Рішення

від 03.01.2019 по справі 923/917/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 січня 2019 року Справа № 923/917/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕИВД", м.Херсон

до Приватного підприємства "АГРІ ФАРМ", с.Малокаховка Херсонської області

про стягнення заборгованості в сумі 993 525,48 грн за договором підряду

за участю представників сторін:

від позивача : уповноважений представник ОСОБА_1;

від відповідача : уповноважений представник ОСОБА_2

24.10.2018 до Господарського суду Херсонської області Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕИВД" подано заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви, згідно з якою заявник просить суд вжити наступні заходи забезпечення позову:

- накласти арешт у межах ціни позову 824 656,50 грн на грошові кошти Приватного підприємства "АГРІ ФАРМ" (74823, Херсонська область, Каховський район, с.Малокаховка, вул.Каховська, 4, код ЄДРПОУ 38523374), що знаходяться на поточному рахунку № 26006013018363 в АТ "Сбербанк", МФО 326627. Заходи зустрічного забезпечення не вживати.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 25.10.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕИВД" про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт у межах ціни позову 824 656,50 грн на грошові кошти Приватного підприємства "АГРІ ФАРМ", що знаходяться на поточному рахунку № 26006013018363 в АТ "Сбербанк", МФО 326627.

31.10.2018 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява від 31.10.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕИВД" (позивач) до Приватного підприємства "АГРІ ФАРМ" (відповідач) у якій просить стягнути заборгованість в сумі 993 525,48 грн за договором підряду № 06/05 від 06.05.2017.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 02.11.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 923/6917/18 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для судового розгляду по суті.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступних підстав:

1) договір підряду № 06/05 укладався 06.05.2017, а позов був поданий 31.10.2018, що дає підстави для сумніву, так як більше року пройшло з дня укладання договору, а за весь цей час позивачем жодного разу не було надіслано письмову вимогу, крім того частина суми була повернута позивачу, підтвердженням цього є відповідні записи. Інша частина боргу була повернута готівкою, тому звернення до суду з вимогою повернути гроші є не логічним;

2) директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕИВД" ОСОБА_3 фігурує по справі № 923/916/18 за позовом Приватного підприємства "НОВАС АГРО" до Приватного підприємства "АГРІ-ЮГ" про стягнення заборгованості, в діях вказаної особи присутні елементи злочину (шахрайство). Справа вирішується в Господарському суді Херсонської області, тому вважаємо, що цю справу потрібно відкласти до вирішення справи № 923/916/18, крім того до відділу поліції було надіслано заяву про скоєння кримінального злочину;

3) позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 132 420,98 грн та 3% річних у розмірі 36 448,00 грн., що є безпідставним.

В засіданні суду 03.01.2019 оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, які прибули в судове засідання, суд -

в с т а н о в и в:

06.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕИВД" (позивач, підрядник) та Приватним підприємством "АГРІ ФАРМ" (відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 06/05 (Договір), відповідно до якого підрядник зобов'язується на власний ризик виконати за плату відповідно до умов цього Договору передбачену ст. 2 цього Договору роботу, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її.

Відповідно до розділу 2 Договору, робота, що виконується підрядником полягає у вирубці та вивозу дерев, розкорчовування та вивіз коренів, оранка на площі 120 га.

Ціна роботи за цим Договором включає відшкодування витрат підрядника пов'язаних із виконанням цього Договору та плату за виконану ним роботу та. за домовленістю сторін складає: вирубка та вивіз дерев, розкорчовування та вивіз коренів, оранка - 15 000,00 грн /га. ціна за цим Договором може бути змінена в разі виконання додаткових робіт. Виконання таких робіт повинно бути погоджено сторонами в додатковому договорі (розділ 5 Договору).

Відповідно до п. 6.1.2. Договору остаточний розрахунок здійснюється при підписанні акту прийому - передачі виконаних робіт.

Приймання - передачі виконаних робіт здійснюється сторонами за актом приймання-передачі протягом 10 днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмета підряду до приймання (п. 9.1. Договору).

У випадку порушення Договору сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п. 10.1, 10.1.1. Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 12.1. Договору).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання своїх обов'язків щодо оплати виконаних робіт за вказаним Договором відповідачем було перераховано 13.02.2018 - 100 000,50 грн., та 100 000,50 грн., та 02.04.2018 - 300 000,00 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків (а.с.29).

Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем підписано акт здачі-приймання робіт №2 від 30.06.2017 року на суму 630000,00 грн. (а.с.27) та акт здачі-приймання робіт №3 від 30.10.2017 року на суму 694657,50 грн. (а.с.28).

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 статті 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір підряду.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 824 656,50 грн. є доведеними та підлягають задоволенню.

Крім того, керуючись ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних за період з 29.06.2017 по 31.10.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 132420,98 грн. інфляційних та 36448,00 3% річних.

Суд, здійснивши перевірку поданого позивачем розрахунку, дійшов висновку, що розрахунок позивача зроблено з помилкою, а саме: відлік строку стягнення інфляційних та річних позивачем зазначено з 29.06.2017 року, на думку суду, нарахування річних та інфляційних повинно починатися з 30.06.2017 року, оскільки п.6.1.2. договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється при підписанні акту приймання-передачі виконаних робіт (акт виконаних робіт №2 датований 30.06.2017 р.).

Враховуючи викладене, суд задовольняє частково позовні вимоги щодо стягнення інфляційних в сумі 122005,62 грн. та в повному обсязі - щодо стягнення 3% річних в сумі 36448,00 грн.

При перерахунку інфляційних втрат судом приймається до уваги п. п. 3.1, 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року №14 відповідно до яких інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи положення ч. 4 ст. 238 ГПК України, зміст п.58 рішення у справі Серявін та ін. проти України щодо тлумачення належного обґрунтування рішення, заперечення відповідача судом відхиляються як такі, що не спростовують доказів позивача та не входять в предмет доказування по даній справі.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 824 656,50 грн, інфляційних у розмірі 122 005,62 грн, 3% річних у розмірі 36 448,00 грн. У частині стягнення 10 415,36 грн інфляційних втрат необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю та недоведеністю.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд -

у х в а л и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "АГРІ ФАРМ"(74823, Херсонська область, Каховський район, с.Малокаховка, вул.Каховська, 4, код ЄДРПОУ 38523374, п/р № 26006013018363 в АТ "Сбербанк". МФО 326627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕИВД" (73000, м.Херсон, вул.Залаегерсег, буд. 4, оф.5, код ЄДРПОУ 38480524, п/р № 26005052216817 В ПАТ КБ "Приватбанк, МФО 352479") основний борг у розмірі 824 656,50 грн , інфляційні у розмірі 122 005,62 грн , 3% річних у розмірі 36 448,00 грн та 14 746,41 грн судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 10.01.2019 року.

Суддя В.В.Литвинова