Рішення

від 27.12.2018 по справі 908/1697/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/102/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2018 Справа № 908/1697/18

м.Запоріжжя

За позовом: В.о. керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Байбулатова, 22) в інтересах держави

до відповідача-1: Комунального закладу «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» (72215, Запорізька область, Веселівський район, с. Менчикури, вул. Пушкіна, буд. 34,код ЄДРПОУ 26318107)

до відповідача-2: Селянського (фермерського) господарства «Руслан» (72215, Запорізька область, Веселівський район, с. Менчикури, вул. Котовського, буд. 12, код ЄДРПОУ 13638572)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689)

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Веселівська районна рада Запорізької області (72202, Запорізька область, Веселівський район, смт. Веселе, вул. Центральна, буд. 136, код ЄДРПОУ 25221630)

про визнання недійсним договору підряду та повернення земельної ділянки

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників:

прокурор: Маруєва Т.В., службове посвідчення № 023837 від 24.12.2013;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: ОСОБА_1, довіреність № 15 від 05.02.2018;

від третьої особи-1: ОСОБА_2, довіреність № -8-0.62-566/62-18 від 29.08.2018;

від третьої особи-2: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 28.08.2018 надійшла позовна заява виконуючого обов'язки керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави до відповідачів: Комунального закладу «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» , Селянського (фермерського) господарства «Руслан» , про визнання недійсним додаткового договору підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 02.01.2018, укладеного між відповідачами та зобов'язання відповідача-2 повернути займану земельну ділянку відповідачу-1 шляхом підписання акту прийому-передачі.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.09.2018 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1697/18, присвоєний номер провадження 9/102/18, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, до участі у справі залучено Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1, підготовче засідання призначено на 02.10.2018. Ухвалою суду від 02.10.2018 підготовче засідання відкладено на 01.11.2018. Ухвалою суду від 01.11.2018 судом залучено до участі у справі третю особу-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Веселівську районну раду Запорізької області, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 03.12.2018 включно, підготовче засідання відкладено на 29.11.2018. Ухвалою суду від 29.11.2018 закрито підготовче провадження у справі № 908/1697/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.12.2018. В судовому засіданні 19.12.2018 оголошувалась перерва до 27.12.2018.

27.12.2018 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, які підтримані прокурором в повному обсязі, мотивовані наступним. 16.01.2008 між Веселівською районною державною адміністрацією та КЗ «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Веселівської районної ради Запорізької області, на підставі розпорядження голови Веселівської РДА № 170 від 22.07.2002 Про надання дозволу на підготовку проекту відведення земельних ділянок, надання земель в оренду та відмову у виділенні землі , було укладено договір оренди землі № 1, строком до 01.09.2012. Окрім цього, 02.01.2018 між КЗ «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» Веселівської районної ради Запорізької області (замовник) та СФГ Руслан (підрядник) було укладено додатковий договір підряду. За умовами вказаного договору СФГ Руслан виконує роботу з вирощування товарної сільськогосподарської продукції, та при цьому здійснює оплату, у вартісному вираженні 2250 грн. щомісяця, що суперечить вимогам ст.837 ЦК України, яка передбачає, що за виконані роботи, кошти сплачує замовник. Також, за умовами договору замовник не отримує від підрядника жодного результату виконання робіт, що є основною ознакою договору підряду. Основною ознакою спірного договору підряду є платне володіння та користування на певний строк земельною ділянкою СФГ Руслан , тому між сторонами фактично склалися правовідносини з суборенди землі. У зв'язку з цим, позивач вважає, що договір підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 02.01.2018 є удаваним правочином, оскільки фактично між сторонами укладено договір суборенди землі. Проте, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області (Центральний орган виконавчої влади з питань земельних відносин) згоду КЗ «Менчикурівська ОСОБА_3 ступенів» на укладання додаткового договору підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції з СФГ Руслан , предметом якого є земельна ділянка державної форми власності, не надавало. З цих підстав прокурором заявлено позов про визнання недійсним додаткового договору підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 02.01.2018 та зобов'язання відповідача-2 повернути займану земельну ділянку відповідачу-1, шляхом підписання акту прийому-передачі.

