Постанова

від 12.12.2018 по справі 757/29813/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року м. Київ

Справа № 757/29813/17-ц

Провадження: № 22-ц/824/254/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,

суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А.

секретар Сербін Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Віденський на рішення Печерського районного суду міста Києва від 2 листопада 2017 року, ухвалене під головуванням судді НовакаР.В., у цивільній справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Віденський до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ,

в с т а н о в и в :

В травні 2017 року об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Віденський (далі - ОСББ ЖК Віденський ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Зазначило, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 не виконує свої зобов'язання по сплаті житлово-комунальних послуг, просило стягнути з неї заборгованість за період з квітня 2012 року по березень 2014 року в сумі 30 921,31 грн., три проценти річних в сумі 3829,39 грн. та інфляційну складову боргу в сумі 33 416,77 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 2 листопада 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСББ ЖК Віденський .

Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 в інтересах ОСББ ЖК Віденський подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Зазначає, що обов'язок ОСОБА_3 сплати житлово-комунальних послуг, як власника квартири, встановлено Законом. ОСББ ЖК Віденський направляло відповідачці вимогу про погашення заборгованості, проте, вказана вимога була залишена без задоволення. Тому, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову ОСББ ЖК Віденський .

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 червня 2018 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСББ ЖК Віденський на рішення Печерського районного суду міста Києва від 2 листопада 2017 року.

Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано Апеляційний суд міста Києва та Апеляційний суд Київської області і утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно опублікованого в газеті Голос України повідомлення Київський апеляційний суд розпочав свою роботу 03 жовтня 2018 року.

На виконання вимог Закону України Про судоустрій і статус суддів , цивільні справи, які перебували провадженні Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області, були перереєстровані в Київському апеляційному суді з проведенням їх автоматизованого розподілу між суддями новоутвореного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 9 жовтня 2018 року прийнято справу за позовом ОСББ ЖК Віденський до свого провадження, визначено дату апеляційного розгляду.

В судовому засіданні ОСОБА_1 в інтересах ОСББ ЖК Віденський підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про причини неявки в судове засідання не повідомила. Судом неодноразово направлялися повістки-повідомлення про дату, час та місце розгляду справи на адресу, зазначену відповідачкою, проте, поштові конверти не були отримані нею та повернулися за закінченням терміну їх зберігання, що сприяє затягуванню розгляду справи. При цьому, відповідачка була обізнана про розгляд справи в суді, 13 листопада 2018 року вона подала відзив на апеляційну скаргу.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41 Пономарьов проти України суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

За таких підстав суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки ОСОБА_3 відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просила апеляційну скаргу представника ОСББ ЖК Віденський залишити без задоволення. Посилалася на те, що ОСББ ЖК Віденський не надало належних та допустимих доказів на підтвердження надання житлово-комунальних послуг та їх вартості, договір на надання житлово-комунальних послуг з нею не укладався. Також, зазначає, що вона не є членом ОСББ ЖК Віденський .

Заслухавши пояснення представника ОСББ ЖК Віденський , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

Співвласниками будинку №14 по вул. Панаса Мирного в м. Києві створено ОСББ ЖК Віденський .

Відмовляючи в задоволенні позову ОСББ ЖК Віденський , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення з ОСОБА_3 договору про надання житлово-комунальних послуг, обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум; в квартирі ОСОБА_3 була зареєстрована лише з 23.01.2014, до вказаного періоду проживала за іншою адресою, тобто фактично не споживала житлово-комунальні послуги; позивачем було пропущено строк позовної давності.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (ч. 2 ст. 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги ).

Частиною 1 ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, Закон покладає обов'язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири.

Як було встановлено, власником квартири АДРЕСА_1 є відповідачка ОСОБА_3 Таким чином, в силу Закону вона несе обов'язок утримання належної їй квартири та оплати житлово-комунальних послуг. При цьому, не має значення, чи є вона членом ОСББ, чи ні.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначала, що вона не проживала в квартирі в період, за який позивач нарахував заборгованість, що є предметом позову, в квартирі вона була зареєстрована пізніше.

Разом з тим, факт реєстрації місця проживання в квартирі не впливає на обов'язок внесення власником квартири плати за житлово-комунальні послуги. Крім того, в матеріалах справи наявна довідка від 08.02.2016 (а.с.109), з якої убачається, що в квартирі АДРЕСА_2 з 01.02.2012 зареєстровані ОСОБА_4- батько власника, ОСОБА_5- мати власника, ОСОБА_6 та ОСОБА_6 - брат та сестра власника.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду на не укладення сторонами договору про надання житлово-комунальних послуг.

Частиною 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 вказаного Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 Закону України Про житлово-комунальні послуги , убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично склалися відносини щодо забезпечення надання житлово-комунальних послуг, тобто, слід вважати, що між сторонами сформовані договірні відносини.

ОСОБА_3 не спростовувала надання їй послуг ОСББ ЖК Віденський , не надала доказів на підтвердження того, що надання житлово-комунальних послуг забезпечує інша компанія, або на підтвердження того, що їй надаються житлово-комунальні послуги неналежної якості.

Також, ОСОБА_3 не надала будь-яких доказів на підтвердження виконання зобов'язань з оплати житлово-комунальних послуг.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог ОСББ ЖК Віденський про стягнення з ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

ОСОБА_3, посилаючись на необґрунтованість розрахунку заборгованості за житлово-комунальних послуг, не надало доказів на його спростування, не надала власних розрахунків.

При цьому, ЦПК України установлено принцип змагальності цивільного процесу, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду на те, що позов про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами був заявлений зі спливом позовної давності.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.

Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року в справі № 6-214 цс14.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСББ ЖК Віденський в 2014 році зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами із ОСОБА_3

29 травня 2014 року Печерським районним судом м. Києва було видано судовий наказ про стягнення із ОСОБА_3 на користь ОСББ ЖК Віденський заборгованості за житлово-комунальними послугами.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року задоволено заяву ОСОБА_3 про скасування судового наказу, у зв'язку з чим ОСББ ЖК Віденський звернулося до суду з даним позовом.

Таким чином, мало місце переривання позовної давності за позовом ОСББ ЖК Віденський .

Позовні вимоги ОСББ ЖК Віденський є законними та обґрунтованими.

Враховуючи викладене, рішення Печерського районного суду міста Києва від 2 листопада 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСББ ЖК Віденський .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ОСББ ЖК Віденський підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в загальній сумі 3 360 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Віденський задовольнити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 2 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове.

Позов об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Віденський до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: 01011, АДРЕСА_3) на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Житловий комплекс Віденський (код ЄДРПОУ 34239888, місцезнаходження: 01011, місто Київ, вул. Панаса Мирного/Гусовського, будинок 8, 10, 12, 14, 16, 11, 15) 30 921 грн. 31 коп. боргу за надані житлово-комунальні послуги, 3% річних - 3 829 грн. 39 коп., інфляційні втрати у розмірі 33 416 грн. 77 коп., витрати по сплаті судового збору 3 360 грн., а всього 71 527 грн. 47 коп. (сімдесят одну тисячу п'ятсот двадцять сім гривень сорок сім копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 грудня 2018 року.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р.Гаращенко

А.А.Пікуль