Рішення

від 10.01.2019 по справі 923/994/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              10 січня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/994/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "БТУ-ЦЕНТР"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна українська соєва компанія"

про стягнення 8 337,86 грн,

у с т а н о в и в:

Дії, аргументи та докази позивача

30.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БТУ – Центр» звернулося до суду з вимогами, спрямованими до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна українська соєва компанія», про стягнення 8 337,86 грн, з яких: 7 145 грн основної заборгованості, 265,44 грн річних та 927,42 грн інфляційних, нарахованих за договором поставки № 06/03/01 від 06.03.2017.

У якості обґрунтування власної позиції позивач вказав, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 06/03/01-17Р від 06.03.2017 відповідач зобов'язаний був сплатити вартість поставлених позивачем відповідно до видаткової накладної № 100 від 13.03.2017 на суму 14 290 грн біологічних препаратів, але здійснив часткову оплату у сумі 7145 грн, а тому заборгував 7 145 грн. У зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання позивачем на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України нараховані вказані суми річних та інфляційних за період з 01.09.2017 по 27.11.2018.

З метою підтвердження заявлених вимог, позивач разом із позовною заявою надав та послався на наступні докази:

- договір поставки від 06.03.2017 (а.с. 22-24),

- специфікацію № 1 від 06.03.2017 (а.с. 25),

- видаткову накладну № 100 від 13.03.2017 (а.с. 26),

- рахунок на оплату № 88 від 06.03.2017 (а.с. 27),

- вимогу про оплату № 82/18 від 30.08.2018 (а.с. 28),

- опис вкладення у цінний лист та поштове повідомлення про вручення (а.с. 29, 30),

- лист № 35 від 03.10.2018 (а.с. 31),

- лист № 91/18 від 17.10.2018 (а.с. 32),

- податкову накладну № 56 від 13.03.2017 (а.с. 35),

- довідку про реєстрацію податкової накладної від 15.03.2017 (а.с. 36).

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 04.12.2018 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлений строк (04.01.2019) надати відзив на позов, а позивачу строк (09.01.2019) – відповідь на відзив, проте у вказаний час відповідач відзив на позов не надав. Вказана ухвала направлена відповідачу за його адресою у той же день та ним отримана 10.12.2018, що слідує з поштового повідомлення про вручення № 7350102545180. Таким чином судом вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про заявлений до нього позов та судовий його розгляд.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що «суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі», у зв'язку з чим суд дотримався даного правового положення та розглянув справу у межах вказаного строку, виходячи з наведеної дати відкриття провадження у справі.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що позивачем дотримані вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторонами не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.

Установлені судом обставини

06.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БТУ – Центр», як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна українська соєва компанія», як покупцем, укладений договір поставки № 06/03/01-17Р.

Основними умовами цього договору, які впливають на взаємовідносини сторін щодо наявного між ними спору, є наступні:

- «Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити (передати) у власність біологічні препарати торгової марки «Жива Земля», інші біопрепарати, добрива та продукцію … в кількості, в асортименті та за ціною, зазначеною у Специфікаціях на поставку товару …, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар та оплатити його вартість в строк, на умовах, визначених договором» (пункт 1.1.),

- «Вартість одиниці товару та загальна вартість цієї кількості товару визначається у підписаній сторонами специфікації, що є невід'ємною частиною договору» (пункт 4.1.),

- «Покупець проводить оплату вартості товару на умовах та в строки, які зазначаються в специфікаціях …» (пункт 5.2.).

У той же день між сторонами складена специфікація № 1, як додаток № 1 до вказаного договору, за умовами якої визначено найменування біопрепаратів, їх кількість та загальна ціна – 14 290 грн. Поряд з цим, у її пункті 4 визначені умови оплати, а саме: «покупець здійснює оплату у два етапи: 50 % (7 145 грн) – попередня оплата за товар; 50 % ( 7 145 грн) – оплата до 1 вересня 2017 року».

На виконання умов договору позивач 06.03.2017 виставив відповідачу рахунок на оплату № 88 на суму 14 290 грн та за накладною № 100 від 13.03.2017 поставив товар на вказану суму, чим виконав взяте на себе за договором зобов'язання.

Проте, за обліковими даними позивача відповідач сплатив вартість товару частково у сумі 7 145 грн, а тому несплаченою сумою є 7 145 грн.

З метою спонукання до виконання договірного зобов'язання позивач 30.08.2018 направив відповідачу вимогу № 82/18 про оплату заборгованості, але на час розгляду справи в суді вона залишена без реагування.

Поряд з цим, через невиконання умов договору позивачем нараховані 265,44 грн річних та 927,42 грн інфляційних за період з 01.09.2017 по 27.11.2018.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки. Зокрема, згідно з приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Так, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими:

- «Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (частина 1);

- «кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором» (частина 2);

- «не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару, порушив взяте на себе зобов'язання.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання

У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України «боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні правові висновки викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 265,44 грн річних та 927,42 грн інфляційних за період з 01.09.2017 по 27.11.2018, розрахунок яких судом перевірений та він є правомірним.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем 7 145 грн основної заборгованості, 265,44 грн річних та 927,42 грн інфляційних у добровільному порядку, доведеністю позивачем власних вимог, не спростування їх відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 6121 від 15.11.2018 у сумі 1762 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

                                        у х в а л и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна українська соєва компанія» (75300 Херсонська область, смт. Новотроїцьке, вул. Залізнична, буд. 8; ідентифікаційний номер 32267709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «БТУ – Центр» (08131 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Академіка Амосова, буд. 1/34, офіс 1; ідентифікаційний код 38010942) – 7 145 грн основної заборгованості, 265,44 грн річних, 927,42 грн інфляційних та 1 762 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

                                         Суддя                     М.К. Закурін