Відповідач-1 свого уповноваженого представника у судові засідання не направив. 24.09.2018 до господарського суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема зазначив, що чинним законодавством України не заборонено ведення загальноосвітнім навчальним закладом господарської діяльності направленої на отримання додаткових джерел фінансування для підтримання необхідних матеріально-технічних умов функціонування цього закладу. За змістом спірного договору від 02.01.2018, КЗ «Менчикурівська ОСОБА_3 ступенів» надало СФГ Руслан тільки можливість доступу до земельної ділянки для виконання підрядних робіт. Предметом підряду є вирощений та зібраний врожай товарної сільськогосподарської продукції в заліковій вазі або сплата фіксованого розміру доходу замовнику. Вважає, що наслідком спірного договору не є набуття СФГ Руслан строкового права володіння і користування земельною ділянкою, а є виконання підрядних робіт. Зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що спірна земельна ділянка передана та отримана СФГ Руслан за актом приймання-передачі, а тому вимагати повернення земельної ділянки шляхом підписання акту приймання-передачі об'єкту оренди неможливо. Також, зазначає, що прокурором необґрунтовано підстави подання відповідного позову до господарського суду від імені суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У зв'язку з наведеним, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідач-2 заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву. Зазначив, зокрема, що підписання спірного договору з викладеними в ньому умовами, здійснювалося за вільним вибором сторін. Вважає, що відносини, які виникли між сторонами не мають ознак, притаманних відносинам у сфері оренди землі, оскільки оспорюваний договір не містить умов щодо передачі відповідачеві земельної ділянки за плату, не відповідає його правом користувача, а також не передбачає обов'язків останнього з її використання, укладений договір є договором змішаного типу, який містить елементи договору підряду, надання послуг, договору спільної діяльності та не суперечить вимогам діючого законодавства, тому вважає, що підстав визнавати його недійсним немає.

У відповідях на відзиви відповідачів керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області зауважив, що наведені у відзиві доводи не можуть бути прийняті судом до уваги при вирішенні спору по суті через те, що не ґрунтуються на законі та не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що виходячи із загальних положень про підряд, передбачених главою 61 ЦК України, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові грошові кошти після остаточної здачі роботи, а не навпаки. Проте, в пункті 5.2 договору вказано на зобов'язання підрядника щодо розрахунку із замовником. Фактично між сторонами склалися правовідносини із суборенди землі, тому положення договору повинні відповідати законодавству, що регулюють правовідносини у сфері оренди землі. Спірний договір суперечить вимогам законодавства, укладений не уповноваженою стороною та не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому вважає, що він підлягає визнанню недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України.

В судовому засіданні представник третьої особи-1 не заперечував проти заявлених позовних вимог. В письмових поясненнях, що надійшли до суду 24.09.2018, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області зауважило, що пунктом 30 договору оренди землі від 16.01.2008 № 1 передбачено право орендаря за згодою орендодавця передавати у користування орендовану земельну ділянку або її частину без зміни цільового призначення іншій особі (суборенду). Однак, до Головного управління з цим питанням відповідач-1 не звертався, згоди щодо передачі в суборенду оспорюваної земельної ділянки не надавалося. Вважає, що спірний договір підряду суперечить чинному законодавству.

Представник третьої особи-2 в судові засідання не з'являвся, про час та місце судових засідань третю особу повідомлено належним чином. 03.12.2018 до господарського суду надійшла заява від Веселівської районної ради Запорізької області, в якій остання зазначила, що підтримує позовні вимоги та просить розглянути справу без участі представника третьої особи-2.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Відповідно до п. 2 ч 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, за відсутністю представників відповідача-1 та третьої особи-2.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників відповідача-2 та третьої особи-1, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2008 між Веселівською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Комунальним закладом «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» (орендар, відповідач-1 у справі) укладено договір оренди землі № 1, за умовами якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 20,0000 га, у т.ч. ріллі - 20,0000 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Менчикурівської сільської ради (п.п. 1, 2, 15 16). Договір укладено на п'ять років - до 01.09.2012 (п.8).

