Рішення
від 26.12.2018 по справі 902/470/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" грудня 2018 р. Cправа № 902/470/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КЕА ЛОГІСТІК", м.Одеса

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРІМУС ГРУПП", м.Вінниця

про стягнення 367 627 грн 61 коп.

За участю секретаря судового засідання Кузьменко В.В.

Представники сторін не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КЕА ЛОГІСТІК" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРІМУС ГРУПП" про стягнення 358 125 грн 83 коп. заборгованості, з яких 298 108 грн 21 коп. основного боргу за надані транспортно-експедиційні послуги; 47 403 грн 29 коп. пені, 4 189 грн 85 коп. - 3 % річних, 8 424 грн 48 коп. інфляційних втрат за договором № 290118/2 від 29.01.2018 р. про транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вказану позовну заяву розподілено до розгляду судді Лабунській Т.І., якою ухвалою від 09.08.2018 р. відкрито провадження у даній справі вирішивши здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 29.08.2018.

Ухвалою суду від 10.08.2018 р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КЕА ЛОГІСТІК", яка надійшла до суду разом з матеріалами позовної заяви, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать ТОВ "ТАРІМУС ГРУПП" в межах ціни позову.

В подальшому на підставі заяви судді Лабунської Т.І. від 20.08.2018 р. та розпорядження керівника апарату суду від 20.08.2018 р. у зв'язку з тим, що підстави для проведення автоматизованого розподілу без врахування спеціалізації відпали здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/470/18 за результатами якого справу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 23.08.2018 р. справу № 902/470/18 прийнято до провадження новим складом суду.

28.08.2018 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 02.1-34/6586/18 від 28.08.2018 р.), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суд увід 29.08.2018 р. відкладено підготовче засідання до 03.10.2018 р.

13.09.2018 р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 07.09.2018 р. відповідно до якої ТОВ "ТРАНС КЕА ЛОГІСТІК" підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

24.09.2018 р. представником позивача до суду подано клопотання б/н від 21.09.2018 р. про витребування доказів та клопотання б/н від 21.09.2018 р. про призначення судової економічної експертизи у справі.

У зв'язку із перебуванням судді Банаська О.О. у незапланованій відпустці з 01.10.2018 р. по 03.10.2018 р. включно, ухвалою суду від 26.09.2018 р. судове засідання у даній справі призначено на 05.10.2018 р.

05.10.2018 р. в судовому засіданні 09.10.2018 р. оголошено перерву до 19.10.2018 р. При цьому в даному судовому засіданні відхилено клопотання представника відповідача б/н від 21.09.2018 р. у про витребування доказів та призначення судової економічної експертизи у справі про що постановлено ухвали занесені до протоколу судового засідання.

18.10.2018 р. на адресу суду від представником позивача надійшли додаткові письмові пояснення вх. № 02.1-34/8210/18 від 18.10.2018 р.

19.10.2018 р. представником відповідача до суду подано клопотання вх. № 02.1-34/8249/18 від 19.10.2018 р. про долучення доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.10.2018 р. з метою надання можливості сторонам подати усі докази оголошено перерву до 22.11.2018 р.

Крім того, в даному засіданні продовжено передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження у справі на 30 днів за результатом чого постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

12.11.2018 р. на адресу суду від Замостянського відділу державної виконавчої служби м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області супровідний лист вих. № 32035/15.24.25 від 30.08.2018 р. з долученою до нього постановою винесеною при примусовому виконанні ухвали від 10.08.2018 р. у даній справі (забезпечення позову).

13.11.2018 р. до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив вх. № 02.1-34/8918/18 від 13.11.2018 р., в яких останній просить суд в задоволенні позову ТОВ "ТРАНС КЕА ЛОГІСТІК" відмовити у зв'язку з недотриманням сторонами всіх істотних умов Договору при його укладенні.

19.11.2018 р. на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 16.11.2018 р. та заява про збільшення розміру позовних вимог вх. № 02.1-34/9037/18 від 19.11.2018 р., в якій позивачем збільшено заявлені вимог в частині пені, 3 % річних та інфляційних втрат, відтак заявлено до стягнення з відповідача 367 627 грн 61 коп. заборгованості з яких 298 108 грн 21 коп. основного боргу, 50 547 грн 72 коп. пені, 6 909 грн 58 коп. - 3 % річних та 12 062 грн 10 коп. інфляційних втрат.

За результатом проведення судового засідання 22.11.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення її до судового розгляду по суті в цей же день. Крім того в судовому засіданні прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог як таку, що узгоджується із приписами ст.ст.42, 46 ГПК України.

З метою надання сторонам можливості подати усі докази в судовому засіданні 22.11.2018 р. оголошено перерву до 20.12.2018 р.

19.12.2018 р. до суду від представника позивача надійшла заява б/н від 17.12.2018 р. про стягнення судових витрат, в якій останній просить у випадку задоволення позову стягнути відповідача на користь позивача витрати на надання правничої допомоги в розмірі 43 500 грн 00 коп., витрати на нотаріальні послуги в сумі 700 грн 00 коп. та судовий збір.

Крім того, 19.12.2018 р. на електронну адресу та в послідуючому 22.12.2018 р. на поштову адресу суду надійшла заява представника позивача б/н від 19.12.2018 р. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю останнього бути присутнім в судовому засіданні з огляду на раніше заплановану відпустку, що триватиме з 24.12.2018 р. по 29.12.2018 р.

У зв'язку з перебуванням судді Банаська О.О. станом на 20.12.2018 р. у незапланованому відрядженні, ухвалою суд від 19.12.2018 р. призначено у справі судове засідання на 26.12.2018 р.

26.12.2018 р. представником відповідача до суду подано заяву вх. № 02.1-34/10262/18 від 26.12.2018 р., в якій останній просить суд провести розгляд справи призначений на 26.12.2018 р. за відсутності представника відповідача.

Крім того у даній заяві, представник відповідача просить суд при прийнятті рішення зменшити розмір заявленої до стягнення позивачем пені, враховуючи відсутність понесення позивачем збитків пов'язаних з виконанням зобов'язань та компенсацією прострочення за рахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також у зв'язку з відсутністю значного періоду прострочення.

В судове засідання 26.12.2018 р. представники сторін не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином ухвалою суду, яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією.

При цьому у надісланій на адресу суду заяві б/н від 19.12.2018 р. представник позивача просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, тоді як у заяві вх. № 02.1-34/10262/18 від 26.12.2018 р. представник відповідача просить суд провести розгляд справи за відсутності представника ТОВ "ТАРІМУС ГРУПП".

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними .

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді .

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевказане, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

У зв'язку з неявкою представників сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Надавши в судовому засіданні оцінку заяві представника позивача б/н від 19.12.2018 р. про відкладення розгляду справи суд дійшов таких висновку, що юридична особа не позбавлена права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з § 2."Представники" Глави 4 "Учасники судового процесу" Розділу І "Загальні положення" ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 13, 74, 80 ГПК).

Разом з тим судом враховується наявність у позивача достатньо часу з моменту оголошення перерви в судовому засіданні (22.11.2018 р.) для визначення своєї остаточної позиції щодо позову та випадку необхідності подання до суду відповідних доказів на її підтвердження.

Крім того, суд відзначає, що відкладення справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки розгляд справи по суті було розпочато 22.11.2018 р. та приймаючи при цьому до уваги те, що згідно з ч.2 ст.195 ГПК України тривалість судового розгляду справи по суті становить 30 днів з дня початку розгляду справи по суті у суду відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату з мотивів необхідності дотримання строку судового розгляду справи по суті, а тому клопотання позивача судом відхилено про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави заявлених позовних вимог позивач посилається на укладення з відповідачем договору транспортно-експедиторське обслуговування № 290118/2 від 29.01.2018 р. відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КЕА ЛОГІСТІК" надано Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАРІМУС ГРУПП" послуги з перевезення і експедиторського обслуговування вантажів в контейнерах 4х40'НС № UACU5138900, UACU5681732, TEMU7295357, UACU5499688 та контейнерах 2х40'НС № TGHU8928111, FSCU9117743 згідно виставлених рахунків № 46 та 47 від 05.02.2018 р. на загальну суму 298 198 грн 21 коп.

За твердженням позивача, вказану суму наданих послуг відповідачем в добровільному порядку не сплачено.

З огляду на вказане, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 358 125 грн 83 коп. заборгованості, з яких 298 108 грн 21 коп. основного боргу за надані транспортно-експедиційні послуги; 47 403 грн 29 коп. пені, 4 189 грн 85 коп. - 3 % річних, 8 424 грн 48 коп. інфляційних втрат.

В ході розгляду справи, заявлена позивачем сума заборгованості була збільшена останнім на підставі заяви б/н від 16.11.2018 р. (вх. № 02.1-34/9037/18 від 19.11.2018 р.) до 367 627 грн 61 коп . заборгованості з яких 298 108 грн 21 коп. основного боргу, 50 547 грн 72 коп. пені, 6 909 грн 58 коп. - 3 % річних та 12 062 грн 10 коп. інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення у повному обсязі, вказуючи, з поміж іншого, наступне:

- ТОВ "ТАРІМУС ГРУПП" мало намір укласти договір на співпрацю з ТОВ "ТРАНС КЕА ЛОГІСТІК" і безпосередньо шляхом обміну повідомленнями за допомогою мобільного месенджера "WhatsApp", однак позивач постійно змінював обрахунок ціни своєї роботи, змінював рахунки на оплату та коригував ціни і остаточного погодження по всіх пунктах договору № 290118/2 від 29.01.2018 між сторонами досягнуто не було, тобто не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та незважаючи на це, позивач самостійно на власний розсуд поклав на себе обов'язки від імені відповідача здійснювати організацію перевезення та експедиційного оформлення товару відповідача;

- всупереч п. 2.1.2.2. Договору згідно з яким виконавець зобов'язаний інформувати замовника про узгодження умов перевезення вантажу, позивач не надав відповідачу прайс-листів, калькуляцій, документів на узгодження вартості робіт, що виконуються;

- довіреність на отримання вантажу (контейнерів) відповідач не надавав позивачу, тобто не надавав позивачу повноважень на проведення транспортно-експедиторського обслуговування вантажу;

- не погодивши істотні умови Договору позивач самостійно на власний розсуд почав здійснювати послуги з перевезення та розмитнення контейнерів з товаром та в подальшому позивач почав нав'язувати здійснити примусову оплату за надані послуги, які не були доручені відповідачем представникам позивача (а.с.185-186, т.1).

У відповіді на відзив та додаткових поясненнях позивач вважає заперечення відповідача необґрунтованими та безпідставними зазначаючи, окрім іншого, наступне:

- комплексна ставка в розмірі 1650 доларів США за експедирування одного контейнера була погоджена представниками сторін наприкінці січня 2018 року в ході переговорів з використанням месенджера "WhatsApp", електронної пошти, телефонного зв'язку та коротких повідомлень (SMS). Вказане свідчить про погодження сторонами фінансових умов співробітництва та наміри сторін до настання правових наслідків за договором у вигляді перевезення/експедирування вантажу в контейнерах;

- 31.01.2018 р. представник позивача надіслав на адресу головного бухгалтера ТОВ "ТАРІМУС ГРУПП" проект договору для підписання за стандартною проформою позивача. Договір був підписаний директором ТОВ "ТАРІМУС ГРУПП" та повернений позивачу для зустрічного підписання електронним листом від 01.02.2018 р.;

- при перевезені вантажу відповідач жодного разу не заявляв будь-яких зауважень, заперечень, зустрічних пропозицій щодо розміру комплексної ставки та її складових частин;

- рахунки та акти позивача на всю суму були належним чином відображені відповідачем у документах податкової та бухгалтерської звітності;

- у судовому засіданні 05.10.2018 р. представник відповідача підтвердив та визнав, що суми ПДВ за податковим накладним позивача були включені відповідачем до податкового кредиту. Сума за рахунками та актами позивача були віднесені відповідачем до складу податкових витрат підприємства за І півріччя;

- договір укладений сторонами належним чином та у відповідності до чинного законодавства. Визначення договору як неукладеного може бути на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами;

- поведінка сторін при виконанні договору чітко та однозначно свідчить про укладення договору транспортного експедирування та волю сторін до настання у них правових наслідків.

- позивач погодив з відповідачем залучення до процесу експедирування третіх осіб та узгодив фінансові умови співробітництва (а.с.1-10, т.2).

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив стосовно доводів позивача наведених у відповіді на відзив вказує, окрім іншого, слідуюче:

- позивачем була запропонована комплексна ставка в розмірі 1 650 доларів США за експедирування одного контейнера. Представник позивача вказував, що в дану суму входитимуть усі витрати з транспортування, розмитнення, вивантаження з борту судна контейнера та інші супутні витрати;

- першочергово позивач надав до оплати два рахунки на оплату своїх послуг на суму 200 560 грн 54 коп. та 101 898 грн 67 коп. (рахунок № 46 та № 47 від 05.02.2018 р.). В подальшому, внаслідок проведення переговорів позивач знизив суму до оплати, надавши 21.05.2018 р. рахунки на суму 99 812 грн 40 коп. та 49 906 грн 20 коп. (рахунки № 186 та № 1987 від 21.05.2018 р.);

- жодні прайс-листи, документи на узгодження вартості виконаних робіт, жодна калькуляція не надсилались відповідачу;

- позивач стверджує, що сторони узгодили вартість послуг, однак переговори стосовно ціни Договору не припинялись. Фактично не узгодивши всі питання представником позивача були розпочаті роботи з транспортно-експедиторського обслуговування шістьох контейнерів;

- у рахунках № 186 та № 187 від 21.05.2018 р. та актах № 186, № 187 від 211.05.2018 р. було вказано повний перелік наданих послуг на суму 99 812 грн 40 коп. та 49 906 грн 20 коп., що разом складає 149 718 грн 60 коп., які ТОВ "ТАРІМУС ГРУПП" готове оплатити. Решта суми є безпідставною, оскільки сторонами не було досягнуто істотних умов Договору.

У додаткових поясненнях від 16.11.2018 р. стосовно доводів відповідача викладених у запереченні на відповідь на відзив позивач зазначає наступне:

- позивач виставив рахунки від 21.05.25018 р. лише на часткову оплату своїх послуг, однак у зв'язку з несплатою рахунків останні були анульовані, скасовані та відкликані, тому не можуть прийматись до уваги.

Крім того вказані рахунки на відміну від рахунків № 46 та № 47 від 05.02.2018 р. не були відображені у податковому обліку як позивача так і відповідача та не враховані при визначенні податкових зобов'язань щодо податку на прибуток та ПДВ;

- з метою належного виконання Договору позивачем понесені реальні витрати на загальну суму 199 771 грн 30 коп., що підтверджується відповідними доказами, які долучено до матеріалів справи;

- долучені відповідачем акти стосовно правовідносин з ТОВ "Роял Трейд Імпекс" не стосуються обставин, що підлягають доказуванню у даній справі, оскільки вони відображають правовідносини між даним контрагентами, які не мають жодного відношення до правовідносин у даній справі;

- відповідно до актів ТОВ "Роял Трейд Імпекс" підприємство виконувало лише транспортно-експедиційне обслуговування, в той час як спірні рахунки позивача свідчать про виконання ним значно більшого об'єму робіт/послуг;

- рахунки позивача охоплюють оплату цілого комплексу робіт та послуг щодо експедирування вантажу відповідача, які були повністю оплачені позивачем за власний рахунок;

- збільшена вартість послуг обумовлена тим, що відповідач вперше виступав в якості імпортера товарів, а тому його підприємство мало пройти обов'язкові процедури верифікації та перевірки митними органами, погодження мінімального можливого індикативу, необхідного для визначення бази оподаткування при розмитнені товарів та інші обов'язкові процедури та формальності, яким займався позивач;

- вартість аналогічних послуг ТЕО у виконанні позивача варіюється від 36 000 грн 00 коп. (без ПДВ) до 42 682 грн 50 коп. (без ПДВ), а тому вартість послуг ТЕО для відповідача за спірними рахунками (36 532 грн 15 коп. без ПДВ) не може вважатись завищеною.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 29.01.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КЕА ЛОГІСТІК" (Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАРІМУС ГРУПП" (Замовник відповідач) із застосуванням засобів електронного зв'язку укладено договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 290118/2 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець бере на себе зобов'язання від імені та за дорученням замовника здійснити організацію перевезення і експедиторське обслуговування (ТЕО) вантажів замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно з виставлених рахунків (а.с. 126-129, т . 1).

Згідно із п. 2.1.2 Договору при плануванні перевезення вантажів обов'язками виконавця є: погодження в установлені строки з транспортними організаціями планів перевезень вантажів відповідними видами транспорту (п.п. 2.1.2.1..); інформування замовника про узгоджені умови перевезення його вантажів (п.п. 2.1.2.2); надання портам на основі заявок замовника в установлені строки план подачі вантажу вантажовласником для завозу експортних вантажів в порти (.п.п. 2.1.2.3), ведення оперативного обліку, контролю і звітності перевозок вантажів перед замовником (п.п.2.1.2.4), узгодження плану подачі транспорту (залізничних складів, автотранспортних засобів) (п.п. 2.1.2.5).

Відповідно до п. 3.1. Договору замовник відшкодовує виконавцю витрати, що виникають під час перевезення і ТЕО вантажів замовника, а також оплачує винагороду експедитора відповідно до виставлених рахунків.

Ставки фрахту і вартість послуг по ТЕО при необхідності оформлюється сторонами в Додатках до даного Договору, які будуть являтися його невід'ємною частиною (п.3.3 Договору).

Згідно із п. 3.5 Договору замовник зобов'язується оплачувати виставлені йому рахунки протягом


банківських днів з моменту отримання відповідного рахунку від виконавця. Рахунки виконавця можуть передаватися замовнику одним з таких способів: електронною поштою (з використанням електронних адрес сторін), факсом (з використанням номерів факсів сторін), поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), кур'єрською поштою, шляхом вручення нарочно під розпис уповноваженому представнику замовника.

У розділі. 9 Договору сторони погодили їх юридичні та електронні адреси, а також банківські реквізити.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 8.1. Договору).

З матеріалів справи слідує, що укладенню договору передували переговори в телефонному режимі, з використанням коротких повідомлень (SMS), месенджера "WhatsApp" та електронної пошти між менеджером з транспортно-експедиторської діяльності ТОВ "ТРАНС КЕА ЛОГІСТІК" ОСОБА_1 та працівником ТОВ "ТАРІМУС ГРУПП" на ім'я Руслан. На підтвердження зазначеного позивачем надано:

- показання свідка ОСОБА_1, викладені у письмовій та нотаріально засвідченій заяві від 01.08.2018 (а.с. 130-131, т. 1);

- роздруківки листування між працівниками позивача і відповідача з використанням месенджера "WhatsApp" (а.с. 21-22, т. 1).

- роздруківки листування між працівниками позивача і відповідача з використанням електронної пошти (а.с. 23-32, т. 1).

Наявність переписки з позивачем також підтверджено відповідачем у поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с. 185-186, т. 1).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуги з перевезення і експедиторського обслуговування вантажів в контейнерах 4х40'НС UACU5138900, UACU5681732, TEMU7295357, UACU5499688 та контейнерах 2х40'НС TGHU8928111, FSCU9117743.

На підтвердження факту надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування вантажу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРІМУС ГРУПП" та понесення у зв'язку з наданням зазначених послуг витрат позивачем долучено до матеріалів справи міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR), детальний розрахунок витрат на експедирування контейнерів з вантажем ТОВ "ТАРІМУС ГРУПП", рахунки на оплату послуг пов'язаних з експедируванням вантажі та платіжні доручення про їх оплату, акти звірки розрахунків, уніфіковану митну квитанцію, наряди, квитанцію МД-1, платіжні доручення про оплату митного оформлення, відшкодування витрат експедитора за послуги терміналу, акти наданих послуг, здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки та платіжні доручення про їх оплату, реєстр оформлення контейнерів (а.с. 34-40, 51-55, 64-123, т. 1).

Факт належного виконання взятих на себе позивачем зобов'язань не заперечується та відповідно визнається відповідачем .

При цьому понесення позивачем фактичних витрат у зв'язку із виконанням договірних зобов'язань за договором про транспортно-експедиторське обслуговування № 290118/2 від 29.01.2018 р. підтверджується наданими у справу письмовими доказами.

Зокрема, для страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання позивачем було залучено ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс". Послуги страхування були надані згідно договору № 59155/18/222 від 30.01.2018 р., на підставі якого був виставлений рахунок № 59155/18/222 від 30.01.2018 р. на суму 2 400,00 грн (а.с. 65, т. 1), а також договору № 59156/18/222 від 30.01.2018 р., на підставі якого був виставлений рахунок № 59156/18/222 від 30.01.2018 р. на суму 1 200,00 грн (а.с. 64, т.1). Серед інших зазначені рахунки були оплачені позивачем згідно з платіжним дорученням № 53 від 08.02.2018 р. (а.с. 66, т. 1). Оплата послуг за вказаними договорами страхування також підтверджується актом звірки розрахунків № 10 від 30.06.2018 р. (а.с.67-73, т.1). Тобто позивачем за страхування відповідальності перевізника контейнерного обладнання, яке мало бути доставлене відповідачу, сплачено ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" 3 600,00 грн .

Для навантажувально-розвантажувальних робіт в Одеському порту позивачем було залучено ТОВ "ОВЕРСІС ТРАНСПОРТ УКРАЇНА". Виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, витрати на надбавку до фрахту на користь судноплавної лінії, оформлення документації, інспекційний збір підтверджуються актом надання послуг № 604 від 30.01.2018 р. на суму 27 794,68 грн та актом надання послуг № 605 від 30.01.2018 р. на суму 55 589,36 грн. За виконані роботи було виставлено рахунок № 604 від 30.01.2018 р. на суму 27 794,68 грн (в тому числі ПДВ 4 238,22 грн) (а.с.74, т.1), який був оплачений згідно з платіжним дорученням № 142 від 31.01.2018 р. на суму 27 794,68 грн (а.с.75, т.1), а також рахунок № 605 від 30.01.2018 р. на суму 55 589,36 грн (в тому числі ПДВ 8 476,44 грн) (а.с.76, т.1) ), який був оплачений згідно з платіжним дорученням № 143 від 31.01.2018 р. на суму 55 589,36 грн (а.с. 77, т.1).

Крім того, позивачем було сплачено ТОВ "ОВЕРСІС ТРАНСПОРТ УКРАЇНА" за демередж (понаднормове використання контейнерного обладнання) на підставі акту надання послуг № 688 від 05.02.2018 р. на суму 2 732, 00 грн і рахунку № 688 від 05.02.20018 р. на суму 2 732,00 грн, а також акту надання послуг № 689 від 05.02.2018 р. на суму 10 928,00 грн і рахунку № 689 від 05.02.2018 р. на суму 10 928,00 грн (а.с. 92, т.1) згідно з платіжним дорученням № 138 від 07.02.2018 р. на суму 13 660,00 грн (а.с.94, т.1).

Отже за навантажувально-розвантажувальні роботи та демередж контейнерів, що мали бути доставлені відповідачу, позивач сплатив ТОВ "ОВЕРСІС ТРАНСПОРТ УКРАЇНА" 84 329,38 грн без ПДВ або 97 044,04 грн з ПДВ.

Відповідно до уніфікованої митної декларації МД-1 серії 50003м № 0002509 від 01.02.2018 р. та додатку до неї за митне оформлення сімнадцяти контейнерів, зокрема згідно з навантажувальних документів № 12715927, 12716020, позивачеві необхідно було сплатити Одеській митниці ДФС 2 358,56 грн (а.с. 78, 80-81 т. 1).

Із зазначених сімнадцяти шість контейнерів мали бути доставлені відповідачеві. Відповідно плата за їх митне оформлення становить 832,44 грн . призначеного відповідачу. Оплата згідно вказаної митної декларації підтверджується платіжним дорученням № 10 від 05.01.2018 р. (а.с. 85, т. 1).

Для надання послуг вантажного митного комплексу , що включали відшкодування витрат і винагороду експедитору, позивачем було залучено ПП "АБ МАКАБІ". Надання вказаних послуг підтверджується актом № 22 від 02.02.2018 р. на суму 17 634,00 грн (а.с.89, т.1). Для їх оплати було виставлено рахунок № 22 від 01.02.2018 р. на суму 17 634,00 грн (а.с. 86 , т. 1). Рахунок оплачений згідно з платіжними дорученнями № 81 від 01.03.2018 р. в сумі 12 600,00 грн (а.с.87, т.1) та № 142 від 12.04.2018 р. від 5 034,00 грн (а.с.88, т.1).

Для автоперевезення контейнерів за маршрутом Одеса порт - м. Вінниця позивачем було залучено ТОВ "ФІЛЛ ЛОДЖИСТІКС". Надання послуг автоперевезення підтверджується актом надання послуг № 125 від 05.02.2018 р. на суму 25 200,00 грн (з ПДВ), № 3066 від 31.01.2018 р. (а.с. 79-82, т. 1) та № 3068 від 31.01.2018 р. (а. с. 83-84, т. 1), а також міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 3068/1 (а.с. 34, т. 1), 3068/2 (а.с. 35, т. 1), 3066/1 (а.с. 36, т. 1), 3066/2 (а.с. 37, т. 1), 3066/3 (а.с. 39, т. 1), 3066/4 (а.с. 40, т. 1). Для оплати послуг було виставлено рахунок № 125 від 05.02.2018 р. на суму 21 000,00 грн без ПДВ, 25 200,00 грн з ПДВ (а.с.90, т.1). Оплата вказаного рахунку підтверджується платіжним дорученням № 189 від 14.03.2018 р. (а.с. 91, т. 1).

Для зважування та зберігання контейнерів позивачем було залучено ДП "Контейнерний термінал Одеса" компанії "Ейч Ейч Ел Ей Інтернешнл". Надання послуг по зважуванню контейнерів підтверджується актом про надання послуг від 08.02.2018 р. (а.с. 101, т. 1). Для оплати послуг було виставлено рахунок № 3264 Imp від 08.02.2018 р., згідно якого ціна послуг зі зважування контейнерів відповідача - 250,8252 грн/контейнер (без ПДВ), (а.с. 97-98, т. 1). Отже загальна вартість послуг за шість контейнерів становила 1 504,95 грн без ПДВ або 1 805,94 грн з ПДВ. Надання послуг по зберіганню контейнерів підтверджується актом про надання послуг від 08.02.2018 р. (а.с. 100, т. 1). Для оплати послуг було виставлено рахунок № 3496 Imp від 08.02.2018 р., згідно якого ціна послуг зі зберігання контейнерів відповідача становила 3 578,44 грн/контейнер (без ПДВ), а отже загальна вартість послуг за шість контейнерів становила 21 470,63 грн без ПДВ або 25 764,77 грн з ПДВ (а.с. 95-96, т. 1). Оплата рахунків № 3264 Imp від 08.02.2018 р. та № 3496 Imp від 08.02.2018 р. підтверджується платіжним дорученням № 156 від 16.02.2018 (а.с. 99, т. 1).

Для обслуговування транспорту на території накопичувального транзитного майданчика позивачем було залучено ТОВ "Євротермінал". Надання зазначених послуг підтверджується актом № 00000700 від 28.02.2018 р. за лютий 2018 року (а.с. 107, т. 1). Для оплати послуг було виставлено рахунок № 00000700 від 28.02.2018 р. (а.с. 102, т. 1). Згідно звіту про в'їзд/виїзд автотранспорту з 01.02.2018 р. 00:00 до 28.02.2018 р. 24:00 позивачу були надані послуги з обслуговування транспорту з контейнерами, що мали бути доставлені відповідачу, 02.02.2018 р. на лінії "Імпорт 40" по ціні 474,00 грн/контейнер з ПДВ, а також 03.02.2018 р. - 05.02.2018 р. на лінії "ПвП" по ціні 251,00 грн/контейнер з ПДВ (а.с. 103-106, т. 1). Оплата зазначених послуг позивачем підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.03.2018 р. (а.с. 108, т. 1). Отже вартість зазначених послуг оплачених позивачем в інтересах відповідача за шість контейнерів становить 3 625,00 грн без ПДВ або 4 350,00 грн з ПДВ.

Для обслуговування автотранспорту з використанням інфраструктури порту позивачем було залучено Одеську філію ДП "Адміністрація морських портів України". Надання вказаних послуг позивачу підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 320720 від 28.02.2018 р. (а.с. 112, т. 1). Для оплати послуг було виставлено рахунок (Invoice) № 320720 від 28.02.2018 р. (а.с. 109, т. 1). Згідно реєстру руху автотранспорту послуги позивачу надавались щодо обслуговування автотранспорту комерційного призначення з контейнерами, що мали бути доставлені відповідачу, по ціні 232,02 грн (з ПДВ) в кількості 12 авто/діб (а.с. 110-111, т. 1). Оплата зазначених послуг позивачем підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 19399 від 28.02.2018 р. (а.с. 113, т. 1). Отже вартість зазначених послуг оплачених позивачем в інтересах відповідача за шість контейнерів становить 2 320,20 грн без ПДВ або 2 784,24 грн з ПДВ.

Для надання інформаційних послуг при здійсненні оформлення товарів у контейнерах (в електронній формі) позивачем було залучено ТОВ "ППЛ 33-35". Надання вказаних послуг позивачу підтверджується актом надання послуг № 615 від 28.02.2018 р. (а.с. 119, т. 1). Для оплати послуг було виставлено рахунок № 615 від 28.02.2018 р., згідно якого ціна послуги становить 75,53 грн/контейнер (без ПДВ) (а.с.114, т. 1). Згідно реєстру оформлення контейнерів за період з 01.02.2018 р. до 28.02.2018 р. шість контейнерів, що мали бути доставлені відповідачу були оформлені 01.02.2018 р. (а.с. 115-118). Оплата зазначених послуг позивачем підтверджується платіжним дорученням № 105 від 21.03.2018 р. Отже вартість зазначених послуг оплачених позивачем в інтересах відповідача за шість контейнерів становить 453,18 грн без ПДВ або 543,82 грн з ПДВ.

Для підготовки дозвільної документації позивачем було залучено ТОВ "ДАЛЕТ БРОК". Підготовки дозвільної документації по шести контейнерах, що мали бути доставлені відповідачу, підтверджується актом надання послуг № 51/1 від 02.02.2018 р. на суму 20 220,00 грн (а.с. 123, т. 1). Для оплати зазначених послуг було виставлено рахунок № 51/1 від 02.02.2018 р. на суму 20 220,00 грн (а.с. 121, т. 1), який позивач оплатив згідно з платіжним дорученням № 143 від 12.04.2018 р. на суму 20 220,00 грн (а.с.122, т.1).

Таким чином загальний розмір документально підтверджених витрат, понесених позивачем у зв'язку з експедируванням контейнерів з вантажем відповідача, становить 199 779 грн 27 коп.

В ході виконання договору з електронної адреси замовника: tsmalkivska@ukr.net на електронні адреси працівників ТОВ ТРАНС КЕА ЛОГІСТІК , зокрема надсилались:

- 09.01.2018 р. об 11:11 - повідомлення про прибуття судна в порт 12.01.2018 (а.с.49-50, т.2);

- 29.01.2018 р. о 16:46 - реквізити, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, витяг з реєстру платників ПДВ відповідача (а.с. 26-29, т.2);

- 30.01.2018 р. о 16:35 - додаткова угода № 1 від 08.12.2017 до контракту № 3 від 04.12.2017 та додаткова угода № 1 від 08.12.2017 до контракту № 2 від 04.12.2017, укладені між ZHEJIANG YIJIA DOOR INDUSTRY CO., LTD, КНР, як продавцем та відповідачем як покупцем (а.с. 32-34, т. 2);

- 31.01.2018 р. об 11:30 - комерційний інвойс, упаковочний лист, коносамент (bill of lading) на товар відповідача (а.с.41-48, т. 2).

Як вказувалось вище, факт надання позивачем послуг по ТЕО та фактична доставка вантажу в м.Вінниця не заперечується учасниками справи, що в силу приписів ч.1 ст.75 ГПК України не підлягає доказуванню.

Водночас зміст процесуальних позицій сторін викладений у їх заявах по суті справи та наведений в усних поясненнях під час судових засідань приводить до переконливого висновку про те, що між сторонами існують розбіжності щодо розміру вартості наданих послуг .

Так, після надання послуг за договором № 290118 від 29.01.2018 р. позивачем були складені акти № 46 від 05.02.2018 р. на суму 97 548,27 грн (а.с. 14, т. 2) та № 47 від 05.02.2018 на суму 200 560,54 грн (а.с. 15, т. 2).

Згідно виставлених позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАРІМУС ГРУПП" рахунків на оплату № 46 від 05.02.2018 р. на суму 97 548 грн 27 коп. з ПДВ та № 47 від 05.02.2018 р. на суму 200 560 грн 54 коп. з ПДВ вартість наданих послуг з урахуванням витрат пов'язаних із їх наданням складає в сумі 298 108 грн 81 коп. , які позивач просить стягнути з відповідача.

05.02.2018 р. та 06.02.2018 р. позивачем відповідно до п.3.5 договору зазначені рахунки та складені акти про надання послуг надіслано на електронну адресу відповідача, що зазначена у розділі 9 Договору tsmalkivska@ukr.net , а також на електронну адресу ruslan_us@i.ua (а.с. 23-24, 27-30, 31-32, т. 1).

Вказану суму послуг (за виключенням сум поверх нормативного використання контейнерного обладнання) із контрагентом ТОВ "ТАРІМУС ГРУПП" відображено у податковій звітності позивача, що стверджується наявними в справі податковими накладними та квитанціями про реєстрацію вказаних накладних (а.с. 16-19, т. 2).

Крім того, позивачем складались акти та виставлялись відповідачу рахунки № 186 від 21.05.2018 р. на суму 49 906 грн 20 коп. та № 187 від 21.05.2018 р. на суму 99 812 грн 40 коп., що разом становить 149 718 грн 60 коп. (а.с. 124, 126, т. 2)

03.08.2018 на електронну пошту відповідача tsmalkivska@ukr.net, а також електронну адресу ruslan_us@i.ua позивачем надіслано повідомлення про те, що останній відміняє , анулює та відкликає рахунки на оплату № 186 від 21.05.2018 р. та № 187 від 21.05.2018, а також акти до них.

При цьому в ході розгляду справи останнім зазначено, що вказана у рахунках позивача від 05.02.2018 р. сума послуг відповідачем не погоджувалась та є завищеною на підтвердження чого останнім додано до матеріалів справи рахунки на оплату та акти наданих аналогічних послуг з контрагентом ТОВ "РОЯЛ ТРЕЙД ІМПЕКС" (а.с. 128-130, т. 2).

Зокрема, акт № 264 від 30.05.2018 р. з ціною 28 258,98 грн/контейнер з ПДВ, витратами на демередж - 3 816 грн 00 коп./контейнер, загальною вартістю 32 074,98 грн /контейнер з ПДВ; № 294 від 11.06.2018 р. з ціною 39 404 грн 21 коп./контейнер з ПДВ, витратами на демередж - 26 076 грн 00 коп./контейнер, загальною вартістю 65 480 грн 21 коп./контейнер (з ПДВ); № 310 від 21.06.2018 р. з ціною 30 070 грн 85 коп./контейнер з ПДВ, витратами на демередж - 6 360 грн 00 грн/контейнер, загальною вартістю 36 430,85 грн /контейнер.

Натомість позивачем надано акти і рахунки щодо надання транспортно-експедиторських послуг (з урахуванням навантажувально-розвантажувальних робіт, портових витрат, організації автоперевезення) за період з 17.01.2018 р. до 16.03.2018 р. іншим замовникам. Ціна зазначених послуг складає від 36 000 грн 00 коп/контейнер (без ПДВ) або 43 200,00 грн/контейнер (з ПДВ) до 42 817,33 грн/контейнер (без ПДВ) або 51 380,80 грн/контейнер (з ПДВ).

Як слідує із матеріалів справи відповідачем в свою чергу послуги згідно виставлених позивачем рахунків від 05.02.2018 р. не оплачено.

Невиконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих транспортно-експедиторських послуг та виникнення розбіжностей між сторонами щодо їх вартості стало підставою звернення позивача з позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи предметом даного господарського спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з оплати вартості наданих останньому транспортно-експедиторських послуг за договором № 290118/2 від 29.01.2018 р.

Тобто, до предмету доказування у цій справі входить встановлення того: чи мала місце угода між сторонами спору щодо організації позивачем послуг з перевезення товару; чи мало місце надання позивачем таких послуг з експедирування відповідачеві; в якій мірі виконана угода сторонами; чи доставлений товар за місцем призначення; яка вартість таких послуг та яка їх частина залишилась несплаченою відповідачем.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні регулюються Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", згідно ст. 1 якого транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Частиною 1 ст. 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 929 ЦК України та абз. 1 ч. 1 ст. 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Зазначені положення законів знайшли своє відображення в підпункті 1.1 договору, укладеного між сторонами, відповідно до якого виконавець (позивач) бере на себе зобов'язання від імені та за дорученням замовника (відповідача) здійснити організацію перевезення і експедиторське обслуговування (ТЕО) вантажів замовника, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно з виставлених рахунків.

Частиною 3 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 3 ст. 9 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" передбачені істотні умови договору транспортного експедирування: відомості про сторони договору (для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України); вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору ; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналіз змісту договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 290118/2 від 29.01.2018 р. приводить суд до переконливого висновку про те, що у договорі чітко та безумовно не визначена ціна, а саме розмір плати експедитору .

Так, як зазначалось вище пунктом 3.1. Договору передбачено, що Замовник відшкодовує виконавцю витрати, що виникають під час перевезення і ТЕО вантажів Замовника, а також оплачує винагороду експедитора відповідно до виставлених рахунків.

При цьому сторонами погоджено, що ставки фрахту і вартість послуг по ТЕО при необхідності оформлюється сторонами в Додатках до даного Договору, які будуть являтися його невід'ємною частиною (п.3.3 Договору).

Водночас матеріали справи не містять таких додатків, які були б погоджені сторонами, а про їх наявність сторонами під час розгляду справи не заявлялось .

Відповідач стверджує, що між ним і позивачем не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, зокрема ціни, однак позивач самостійно на власний розсуд поклав на себе обов'язки від імені відповідача здійснювати організацію перевезення та експедиційного оформлення товару.

Зазначений аргумент суд вважає таким, що не може слугувати виправданням відповідача для ухилення від виконання зобов'язання з оплати вартості наданих послуг, враховуючи наведене нижче.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність договору про транспортно-експедиторське обслуговування у випадку не зазначення у ньому ціни прямо не встановлена законом, оскільки чинне законодавство не передбачає такого правового наслідку.

Крім того, договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 290118/2 від 29.01.2018 р. не визнаний судом недійсним, не оспорюється сторонами, а тому є правомірним.

Отже сторонам слід керуватись умовами вказаного договору та виконувати взяті згідно нього зобов'язання.

Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом). Факт повного і належного виконання своїх договірних зобов'язань щодо організації перевезення і експедиторського обслуговування вантажів не заперечувався відповідачем у підготовчих засіданнях, відзив та заперечення не містять вказівок на незгоду відповідача з вказаною обставиною, а тому з урахуванням положень ч.4 ст.165, ч.3 ст.167 ГПК України, зазначена обставина є такою, що визнана відповідачем і не підлягає доказуванню на підставі ч.1 ст.75 ГПК України.

Вказане виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 ГК України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може бути на стадії укладання господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

При цьому суд наголошує, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами .

Позивач, посилаючись на положення ч. 1 ст. 181 ГПК України, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 213 ЦК України стверджує, що договір транспортного експедирування був укладений сторонами у формі єдиного документу у письмовій формі, а інші його істотні умови, зокрема розмір витрат та експедиторської винагороди (комплексна ставка в розмірі 1650 доларів США за експедирування одного контейнера), вид вантажу тощо, були погоджені сторонами у спрощений спосіб у письмовій формі - шляхом обміну електронними листами та повідомленнями в мобільному месенджері "WhatsApp".

Зазначену обставину позивач доводить показаннями свідка ОСОБА_1 (викладені у письмовій та нотаріально засвідченій заяві від 01.08.2018), а також електронними доказами (роздруківками листування між працівниками позивача і відповідача з використанням месенджера "WhatsApp", електронної пошти).

Оцінюючи зазначений аргумент позивача, суд дійшов висновків.

Частиною 1 ст. 181 ГПК України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Цією ж нормою допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.207 ГПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку . Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами абзацу другого ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі .

Позивачем і відповідачем договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 290118/2 від 29.01.2018 р. був викладений у формі єдиного документа, підписаного сторонами за допомогою засобів електронного листування, що підтверджується сторонами, а у договорі відсутнє посилання на вказане вище листування в електронній формі як на невід'ємну його частину.

Тому, за правилами ст.638 ЦК України, попереднє листування між позивачем і відповідачем втратило юридичну силу з моменту підписання договору (у формі єдиного документу) сторонами.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Однак позивачем не доведено наявність у осіб, які вели електронне листування, повноважень на укладення договору від імені сторін, електронні повідомлення не засвідчені електронними цифровими підписами уповноважених осіб сторін. Позивачем не надано доказів обізнаності та схвалення уповноваженими особами сторін умов договору, які обговорювались під час електронного листування.

Водночас, електронне листування з використанням зафіксованої у договорі електронної адреси відповідача ( tsmalkivska@ukr.net ) суд вважає належним доказом надання відповідачем інформації, необхідної позивачеві для виконання договору, а також доказом інформування його інформування позивачем відповідача про хід виконання договору.

Посилання позивача на ч. 2 ст. 205 ЦК України суд вважає безпідставним, оскільки даною нормою передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Водночас, відповідно до п.1 ч.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Між позивачем і відповідачем був укладений договір в письмовій формі і для таких суб'єктів (юридичних осіб) і правовідносин (транспортного експедирування) законом встановлена обов'язкова письмова форма, що виключає можливість застосування ч. 2 ст. 205 ЦК України.

Суд вважає неможливим застосування до спірних правовідносин ч. 4 ст. 213 ЦК України, згідно з якою, якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги береться серед іншого зміст попередніх переговорів. Стаття 213 ЦК України передбачає тлумачення змісту правочину. Водночас, суд, здійснюючи тлумачення правочину, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) його зміст, адже це може спотворити волю сторін. Частина 2 ст. 213 ЦК не допускає, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасників правочину, який не знайшов відображення у тексті самого правочину. При тлумаченні правочину не допускається і внесення змін у зміст правочину.

У тексті договору про транспортно-експедиторське обслуговування № 290118/2 від 29.01.2018 р. не зазначено його ціну і суд не наділений повноваженнями доповнювати його зміст, зазначеною істотною умовою на підставі попереднього електронного листування сторін.

Суд не погоджується з аргументом позивача про те, що включення відповідачем до податкового кредиту вартості послуг за податковими накладними позивача, свідчить про їх узгодження і прийняття відповідачем, оскільки такий спосіб погодження ціни не передбачений законодавством, а ч. 2 ст. 205 ЦК України, як уже зазначалось, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене вище, надані позивачем докази на підтвердження узгодження комплексної ставки в розмірі 1650 доларів США за експедирування одного контейнера суд відхиляє з мотивів їх недопустимості.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ціна як істотна умова договору, враховуючи обставини справи, що розглядається, має бути визначена безпосередньо у договорі (у формі єдиного документу), показання свідка та попереднє листування працівників сторін не можуть підтверджувати зазначену обставину.

Згідно зі ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату .

Відтак, дійсно, оплата винагороди експедитора є одним з найосновніших обов'язків клієнта. Сторони договору наділені відносною свободою щодо визначення її розміру, оскільки останній може визначатися законом.

У тих випадках, коли розмір плати не встановлюється у договорі, клієнт сплачує експедитору розумну плату . При цьому розумний розмір плати має встановлюватися з урахуванням вимог ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України, за якою ціна визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги в момент укладення договору, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена з його умов. Тобто доказом "розумності" розміру винагороди експедитора можуть виступати інші аналогічні положення договорів транспортного експедирування, в яких встановлено розмір оплати .

За змістом ч. 2 ст. 316 Господарського кодексу України плата за договором транспортного експедирування здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21 цього Кодексу, тобто, до загального порядку ціноутворення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність" визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Стаття 9 зазначеного Закону визначає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; для юридичних осіб - нерезидентів України: найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для фізичних осіб - громадян України: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для фізичних осіб - іноземців, осіб без громадянства: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу місця проживання за межами України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов'язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зовнішньоекономічні договори (контракти) транспортного експедирування повинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування .

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно зі ст. 10 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

Умовами п. 3.1. Договору сторонами погоджено, що замовник відшкодовує виконавцю витрати, що виникають під час перевезення і ТЕО вантажів замовника, а також оплачує винагороду експедитора відповідно до виставлених рахунків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Зазначені положення закону і договору передбачають можливість залучення позивачем третіх осіб для забезпечення виконання договору.

Загальний розмір документально підтверджених витрат, понесених позивачем у зв'язку з експедируванням контейнерів з вантажем відповідача, становить 199 779,27 грн , тобто є більшим на 7,95 грн (199 779,25 - 199 771,30), ніж у наданому позивачем детальному розрахунку витрат (а.с. 51-55, т.1).

Таким чином середня вартість витрат позивача в інтересах відповідача в ході виконання договору становить 29 498,30 грн/контейнер без ПДВ або 33 296,54 грн/контейнер з ПДВ (199 779,27/6).

Без урахування витрат на демередж розмір витрат в середньому за контейнер 199 779,27-13 660/6= 31 019,88 грн (з ПДВ).

Розбіжність у розмірі витрат зумовлена арифметичними помилками, допущеними представником позивача:

- при визначенні загальної вартості витрат шляхом додавання витрат по кожному контейнеру, 32 385,55*2+33 751,55*4 =199 777,30, а не 199 771,30 грн, тобто є більшою на 6,00 грн;

- при визначенні вартості зважування контейнерів, яка становить не 1 804,02 грн (300,67*6), а 1 805,94 грн, тобто є більшою на 1,92 грн;

- при визначенні вартості зберігання контейнерів, яка становить не 25 764,72 грн (4 294,12*6), а 25 764,77 грн, тобто є більшою на 0,05 грн;

- при визначенні вартості інформаційних послуг, яка становить не 543,84 грн (90,64*6), а 543,82 грн, тобто є меншою на 0,02 грн.

З урахуванням встановлених обставин суд приходить до переконливого висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача за захистом яких останній звернувся , позаяк матеріалами справи підтверджено факт надання позивачем транспортно-експедиторських послуг, понесення ним в ході їх надання додаткових витрат.

Оскільки в даному випадку судом встановлено надання позивачем транспортно-експедиційних послуг, проте наявні розбіжності між сторонами щодо вартості послуг суд приходить до висновку про необхідність визначення "звичайної" ціни таких послуг, позаяк непогодження сторонами ціни договору та розміру експедиторської плати не є підставою для відмови у стягненні заборгованості.

Суд вважає за необхідне при визначенні звичайних цін та розумної плати на послуги транспортного експедирування з порту Одеса до міста Вінниці з використанням контейнерного обладнання врахувати надані сторонами докази щодо цін на вказані аналогічні послуги з іншими контрагентами.

Так, ціна у наданих позивачем актах і рахунках за період з 17.01.2018 р. до 16.03.2018 р., що включають плату експедитору, понесені ним витрати (без урахування витрат на демередж) становить від 43 200,00 грн/контейнер (з ПДВ) до 51 380,80 грн/контейнер , що в усередненому вигляді складатиме 47 290,00 грн/контейнер .

Ціна у наданих відповідачем письмових доказах за період з 30.05.2018 р. до 21.06.2018 р., що включають плату експедитору, понесені ним витрати (без урахування витрат на демередж) становить від 28 258,98 грн/контейнер (з ПДВ) до 39 404,21 грн/контейнер, що в усередненому вигляді складатиме 33 831,60 грн/контейнер.

При визначенні розумної плати судом враховано, що надані позивачем акти наданих послуг та рахунки на оплату з іншими контрагентами за змістом і предметом відображених у них послуг є аналогічними послугам, які виникли між сторонами у даному спорі, але контрагенти за ними знаходяться в інших територіальних одиницях ніж відповідач у даній справі, зокрема у м.Дніпрі, Харкові, Кропивницькому тощо.

Наведений факт, на переконання суду, не дозволяє, прийняти за основу надані позивачем письмові докази, оскільки у такому випадку зокрема вартість автотранспортних послуг буде відмінною від маршруту - Одеса - Вінниця.

З урахуванням вказаного судом вирішено визначити розумну плату експедитору шляхом отримання усередненого показника розміру плати на підставі аналізу наданих сторонами актів та рахунків щодо виконання договорів з аналогічним предметом з іншими контрагентами у зв'язку з чим судом отримано 40 560,80 грн/контейнер (47 290,00 + 33 831,60 / 2).

Таким чином загальний розмір оплати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за надані послуги щодо транспортного експедирування шести контейнерів з урахуванням всіх витрат становить 243 364,80 грн (40 560,80*6).

З урахуванням наведеного розмір розумної плати позивачу як експедитору за надані ним послуги становитиме 43 585,53 грн (243 364,80 - 199 779,27), що дорівнює 7 264,25 грн/контейнер.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 50 547 грн 72 коп. пені за період з 14.02.2018 р. по 14.08.2018 р., 6 909 грн 58 коп. - 3 % річних за період з 14.02.2018 р. по 22.11.2018 р. та 12 062 грн 10 коп. інфляційних втрат за період з 14.02.2018 р. по 22.11.2018 р., за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.1 Договору між сторонами передбачено, що сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків по договору в розмірі збитків, нанесених іншій стороні.

Згідно з п.4.6.2 Договору у випадку порушення Замовником строків оплати рахунків Виконавця передбачених п.п.3.5, 3.7 даного Договору, Замовник зобов'язаний оплатити на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період прострочки від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом виявлено помилки, які зумовлені невірним визначенням періоду прострочення боржника та суми простроченої заборгованості з мотивів наведених вище.

Так, пункт 3.5 Договору не визначає строк, протягом якого відповідач зобов'язується оплачувати виставлені йому позивачем рахунки , але визначає способи направлення рахунків: електронною поштою; факсом; кур'єрською поштою; вручення нарочно.

Відсутність погодженого між сторонами строку проведення розрахунків за отримані послуги визнається і позивачем, який у своїй позовній заяві посилається на вказану обставину.

За твердженням позивача рахунки № 46 від 05.02.2018 (на суму 97 548,27 грн) та № 47 від 05.02.2018 (на суму 200 560,54 грн) були направлені відповідачу вперше 05.02.2018 електронними повідомленнями на його електронну адресу, зазначену в п. 9 договору: tsmalkivska@ukr.net .

Однак суд критично оцінює вказане твердження позивача, позаяк надані позивачем скриншоти не є достовірними та належними доказами надіслання саме вказаних рахунків на електронну адресу відповідача (а.с.23, 24, т.1).

З аналогічних причин не приймаються судом до уваги і скриншоти електронного листа від 16.03.2018 р. (а.с.25-33, т.1).

На думку суду належним та допустимим доказом заявлення відповідачу вимоги про погашення заборгованості являється лист-претензія від 20.04.2018 р., яка надіслана кур'єрською службою доставки та отримана представником відповідача 23.04.2018 р. (а.с.41-49, т.1).

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного вище, приймаючи до уваги те, що вимогу про погашення заборгованості отримано відповідачем 23.04.2018 р. семиденний строк для виконання боржником зобов'язання сплинув 30.04.2018 р., а тому прострочення відповідача розпочалось з 01.05.2018 р.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат із визначенням початку періоду прострочення з 01.05.2018 р. по 14.08.2018 р. та 22.11.2018 р. відповідно на суму простроченої заборгованості у розмірі 243 364,80 грн судом отримано - 24 249 грн 80 коп. пені , 4 120 грн 53 коп. - 3 % річних та 10 580 грн 46 коп. інфляційних втрат.

Вказані суми є обґрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача.

В задоволенні решти заявлених до стягнення 26 297 грн 92 коп. пені , 2 789 грн 05 коп. - 3 % річних та 1 481 грн 64 коп. інфляційних втрат слід відмовити як заявлених безпідставно.

Стосовно клопотання відповідача наведеного ним у заяві від 26.12.2018 р. про зменшення розміру пені суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Таким чином вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Водночас заявивши клопотання про зменшення розміру пені відповідачем не було надано жодного доказу в обгрунтування того, що вказаний випадок є винятковим та виключним, матеріали справи не містять доказів проведення зі сторони відповідача жодних розрахунків тощо.

Відсутність погодження між сторонами вартості послуг не є підставою для зменшення розміру пені, а тому у відповідному клопотанні відповідача суд відмовляє.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін . Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому ч.1 статтею 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 вказаної статті).

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) чи відсутності вини в допущеному ним порушенні зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з урахуванням мотивів щодо часткового задоволення вимог про стягнення боргу, пені, 3 % річних, інфляційних втрат тощо.

Заперечення відповідача судом оцінюються критично, оскільки є юридично неспроможними та не можуть слугувати підставою для звільнення останнього від цивільно-правової відповідальності за допущене порушення зобов'язання.

При цьому суд акцентує увагу на тому, що доводам відповідача надавалась надавалась відповідна юридична оцінка при встановленні судом розумної плати за надані позивачем послуги.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому судом встановлено, що позивачем надмірно сплачено судовий збір в сумі 02 грн 76 коп .

Так, згідно платіжного доручення від 02.08.2018 р. № 436 та квитанції № ПН 4753 від 16.11.2018 р. ним сплачено загалом 5 516,90 грн судового збору, тоді як з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог ціна позову становить 367 627 грн 61 коп., а відтак сума судового збору, яка підлягала сплаті становить 5 514,14 грн.

Водночас згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

За відсутності в матеріалах справи відповідного клопотання у суду відсутні підстави для вчинення відповідної процесуальної дії, що не позбавляє права позивача на подання такого клопотання в подальшому.

Також підлягає покладенню на відповідача сплачений судовий збір в розмірі 881,00 грн за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, яку ухвалою суду від 10.08.2018 р. було задоволено.

Крім того судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 43 500 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу та 700 грн 00 коп. витрат на нотаріальні послуги.

Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу ; пов'язані із залученням свідків , спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони , зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/4881/18 від 19.12.2018 р .

Відповідно до частини четвертої статті 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи 05.04.2018 р. між позивачем (Клієнт) та адвокатом Поповим Максимом Миколайовичем (Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги згідно з п.1 якого Адвокат зобов'язується надавати професійну правничу допомогу Клієнту, включаючи юридичні консультації з питань українського права та представляти інтереси Клієнта в суді та арбітражі у справі щодо стягнення з ТОВ "Тарімус Групп" заборгованості за договором транспортно-експедиторського обслуговування та інших платежів, а Клієнт зобов'язується оплатити надану правничу допомогу в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі.

Вартість правничої допомоги за цим Договором визначається виходячи із часу, витраченого Адвокатом та складає 1 500 грн за одну годину роботи адвоката та/або залучених ним адвокатів (п.2 Договору).

Згідно з п.9 Договору Адвокат має право залучати до надання правничої допомоги за цим Договором інших адвокатів, які залучаються ним на умовах цивільно-правового договору.

06.04.2018 р. між адвокатом Поповим М.М. та адвокатом Неділько С.М. було укладено договір про надання правничої допомоги на підставі п.9 Договору від 05.04.2018 р. та визначено останньому вартість послуг у розмірі 1 500 гривень за одну годину роботи.

Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов вказаних вище Договорів було виставлено рахунки № 1 від 31.07.2018 р. на суму 13 500,00 грн, № 2 від 30.08.2018 р. на суму 14 250,00 грн, № 3 від 23.11.2018 р. на суму 15 750,00 грн, які було оплачено позивачем платіжними дорученнями № 422 від 31.07.2018 р., № 532 від 03.09.2018 р., № 753 від 26.11.2018 р.

Детальний перелік наданих правничих послуг зафіксовано в обопільнопідписаних актах приймання-передачі наданих послуг № 1 від 31.07.2018 р., № 2 від 30.08.2018 р., № 3 від 23.11.2018 р.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною , різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 ).

Також в матеріалах справи міститься витяг Єдиного реєстру адвокатів України щодо Попова М.М. та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане Неділько С.М. № 000611 від 01.10.2015 р.

Таким чином понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтвердженими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону , яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами від відповідача не надходило.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному ч. 5 ст.126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно із п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України.

Аналогічного висновку щодо покладення на сторону витрат на професійну правничу допомогу дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у додатковій постанові від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 700 грн 00 коп. витрат на нотаріальні послуги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву .

Як слідує з матеріалів справи на підтвердження вказаних витрат представником позивача долучено рахунок № 6 від 01.08.2018 р. приватного нотаріуса Галієвського Д.О. та платіжне доручення № 431 від 01.08.2018 р. про сплату 700,00 грн за нотаріальні послуги.

Таким чином понесені відповідачем витрати пов'язані з оплатою за нотаріальні послуги є обґрунтованими та підтвердженими доказами в сумі 700 грн 00 коп., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Приймаючи рішення у даній справі суд з огляду на вжиття ухвалою від 10.08.2018 р. заходів забезпечення позову враховує приписи ч.ч.7, 8 ст.145 ГПК України відповідно до яких у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення .

У зв'язку з наведеним суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову з власної ініціативи.

26.12.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 145, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАРІМУС ГРУПП", вул. Максима Шимка, буд. 50, м. Вінниця, 21034 (ідентифікаційний код -39620947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС КЕА ЛОГІСТИК", вул.Чорноморська, буд. 12, оф. 14, м. Одеса, 65014 (ідентифікаційний код -39142191) - 243 364 грн 80 коп. - основного боргу за надані транспортно-експедиційні послуги, 24 249 грн 80 коп. - пені, 4 120 грн 53 коп. - 3 % річних, 10 580 грн 46 коп. інфляційних втрат, 5 115 грн 73 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору, 33 405 грн 35 коп. - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, 537 грн 56 коп. - інших витрат пов'язаних із розглядом справи (нотаріальні послуги).

3. У стягненні 26 297 грн 92 коп. - пені, 2 789 грн 05 коп. - 3 % річних та 1 481 грн 64 коп. - інфляційних втрат відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 08 січня 2019 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул.Чорноморська, буд.12, офіс 14, м.Одеса, 65014.

3 - відповідачу - вул. Максима Шимка, буд. 50, Вінницька область, 21034.

Дата ухвалення рішення26.12.2018
Оприлюднено10.01.2019
Номер документу79085214
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення 367 627 грн 61 коп.

Судовий реєстр по справі —902/470/18

Ухвала від 11.03.2019

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Ухвала від 07.03.2019

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Судовий наказ від 30.01.2019

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Матвійчук В.В.

Рішення від 26.12.2018

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 19.12.2018

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 22.11.2018

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 19.10.2018

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 05.10.2018

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 26.09.2018

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

Ухвала від 29.08.2018

Господарське

Господарський суд Вінницької області

Банасько О.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні