Рішення

від 09.01.2019 по справі 826/13608/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 січня 2019 року № 826/13608/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Україна-Аероальянс до Державної авіаційної служби України про визнання протиправною та скасування Постанови № 000007 від 10.08.2018 року, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство Авіакомпанія Україна-Аероальянс (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної авіаційної служби України (далі - Відповідач) та просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову Державної авіаційної служби України про накладання штрафу за порушення у галузі цивільної авіації від 10.08.2018 року № 000007 серія АБ;

- стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Україна-Аероальянс понесені ним витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що незважаючи на подані заперечення (пояснення) від 03.08.2018 року № 476 до Протоколу Відповідача про правопорушення у галузі цивільної авіації від 31.07.2018 року №000507 серії АА (далі - Протокол), Відповідачем винесена Постанова від 10.08.2018 року №000007 серія АБ (далі - Постанова) про накладання штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації в розмірі 102 000, 00 грн.

Ухвалою суду від 30.08.2018 року відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позов, з якого вбачається, що оскаржуване рішення прийнято оскільки позивачем надано недостовірну інформацію щодо проходження підготовки працівником позивача з метою продовження строку дії свідоцтва члена екіпажу.

21.09.2018 року на адресу суду надійшла заява Відповідача із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, в якому остання просила про розгляд справи в порядку загального провадження з викликом сторін.

25.09.2018 року Ухвалою суду залишено без задоволення заяву Відповідача із запереченнями проти розгляду справи №826/13608/18 за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Обставини, встановлені судом:

10.08.2018 року Відповідачем винесено Постанову №000007 серії АБ про накладання штрафу за порушення у галузі цивільної авіації у сумі 102 000, 00 грн.

Листом від 13.08.2018 року №4/646-18 Відповідач на адресу Позивача направив Постанову з повідомленням про реквізити та порядок сплати штрафних санкцій.

Підставою для прийняття цієї Постанови є виявлений факт подання недостовірної інформації під час розгляду сертифікаційної заявки Позивача від 20.06.2018 року на продовження терміну дії свідоцтва, працівника Позивача, бортрадиста ОСОБА_1, а саме: в частині відомостей щодо проходження бортрадистом ОСОБА_1 підготовки аварійно-рятувальної підготовки з метою продовження строку дії свідоцтва члена екіпажу, що є порушенням підпункту 12.3.3.1 пункту 12.3 розділу 12 Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 07.12.1998 року № 486, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.1998 року № 835/3273, а саме абзацу восьмого пункту 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України.

Відповідачем виявлено підроблені сертифікати, що вбачається з листа Відповідача від 21.06.2018 року № 13/602-18, яким в свою чергу також запропоновано Позивачу надати письмове пояснення з цього приводу із зазначенням подальших дій щодо недопущення подібних випадків.

Листом Відповідача від 02.08.2018 року № 4/627-18 поінформовано Позивача про порушення ним підпункту 12.3.3.1 пункту 12.3 розділу 12 та пункту 4.11 розділу 4 Правил, в зв'язку з чим складено Протокол та запропоновано 10.08.2018 року надати пояснення та взяти участь у розгляді справи по суті.

Листом Позивача від 03.08.2018 року № 476 Відповідачу подано Заперечення (пояснення) до Протоколу яким просив розглянути справу та ухвалити рішення про відсутність факту правопорушення спираючись на наступне:

- документи на продовження строку дії сертифікату члену екіпажа надані власником таких документів, ОСОБА_1, який відповідно і несе відповідальність, за їх достовірність а від так Позивач не є власником свідоцтва, тому не є особою, яка допустила правопорушення у галузі авіації, передбаченого абзацом восьмим пунктом 1 частини першої статті 127 Повітряного кодексу України, та відповідно не подавала Відповідачу недостовірної інформації та не порушувала вимог підпункту 12.3.3.1 пункту 12.3. розділу 12 Правил видачі свідоцтв авіаційному персоналу в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 07.12.1998 року № 486, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.1998 року (далі - Правила);

- пункт 4.11. розділу 4 Правил на льотну службу не покладає обов'язок щодо перевірки документів, які надає власник свідоцтва члена екіпажу на достовірність;

- Протоколом не встановлено допуску ОСОБА_1 до виконання обов'язку бортрадиста під час відсутності чинного свідоцтва.

Листом від 07.08.2018 року № 483 Позивач звернувся до Відповідача з проханням надати доступ до бази даних АРМ Персонал з метою подальшого підвищення рівня контролю під час підготовки пакету документів для продовження терміну дії свідоцтва авіаційного спеціаліста.

Відповідач, Листом від 08.08.2018 року № 13/806-18 керуючись Положенням про надання доступу до програмного комплексу єдиної інформаційної системи Державної авіаційної адміністрації та Законами України Про Інформацію , Про захист інформації в автоматизованих системах - відмовив Позивачу у наданні доступу до бази даних АРМ Персонал .

Оглянувши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому та об'єктивному досліджені доказів дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з наступних міркувань.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Нормативно-правовим актом, який регулює діяльність в галузі авіації та використання повітряного простору України, гарантує безпеку авіації, забезпечує інтереси держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах, є Повітряний кодекс України (далі - ПКУ).

Згідно пункту 1.2. розділу 1 Правила встановлюють вимоги до кандидатів на отримання свідоцтв та рейтингів, порядок сертифікації авіаційного персоналу, процедури видачі, внесення обмежень та вилучення свідоцтв, продовження терміну їх дії.

Зазначені Правила прийняті у відповідності із стандартами і рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації (IKAO), Конвенцією про міжнародну цивільну авіацію та іншими нормативно-правовими актами.

Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1 розділу 2 Правил встановлено, що авіаційний фахівець - фізична особа, яка пройшла спеціальну професійну підготовку і є власником відповідного свідоцтва.

Підпунктом 2.1.41. пункту 2.1 розділу 2 Правил встановлено, що член екіпажу повітряного судна - особа авіаційного персоналу, якій в установленому порядку доручено виконання певних обов'язків на борту повітряного судна протягом виконання політного завдання.

Згідно з підпунктом 12.2.6. пункту 12.2 розділу 12 Правил, - при отриманні свідоцтва, кандидат персонально відповідає за достовірність інформації, зазначеної в заяві. При виявленні недостовірної інформації, структурний підрозділ Державіаслужби України з видачі свідоцтв може відмовити кандидату у видачі свідоцтва на визначений термін від 1 до 12 місяців.

Так, підпунктом 12.3.3.1 пункту 12.3. розділу 12 Правил, для продовження терміну дії свідоцтва потрібно власникам свідоцтва члена екіпажу ПС:

подати заяву про продовження строку дії свідоцтва члена екіпажу (додаток 19 до цих Правил);

представити результати сертифікаційної льотної та кваліфікаційної (професійної) перевірок;

представити чинний медичний сертифікат, відповідний даному свідоцтву;

власникам свідоцтв комерційних і транспортних пілотів, штурмана, бортінженера, бортрадиста, бортоператора, бортпровідника та льотчика-спостерігача - скласти іспити або відповідний комплексний іспит з теоретичних дисциплін;

власникам свідоцтв категорій пілотів, що вказані в підпункті 12.3.9 пункту 12.3 цього розділу, - представити документи, що підтверджують відповідність вимогам про самостійний наліт, а в разі невідповідності - скласти іспити або відповідний комплексний іспит з теоретичних дисциплін;

представити свідоцтво та стару тимчасову додаткову частину.

Так, додаток 19 до пункту 12.3.3.1 Правил містить поле для обов'язкового заповнення, яке встановлює фізичну особу - заявника Заяви про продовження строку дії свідоцтва члена екіпажу.

З урахуванням викладеного, Суд погоджується з позицією Позивача, що документи на продовження строку дії сертифікату члена екіпажу надані власником таких документів, а від так власник несе персональну відповідальність, за їх достовірність.

Позивач не є власником свідоцтва та не має доступу до бази даних АРМ Персонал , тому не може персонально відповідати за достовірність доданих документів до заяви, а від так не є особою яка допустила правопорушення у галузі авіації, передбаченого абзацом восьмим пунктом 1 частини першої статті 127 ПКУ, та відповідно не подавала Відповідачу підробленого сертифікату та не порушувала вимог підпункту 12.3.3.1 пункту 12.3. розділу 12 Правил.

Розділ 4 Правил встановлює:

4.1. Авіаційні фахівці допускаються до самостійної професійної діяльності з експлуатації та ТО ПС, ВПП та ОПР лише за умови, якщо вони мають офіційний дозвіл Державіаслужби України на здійснення такої діяльності у вигляді свідоцтв авіаційного персоналу (крім посвідчення курсанта).

4.3. Державіаслужба України (Відповідач) видає свідоцтва авіаційних фахівців на підставі об'єктивної оцінки відповідності кандидата на одержання свідоцтва вимогам та процедурам, установленим цими Правилами.

4.7. При порушенні вимог нормативно-правових документів, що регламентують льотну роботу, ВПП та ОПР, ТО АТ, що безпосередньо впливають на безпеку польотів, авіаційний фахівець може бути обмежений в правах, наданих йому свідоцтвом, з обмеженням терміну дії цього свідоцтва чи без, шляхом внесення відповідного запису в XIII розділ додаткової тимчасової частини свідоцтва. При цьому зазначаються характер порушення з посиланням на відповідний пункт нормативного документа, вид обмеження, посада, прізвище особи, яка внесла запис, аеропорт, дата та підпис.

Посадова особа, яка внесла запис, інформує про це керівників АК (АП) та структурний підрозділ Державіаслужби України з видачі свідоцтв та ГІБП. Для фахівців служби руху та ІТП додатково вноситься запис у журнал обліку порушень.

Із наявних матеріалах у справі, Судом встановлено, що користувачем послуг єдиної інформаційної системи (ЄІС) Державіаадміністрації - є виключно посадова особа Державіаадміністрації, а від так Позивач не міг перевірити достовірність поданих документів до Відповідача. Тобто, обов'язок перевірки на достовірність поданих документів покладається на Відповідача.

Пункт 4.11. розділу 4 Правил встановлює, що відповідальність за підтримання рівня кваліфікації власника свідоцтва авіаційного фахівця та допуск його до робіт у межах повноважень, передбачених свідоцтвом, несуть керівники льотних служб, підприємств з ТО та служб руху.

Суд зауважує, що зазначена норма є імперативною та чітко вказує на відповідальність керівників льотних служб, підприємств з ТО та служб руху за допуск до роботи авіаційного фахівця з відповідним свідоцтвом, що відповідає вимогам Правил.

Позивачем, також неодноразово вказувалось, що Протоколом не встановлено допуску ОСОБА_1 до виконання обов'язку бортрадиста під час відсутності чинного свідоцтва. Відповідач даний факт у встановленому законодавством порядку не оскаржує, а отже, притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за невиконання Пункт 4.11. розділу 4 Правил - є безпідставним.

Згідно пункту 1.1. порядок що встановлює процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті закріплюється наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 року № 637 Про затвердження Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті (далі - Порядок).

Згідно пункту 4.3. Порядку, факти правопорушень, визначених у статті 127 Повітряного кодексу України, виявляються державними інспекторами та уповноваженими на проведення перевірок посадовими особами Державіаслужби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а також керівниками аеропортів, начальниками служб авіаційної безпеки та їх заступниками під час виконання ними своїх посадових обов'язків.

У відповідності до п.6.1 "Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України" (далі Положення №68 ) державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право безперешкодно перевіряти роботу суб'єктів та об'єктів авіаційної діяльності, у тому числі додержанням авіаційних правил.

У відповідності до п.6.1 5.3. Положення №68 для виконання оперативних завдань, проведення інспекцій, сертифікаційних перевірок державний інспектор в оперативному порядку за дорученням голови Державіаслужби України або його заступників підпорядковується керівнику тимчасової робочої групи або комісії.

Згідно наказу 1.3. Положення №68 спеціальне завдання на проведення перевірки - наказ Державіаслужби України на проведення перевірки.

Також, пунктом 6.7. Положення №68 встановлено, що Державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право складати протоколи та розглядати справи щодо суб'єктів авіаційної діяльності у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення, пов'язаного з порушенням правил безпеки польотів, правил поведінки на повітряному судні, правил міжнародних польотів, правил пожежної безпеки на повітряному транспорті, і накладати на них адміністративне стягнення відповідно до Повітряного кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення

Із матеріалів справи та пояснень Відповідача, судом не встановлено факту видачі наказу Державіаслужби України на проведення перевірки Позивача Державним інспектором УСП Кондратенко К. Г.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній Законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись частиною 2 статті 2 КАС України із системного аналізу наведеного, суд приходить до висновку, що Відповідач, при винесенні оскаржуваної Постанови, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), упереджено та без розсудливо та не доведено суду правомірності її порушення, що є підставою в задоволенні позовних вимог повністю та скасування Постанови від 10.08.2018 року № 000007 серія АБ.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відтак, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень без вказаної ознаки негативного впливу на права особи не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, Суд встановив належність особи яка звернулась за судовим захистом, а також факт порушення права позивача.

Також, суд встановив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає тим, що передбачені законодавством оскільки попередньо оспорював рішення відповідача шляхом подання пояснень.

Задовольняючи позов, суд забезпечує захист та відновлення порушеного права позивача.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_7 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно з вимогами статті 139 КАС України судові витрати позивача підлягають стягненню на користь позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Задовольнити у повному обсязі адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Україна-Аероальянс до Державної авіаційної служби України.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Державної авіаційної служби України про накладання штрафу за порушення у галузі цивільної авіації від 10.08.2018 року №000007 серія АБ.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства Авіакомпанія Україна-Аероальянс (02154, м. Київ, просп. Возз'єднання, 21, літ. А4, приміщення 8, код ЄДРПОУ 16400658) за рахунок бюджетних асигнувань Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, просп. Перемоги 14, код ЄДРПОУ 37536026) понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) гривня 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Суддя В.І. Келеберда