Зазначена земельна ділянка була передана орендодавцем орендарю за актом прийому-передачі земельної ділянки (кадастровий номер 2321284000:05:001:0015) від 15.02.2008. Договір оренди землі та акт прийому-передачі зареєстровано у Веселівському РВ Запорізької РФ ДП «Цент ДЗК» 15.02.2008 за номером 040826800008.

07.03.2012 сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 1 від 16.01.2008, якою внесені зміни до вказаного договору. Додаткову угоду зареєстровано у Відділі Держкомзему у Веселівському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за № 232120004000467.

Зокрема, в пункті 8 договору (в редакції додаткової угоди) встановлено, що договір діє до 07.03.2022. Згідно з п. 15 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Як в первісній редакції договору так і в додатковій угоді, в пункті 30, зокрема, передбачено, що орендар має право за згодою орендодавця передавати у користування орендовану земельну ділянку або її частину без змін цільового призначення іншій особі (в суборенду).

02.01.2018 між КЗ Менчикурівська ОСОБА_3 ступенів в особі директора школи (Замовник) та СФГ Руслан (Підрядник, відповідач-2 у справі) укладено Додатковий договір підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції, згідно з яким Замовник доручає а Підрядник зобов'язується на власний ризик виростити урожай товарної сільськогосподарської продукції у відповідності до умов даного договору, та розподілити відповідно до умов договору. Найменування сільськогосподарської культури, яка підлягає вирощуванню встановлюється окремою угодою сторін (розділ 1).

Характер робіт, що виконується підрядником - вирощування товарної сільськогосподарської продукції (п. 2.1). Предметом договору підряду (результатом виконаних робіт за договором) є вирощений та зібраний урожай товарної сільськогосподарської продукції в заліковій вазі або сплата фіксованого розміру доходу Замовнику (п.3.1).

02.01.2018 сторонами підписано угоду про погодження сільськогосподарської культури, яка підлягає вирощуванню у 2018 році на умовах, визначених договором підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 02.01.2018, на всій площі земельної ділянки - соняшник.

В пунктах 4.1, 4.2 вказаного договору визначено, що Замовник зобов'язується надати земельну ділянку площею 20 гектарів в придатному для виконання Підрядчиком умов договору стані із земель, які належать Підрядчику на підставі договору оренди землі та забезпечити можливість доступу до неї з метою виконання умов даного договору. Підрядчик зобов'язується після закінчення терміну дії договору передати Замовнику надану земельну ділянку у аналогічному стані в якому вона була передана в момент укладення договору.

За змістом п. 5.2 договору з метою забезпечення майнових інтересів Замовника, сторони встановлюють фіксований рівень частки доходу від реалізації даного договору, які має отримати Замовник, що у вартісному вираженні становить 2250 грн. щомісяця. За згодою сторін Підрядчик зобов'язується сплачувати зазначену суму у строк до 20-го числа щомісяця до закінчення строку дії даного договору. У випадку оплати зазначеної суми замовнику, Підрядчик є таким, що повністю виконав свої зобов'язання перед Замовником по одному договору і в повній мірі набуває право власності на весь вирощений урожай за даним договором.

Згідно з п. 8.1 договір набирає чинності та вступає в дію з 02.01.2018 та діє до 31.12.2018.

Із змісту положень ст.ст. 15,16 ЦК України ст.20 ГПК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлені договором або законом. Господарський суд розглядає спори.

Відповідно до норм статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом ч.ч. 3-5 ст. 53 України Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Законом України від 6 вересня 2012 року № 5245-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» (який набрав чинності 01 січня 2013 року) внесено зміни до Земельного кодексу України, відповідно до яких з 01 січня 2013 року повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності перейшли до Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів (Держземагенство України).

Таким чином, з 1 січня 2013 року від імені та в інтересах держави України право власності земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів та його територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» постановлено утворити Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру реорганізувавши Державне агентство земельних ресурсів України.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, в редакції Закону від 06.09.2012 №5245-VІ, який набрав чинності 01.01.2013, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» утворено, як юридичні особи публічного права, територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру за переліком згідно з додатком.

Наказом Державної України служби з питань геодезії, картографії та кадастру №18 від 03.03.2015 затверджено положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, що є територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, через таку зміну законодавчих та інших підзаконних нормативно-правових актів, змінився і Орендодавець земельної ділянки за договором оренди землі № 1 від 16.01.2008, яким на даний час є Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

У серпні 2018 року виконуючим обов'язки керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області подано до господарського суду Запорізької області позов в інтересах держави до відповідачів: Комунального закладу «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» , Селянського (фермерського) господарства «Руслан» , про визнання недійсним додаткового договору підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 02.01.2018, укладеного між відповідачами та зобов'язання відповідача-2 повернути займану земельну ділянку відповідачу-1 шляхом підписання акту прийому-передачі.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор вказує на те, що правовідносини, пов'язані з незаконним вибуттям земель із державної чи комунальної власності, а рівно із передачею у користування із порушенням встановленого законом порядку, становлять суспільний, публічний інтерес. Оспорюваний договір укладено з порушенням земельного законодавства, є удаваним, як такий що укладено з метою приховати передачу земельної ділянки в суборенду, суперечить інтересам держави, що є підставою для визнання договору недійсним та застосування відповідних наслідків.

При цьому, прокурор зазначив, що уповноважений державою орган у сфері державного контролю за використанням та охороною земель згідно з положеннями Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель наділений правом звертатися до суду лише з позовами про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово найнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Повноважень щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними правовчинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної чи комунальної власності, а також їх звільнення та повернення з чужого незаконного володіння, нормами зазначеного Закону не передбачено.

Оскільки орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснював дій щодо припинення незаконного використання земельної ділянки державної форми власності, що не відповідає інтересам держави та не сприяє їх захисту, прокурором забезпечується представництво порушених прав та інтересів держави щодо володіння, розпорядження та отримання належного доходу від використання землі.

Таким чином, охорона інтересів держави і дотримання суспільних інтересів у цій сфері відповідає функціям прокурора у господарському процесі.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 цього ж Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Із змісту зазначених положень цивільного законодавства слідує, що обов'язком підрядника/виконавця є виконання певного виду роботи (надання послуги), результат якої замовник зобов'язується прийняти та оплатити. Умови оспорюваного правочину не містять зобов'язання відповідача-1, як замовника, прийняти та оплатити роботи, послуги тощо. За умовами цього договору Замовник не отримує від Підрядника жодного результату виконання останнім робіт, що однією із головних ознак договору підряду. Натомість, договором передбачена щомісячна сплата певної суми грошових коштів відповідачем-2 на користь відповідача-1 в обмін за надання для використання земельної ділянки, тобто фактично суборендна плата за землю. Вказаний в пункті 3.1 договору предмет підряду (результат виконаних робіт), а саме: вирощений та зібраний урожай сільськогосподарської продукції в заліковій вазі або сплата фіксованого розміру доходу Замовнику, не відповідає чітко визначеній правовій природі договору даного виду.

За змістом ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Судом проаналізовано зміст оспорюваного договору та встановлено, що його умови не містять ані мети спільної діяльності, ні жодного посилання на зобов'язання сторін, спрямованих на досягнення мети спільної діяльності.

Виходячи з загальних положень про договір підряду, передбачених главою 61 ЦК України, Замовник зобов'язаний сплатити підрядникові грошові кошти після остаточної здачі роботи, а не навпаки. За наслідками аналізу умов оспорюваного договору слідує висновок, що основною його ознакою є платне володіння та користування СФГ Руслан протягом певного строку земельною ділянкою.

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України Приписами статей ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з приписами статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Пунктом 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2011 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

За таких обставин, у разі встановлення факту неправомірності насправді вчиненого правочину, удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі ч.1 ст. 215, ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею. Обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.

Виходячи з положень оспорюваного Додаткового договору підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 02.01.2018, укладеного між відповідачами, слідує, що його предметом фактично є передача відповідачем-1 відповідачу-2 земельної ділянки в строкове користування з метою її використання останнім для вирощування врожаю сільськогосподарської продукції. При цьому, в договорі передбачено одержання відповідачем-1 від відповідача-2 щомісячної грошової винагороди, визначеної як фіксований гарантований рівень частки доходу від реалізації цього договору. Здійснення відповідачем-2 оплати за договором від 02.01.2018 на рахунок відповідача-1 підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с.70-71).

Отже, предметом укладеного відповідачами додаткового договору підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції фактично є використання земельної ділянки. Саме на використанні відповідачем-2 - СФГ Руслан , земельної ділянки (споживанні її корисних властивостей) ґрунтується оспорюваний договір, який без використання земельної ділянки не має сенсу, не становить комерційного та економічного інтересу для сторін.

Виходячи з положень додаткового договору підряду, що регулюють в тому числі предмет договору, права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що при укладенні оспорюваного договору, сторони приховали інший правочин, що за своєю правовою природою є договором суборенди землі та регулюється, зокрема, Законом України "Про оренду землі", Земельним кодексом України, яких мали дотримуватись сторони при укладенні цього договору .

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно із частиною 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом ст.ст. 2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 93 цього Кодексу, ст. 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Статтею 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі, зокрема, зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Відповідно до п.п. 1.5, 8.1, 8.3, 8.4, 8.5 Статуту Комунального закладу «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» (зі змінами та доповненнями) засновником школи є Веселівська районна рада Запорізької області. Матеріально-технічна база школи включає будівлі, споруди та землю, інші матеріальні цінності, вартість яких відображена у балансі. Майно, закріплене за комунальним закладом належить школі на правах оперативного управління. Фінансово-господарська діяльність закладу проводиться відповідно до Бюджетного кодексу України, Законів України Про освіту , Про загальну середню освіту та інших нормативно-правових актів. Школа має право здійснювати платні послуги згідно з Переліком платних послуг , які можуть надаватися державними закладами згідно чинного законодавства. Джерелами фінансування школи, зокрема, є: кошти районного бюджету; власні надходження, отримані згідно з чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України Про загальну середню освіту матеріально-технічна база закладів загальної середньої освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів загальної середньої освіти належить їм на правах, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Відповідно до інформаційної довідки Веселівської районної ради від 23.07.2018 № 231/02-41 (а.с.69) рішень про надання згоди на укладення договорів оренди КЗ Менчикурівська ОСОБА_3 ступенів з СФГ Руслан районною радою не надавалися.

Відповідно до ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Згідно з ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинною на момент укладення оспорюваного проточину, передбачалося, що орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

За змістом ст. 8 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній станом на 02.01.2018, орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

В пункті 30 договору оренди землі № 1 від 16.01.2008, на підставі якого відповідач-1 КЗ Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області здійснював користування земельною ділянкою, як орендар, встановлено його право передавати у користування земельну ділянку (її частину) без зміни її цільового призначення іншій особі в суборенду за згодою орендодавця.

Отже, Комунальний заклад Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області , як орендар за договором оренди землі № 1 від 16.01.2008 та додатковою угодою до нього від 07.03.2012, наділений передбаченими цим договором правами щодо використання орендованої земельної ділянки для дослідних та навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства та за згодою орендодавця має право передавати її у користування іншим особам в суборенду без зміни цільового призначення.

Разом з тим, зміст погоджених сторонами умов спірного договору, укладеного 02.01.2018, свідчить, що Комунальний заклад Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області під час дії договору надає (фактично передає) земельну ділянку СФГ Руслан та надає йому право обробки земельної ділянки, посіву і збору врожаю.

Таким чином, право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачу (орендарю) згідно положень ст. 93 Земельного кодексу України, за умовами спірного договору реалізуються не орендарем - КЗ Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області , згідно визначеного цільового призначення, а СФГ Руслан , шляхом вирощування останнім сільськогосподарської продукції та сплати частки доходу від такої реалізації договору на користь відповідача-1.

Згідно з інформацією, наданою на запит прокурора Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області (лист від 07.08.2018 № 10-8-0.6-5172/2-18) та Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області, яка до 01.01.2013 була орендодавцем земельної ділянки державної власності (лист від 03.08.2018 № 1352/01-01-23), Комунальному закладу Менчикурівська ОСОБА_3 ступенів Веселівської районної ради Запорізької області дозвіл на укладення з СФГ Руслан додаткового договору підряду з вирощування сільськогосподарської продукції від 02.01.2018, не надавався.

Суд констатує, що всупереч ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України відповідач-1 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, без згоди орендодавця, на укладення додаткового договору підряду, який по суті є договором суборенди земельної ділянки, що за змістом ч.1 ст. 215 ЦК України також є підставою для визнання вказаного договору недійсним.

