Рішення

від 20.11.2018 по справі 910/4504/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 20.11.2018Справа №  910/4504/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВВОДОКАНАЛ" до Житлово-будівельний кооператив “Киянка” про стягнення 129 169,30 грн, Представники учасників процесу згідно протоколу від 20.11.2018, ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне акціонерне товариство "КИЇВВОДОКАНАЛ" (далі – позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу "КИЯНКА" (далі – відповідач, Кооператив) про стягнення 129 169,30 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором на послуги водопостачання та водовідведення від 24.12.2003 № 03621/4-09, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за період з 01.11.2014 по 31.08.2017 у сумі 129 169,30 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4504/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2018 суд ухвалив розгляд справи     № 910/4504/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 02.07.2018. У підготовчому засіданні 02.07.2018, 18.07.2018, 13.08.2018, 10.09.2018 та 24.09.2018 були оголошені перерви до 18.07.2018, 13.08.2018, 10.09.2018, 24.09.2018 та 08.10.2018 відповідно. У зв'язку із перебуванням судді Балаца С.В. на лікарняному, 11.10.2018 було проведено повторний автоматичний розподіл цієї справи. За результатами повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату, справу було передано для розгляду судді Джарти В. В. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 справу № 910/4504/18 прийнято до провадження суддею Джарти В. В., постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовче провадження, підготовче судове засідання призначено на 07.11.2018. 30.10.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення та документи по справі. У підготовче судове засідання 07.11.2018 з'явились представник позивача та відповідача. Представник позивача надав пояснення щодо поданих до матеріалів справи додаткових документів. Будь-яких інших заяв чи клопотань учасниками процесу не заявлено. За наслідками судового засідання 07.11.2018 судом була постановлена ухвала, якою було закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 20.11.2018. Під час судового засідання 20.11.2018 представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. У свою чергу представник Кооперативу заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 24.12.2003 між ВАТ “АК “Київводоканал”, після зміни організаційно-правової форми - ПАТ “АК “Київводоканал”, (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом “Киянка”, (абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення №03621/4-09 (далі – договір), відповідно до п. 1 якого за договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 (надалі Правила). Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 “Вода питна”,  та приймає каналізаційні строки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин. За змістом підпункту а) пункту 2.2 договору абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Відповідно до пункту 3.1. договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним водоспоживанням (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Згідно з пунктом 3.3 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водо лічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію у відповідності до п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України. Пунктами 3.4, 3.5 договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади, у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. У пункті 4.1. договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми. Пунктом 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 7.1 договору) Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору ним було надано Абоненту послуги з водовідведення за кодом 9-323 за період з 01.06.2016 по 31.08.2017 на суму 91  608,63 грн та за кодом9-50323 за період з 01.11.2014 по 31.08.2017 на суму 54  673,78 грн, проте Відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по оплаті наданих послуг, сплативши лише частково за надані послуги. Таким чином, заборгованість відповідача перед Товариством становить 100  156,52 грн (за кодом 9-323 – 52  924,49 грн та за кодом 9-50323 – 47  323,03 грн). Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Кооперативу три проценти річних у розмірі 3  441,94 грн, інфляційні втрати у розмірі 17  397,72 грн, пеню у розмірі 3  165,29 грн та штраф у розмірі 5  007,83 грн. 06.07.2017 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу №5800/8/802-17 про сплату боргу, що підтверджується фіскальним чеком від 07.07.2017 та описом вкладення у цінний лист від 07.07.2017. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Кооператив зауважив, що позивач безпідставно здійснює нарахування вартості спожитих послуг за кодом 9-50323 (питна вода, що постачається для виготовлення гарячої води) з підстав пропуску встановленого строку позовної давності (три роки, який за твердження відповідача сплив). По-друге, відповідач не згодний із об'ємом послуг водопостачання, які Товариством вказані як спожиті та не оплачені. Крім того, Кооператив вказує на те, що листом від 03.04.2017 № 02/04-1 попередив позивача про намір розірвати договір з 01.06.2017, оскільки споживачами послуг водопостачання та водовідведення мають бути безпосередньо мешканці на підставі відповідних договорів. Так, здійснивши власний перерахунок відповідач просив суд ухвалити рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги Товариства та стягнути з Кооперативу 52  239,27 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне. Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Внаслідок укладення договору на послуги водопостачання та водовідведення №03621/4-09 від 24.12.2003 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі статтею 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 статті 193 ГК України   встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України). Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положенням частини 2 статті 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Приписами статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України “Про житлово-комунальні послуги”. Статтями 12, 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів. Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення №03621/4-09 від 24.12.2003 позивач надав Кооперативу послуги за кодом 9-323 за період з 01.06.2016 по 31.08.2017 на суму 91  608,63 грн та за кодом9-50323 за період з 01.11.2014 по 31.08.2017 на суму 54  673,78 грн, що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку за спірний період між сторонами. Відповідно до пункту 3.4. договору Абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку, встановленому чинним законодавством, у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи. Статтею 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом. Відповідно до статті 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері. Статтею 22 вказаного Закону передбачено, що споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду  відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Оскільки предметом спірного договору є надання позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, то сторони, разом з умовами договору також зобов'язані виконувати і вимоги спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини особи, що надає послуги з водовідведення та особи, що користується послугами з водовідведення. Відповідно до частини 5 статті 633 ЦК України у вказаному договорі за згодою сторін були встановлені правила, обов'язкові для них при виконанні цього договору. Так, в пункті 1.1 Договору зазначено, що Постачальник зобов'язався забезпечити Абоненту постачання питної води та прийняти від Абонента каналізаційні стоки, а Абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. №65. Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 затверджені Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України (чинні на час укладення Договору), які запроваджують порядок користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод до комунальної каналізації та визначають взаємовідносини між об'єднаннями, виробничими управліннями водопровідно-каналізаційного господарства або іншими експлуатаційними організаціями, комбінатами комунальних підприємств (надалі - Водоканал) та абонентами міських, районних, селищних водопроводів і каналізацій на території України. Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4 вказаних Правил (чинних на час укладення Договору) дотримання цих Правил є обов'язковим для всіх осіб, підприємств, установ, організацій, що користуються комунальними водопроводами і каналізаціями, незалежно від їхньої відомчої належності і форми власності та Водоканалу. Абонентами, що користуються послугами Водоканалу, можуть бути державні, колективні та інші підприємства, організації, установи (надалі - підприємства), а також окремі громадяни, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності (надалі - громадяни), на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з Водоканалом у договірних відносинах. Водоканал надає послуги у забезпеченні питною водою та водовідведенні. Питна вода подається цілодобово або за графіком, погодженим із санітарно-епідеміологічною станцією (надалі - СЕС) відповідної території та затвердженим місцевими органами державної виконавчої влади.. Згідно з п.17.1 Правил (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) через комунальну каналізаційну мережу підлягають пропусканню всі господарсько-побутові стічні води. Наказом Міністерства з питань житлово – комунального господарства України №190 від 27.06.2008 року затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України. Пунктом 1.1 передбачено, що Правила визначають порядок користування системами централізованого  комунального  водопостачання  та  водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб  незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або  оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем  централізованого  комунального водопостачання та  водовідведення  і  з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Відповідно до пункту 2.1 Правил договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України “Про питну воду та питне водопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги”, яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. Пунктом 1.4 Правил встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил № 37, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7 Правил). Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. Згідно з пунктом 1.2 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів. Пунктом 1.4 Правил № 37 передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів). Відповідно до пункту 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги. Згідно з п.7.1 Правил №37 підприємства зобов'язані здійснювати контроль за кількістю та якістю стічних вод, які вони скидають до системи міської каналізації. Перелік забруднень, на наявність яких провадиться аналіз, та періодичність контролю встановлюються Водоканалом. Підприємства зобов'язані систематично (відповідно до місцевих Правил приймання) подавати до Водоканалу інформацію про об'єми та якісний склад стічних вод, які вони скидають до міської каналізації. Інформацію підписують керівник Підприємства та особа, відповідальна за водовідведення. Керівник Підприємства несе відповідальність за достовірність інформації. (пункт 7.2 Правил № 37). У частині 1 статті 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. За змістом частини 2 статті 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги пункти договору на послуги водопостачання та водовідведення №03621/4-09 від 24.12.2003 та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку щодо наявності обов'язку Кооперативу по сплаті за послуги з водопостачання та водовідведення. Таким чином, заборгованість Житлово – будівельного кооперативу “Киянка” перед Приватним акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” за договором на послуги водопостачання та водовідведення №03621/4-09 від 24.12.2003 за спірний період  в заявленому розмірі підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не спростована з боку відповідача. Водночас, суд вважає хибними доводи Кооперативу, покладені в основу заперечень проти позову з огляду на таке. Нарахування обсягів питної холодної води, яка використовувалась Відповідачем для підігріву та відповідний об'єм стоків за позовний період код абонента 9-50323 проводилось згідно показників працюючих, повірених, опломбованих приладів обліку, які встановлені будинку по вул. Єреванська, 14-Б (особовий рахунок 9-813-26, код абонента 9-50323), що підтверджується наявними в матеріалах справи розпорядженнями на реєстрацію водолічильників та відкриття особових рахунків, актами опломбування та актами про знаття показань з приладів обліку. У період з 01.11.2014 по 30.10.2015 нарахування обсягів за спожиту питну холодну воду, яка використовувалась відповідачем для приготування гарячої та відведення стоків гарячої води здійснювалось від теплового пункту, який належав у період з 01.11.2014 по 30.10.2015 Кооперативу. Таким чином, Товариство постачало питну холодну воду, яка використовувалась відповідачем для приготування гарячої до зовнішнього зрізу стіни будинку, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Єреванська, буд. 14-Б. Надалі Відповідач підігрівав поставлену Позивачем питну холодну воду та використовував для потреб гарячого водопостачання мешканців. У зв'язку з тим, що від даного теплового пункту Кооператив отримував гарячу воду та скидав стоки гарячої води одночасно житлові будинки інших абонентів, подальший розподіл спожитих послуг здійснювався у процентному співвідношенні на чотири будинки пропорційно кількості мешканців у кожному з цих житлових будинків, а саме: ЖБК «Киянка» вул. Єреванська, 14-Б, 29,814% (144 мешк.), ЖБК «Наладчик», вул. Єреванська, 14-Г, 21,946% (106 мешк.), ЖБК «Жовтень», вул. Єреванська, 14-В, 23,395% (113 мешк.), ЖБК «Електрон», вул. Єреванська, 14-А, 24,845% (132 мешк.) (відповідна схема розподілу наявна в матеріалах справи). Відповідно до абз. 1 п. 3.13 Правил користування № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Таким чином, згідно зазначеної норми, обов'язок з оплати питної води, яка використана на потреби гарячого водопостачання покладено на балансоутримувача теплового пункту, тобто на ЖБК «Киянка». З огляду на прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» (далі - Закон № 1198-УІІ), яким Товариство визнано виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів всіх форм власності, а ПАТ «Київенерго» - виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм          власності, то позивач починаючи з 01.11.2015 здійснює нарахування питної холодної води, для виготовлення гарячої ПАТ «Київенерго» на підставі Договору про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води № 12477/5-01 від 07.08.2014 (копія договору та доповнення №6 до додатку №1 до договору міститься в матеріалах справи). На виконання вищезазначеного договору ПрАТ «АК «Київводоканал» та ПАТ «Київенерго» щомісячно складали акти про зняття показань з приладу обліку. Вищезазначені акти підписані представником Абонента - ПАТ «Київенерго», так як згідно Закону № 1198-УІІ саме ПАТ «Київенерго» з 01.07.2014 став виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води, та відповідно - споживачем питної холодної води що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води. Одночасно з цим, вищезазначений Закон не змінює та не припиняє обов'язку ЖБК «Киянка» щодо сплати вартості відведення гарячої води, з огляду на що починаючи з 01.11.2015 Товариство продовжувало нараховувати відповідачу вартість послуг лише за водовідведення гарячої води по коду 9-50323, що відображено в розрахунку позовних вимог до Кооперативу. Щодо твердження відповідача про розірвання договору на послуги з водопостачання та водовідведення №03621/4-09 від 24.12.2003 суд відзначає наступне. Як судом встановлено вище, згідно пункту 7.1. договору №03621/4-09 від 24.12.2003 укладеного між позивачем та відповідачем на послуги з водопостачання та водовідведення цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання Сторонами. Пунктом 7.2. договору чітко визначено, що договір може бути розірваний за згодою Сторін. Договір може бути розірвано у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов'язань. Цей договір може бути розірвано при умові обов'язкового погашення Абонентом заборгованості за надані послуги. Листом від 03.04.2017 № 02/04-1 Кооператив повідомив, що намір розірвати спірний правочин 01.06.2017 у зв'язку з діями щодо ліквідації ЖБК як юридичної особи, та пропонує Товариству до 01.06.2017 укласти відповідні договори про надання послуг з водопостачання та водовідведення безпосередньо з мешканцями житлового будинку, який перебуває на балансі відповідача. Таким чином, протягом періоди, за який Товариством заявлено до стягнення заборгованість за спожиті послуги, договір не було припинено на підставі листа відповідача від 03.04.2017 № 02/04-1. З огляду на викладене, а також на те, що сторони не досягли згоди щодо припинення чи розірвання договору – відповідач не був позбавлений права на звернення до суду щодо врегулювання даного питання в судовому порядку. Також, заперечення Кооперативу щодо відсутності обов'язку оплачувати послуги з постачання води, яка йде на підігрів також спростовуються наявними в матеріалах справи документами, а саме банківською випискою від 09.02.2017 на суму 6 944,73 грн, де відповідач зазначає призначення платежу «Оплата заборгованості за водовідвід гарячої води за період 02.11.2016 по 02.01.2017». Також, суд критично оцінює твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності за позовними вимогами в розмірі 47 232,03 грн (за кодом 9-50323) з огляду на таке. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (стаття 257 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Згідно частини 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (пункт 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі  питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” № 10 від 29.05.2013 року) Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (статті 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 стаття 261 ЦК України). Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вказаним позовом 12.04.2018 (згідно з відтиском штемпеля вхідної кореспонденції канцелярії суду на титульній сторінці позовної заяви) із вимогою про стягнення заборгованості за кодом 9-50323 з відповідача за період з 01.11.2014 року по 31.08.2017. За приписами частини 1 та 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності. Аналогічна правова позиція міститься в пункті 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів». Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач частково сплачував за надані послуги протягом позовного періоду (остання оплата за воду за кодом 9-50323 була здійснена – у жовтні 2015 року), а це означає, що мало місце переривання строку позовної давності. Отже, суд зазначає, що відповідач, у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату наданих послуг з водопостачання та водовідведення в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 100 152,52 грн - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При зверненні до суду Товариство також просило стягнути з Кооперативу на свою користь три проценти річних за загальний період прострочки в розмірі 3 441,94 грн та інфляційні у розмірі 17 397,72 грн. Пунктом 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (пункт 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Суд, перевіривши розрахунок трьох процентів річних, дійшов висновку про те, що вказана вимога підлягає задоволенню в заявленому розмірі – 3 441,94 грн. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункти 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Керуючись вказаними вище приписами законодавства, суд здійснив власний розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та дійшов висновку про те, що позивачем здійснено вірний розрахунок вказаних компенсаційних нарахувань, а тому вони підлягають стягненню з Кооперативу в заявленому розмірі – 17397,72 грн. Також у межах даного позову Товариством заявлено до стягнення з відповідача пеню за період березень – серпень 2017 року в розмірі 3 165,29 грн. Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункт 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»). Пунктом 4.2. договору передбачено, що за несвоєчасну оплату послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання Кооперативом його договірного грошового зобов'язання у розмірі 3 165,29 грн вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в заявленому розмірі. Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу відповідно до пункту 4.1 договору. Згідно з нормами статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У пункті 4.1. договору сторонами визначено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення Абонент сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 5 відсотків від несплаченої суми. При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні статті 549 ЦК України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань. Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання зобов'язання пені та штрафу від вартості товару, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до статті 193 ГК України господарські санкції, зокрема, пені, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими. Суд звертає увагу, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 28.02.2011 у справі №23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та дійшов висновку, що заявлені до стягнення з відповідача штрафні санкції підлягають задоволенню в заявленому розмірі, а саме: 5 007,83 грн. Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, § 58, рішення від 10.02.2010). Беручи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимим доказами доведений, а відповідачем не спростований обов'язок Кооперативу сплатити на користь Товариства суму основного боргу, штрафні санкції та компенсаційні витрати, а тому позов підлягає задоволенню повністю. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, - ВИРІШИВ: 1. Позов Приватного акціонерного товариства "КИЇВВОДОКАНАЛ" до Житлово-будівельний кооператив “Киянка” про стягнення 129 169,30 грн задовольнити повністю. 2. Стягнути з Житлово-будівельний кооператив “Киянка” (03087, місто Київ, Солом'янський район, вулиця Єреванська, будинок 14-б; ідентифікаційний код 22906451) на користь приватного акціонерного товариства "Київводоканал" (01015, місто Київ, Печерський район, вулиця Лейпцизька, будинок 1-а; ідентифікаційний код 03327664) 100 156,52 грн (сто тисяч сто п'ятдесят шість гривень 52 копійки) заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 3 165,29 грн (три тисячі сто шістдесят п'ять гривень 29 копійок) пені, 5 007,83 грн (п'ять тисяч сім гривень 83 копійки) – штраф, інфляційні втрати в розмірі 17 397,72 грн (сімнадцять тисяч триста дев'яносто сім гривень 72 копійки), 3 441,94 грн (три тисячі чотириста сорок одну гривню 94 копійки) – три проценти річних та 1 937,54 грн (одну тисячу дев'ятсот тридцять сім гривень 54 копійки) судового збору. 3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене 14.12.2018. СУДДЯ                                                                                            В. В. ДЖАРТИ