Постанова

від 09.01.2019 по справі 826/11379/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11379/14 Суддя першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на прийняту у порядку письмового провадження ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна (далі - Позивач, ТОВ Аскоп-Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Відповідач-1, ДПІ у Дніпровському районі), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - Відповідач-2, ГУ ДКС у м. Києві) про:

- визнання протиправною бездіяльності ДПІ у Дніпровському районі щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість у розмірі 1 219 069,00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ Аскоп-Україна ;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.07.2014 року №0000431530 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 100 632,00 грн. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 50 316,00 грн.;

- стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС у м. Києві на користь ТОВ Аскоп-Україна заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1 219 069,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року, позов задоволено частково - визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Дніпровському районі щодо неподання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ Аскоп-Україна ; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.07.2014 року №0000431530. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 року касаційну скаргу ТОВ Аскоп-Україна задоволено частково:

- постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року у справі №826/11379/14 скасовано в частині відмови в задоволенні адміністративного позову про стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ Аскоп-Україна суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 118 437,00 грн.;

- у відповідній частині прийнято нову постанову, якою адміністративний позов про стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ Аскоп-Україна суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 118 437,00 грн. задоволено;

- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп - Україна суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 118 437,00 грн.;

- у решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року у справі №826/11379/14 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 31.05.2016 року заяву ДПІ у Дніпровському районі задоволено частково - скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 28.10.2015 року в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 118 437,00 грн. та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зобов'язано ДПІ у Дніпровському районі прийняти висновок із зазначенням суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та подати його ГУ ДКС у м. Києві. У решті рішення суду касаційної інстанції залишено без змін.

Окружним адміністративним судом міста Києва 14.07.2016 року видано виконавчий лист у даній справі.

Крім того, у вересні 2018 року ТОВ Аскоп-Україна звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про заміну боржника в адміністративній справі №826/11379/14 - Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головне управління ДФС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2018 року заяву ТОВ Аскоп-Україна задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що на момент проведення виконавчих дій ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві як відповідач у даній справі та боржник у виконавчому провадженні хоча й не ліквідований, однак позбавлений повноважень виконувати будь-які інші функції, окрім сервісних, у зв'язку з чим обов'язок з подання до органу ДКС України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, має бути покладено на ГУ ДФС у м. Києві, яке є контролюючим органом у розумінні ПК України.

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, ДПІ у Дніпровському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду. В обґрунтування своїх доводів з посиланням на ст. 242 КАС України зазначає, що рішення суду є безпідставним та незаконним, оскільки відбулася неправомірна зміна сторони виконавчого провадження.

Після усунення визначених в ухвалі від 03.12.2018 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 року було відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2018 року призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.01.2019 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Аскоп-Україна просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що в силу положень чинного законодавства процесуальне правонаступництво необхідно розуміти як заміну в адміністративній справі сторони не лише в результаті її ліквідації, але й внаслідок переходу компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, у зв'язку з чим, на переконання Позивача, доводи апеляційної скарги є безпідставними.

У судовому засіданні представник ГУ ДФС у м. Києві доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її вимоги задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з внесенням змін до Податкового кодексу України державні податкові інспекції виконують лише сервісні функції, у зв'язку з чим обов'язок з виконання судового рішення у даній справі повинен бути покладений на належний уповноважений на це контролюючий орган, яким у межах даних правовідносин є ГУ ДФС у м. Києві.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі Горнсбі проти Греції наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду .

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах Алпатов та інші проти України , Робота та інші проти України , Варава та інші проти України , ПМП Фея та інші проти України ), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Судом апеляційної інстанції враховується, що Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні , який набрав чинності 01.01.2017 року, внесено зміни до Податкового кодексу України.

Функції державних податкових інспекцій визначені статтею 19-3 ПК України. Так, державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Натомість функції контролюючих органів окреслені статтею 19-1 ПК України.

Згідно п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження щодо подання органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, відповідно до пп. 20.1.46 п. 20.1 ст. 20 ПК України та приписів ст. 200 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, надані саме контролюючим органам, до складу яких належить ГУ ДФС у м. Києві. Про наявність саме у контролюючого органу повноважень на складання та подання до органів ДКС України висновку із зазначенням суми бюджетного відшкодування ПДВ зазначив представник ГУ ДФС у м. Києві у судовому засіданні.

Отже, функції з адміністрування податків та забезпечення бюджетного відшкодування після 01.01.2017 року належать до компетенції ГУ ДФС у м. Києві як контролюючого органу, а не до повноважень ДПІ у Дніпровському районі.

Викладене свідчить, що у даній справі має місце публічне правонаступництво (повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції) ГУ ДФС у м. Києві функцій ДПІ у Дніпровському районі. Тобто, в даному випадку відбулося передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень до іншого на підставі Закону.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.10.2018 року у справі № 812/658/17.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про необхідність заміни боржника у виконавчому провадженні з ДПІ у Дніпровському районі публічним правонаступником - ГУ ДФС у м. Києві.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 379 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель

Повний текст постанови складено 09 січня 2019 року.