Таким чином, фактичні обставини справи у їх сукупності свідчать, що сторони оспорюваного договору (відповідачі) приховали дійсні правовідносини суборенди землі, шляхом укладення Додаткового договору підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 02.01.2018, а також приймаючи до уваги той факт, що землекористувач (відповідач-1) був позбавлений права передачі земельної ділянки в суборенду, позовні вимоги про визнання зазначеного договору недійсним є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Положеннями ч. 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частинами 1-3 статті 1212 глави 83 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст. 1213 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Для наявності підстав повернення майна, передбаченого ст.1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи, відсутність для цього підстав.

Господарський суд вважає доведеними доводи прокурора, що внаслідок укладення додаткового договору підряду з вирощування сільськогосподарської продукції від 02.01.2018, предметом якого є використання земельної ділянки державної форми власності площею 20,0 га, відповідач-2 безпідставно набув у користування зазначену земельну ділянку, тому зобов'язаний її повернути Комунальному закладу Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області , як орендарю, який набув право на її використання на підставі договору оренди землі № 1 від 16.01.2008, що на даний час є чинним та діє до 07.03.2022, шляхом підписання з останнім акту прийому-передачі.

За змістом ст.ст. 8, 34 Закону України Про оренду землі умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, з моменту якої об'єкт оренди вважається переданим. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

В даному випадку не має значення, що вищезазначена земельна ділянка не передавалася відповідачем-1 відповідачу-2 саме за актом, оскільки зважаючи на встановлений судом факт укладення відповідачами удаваного правочину, слід виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, в даному випадку договір суборенди землі, тому при розгляді справи необхідно застосовувати правила, що регулюють такий правочин.

За змістом ч.1 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Таким чином, задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача-2 повернути земельну ділянку, шляхом підписання акту прийому-передачі із Комунальним закладом «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» є забезпеченням реального вираження застосування наслідків укладення удаваного правочину, визнаного судом недійсним. Крім того, в п. 4.1 оспорюваного договору встановлено, що Підрядчик зобов'язується після закінчення терміну дії договору передати Замовнику надану земельну ділянку у аналогічному стані в якому вона була передана в момент укладення договору.

Враховуючи усе вищевикладене в сукупності, заявлений прокурором позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі. Наведені відповідачами доводи та заперечення є необґрунтованими та не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним Додатковий договір підряду з вирощування товарної сільськогосподарської продукції від 02.01.2018, укладений між Комунальним закладом «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» та Селянським (фермерським) господарством «Руслан» .

Зобов'язати Селянське (фермерське) господарство «Руслан» (72215, Запорізька область, Веселівський район, с. Менчикури, вул. Котовського, буд. 12, код ЄДРПОУ 13638572) повернути Комунальному закладу «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» (72215, Запорізька область, Веселівський район, с. Менчикури, вул. Пушкіна, буд. 34, код ЄДРПОУ 26318107) земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності, загальною площею 20,0 га, кадастровий номер 2321284000:05:001:0015, розташовану на території Менчикурівської сільської ради Веселівського району Запорізької області, загальною вартістю 505092,80 грн. шляхом підписання акту прийому-передачі із Комунальним закладом «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» .

Стягнути з Комунального закладу «Менчикурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Веселівської районної ради Запорізької області» (72215, Запорізька область, Веселівський район, с. Менчикури, вул. Пушкіна, буд. 34,код ЄДРПОУ 26318107) на користь прокуратури Запорізької області (69000, м.Запорівжжя, вул.Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок №35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973) суму 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Селянського (фермерське) господарство «Руслан» (72215, Запорізька область, Веселівський район, с. Менчикури, вул. Котовського, буд. 12, код ЄДРПОУ 13638572) на користь прокуратури Запорізької області (69000, м.Запорівжжя, вул.Матросова, 29а, код ЄДРПОУ 02909973, розрахунковий рахунок № 35217095000271, код класифікації видатків бюджету - 2800, відкритий у Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: прокуратура Запорізької області, код ЄДРПОУ 02909973) суму 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний тест рішення складено та підписано 10.01.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва