факту здійснення платником податків господарської операції, ні факту наявності дати виникнення саме першої події (постачання товарів/послуг, або отримання коштів), що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 10.11.2017 року №3697, суд дійшов висновку про задоволення вказаної позовної вимоги як похідної, з метою захисту та відновлення порушених прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), вбачається, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність відмови відповідача в реєстрації вище вказаної податкової накладної, а інших підстав для відмови чинним законодавством не передбачено, наявні обґрунтовані підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, що, водночас, з урахуванням наведеного вище, не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, а є способом відновлення порушеного права позивача

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняте з порушенням законодавства України, а тому, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача зареєструвати відповідну податкову накладну.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 17.04.2018 року № 9999576707, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3524,00 грн.

Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 3524,00 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сторекс-Трейд" (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, ЄДРПОУ 38261325) до Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 22.12.2017 року №476026/382261325 про відмову у реєстрації податкової накладної від 10.11.2017 року №3697 в Єдиному реєстрі податкових накладних, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Сторекс-Трейд ".

3. Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 10.11.2017 року №3697, подану товариством з обмеженою відповідальністю Сторекс-Трейд .

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю " Сторекс-Трейд " (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37-41, ЄДРПОУ 38261325) здійснені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 3524,00 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири гривні нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко