Рішення

від 08.01.2019 по справі 227/4586/18

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.01.2019 227/4586/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді - Левченка А.М.,

за участі секретаря - Черкасової О.В.,

учасники справи у підготовче засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Святогорівської селищної ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ

22.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною позовною заявою до відповідача Святогорівської селищної ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, в якій просила:

- визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2 розміром 6,0000 га, що знаходиться на території Святогорівської мселищної ради Добропільського району Донецької області, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

Свої вимоги мотивував тим, що їй було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право власності на підставі заповіту на вказану земельну ділянку у зв'язку з тим, що реквізити правовстановлюючи документів на неї різняться та суперечать один одному.

Ухвалою судді від 23.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 227/4586/18, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14 листопада 2018 року о 10:00 годині, в яке викликано учасників справи.

Представник позивача звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.

Представник відповідача Святогорівської селищної ради звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, проти задоволення позову не заперечував.

Судом встановлено наступні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_3 віці 78 років помер ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Добропілля Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого на його ім'я, серії НОМЕР_3, актовий запис про смерть №33.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 (прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 30.09.1989 року), батьком якої яка згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 13.12.1967 року, виданого на її ім'я, є ОСОБА_3, звернулася до приватного нотаріуса Молодняк Л.П. з заявою про прийняття спадщини після смерті її батька.

На підставі заяви ОСОБА_1 приватним нотаріусом Молодняк Л.П. ІНФОРМАЦІЯ_4 після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа за номером у спадовом у реєстрі 61835517 та номером у нотаріуса 1/2018, що підтверджується витягом про реєстрації в Спадковому реєстрі №50495449 від 09.01.2018 року.

Разом з тим, за життя ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений 17.07.2017 року секретарем Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області, копія якого міститься у матеріалах справи, за яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті, і на що за законом матиме право, він заповів ОСОБА_1

Даний заповіт було в зареєстровано у спадковому реєстрі за номером 61054813 та номером в реєстрі нотаріальних дій 148 на підтвердження яого надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №50495391 від 09.01.2018 року.

Постанова приватного нотаріуса Молодняк Л.П. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.10.2018 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, належне її батьку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, а саме: на земельну ділянку, площею 6,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_6, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території смт Святогорівка Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області, тому що реквізити наданого нею державного акту серії НОМЕР_7 на земельну ділянку суперечать реквізитам рішення органу місцевого самоврядування, який є підставою для виникнення права власності, та державному акту серії НОМЕР_8 відомості про який отримані з Державного земельного кадастру.

При цьому, зазначено, що додаткова інформація, витребувана нотаріусом у відділі у Добропільському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області та надана у вигляді листа №1737/103-18 від 25.09.2018 року, свідчить про припущену помилку при проведенні державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Так, з долучених до матеріалів справи письмових доказів вбчається наступне:

- державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,0000 га, що розташована на території Святогорівської мселищної ради Добропільського району Донецької області, власником якої є спадкодавець ОСОБА_3, містить такі реквізити: серія НОМЕР_7;

- витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1403580292018 від 16.08.2018 року встановлено, що документом, який посвідчує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 6,0000 га, що розташована на території Святогорівської мселищної ради Добропільського району Донецької області, є державний акт, який має реквізити: серія НОМЕР_8

Таким чином, має місце суперечність (невідповідність) у реквізитах документа, який посвідчував право власності померлого ОСОБА_3, на вищезазначену земельну ділянку.

Крім цього, має місце невідповідність між номером та датою рішення сесії Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області від 06.06.2011 року №УІ/8-8 зазначених на самому рішенні та внесених до Державного земельного кадастру - 01.03.2010 №V/46-3 (витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1403580292018 від 16.08.2018 року).

Разом з тим, з листа Відділу у Добропільському районі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 25.09.2018 року №1737/103-18 вбачається, що ОСОБА_3 05.08.2011 року видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №142205551000250, але інформацію про видачу нового державного акту помилково не було внесено до Національної кадастрової системи України. При цьому, зазначено, що внести відомості про державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 немає технічної можливості, який і є документом, що посвідчує право влансоті на земельну ділянку.

При цьому, суд бере до уваги те, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власноті на нерухоме майно №149741606 від 17.12.2018 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки НОМЕР_6, площею 6 га., який на підставі договору оренди землі б/н від 27.08.2014 року строком на 49 років передав в оренду ФОП ОСОБА_5 вищевказану земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_6, площею 6 га.

Надаючи правову кваліфікацію винкилим правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права і обов'язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті. Частиною 5 ст. 1268 цього Кодексу передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як убачається зі ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, його відсутність не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

За змістом ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, із збереженням її цільового призначення.

Згідно п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до п. 4.15. Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Пунктом 4.20 цього Порядку передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та витягу з Державного земельного кадастру.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 19 цього Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом.

Таким чином, у позивача існують перешкоди для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку в нотаріальній конторі, оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва.

При цьому, порядок виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру, передбачений ст. 37 ЗУ Про державний земельний кадастр . Так, виправлення помилок можливо лише у витязі, довідці з Державного земельного кадастру, викопіюванні з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру. Однак, положеннями даної норми не передбачено можливості виправлення помилок у державному акті на право власності.

Разом з тим, позивач не є особою, правомочною на звернення до уповноваженого органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, з вимогою про виправлення помилок у документах, що посвідчують право власності на земельну ділянку, оскільки не має жодних прав щодо неї, а спадкодавець за життя не вчинив відповідних дій.

Тому, з огляду на зазначене, зважаючи на те, що виправлення помилок у Державному земельному кадастрі можливо лише за згодою власника, який вже помер, виправити вказані помилки і отримати витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не можливо. Внаслідок чого позивач позбавлений можливості оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку.

Крім цього, відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року, на сьогоднішній день, державні акти на право власності на землю не виготовляються, не видаються і не реєструються.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Так, позивач в інший спосіб, крім звернення до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно, захистити своє право не може, тому суд вважає обраний позивачем спосіб захисту своїх прав обґрунтованим.

Разом з тим, у цьому контексті суд звертає увагу на те, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic),

Таким чином, враховуючи, що спадкодавець був належним власником вказаної земельної ділянки, то дана земельна ділянка є предметом спадкування, а також беручи до уваги те, що вищезазначені обставини перешкоджають позивачу оформити право власності на спадкове майно в позасудовому порядку, а визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає можливим постановити рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. 1 - 13, 265, 266, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ

Цивільний позовзаявою ОСОБА_1 до Святогорівської селищної ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_6, розміром 6,0000 га, що знаходиться на території Святогорівської мселищної ради Добропільського району Донецької області, в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області..

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1

відповідач - Святогорівська селищна рада, код ЄДРПОУ 04341620, адреса місцязнаходження: Донецька область, Добропільський район, смт Свято горівка, провулок Почтовий, 10;

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, код єдрпоу 39767332, адреса місцязнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Московська, 2.

Суддя А.М. Левченко

08.01.2019