Ухвала

від 02.01.2019 по справі 368/1377/18

КАГАРЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 368/1377/18

Провадження № 1-кп/368/52/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" січня 2019 р. Кагарлицький районнийсуд Київської області

В складі:

Головуючого судді - ОСОБА_1

При секретарі - ОСОБА_2

За участі:

Прокурор - ОСОБА_3

Підозрюваний - ОСОБА_4

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області кримінальне провадження, справа № 368/1377/18 за клопотанням прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про звільненнявід кримінальноївідповідальності укримінальному провадженні№ 42018111190000154, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2018 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, суд, -

В С Т А Н О В И В :

28.09.2018року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про звільненнявід кримінальноївідповідальності укримінальному провадженні№ 42018111190000154, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2018 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, в якомупрокурор клопочепро винесеннясудового рішенняу форміухвали,на підставіякого:

- звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липовець Кагарлицького району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є громадянином України, працює на посаді чергового помічника начальника установи Державної установи «Кагарлицька виправна колонія № 115», українець, не одружений, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, освіта вища, раніше не судимого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

Своє клопотання прокурор в мотивувальній його частині обгрунтовує наступними фактичними обставинами справи та нормами матеріального та процесуального права.

Прокурор Кагарлицької місцевої прокуратури юрист 2 класу ОСОБА_3 , розглянувши матеріали кримінального провадження № 42018111190000154 від 29.08.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липовець Кагарлицького району Київської області, яка зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є громадянином України, працює на посаді чергового помічника начальника установи Державної установи «Кагарлицька виправна колонія №115», українець, не одружений, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, освіта вища, раніше не судимий, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , моб. тел. НОМЕР_2 , який підозрюється у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (в редакції статті 367 КК України 2001 року), тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням пленарного засідання 12 сесії 23 скликання Липовецької сільської ради № 4 від 20.04.2000 ОСОБА_4 обрано головою с. Липовець Кагарлицького району Київської області з 16.04.2000 та присвоєно 10 ранг Державного службовця.

Повноваження ОСОБА_4 як голови с. Липовець Кагарлицького району Київської області закінчилися 09.11.2010 на підставі рішення пленарного засідання 6 скликання Липовецької сільської ради № 01 від 09.11.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) сільський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл).

Частиною 4 та 5 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на момент вчинення кримінального правопорушення) визначено, що сільський голова:

1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади;

2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету;

3) підписує рішення ради та її виконавчого комітету;

4) вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради;

5) вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради;

6) вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України;

7) здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету;

8) скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради;

9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання;

10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів;

11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання;

12) забезпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету;

13) є розпорядником бюджетних, коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою;

14) представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства;

15) звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів;

16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;

17) веде особистий прийом громадян; 18) забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань;

19) здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо вони не віднесені до виключних повноважень ради або не віднесені радою до відання її виконавчих органів;

20) видає розпорядження у межах своїх повноважень. Сільський, голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

Частиною 3 ст. 18 КК України визначено, що службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Отже, зважаючи на обсяг владних повноважень, ОСОБА_4 на час вчинення злочину, відповідно ч. 3 ст. 18 КК України, був службовою особою. Разом з тим, неналежне виконання ОСОБА_4 як службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них спричинило тяжкі наслідки державним інтересам за наступних обставин.

Так, п. 34 ч. І ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської ради здійснюється вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.

Крім того, згідно з п. 9.2.21 Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затверджених Наказом Державного комітету архівів України № 16 від 16.03.2001 (далі Правила), архів видає архівні копії та витяги з документів на підставі документів, що зберігаються.

Архівний витяг - повне (автентичне) відтворення частини тексту документа, що стосується певного питання, факту або особи, офіційно засвідчене керівником архіву (додаток 31).

Підстави та порядок видавання архівних копій і витягів є аналогічними підставам і порядку видавання архівних довідок.

Пунктом 9.2.24 Порядку визначено, що архівні копії (витяги) засвідчуються підписом керівника архіву (особи, відповідальної за архів) і гербовою печаткою установи.

Водночас ОСОБА_4 , будучи головою с. Липовець Кагарлицького району Київської області, тобто службовою особою, неналежним чином виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, у порушення вказаних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у невстановлений досудовим розслідуванням день та час у період з січня по 1 червня 2010 року у приміщенні службового кабінету Липовецької сільської ради Кагарлицького району за адресою: вул. Леніна, 7 (на даний час Миру) в с. Липовець Кагарлицького району Київської області, не передбачаючи можливості того, що внаслідок неналежного виконання ним своїх службових обов`язків може бути спричинено тяжкі наслідки державним інтересам, хоча повинен був і міг це передбачити, підписав, не перевіривши, чи звертались ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із відповідними заявами до сільської ради та чи приймалося сесією Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області 16.12.1993 відповідне рішення щодо них, виготовлені секретарем Липовецької сільської ради ОСОБА_7 завідомо неправдиві офіційні документи - виписки з рішення сесії вказаного органу місцевого самоврядування 15 сесії 21 скликання від 16 грудня 1993 року без номеру «Про передачу земельної ділянки у приватну власність громадянину», у яких зазначено завідомо недостовірні відомості про прийняття вказаною сільською радою рішення про передачу безоплатно у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,962 га по АДРЕСА_2 , з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, 0,7124 га - для ведення особистого селянського господарства, та ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,736 га по АДРЕСА_2 , з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, 0,4862 га - для ведення особистого селянського господарства.

