Рішення

від 04.01.2019 по справі 548/2335/18

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/2335/18

Провадження № 2/548/137/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.01.2019 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім"єю зі спадкодавцем більше п"яти років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім"єю зі спадкодавцем більше п"яти років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_7 у селі Мусіївка Хорольського району Полтавської області помер ОСОБА_3, про що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серія НОМЕР_2.

Відповідно до довідки виконавчого комітету Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 737 від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області дійсно проживав і був зареєстрований до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області. На день його смерті з ним проживала і була зареєстрована співмешканка ОСОБА_4, 1930 року народження. Заповіт в Мусіївській сільській раді не посвідчував.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на його спадкове майно, зокрема: земельну ділянку площею 3, 38 га для сільськогосподарського використання на території Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, що належала йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3.

Із довідки відділу у Хорольському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.01.2018 року № 45/116-17 слідує, що ОСОБА_3 дійсно належав державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 площею 3,38 га для ведення сільськогосподарського використання на території Мусіївської сільської ради, кадастровий номер земельній ділянці не присвоєно.

Вартість земельної ділянки станом на 01.01.2018 року з урахуванням коефіцієнта індексації - 4,7964, та коефіцієнту -1.756 на ріллю (Постанова КМУ № 1185 від 31.10.2011 року) становить - 95 738, 90 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 нез"явилася,але в позовній заяві прохала суд провести розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської областів судове засідання свого представника не направила, подала заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, зазначивши, що сільська рада позов визнає повністю.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 4ст. 206ЦПК Українив разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно дост. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обовязків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Відповідно дост. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1ст. 1268ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 3ст. 13ЦПК Україниучасниксправи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Повноваження сторін на вчинення дій по визнанню позову судом перевірені.

Відповідач не обмежений в цивільній процесуальній дієздатності, а тому розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, включаючи і право на визнання позову.

Як вбачається з правових позицій Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму Суду № 2 від 12.06.2009 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без зясування і дослідження інших обставин справи.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

З повідомлення Хорольської державної нотаріальної контори від 21.11.2018 року за № 1680/02-14 слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_3, останнім місцем проживання та реєстрації якого було с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області. На час його смерті за однією з ним адресою проживала та була зареєстрована ОСОБА_4, що підтверджується довідкою довідкою Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

При перевірці по обліку спадкових справ встановлено, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3, не відкривалась.

Вказані обставини свідчать, що спадкова справа після останнього не була відкрита за заявою спадкоємців першої -п'ятої черг, передбачених ЦК України.

Так, Цивільним кодексом України передбачено п'ять черг спадкування за законом, зокрема: ст. 1261 ЦК України - перша черга спадкоємців за законом, до якої відносяться діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; ст. 1262 ЦК України - у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері; ст. 1263 ЦК України - у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця; ст. 1264 ЦК України - у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини; ст. 1265 ЦК України - у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

ОСОБА_4, яка проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття його спадщини, померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області.

Згідно заповіту, посвідченого 12.10.2005 року секретарем Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області Подорожняк Т.Д., зареєстрованого в реєстрі за № 96, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що за законом вона матиме право, заповідала повністю позивачу ОСОБА_1.

05.05.2010 року у Хорольській державній нотаріальній конторі було відкрито спадкову справу № 200/2010 до майна ОСОБА_4, дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_8. Спадкова справа відкрита на підставі заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини за заповітом, інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у спадкову справу не подано. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину (зазначені обставини підтверджуються листом Хорольської ДНК від 21.11.2018 року за № 1680/02-14).

Відповідно до ст.ст. 1234, 1235 Цивільного кодексу України позивач, ОСОБА_1, є єдиним спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4, яка прийняла її спадщину, оскільки у відповідності до вимог ст.ст. 1269-1270 ЦК України подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, а тому повинна успадкувати належне їй майно, у тому числі й те майно, яке вона прийняла як спадщину, після смерті ОСОБА_3, з яким проживала однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття його спадщини.

Однак, можливість такого успадкування може мати місце, лише у випадку встановлення у судовому порядку факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття його спадщини, на що вказується у вищевказаному листі Хорольської ДНК від 21.11.2018 року за № 1680/02-14.

Звернувшись до нотаріальної контори позивачу роз'яснено, що якщо судом буде встановлено факт проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років до часу його смерті, щодо ОСОБА_4 можливе застосування норми ч. 3 ст. 1268 ЦК України (спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї), оскільки остання є такою, що фактично прийняла його спадщину, оскільки проживала з спадкодавцем на момент його смерті, і у позивача, ОСОБА_1 - спадкоємця за заповітом ОСОБА_4, з'явиться право на спадкування майна, яке належало ОСОБА_3

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

У відповідності з п. п. 21, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

ОСОБА_4 проживала разом з ОСОБА_3 однією сім'єю з 1996 року і по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7, тобто більше п'яти років до часу відкриття спадщини. Протягом періоду спільного проживання, останні були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки один щодо одного, а саме: мали спільний бюджет, вели спільне господарство, купували продукти харчування, необхідні у побуті речі, тощо.

Факт проживання однією сім'єю ОСОБА_4 з ОСОБА_3 понад 5 років до часу відкриття спадщини після смерті останнього, повністю підтверджується наступними доказами:

- довідкою виконавчого комітету Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 737 від 10 жовтня 2017 року, у якій вказано, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3, дійсно проживав і був зареєстрований до дня смерті в с. Мусіївка Хорольського району Полтавської області разом із своєю співмешканкою ОСОБА_4;

- витягом з погосподарської книги с. Мусіївка Хоролського району Полтавської області за вихідним № 765 від 24.10.2017 року, згідно якого членом господарства, записаним першим (особовий рахунок НОМЕР_4, номер по земельнокадастровій книзі - 58) рахується ОСОБА_3. Разом з ним, членом вказаного господарства є також ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4. Водночас, у графі № 2 Відношення до члена господарства, записаного першим вказано, що ОСОБА_4 є дружиною голови сім'ї - ОСОБА_3;

- актом депутатів Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області Резнік В.М., Кісельова Ю.М., Кухтяк Р.І. від 30.10.2017 року, які підтверджують проживання однією сім'єю та ведення спільного господарства ОСОБА_4 з ОСОБА_3 з 1996 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7, а також те, що остання здійснила поховання, відбула поминки після померлого ОСОБА_3;

- довідкою виконавчого комітету Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 355 від 13 листопада 2017 року (аналогічного змісту вищевказаному акту);

- нотаріально засвідченими пояснення свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які проживають на території Мусіївської сільської ради.

Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 76, 77, 78, 80, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані позивачем докази, приймаючи до уваги їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, враховуючи правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, та беручи до уваги ту обставину, що позивач позбавлений можливості у досудовому порядку вирішити заявлене питання, а встановлення факту проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття його спадщини, необхідне для здійснення правомочностей спадкоємця до майна ОСОБА_3, яке було успадковане його спадкоємцем 4 черги за законом ОСОБА_4, суд вважає, що є всі підстави для встановлення вказаного факту.

Крім того, державним нотаріусом також повідомлено, що враховуючи відсутність оригіналу документу, що посвідчує право власності спадкодавця на заявлене спадкове майно (земельну ділянку) - державного акту на право власності на земельну ділянку, нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а тому роз'яснено право на звернення до суду для вирішення питання про визнання права власності на земельну ділянку.

Згідно зі до ст. 68 ЗУ Про нотаріат при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус встановлює склад спадкового майна, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Пункт 4.18. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012 року за № 282/20595, передбачає, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У зв'язку з відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Згідно роз'яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.ст. 1218, 1220, 1221, 1223, 1258 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналогічні роз'яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки на земельну ділянку площею 3, 38 га, для сільськогосподарського використання на території Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 та яку прийняла ОСОБА_4 як його спадщину, як спадкоємець 4 черги за законом, тобто особа, яка проживала однією сім'єю зі спадкодавцем більше п'яти років до часу відкриття спадщини. Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після її смерті, який фактично прийняв спадщину, але відсутність оригіналу правовстановлюючого документу позбавляє можливості оформити спадщину у нотаріальному порядку. З огляду на викладене, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом можливо вирішити лише в судовому порядку, оскільки іншого порядку спадкування за даних з обставин не існує.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача на спадщину є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім"єю зі спадкодавцем більше п"яти років до часу відкриття спадщини та визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,- задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8, постійно проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю, починаючи з 1996 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_7, тобто більше п'яти років до часу відкриття спадщини та відноситься до його спадкоємців, передбачених ст.1264 ЦК України.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4, право власності на земельну ділянку площею 3,38 га, для сільськогосподарського використання на території Мусіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області та яку остання, як спадкоємець 4 черги за законом, прийняла як спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3, що належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до пп.15.5 п.15розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Хорольський районний суд Полтавської області.

Повний текст судового рішення складено 04.01.2019 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5,ідентифікаційний номер: НОМЕР_1,прож.: АДРЕСА_1.

Відповідач: Мусіївська сільська рада Хорольського району Полтавської області, код ЄДРПОУ: 22535492,с. Мусіївка, вул. Лісна, 2 Хорольського району Полтавської області, поштовий індекс : 37830 .

Суддя : О.В. Коновод