Рішення

від 09.01.2019 по справі 910/14591/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 09.01.2019Справа № 910/14591/18 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-2008» до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Мілор» простягнення 15395,83 грн           Суддя Смирнова Ю.М. Без виклику учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімп-2008» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Мілор» 15395,83 грн, з яких 13082,88 грн основної заборгованості, 1757,74  грн інфляційних втрат та 555,21 грн 3% річних. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №27052015 від 27.05.2015 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/14591/18, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено строк для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали. Відповідач відзив на позов не надав. Суд відзначає, що відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. З огляду на те, що ухвала суду від 06.11.2018 була направлена на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а будь-якої іншої адреси відповідачем суду не повідомлено, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд судом справи №910/14591/18. Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. За приписами ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва ВСТАНОВИВ: 27.05.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-2008» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Мілор» (покупець) було укладено договір поставки №27052015 (надалі – Договір). Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Найменування товару: Пет пляшка. Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна товару не є фіксованою. Зміна ціни узгоджується сторонами і відображається в рахунку-фактурі та накладній. У відповідності до п. 4.2 Договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару покупцю за місцем знаходження продавця згідно накладної. Згідно з п.п. 6.1, 6.2 Договору пункт відвантаження: м. Київ, вул. Коноплянська, 12. Поставка товару здійснюється транспортом покупця і за його рахунок. Пунктом 7.1 Договору визначено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті відвантаження на підставі накладних. Відповідно до п.п. 8.1, 8.2 Договору останній набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015. У разі якщо за один місяць до закінчення дії даного договору жодна із сторін письмово не заявить про своє бажання припинити його, то цей договір вважається продовженим на кожний наступний рік. За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки. Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Пунктом 3.1 Договору встановлено, що вид розрахунків: безготівковий; передоплата – 100%. Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами. З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем 04.05.2017 та 06.11.2017 поставлено відповідачу товар на загальну суму 13082,88 грн. Факт поставки товару підтверджується підписаними представниками обох сторін видатковими накладними №637 від 04.05.2017 на суму 11136,00 грн та №1697 від 06.11.2017 на суму 1946,88 грн. Проте, в порушення наведених вище положень законодавства та умов Договору відповідач  оплату товару не здійснив ані шляхом внесення попередньої оплати, ані після отримання товару, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 13082,88 грн. За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Мілор» заперечень проти позову не наведено, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано. Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 13082,88 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню. Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1757,74  грн інфляційних втрат та 555,21 грн 3% річних за період прострочення з 05.05.2017 по 30.10.2018 за видатковою накладною №637 від 04.05.2017 та за період з 07.11.2017 по 30.10.2018 за видатковою накладною №1697 від 06.11.2017. Судом встановлено, що відповідач свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом. Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі. У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Щодо покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн, суд відзначає таке. Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. За приписами ч.ч. 3 – 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. В обґрунтування розміру заявленої суми витрат на правничу допомогу, позивач зазначає, що 08.08.2018 між Адвокатським бюро «Гузєєв та Партнери» (Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-2008» (клієнт) було укладено Договір №01/0818/001 про надання правової допомоги, предметом якого є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів. 08.08.2018 між Адвокатським бюро «Гузєєв та Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олімп-2008» укладено до Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги №01/0818/001 від 08.08.2018, відповідно до якої Адвокатське бюро за дорученням клієнта бере на себе зобов'язання щодо здійснення представництва інтересів клієнта як позивача під час розгляду справи у суді першої інстанції – підготовка та подання заяв по суті справи та з процесуальних питань, безпосередня участь адвоката у судовому засіданні (за необхідності). Відповідно до п.4.1, 4.2 Договору сторони дійшли згоди, що гонорар за виконання доручення у п.п.1, 1.1 цієї додаткової угоди складає 5000,00 грн, без ПДВ. Позивачем на виконання ч. 3  ст. 126 Господарського процесуального кодексу України  надано до матеріалів справи акт надання послуг №10/01 від 01.10.2018, в якому наведено перелік наданих послуг та їх загальна вартість. Судом встановлено, що позивач сплатив на користь Адвокатського бюро «Гузєєв та Партнери» грошові кошти в розмірі 5000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №475 від 04.09.2018. Для долучення до матеріалів справи позивачем надано копію Договору про надання правової допомоги №01/0818/001 від 08.08.2018, копію Додаткової угоди №1 від 08.08.2018, ордер серії КВ№296212 від 30.10.2018, рахунок на оплату №001 від 15.08.2018, платіжне доручення про сплату вартості наданих послуг, акт №1 приймання-передачі від 19.11.2018, розрахунок витраченого часу на надання правової допомоги клієнту у справі №910/14591/18. Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04, п. 269). У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» також роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Однак, із наданих позивачем документів не вбачається, що витрати у розмірі 5000,00 грн (враховуючи предмет та підстави позовних вимог у справі №910/10143/17, обставини даної справи та її складність)  мають характер необхідних, а їх розмір є розумним та виправданим (як обов'язкової умови для відшкодування таких витрат іншою стороною). Так, з поданого позивачем розрахунку витраченого часу на надання правової допомоги слідує, що загальна вартість наданих послуг була розрахована, виходячи з того, що адвокатом в межах надання правової допомоги були здійснені наступні дії: усна консультація клієнта з вивченням документів (кількість витрачених годин: 1 година 00 хвилин; загальна вартість послуги 500,00 грн); вивчення законодавства та судової практики (кількість витрачених годин: 3 години 00 хвилин; загальна вартість послуги 1500,00 грн); складання позовної заяви, проведення розрахунку (кількість витрачених годин: 6 годин 00 хвилин; загальна вартість послуги 3000,00  грн). Проте, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, витрачений адвокатом час, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності і становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу витрат. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Мілор» (02099, м.Київ, вулиця Бориспільська, будинок 12-Б, поверх 1, ідентифікаційний код 39395639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімп-2008» (01010, м.Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 26, ідентифікаційний код 35759375) основну заборгованість у розмірі 13082 (тринадцять тисяч вісімдесят дві) грн 88 коп., інфляційні втрати у розмірі 1757 (одна тисяча сімсот п'ятдесят сім) грн 74 коп., 3% річних у розмірі 555 (п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн 21 коп., судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн 00 коп. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Суддя                                                                                                             Ю.М. Смирнова