Вказані документи секретарем Липовецької сільської ради ОСОБА_7 у період з січня по 1 червня 2010 року, точний день та час у ході досудового розслідування не встановлений, видано у приміщенні службового кабінету Липовецької сільської ради Кагарлицького району за адресою: вул. Леніна, 7 (на даний час Миру) в с. Липовець Кагарлицького району Київської області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 для подальшого оформлення ними права власності на земельні ділянки.

Підписані та скріплені печаткою недостовірні виписки з рішення сесії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 1 червня 2010 року, точний час у ході досудового розслідування не встановлений, надали працівникам Кагарлицького районного відділу Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК» (вул. Якіра, 9-А м. Кагарлик Київської області), необізнаним щодо злочинного походження таких документів, для подальшого виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки.

На підставі розробленої працівниками Кагарлицького районного відділу Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК» технічної документації 13.09.2010 помічником державного реєстратора ОСОБА_8 у приміщенні Управління Держземагенства у Кагарлицькому районі Київської області, що за адресою: пл. Незалежності, 1, м. Кагарлик Київської області, проведено державну реєстрацію і видано ОСОБА_5 державний акт серії ЯК №381614 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3222285401:01:342:0003 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та державний акт серії ЯК №381613 на право власності на земельну ділянку площею 0,4862 га з кадастровим номером 3222285401:01:342:0002 для ведення особистого селянського господарства, та проведено державну реєстрацію і видано ОСОБА_6 державний акт серії ЯК №381617 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3222285401:03:305:0021 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, та державний акт серії ЯК №381618 на право власності на земельну ділянку площею 0,7124 га з кадастровим номером 3222285401:03:305:0022 для ведення особистого селянського господарства.

Окрім того документи, на підставі яких видано вищезазначені недостовірні виписки, на момент їх видачі передані та зберігались у архівному секторі Кагарлицької районної державної адміністрації. Враховуючи викладене, законних підстав для їх видачі службовими особами Липовецької сільської ради Кагарлицького району Київської області у період з січня по 1 червня 2010 року досудовим розслідуванням не встановлено.

Ринкова вартість земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3222285401:03:305:0021, станом на 13.09.2010 могла складати: 49375,00 грн (сорок дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять грн 00 коп.).

Ринкова вартість земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , з кадастровим номером 3222285401:03:305:0022, станом на 13.09.2010 року могла складати: 138250,00 грн (сто тридцять вісім тисяч двісті п`ятдесят грн 00 коп).

Ринкова вартість земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Липовець, вул. Степова, Липовецька сільська рада, з кадастровим номером 3222285401:01:342:0003, станом на 13.09.2010 року могла складати: 49 375,00 грн (сорок дев`ять тисяч триста сімдесят п`ять грн 00 коп.).

Ринкова вартість земельної ділянки розташованої за адресою: Київська область, Кагарлицький район, с. Липовець, вул. Степова, Липовецька сільська рада, з кадастровим номером 3222285401:01:342:0002, станом на 13.09.2010 могла складати 79 000,00 грн (сімдесят дев`ять тисяч 00 коп.)

Внаслідок зазначених злочинних дій колишнього голови с. Липовець Кагарлицького району Київської області ОСОБА_4 із земель державної власності незаконно вибуло 1,6986 га земель загальною вартістю 316000,00 грн., що станом на 2010 рік, відповідно до п. 4 примітки до ст. 364 КК України, є тяжкими наслідками для охоронюваних законом державних інтересів, які в 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Кримінальним правопорушенням - злочином, передбаченим ч. 2 ст. 367 КК України завдана шкода у розмірі 316000 грн. 00 коп., яка під час досудового розслідування не відшкодована. Водночас Кагарлицькою місцевою прокуратурою у порядку цивільного судочинства пред`явлено 2 позови про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, які на даний час перебувають на розгляді у Кагарлицькому районному суді.

Факт вчинення ОСОБА_9 зазначеного кримінального правопорушення (злочину) підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме:

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів та їх виїмки від 27.10.2017;

- протоколом огляду речей та документів від 27.10.2017;

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів та їх виїмки від 31.10.2017;

- протоколом огляду до речей та документів від 31.10.2017;

- протоколом тимчасового доступу до речей та документів та їх виїмки від 01.11.2017;

- протоколом огляду речей та документів від 01.11.2017;

- протоколом огляду речей та документів від 02.11.2017;

- протоколом огляду речей та документів від 14.11.2017;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 20.11.2017;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 20.11.2017;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 20.11.2017;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 07.12.2017:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 13.12.2017;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 15.12.2017;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 14.12.2017;

- протоколом огляду речей від 12.03.2018;

- протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_12 від 08.08.2018;

- висновком судової оціночно-земельної експертизи від 21.05.2018;

- висновком судової почеркознавчої експертизи від 07.05.2018;

- висновком додаткової судової почеркознавчої експертизи від 17.07.2018.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років, що згідно зі ст. 12 КК України відноситься до злочину середньої Тяжкості.

Відповідно до ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Відповідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

З дня вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_4 , пройшло більше п`яти років, що свідчить про можливість звільнення підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Підозрюваному ОСОБА_15 відповідно до вимог ст. 285 КПК України роз яснено право на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, суть підозри і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, враховуючи письмову згоду ОСОБА_4 на звільнення від кримінальної відповідальності, керуючись ст. ст. 12, 44, 49 КК України та ст.ст. 36, 285 - 287 КПК України, - просив суд задовольнити клопотання.

28.09.2018року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для слухання даного кримінального провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду ОСОБА_1

07.11.2018 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст. 288, ч. 2 ст. 369, ст.ст. 370 372 КПК України винесено ухвалу, на підставі якої:

-відкрито провадженняза клопотаннямпрокурора Кагарлицькоїмісцевої прокуратуриКиївської області ОСОБА_3 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Липовець Кагарлицького району Київської області. Громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , не одруженого, працюючого на посаді чергового помічника начальника установи, - Державна установа «Кагарлицька виправна колонія № 115», раніше не судимого, у кримінальномупровадженні №42018111190000154,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 29.08.2018року, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, який передбачено ч. 2 ст. 367 КК України.

- призначено до слухання дане кримінальне провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області за адресою: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3 на 17 год. 00 хв. 28.11.2018 року.

- в судове засідання викликано учасників судового провадження:

- прокурора, який включений до складу групи прокурорів по даному кримінальному провадженню;

- підозрюваного ОСОБА_4 .

Судове засідання на підставі ч. 1 ст. 31 КПК України провести суддею одноособово, в складі:

Головуючий - суддя : ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2

28.11.2018року в слуханні кримінального провадження оголошено перерву до 17 год. 00 хв. 03.12.2018 року в зв`язку з витребуванням доказів.

03.12.2018року справабула знятаз розгляду в зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_1 в нарадчій кімнаті по справі № 368/752/17 за обвинуваченням ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 за ч. 3 ст. 297 КК України, призначено наступне судове засідання на 12 год. 02.01.2019 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 02.01.2019 року, прокурор Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 клопотання підтримав, обгрунтовував свою позицію обстаинами, які викладені в мотивувальній частині клопотання.

В судовомузасіданні,яке відбулося02.01.2019року,підозрюваний ОСОБА_4 заперечував протиклопотання, так як вважає себе невинуватим у вчиненні злочину, який передбачено ч. 2 ст. 367 КК України.

Так, він зазначив, що був незгідний з пред`явленою йому підозрою ще під час її пред`явлення, проте, не заперечував проти закриття кримінального провадження саме з тих підстав, що він вважає, що невинуватий у пред`явленій йому підозрі, та бажав припинення крмінального провадження.

Суд, вислухавши прокурора, вислухавши підозрюваного, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні клопотання прокурора, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Що стосується подачі клопотання прокурором.

Суд вважає, що прокурором при подачі даного клопотання допущено порушення норм процесуального права, які мать вираз в наступному.

Так, дійсно, клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності формально відповідає вимогам, які зазначені в ст. 287 КПК України.

Проте, суд вважає, що до клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності в будь якому випадку повинен бути наданий витяг з ЄРДР, адже при звільненні особи від кримінальної відповідальності суд закриває провадження у кримінальному провадженні, що прямо передбачено ст.ст. 284, 288 КПК України.

Відповідно, суд вважає, що неможливо закрити провадження у справі, не маючи витягу з ЄРДР, яка свідчить про відкриття провадження у справі та про початок досудового слідства.

Так, дійсно, згідно ст. 287 КПК України до клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності повинна бути додана письмова згода особи на звільнення особи від кримінальної відповідальності, щодо надання інших документів, - законодавцем нічого не вказано.

Перш за все суд зазначає, що навіть в разі відсутності правового врегулювання того чи іншого питання, (зокрема, як в даному випадку щодо необхідності долучення до колопотання витягу з ЄРДР, інших документів), слід застосовувати положення ч. 6 ст. 9 КПК України.

Так,згідно ч.6ст.9КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 КПК України.

Згідно п.п.1,2ч.1ст.7КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться верховенство права та законість.

Так, дійсно, як судом зазначалося вище, чинним КПК не передбачено, що до клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності слід додавати витяг з ЄРДР, в рамках якого особа підозрюється у вчиненні злочину, проте, суд зазначає, що багато статтей чинного КПК України є відсильними, а також чинним КПК України не врегульовано багато питань, при вирішенні яких слід застосовувати так звану аналогію, тобто врегулювання того чи іншого питання, яке не врегульовано, в порядку, який передбачено для врегульованих питань, в рамках, звісно ж КПК України.

Так,згідно ч.6ст.132КПК України до клопотання слідчого прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Так,згідно п.10ч.1ст.3КПК України кримінальне провадження досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.5ч.1ст.3КПК України досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Отже, в питанні того, що до клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності слід додавати витяг з ЄРДР, на думку суду, слід застосовувати положення п.п. 5, 10, ч. 1 ст. 3, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, ч. 6 ст. 132 КПК України, при системному аналізі яких прямо випливає обов`язок прокурора надавати до клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження витяг з ЄРДР.

Окрім того, суд зазначає, що, враховуючи вимоги логічності, які, до речі, були проігноровані прокурором при подачі даного клопотання, до будь якого клопотання, яке подається до суду чи то прокурором чи то слідчим під час досудового розслідування, - необхідно додавати витяг з ЄРДР, з якого б було видно початок досудового розслідування по кожному кримінальному провадженні.

Так, дійсно, в подальшому, після відкриття провадження у справі прокурором додано витяги з ЄРДР, в рамках якого підозрюється ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, проте, суд звертає увагу на ту обставину, що подача прокурором витягів з ЄРДР для приєднання до матеріалів кримінального провадження відбулася лише за ініціативи та вимоги суду, хоча, як суд вважає, до клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності, внаслідок чого провадження по кримінальному провадженню закривається, прокурором апріорі повинно бути додано витяг з ЄРДР.

Крім того, суд вважає, що з метою перевірки дотримання прокурором під час здійснення досудового розслідування, та дотримання судом під час слухання клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності положень ч. 1 ст. 2 КПК України, прокурору слід було додати до клопотання повідомлення про підозру, що прокурором було здійснено лише на вимогу суду.

Так,згідно ч.1ст.2КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно, судом, в дотримання положень ч. 6 ст. 22 КПК України було роз`яснено підозрюваному ОСОБА_4 , що в разі визнання ним вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та закриття кримінального провадження з нереабілітуючої обставини, - закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності, прокурор в порядку, який передбачено ст.ст. 23, 24 КПК України може гіпотетично звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої злочином.

Так,згідно ч.6ст.22КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно, з огляду на системний аналіз положень ст. 22 КПК України, кожна із сторін кримінального провадження несе процесуальну відповідальність за вчинення чи невчинення тих чи інших процесуальних дій, та, відповідно, суд, дотримуючись принципу диспозитивності, повинен роз`яснити сторонам кримінально правові, цивільно правові наслідки вчинення чи не вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Зокрема, суд вважає, що таке роз`яснення слід в обов`язковому порядку здійснювати судом стороні захисту, - обвинуваченому, особливо при відсутності у нього захисника, - професійного адвоката, так як суд вважає, що в даному випадку підозрюваний ОСОБА_4 , не маючи юридичної освіти, ( на противагу прокурору, який є професійним юристом, - фахівцем у галузі права), не може в силу об`єктивних причин, - незнання Законів, передбачити правові наслідки вчинення чи невчинення тієї чи іншої процесуальної дії, як в даному випадку, - просте визнання вини у вчиненні злочину з метою закриття кримінального провадження, та, відповідно, припинення кримінального переслідування, припинення процесуальних обмежень, припинення процесуальних примусів, навіть таких простих, як виклик до слідчого чи прокурора, давання показань, тощо.

Відповідно, судом було роз`яснено, що в разі визнання підозрюваним ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченгого ч. 2 ст. 367 КК України, та винесення ухвали суду про закриття кримінального провадження в зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, проте, з визнанням ОСОБА_4 своєї вини, та, набуття ухвалою про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, прокурор може використати відомості, вказані в ухвалі, як відомості, які мають преюдеційне значення, (тобто, такі відомості, які не потребуватимуть додаткового доказування в іншому провадженні, зокрема, в цивільному), при подачі цивільного позову до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої державі вчиненням ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 367 КК України, на підставі положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України.

Так, згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд ще раз заначає, що підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні категорично заперечував свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КПК України.

Відповідно, суд вважає, що подачею даного клопотання прокурором також порушено положення ч. 2 ст. 17 КПК України.

Так,згідно ч.2ст.17КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно, суд вважає, що подачею даного клопотання прокурор просто намагається закрити провадження по «незручному» кримінальному провадженню, без доведеності вини підозрюваного.

На сторону позиції суду слугує також та обставина, що кримінальне провадження по даному факту вже закривалося, проте, знову було порушено.

Суд вважає, що порушення даного кримінального провадження слугувало лише покращенню статистичних показників органу досудового слідства та прокуратури, без наявності реальної мети, - притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.

З огляду на обставини, викладені вище, суд вважає, що в разі звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, та, відповідно, закриття кримінального провадження, при невизнанні вини самим підозрюваним буде порушено норму Основного Закону України, - буде порушено положення ст. 62 Конституції України, з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 62 Конституції України:

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов 'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням.

Що стосується положень ст. 62 Конституції України, то суд зазначає наступне.

Положення ст. 62 Конституції України закріплюють одне з найважливіших демократичних положень, які характеризують правову державу та її кримінальне судочинство презумпцію невинуватості особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину.

Нормативне положення про те, що особа, яка обвинувачується у вчиненні злочину, вважається невинуватою, доки її вину не буде встановлено у визначеному законом порядку, знайшло своє відображення насамперед у найважливіших міжнародно-правових актах, які закріпили універсальні стандарти основних прав і свобод людини, зокрема:

- Загальній декларації прав людини (п. 1 ст. 11);

- Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (п. 2 ст. 14);

- Європейській конвенції прав людини і основоположних свобод (п. 2 ст. 6).

Власне, перелічені міжнародні нормативно-правові акти визначили той універсальний перелік прав і свобод, який у своїй єдності має забезпечити нормальну життєдіяльність людини в суспільстві і який знайшов своє закріплення переважно в основних законах держав, що визнали названі акти, в тому числі і в Конституції України. При цьому слід наголосити, що право особи на презумпцію невинуватості у вітчизняній Конституції визначено більш повно і чіткіше, аніж у перелічених міжнародно-правових актах. Крім Конституції України, презумпція невинуватості обвинуваченого у вчиненні злочину знайшла своє закріплення і в галузевому законодавстві, зокрема у Кримінальному кодексі України (ч. 2 ст. 2) та в Кримінально-процесуальному кодексі України (ч. 2 ст. 17), в якому вона закріплена в конституційному формулюванні, оскільки презумпція невинуватості істотно впливає на суть і характер вітчизняного кримінального судочинства.

Формула презумпції невинуватості, яка міститься в ч. 1 ст. 62 Конституції - особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, - це об`єктивне правове положення, констатація і вимога закону, насамперед Основного - Конституції України, звернена до всіх державних і громадських формувань, посадових і службових осіб, громадян, до загальної суспільної думки: обвинувачений вважається невинуватим доти, доки той, хто вважає його винним на суб`єктивному рівні (слідчий, прокурор, потерпілий чи інший суб`єкт процесу), не доведе у встановленому законом порядку (тобто в кримінально-процесуальній формі) його вину перед судом належними, допустимими і достовірними доказами.

Таким чином, призначення презумпції невинуватості насамперед полягає в тому, щоб протистояти в кримінальному судочинстві обвинувальному ухилу, суб`єктивізму, тенденційності чи навіть свавіллю всьому,що перетворює кримінальне судочинство на знаряддя розправи над обвинуваченим, ототожнює підозрюваного, обвинуваченого з винуватим, робить його фактично безправним.

Визнання обвинуваченого винним у вчиненні злочину за умови доведеності у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку його вини характеризує демократичну суть кримінального судочинства, надійно захищає його від необгрунтованого, свавільного притягнення до кримінальної відповідальності.

Увесь сенс презумпції невинуватості полягає не в тому, що слідчий чи прокурор, який погоджується з його висновками про наявність вини обвинуваченого, вважають його винним. Внутрішнє переконання про винуватість особи у вчиненні злочину може сформуватись у них вже на самому початку провадження в кримінальній справі, навіть на стадії її порушення. Воно може зміцнюватись в ході досудового розслідування в результаті одержання все нових доказів вини особи і знайти своє закріплення у відповідних прийнятих ним процесуальних актах (постанові про притягнення особи як обвинуваченого, обвинувальному висновку). І у випадку надходження до суду справи з обвинувальним висновком обвинувачена особа визнається винною у вчиненні злочину у свідомості (на суб`єктивному рівні) слідчого та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, і висновки цих суб`єктів процесу про вину обвинуваченого насправді можуть бути істинними. Але обвинувачений поки що визнається невинуватим перед законом і суспільством. Переконання названих осіб на суб`єктивному рівні (внутрішнє переконання) не спростовує презумпції невинуватості. Для її спростування необхідне зовнішнє переконання у наявності вини обвинуваченої особи, переконання всіх, яке настане лише після встановлення вини особи судом у результаті розгляду та вирішення кримінальної справи і ухвалення ним обвинувального вироку. Визнати ж особу винною у вчиненні злочину, а також піддати її кримінальному покаранню, інакше як за вироком суду в демократичній державі неможливо.

Стаття 62 Конституції України є спеціальною правовою нормою, яка зберігає свою дію лише у сфері кримінального судочинства.

