Постанова

від 04.01.2019 по справі 757/57020/17-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/57020/17-ц Головуючий у 1 інстанції: Литвинова І.В.

провадження № 22-ц/824/2371/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 січня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Олійника В.І.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справицивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлетичний клуб про відшкодування збитків , -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2017 року Карпань В.М. звернувся до суду з позовом про стягнення вартості втраченого майна, яке було передано на зберігання ТОВ Атлетичний клуб , а саме: смартфон iPhone 6S Plus Gold (128 Gb) з аксесуарами, у розмірі 28 621 грн. та суму судових витрат у розмірі 3 982 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є членом спортивного клубу ТОВ Атлетичний клуб і з камери схову №135, де зберігалися його особисті речі , було викрадено смартфон iPhone 6S Plus Gold (128 Gb) з аксесуарами, що йому належать. Оскільки відповідачем не було вжито і не вживаються можливі заходи для збереження майна як члена клубу та поклажоволодіння, збитки йому не відшкодовано, то позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі Axen v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладаючи договір про членство у клубі, позивач погодився про те, що юридичної відповідальності за втрату чи пошкодження майна, що йому належить, клуб не несе.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що 25 листопада 2016 року сторонами укладено договір про членство позивача у клубі ТОВ Атлетичний клуб строком до 22 грудня 2017 року (а.с.76).

29 червня 2017 року з камери схову №135, що знаходиться у роздягальні KIEV SPORT CLUB , що належить ТОВ Атлетичний Клуб , у якому позивач зберігав свої особисті речі, під час перебування на заняттях у клубі, викрадено смартфон iPhone 6S Plus Gold (128 Gb) з аксесуарами, що належать позивачеві, вартість яких становить 28 621 грн., що підтверджується товарним чеком від 29 грудня 2015 року (а.с.8, 9).

За зверненням позивача до СВ Печерського управління поліції ГУ НП в м. Києві 01 липня 2017 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування №12017100060003048, предметом кваліфікації у якому є кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою ст. 185 КК України (а.с.11,12).

Як вбачається з витягу ЄРДР № 12017100060003048, у період часу від 15:00 год. до 18:00 год. 29 червня 2017 року невстановлена особа, перебуваючи у приміщенні роздягальні клубу, таємно викрала мобільний телефон позивача iPhone 6S Plus.

07 вересня 2017 року позивач направив відповідачу письмову вимогу про відшкодування збитків та усунення порушень прав споживачів, яка залишилася без відповіді (а.с.13-15).

Відповідно до частини першої статті 20 3 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Крім того, згідно з ч.ч.2-5 вказаної статті Кодексу особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі , встановленій законом, і має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Сторонами в укладеному договорі про членство у клубі від 25 листопада 2016 року погоджено, що клієнт (позивач) погодився з тим, що клуб не відповідає за пошкодження або втрату, що мала місце на території клубу та прилеглій території, належної клієнту, членам його сім'ї, гостям та запрошеним, власності, у тому числі грошових коштів.

Предметом укладеного договору є надання клубом своїх приміщень та території, разом з устаткуванням та послугами працівників, клієнтам, які погодилися на умови запропонованого договору про членство у клубі.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач, укладаючи договір про членство у клубі, погодився про те, що юридичної відповідальності за втрату чи пошкодження майна, що йому належить, клуб не несе.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: