Ухвала

від 04.01.2019 по справі 592/16636/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №592/16636/18 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/816/16/19 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Клопотання слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 592/16636/18 за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 09 листопада 2018 року, якою накладено арешт на майно,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7

представника власника майна адвоката ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

В поданій апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, оскільки ухвала не містить достатніх мотивів та належного обґрунтування прийнятого рішення, під час розгляду клопотання слідчим не надано жодного доказу того, що вилучені речі мають якесь значення кримінального провадження, жодного ризику знищення майна не встановлено. Крім того, поза увагою слідчого судді залишилося те, що слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту після закінчення передбаченого КПК строку.

07.11.2018 до Ковпаківського районного суду м. Сум з клопотанням про накладення арешту, погодженим із прокурором прокуратури Сумської області, звернувся слідчий ГУ ДФС у Сумській області, яке обґрунтував тим, що ФОП ОСОБА_11 здійснює будівництво житлових будинків на території с. Косівщина Сумського району Сумської області з використанням офіційно не працевлаштованих осіб, заробітна плата яким виплачується готівкою особисто ОСОБА_11 без сплати відповідних платежів до бюджету. При цьому, з метою ухилення від оподаткування та приховування операцій купівлі-продажу будинків, ОСОБА_11 надає власникам будинків земельних ділянок під забудову по договору суперфіцію нібито під самостійне будівництво, хоча фактично організацією будівництва займається безпосередньо та отримує кошти від громадян за продаж житлових будинків і земельних ділянок. У результаті вказаних дій ОСОБА_11 протягом 2016-2018 років шляхом не включення до складу оподаткованого доходу операцій по продажу об`єктів нерухомості, ухилився від сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4499191,80 грн., що спричинило фактичне ненадходження до бюджету коштів в особливо великому розмірі.

13.08.2018 до ЄРДР за № 32018200000000075 внесені відомості про злочин, передбачений ч.3 ст.212 КК, а 05.11.2018 на підставі ухвали слідчого судді проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено квитанції, видаткові накладні, чеки, печатки та інші документи.

Зважаючи на те, що вилучені речі є речовими доказами та можуть бути використані для встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, то з метою їх збереження слідчий просив накласти на них арешт.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 09.11.2018 накладено арешт на зазначене у клопотанні майно. Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що вилучене під час обшуку майно має значення для забезпечення кримінального провадження та може бути використане як доказ.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення слідчого судді, доводи представника власника майна ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання слідчого, доводи прокурора ОСОБА_7 про залишення рішення слідчого судді без змін, а апеляційної скарги без задоволення, перевіривши матеріали даного кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга представника власника майна підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Розглянувши клопотання слідчого та наклавши арешт на майно, яке було вилучено під час обшуку буд. АДРЕСА_1 , слідчий суддя дійшов висновку про те, що вилучене під час обшуку майно має значення для забезпечення кримінального провадження та може бути використане як доказ.

Однак такі висновки слідчого судді, на думку колегії суддів, є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і вимогам кримінального процесуального закону.

Як вбачається з положень ч.1 ст.170 КПК, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Положеннями ч.3 ст.170 КПК регламентовано, що у випадку, передбаченому п.1 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст.98 цього Кодексу (матеріальні об`єкти та документи, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та інше).

Відповідно до п.п.1-3, 5-6 ч.2 ст.173 КПК, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 цього Кодексу); наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п.3-4 ч.2 ст.170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного та третіх осіб.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, до ЄРДР внесені відомості про те, що ФОП ОСОБА_11 протягом 2016-2018 років шляхом не включення до складу оподаткованого доходу операцій по продажу об`єктів нерухомості, ухилився від сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 4 499 191,80 грн., що є особливо великим розміром.

05.11.2018 на підставі ухвали слідчого судді проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_9 по АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено квитанції, видаткові накладні, чеки, печатки та інші документи.

За наслідками розгляду клопотання слідчим суддею прийнято рішення накласти арешт на тимчасово вилучене майно з метою збереження речових доказів.

Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження не вбачається можливим встановити, яке відношення ОСОБА_9 (особа, за місцем мешкання якої проводився обшук) має до ФОП ОСОБА_11 , відомості відносно якого внесені в ЄРДР, оскільки незважаючи на те, що відсутність обґрунтованої підозри не є перешкодою для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, але в той же час ці обставини мають суттєве значення та повинні враховуватися з іншими фактичними обставинами у своїй сукупності.

На думку колегії суддів, в даному конкретному випадку матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили як про наявність правової підстави для арешту майна, так і про існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що воно (це майно) є доказом вчинення злочину, що повністю узгоджується з приписами ч.1 ст.170 КПК. При цьому, хоча обшук і був проведений як зазначено в протоколі від 05.11.2018 «на підставі ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 29.10.2018», однак в матеріалах кримінального провадження відсутнє відповідне рішення слідчого судді, яким би було надано дозвіл на обшук вказаного вище помешкання ОСОБА_9 , а тому перевірити законність його проведення в суді апеляційної інстанції не вдалося за можливе.

Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, колегія суддів враховує і усталену прецедентну практику ЄСПЛ на предмет відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Протокол і Конвенція), згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Таким чином, втручання держави в право володіння майном у даному кримінальному провадженні, на думку колегії суддів, здійснено не на підставі кримінального процесуального закону та поза обсягами необхідними для даного кримінального провадження, а тому таке втручання не є виправданим, так як воно хоча і було здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу», але за відсутності передбачених у національному законі підстав та об`єктивної необхідності в цьому.

Крім того, втручання у право власності було здійснено слідчим суддею без дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи (власника майна ОСОБА_9 ), який не має жодного відношення до вчиненого іншою особою злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК, однак так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Вказані обставини не були належним чином досліджені та перевірені слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого, що вплинуло на законність, обґрунтованість та вмотивованість прийнятого ним рішення.

Таким чином, не дотримавшись вимог ст.ст.131, 132, 170-173 КПК, не з`ясувавши і не дослідивши в достатньому обсязі всіх тих обставин, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно особи, слідчий суддя допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, внаслідок чого ухвала про арешт майна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга представника власника майна задоволенню в цій частині.

В той же час не можуть бути прийнятими до уваги доводи апеляційної скарги відносно того, що клопотання про арешт майна подане з порушенням встановленого КПК строку, оскільки з матеріалів кримінального провадження не можливо достовірно встановити, чи було майно тимчасово вилучено на підставі ухвали слідчого судді або без відповідного «дозвільного» рішення, що у свою чергу дозволило б встановити дату, з якої починається процесуальний строк, впродовж якого повинно бути подане відповідне клопотання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу слідчого судді з наведених вище підстав і постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про накладення арешту, задовольнивши таким чином частково апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_8 .

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 09 листопада 2018 року щодо накладення арешту на майно скасувати і постановити нову ухвалу.

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого ГУ ДФС у Сумській області ОСОБА_12 про накладення арешту.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4