Вона непоширюється на випадки притягнення особи до будь-якої іншої юридичної відповідальності.

Свою регулятивну дію вона поширює не лише на таких учасників кримінального судочинства, як обвинувачений, підозрюваний, підсудний та засуджений (цей до набрання вироком законної сили).

Під її захистом перебуває будь-яка особа в кримінальному судочинстві, стосовно якої ведуться дії інкримінаційного характеру. Це, зокрема, особа, шодо якої лише ставиться питання про порушення кримінальної справи, а також свідок, якого допитують про обставини, шо можуть бути використані проти нього.

Не припиняєсвоєї діїпрезумпція невинуватостій щодоосіб,звільнених відкримінальної відповідальностіу зв`язкуіз закриттямкримінальних справза такзваними нереабілітуючимипідставами,зокрема узв`язку з: амністією або помилуванням; дійовим каяттям; примиренням винного з потерпілим; закінчення строківпритягнення докримінальної відповідальності; застосуванням до неповнолітньої особи примусових заходів виховного характеру.

Незважаючи на те, що в перерахованих випадках в ухвалі суду про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження не констатується висновок про його невинуватість, а радше навпаки він передбачається, дія презумпції невинуватості поширюється на такого обвинуваченого.

У перелічених випадках вина особи встановлюється, але не для визнання її винною вироком суду і покарання, а з метою закриття кримінального провадження.

Тож суд при цьому не визнає особу винуватою у вчиненні злочину своєю ухвалою. Він приймає рішення у виді ухвали про закриття кримінального провадження, яка не замінює вироку суду, а отже, вона й не є тим судовим актом, яким згідно зі ст. 62 Конституції особа визнається винуватою у вчиненні злочину.

Не випадково, що в цих випадках особа визнається такою, шо не має судимості (ст. 88 КК України).

Саме так тлумачить коло осіб, на яких поширює свою дію презумпція невинуватості, Європейський суд з прав людини (далі Суд).

У справі Хужін та інші проти Росії (2008 р.) він вважає, що кримінальне переслідування настає не лише з моменту затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, але й до нього, якщо для неї у цьому зв`язку можуть настати певні негативні наслідки.

В іншій справі (Адольф проти Австрії, 1982 р.) Суд визнав незаконною постанову суду, якою стосовно заявника справа була закрита в суді за ініціативою обвинувачення внаслідок зміни обстановки, але при цьому на обвинуваченого були віднесені судові витрати.

Таке рішення Суд вважав непрямим підтвердженням вини обвинуваченого, тобто порушенням презумпції невинуватості.

Незважаючи нате,що принциппрезумпції невинуватостіза своїмрегулятивним впливомпоширюється насферу кримінальногосудочинства,де особаперебуває встатусі підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого (до набрання вироком законної сили), і виходить за його межі в тій мірі, в якій щодо особи вчиняються інкримінаційні дії, він (принцип) впливає на правовий статус особи не лише в кримінально-процесуальних, але й інших правових відносинах, у яких вона виступає суб`єктом.

Таким чином, презумпція невинуватості за своєю правовою природою є гарантією права особи, щодо якої розпочаток римінальне переслідування, на визнання її невинуватою з боку держави в особі її публічних органів та посадових осіб до часу, коли вину її визнає суд своїм вироком, що набрав законної сили.

Застосування норм матеріального права, норм КК України.

Так, згідно ст. 44 КК України:

Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачен цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

З огляду на ч. 1 ст. 44 КК України, дана норма застосовується лише до осіб, які вчинили злочин.

В даному ж випадку, підозрюваний ОСОБА_4 заперечує факт вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, витяг з ЄРДР, пред`явлена підозра, на думку суду, не є належними допустимими доказами в розумінні ст.ст. 85, 86 КПК України на підтвердження вини підозрюваного ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, так як не доводять сам факт вчинення підозрюваним діяння, яке можна кваліфікувати як злочин, - в розумінні ч. 1 ст. 11 КК України.

Суд наголошуєна тійобставині,що настаннякримінальної відповідальностіможливе лишепри наявностіїї підстави,тобто,вчинення особоюсуспільно небезпечного діяння,яке міститьсклад злочину(ч.1ст.2КК України), то й питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна ставити лише тільки при вчиненні злочину.

Суд зазначає, що прокурором не наведено в достатньому об`ємі наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що, на думку суду, виключає застосування положень ст.ст. 44, 49 КК України.

Так,згідно ч.1ст.11КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.

Суд зазначає, що з самого змісту клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, з витягу з ЄРДР, пред`явленої підозри неможливо встановити наявність факту вчинення злочину.

Згідно п.3ч.1ст.49КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки, - п`ять років у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Санкція ч.2ст.367КК Українипередбачає покаранняу виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсто п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Згідно ч.3ст.12КК України злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Враховуючи вищевикладенінорми матеріальногоправа,злочин,передбачений ч.2ст.367КК України, у вчиненні якого пред`явлено підозру ОСОБА_4 , відноситься до категорії злочинів середнього ступеню тяжкості.

Застосування судом норм процесуального права, - норм КПК України.

Згідно ст. 285 КПК України:

1. Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

2. Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, роз`яснюється право на таке звільнення.

3. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

4. У разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

З огляду на положення ст. 285 КПК України суд зазначає, що звільнення особи від кримінальної відповідальності - це здійснювана відповідно до КК та КПК відмова держави в особі відповідного суду загальної юрисдикції від застосування заходів кримінально-правового характеру до осіб, які вчинили кримінальні правопорушення.

В інституті звільнення особи від кримінальної відповідальності реалізується прагнення держави ефективно вести боротьбу зі злочинністю без застосування і взагалі без постановления судом обвинувального вироку. У ньому одночасно реалізуються принципи економії кримінальної репресії, гуманізму та індивідуалізації відповідальності.

Правило, передбачене ч. 2 коментованої статті, спрямоване на те, щоб слідчий, прокурор роз`яснювали право на звільнення особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності, у випадку здійснення нею дій, та за наявності обставин, передбачених статтями 45-49 КК. Законодавець зобов`язує слідчого, прокурора заохочувати особу до таких дій.

Підозрюваному, обвинуваченому, який можебути звільненийвід кримінальноївідповідальності,прокурором, слідчим роз`яснюються сутністьпідозри чи обвинувачення, підстава звільнення від кримінальної відповідальності, а також їх право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Досудове розслідування та судове провадження проводяться у повному обсязі в загальному порядку, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачається звільнення від кримінальної відповідальності, заперечують проти цього.

Отже, як встановлено судом, підозрюваний ОСОБА_4 ще під час пред`ялення підозри не погоджувався з нею, тобто, ним заперечувався факт вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а тому суд вважає, що прокурору слід було кваліфікувати дії підозрюваного, та, відповідно, повідомити йому про підозру у вчиненні того злочину, який визнається підозрюваним, а аж потім подавати клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, або, - при оспорюванні вини підозрюваним, - продовжувати досудове розслідування в повному обсязі із закінченням досудового розслідування у формі направлення обвинувального акту до суду, що прокурором зроблено не було.

Далі, згідно ст. 286 КПК України:

1. Звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

2. Встановивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор складає клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду.

Що ж стосується положень ч. 2 ст. 286 КПК України, то суд вважає, що в даному конкретному випадку прокурор віднісся до подачі клопотання з формалізмом, - не врахував позицію підозрюваного про незгоду з пред`явленою підозрою, що згода підозрюваного на звільнення його від кримінальної відповідальності обумовлена лише тим, що, як зазначив сам підозрюваний, він бажав припинення його процесуального переслідування з боку прокуратури та досудового слідства, також прокурор проявив процесуальну нещирість, не роз`яснивши підозрюваному ОСОБА_4 можливі процесуальні наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Далі, згідно ст. 288 КПК України:

1. Розгляд клопотання прокурора здійснюється у присутності сторін кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, із особливостями, встановленими цією статтею.

2. Суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

3. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

4. У разі встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

5. Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Що стосується ч. 1 ст. 288 КПК України, то суд зазначає, що справи даної категорії розглядаються в загальному порядку, тобто, суд оцінює докази на умовах та в порядку, який врегульовано ст.ст. 84 90 КПК України.

Відповідно, враховуючи вищевказані норми процесуального права, суд вважає, що прокурор в судовому засіданні не довів належними та допустимими доказами факту вчинення ОСОБА_4 злочину, який передбачено ч. 2 ст. 367 КК України, що є однією із підстав для відмови в задоволенні клопотання прокурора.

Так, загальний порядок дослідження передбачає обов`язок прокурора додати до клопотання належні та допустимі докази на підтвердження позиції прокурора, що прокурором зроблено не було, причому, суд вважає, що об`єктивних причин (тобто, непереборних, які не залежать від волі прокурора), які б слугували перепоною для подачі доказів, - у прокурора не було, що свідчить лише про формальне відношення прокурора до підготовки та подачі клопотання, без належного обгрунтування клопотання фактичними обставинами справи, та нормами матеріального та процесуального права.

Що стосується ч. 2 ст. 288 КПК України, то, як зазначалося вище, підозрюваний ОСОБА_4 не визнаючи підозри, не заперечував проти звільнення від кримінальної відповідальності, та, відповідно, закриття кримінального провадження, проте, після роз`яснення йому судом можливих процесуальних наслідків вищевказаної процесуальної дії, - категорично заперечував в судовому засіданні проти клопотання прокурора, що є також підставою для відмови в задоволенні клопотання прокурора.

Що стосується ч. 3 ст. 288 ЦПК України, то суд вважає, що в даному випадку відсутня основна підстава для задоволення клопотання прокурора, - відсутня підстава, яка передбачена КК України, - не доведено прокурором вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, при повному запереченні такого факту самим підозрюваним.

Що стосується ч. 4 ст. 288 КПК України, то суд вважає, що клопотання прокурора про звільнення підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, з огляду на вищевкзані обставини, - є необгрунтованим, що тягне за собою процесуальний наслідок у вигляді винесення судом ухвали про відмову в задоволення клопотання прокурора, повернення такого клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку.

Окремо суд зазначає, що норма процесуального права, яка передбачена ч. 4 ст. 288 КПК України для прокурора апріорі є імперативною, тобто такою, яка є обов`язковою до виконання саме прокурором, яка полягає в тому, що прокурор після відмови в задоволенні клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, та повернення клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, - прямо, в будь якому зобов`язаний продовжити досудове розслідування кримінального провадження в загальному порядку.

Норма, яка передбачена ч. 4 ст. 288 КПК України не передбачає альтернатив для прокурора, а саме, - не передбачає здійснення ним будь яких інших процесуальних дій після винесення судом ухвали про відмову в задоволенні клопотання, окрім, як продовження досудового розслідування в загальному порядку, не передбачаючи інших процесуальних рішень для прокурора, зокрема, оскарження такої ухвали суду.

Суд також зазначає, що положення ч. 4 ст. 288 КПК України кореспондується з положенням ч. 5 ст. 288 КПК України.

Що ж стосується положення ч. 5 ст. 288 КПК України, то суд зазначає, що для учасників процесу, зокрема, потерпілого, (якого в даному кримінальному провадженні, як зазначив прокурор в клопотання, - немає), прокурора, передбачена можливість оскарження лише ухвали про закриття кримінального провадження, так як можливість оскарження ухвали про відмову в закритті кримінального провадження для учасників кримінального провадження, - не передбачена, в зв`язку з тим, що після винесення ухвали про відмову в задоволенні клопотання застосовується імперативна норма для прокурора, яка передбачена ч. 4 ст. 288 КПК України, яка передбачає обов`язок прокурора продовжити кримінальне провадження в загальному порядку.

Суд також зазначає, що головний принцип КПК України, - «дозволено все, що зазначено в Законі», який полягає в тому, що правозастосовчим суб`єктам в межах КПК України дозволено лише вчиняти процесуальні дії, які передбачені безпосередньо в самому Законі, - в КПК України, вчинення інших же дій, - забороняється.

Окрім того, суд вважає, що мотивувальна та прохальна частина клопотання прокурора про звільнення ОСОБА_19 від кримінальної відповідальності також має суттєвий недолік, який полягає в тому, що прокурором в мотивувальній частині не зазначено процесуальні наслідки звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, а в прохальній частині взагалі не міститься клопотання про закриття кримінального провадження, тобто, суд вважає, що клопотання прокурора, зокрема, його прохальна частина має половинчастий характер, так, прохальна частина містить клопотання прокурора про звільнення підозрюваного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності з нереабілітуючої підстави, проте, не містить клопотання про закриття кримінального провадження.

Так, закриття кримінального провадження передбачено ст. 284 КПК України.

Згідно п.1ч.2ст.284КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Що ж до оскарження ухвали, то згідно положень ст. 284 КПК України оскарженню підлягає лише ухвала про закриття кримінального провадження, а ухвала про відмову в закритті кримінального провадження, - оскарженню не підлягає.

Так,згідно ч.9ст.284КПК України ухвала суду про закриття кримінального провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суд зазначає, що норма, передбачена ч. 9 ст. 284 КПК України, кореспондується з нормою, яка передбачена ч. 5 ст. 288 КПК України.

Відповідно, обидві вищевказані норми процесуального права передбачають оскарження ухвали суду лише про закриття кримінального провадження, та не передбачають оскарження ухвали суду про відмову в задоволенні клопотання прокурора про звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.

Ваховуючи вищевказані обставини справи, та перелічені норми матеріального та процесуального права, суд приходить до остаточного висновку щодо відмови в задоволенні клопотання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 11, ч. 3 ст. 12, ст.ст. 44, 49, ч. 2 ст. 367 КК України, ч. 1 ст. 2, п.п. 5, 10 ч. 1 ст. 3, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 7, ч. 6 ст. 9, ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 22, ч. 6 ст. 132, 285, 286, 288, ч. 2 ст. 369, 370, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про звільненнявід кримінальноївідповідальності укримінальному провадженні№ 42018111190000154, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2018 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Клопотання прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 про звільненнявід кримінальноївідповідальності укримінальному провадженні№ 42018111190000154, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.08.2018 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - повернути прокурору Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_3 для здійснення кримінального провадження № 42018111190000154 від 29.08.2018 року в загальному порядку, - на підставі ч. 4 ст. 288 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає на підставі ч. 5 ст. 288 КПК України.

Суддя: ОСОБА_1