Рішення

від 10.01.2019 по справі 904/4183/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.01.2019Справа № 904/4183/18

За позовомВійськова частина НОМЕР_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю Трейд Торг Інвестпростягнення 1674,37 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Торг Інвест штрафних санкцій у розмірі 1674,37 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору №310-17 від 07.08.2017 відповідачем не було своєчасно поставлено обумовлений даним договором товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2018 позовні матеріали направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018, після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, судом відкрито провадження у справі №904/4183/18, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 12.11.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01034, м.Київ, вул.Ярославів Вал, будинок 19.

Однак, конверт з ухвалою від 12.11.2018 був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою за зазначеною адресою не знаходиться.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день проставлення на поштовому конверті відмітки за зазначеною адресою не знаходиться за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення останньому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч.1, 2 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 Закону України Про доступ до судових рішень).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 12.11.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.08.2017 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Трейд Торг Інвест (постачальник, відповідач) було укладено договір №310-17 (договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати замовнику у власність томати консервовані (код 15330000-0 - оброблені фрукти та овочі) товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору (додаток 1), а замовник зобов`язується прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору (п.1.1), загальна сума договору складає 77660,91 грн без ПДВ (п.3.1), відвантаження та доставка товару на склад замовника, проводиться за рахунок коштів постачальника (або транспортом постачальника) (п.5.1), строк поставки товару за цим договором складає двадцять календарних днів відповідно до заявки замовника. Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника зазначену в договорі. Доказом отримання постачальником заявки замовника вважати скрін-шот з електронної пошти замовника central baza@dpsu.gov.ua (п.5.2), постачальник зобов`язаний, зокрема, забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором (п.6.3), за порушення строку поставки товару зазначеного у підпункті 5.2 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки (п.7.3), цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Дата закінчення строку дії цього договору 31.12.2017 (п.10.1).

06.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявкою за вих.№722-222 від 06.09.2017 на поставку продовольства за договором у період з 06.09.2017 до 25.09.2017 на суму 77660,91 грн. Вказаний лист було отримано відповідачем 06.09.2017, що підтверджується скрін-шотом з електронної пошти замовника central baza@dpsu.gov.ua та книгою обліку проходження факс повідомлень та електронної пошти вузла зв`язку 2016 Центральної бази зберігання та постачання ДПСУ за відповідну дату.

Відповідно до видаткових накладних №857/16 від 28.09.2017 на суму 54290,25 грн та №858/16 від 30.11.2017 на суму 23370,66 грн відповідачем було поставлено, а позивачем - прийнято товар на загальну суму 77660,91 грн.

08.12.2017 позивачем було надіслано на адресу відповідача лист за вих.№722/1756 від 08.12.2017 з вимогою про сплату неустойки відповідно до умов договору №310-17 від 07.08.2017.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, внаслідок чого Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже зазначалось вище, за умовами укладеного сторонами договору відповідач прийняв на себе зобов`язання передати замовнику у власність товар, якість, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього договору, а позивач зобов`язався прийняти цей товар та оплатити на умовах цього договору.

Згідно п.5.2 договору, строк поставки товару складає двадцять календарних днів відповідно до заявки замовника. Заявка замовника подається шляхом надсилання її на електронну пошту постачальника зазначену в договорі. Доказом отримання постачальником заявки замовника вважати скрін-шот з електронної пошти замовника central baza@dpsu.gov.ua.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2017 позивач звернувся до відповідача із заявкою за вих.№722-222 від 06.09.2017 на поставку продовольства за договором у період з 06.09.2017 до 25.09.2017 на суму 77660,91 грн. Вказаний лист було отримано відповідачем 06.09.2017, що підтверджується скрін-шотом з електронної пошти замовника central baza@dpsu.gov.ua та книгою обліку проходження факс повідомлень та електронної пошти вузла зв`язку 2016 Центральної бази зберігання та постачання ДПСУ за відповідну дату, тобто відповідач повинен був поставити товар за договором у строк по 26.09.2018 включно.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 77660,91 грн. згідно видаткових накладних №857/16 від 28.09.2017 на суму 54290,25 грн та №858/16 від 30.11.2017 на суму 23370,66 грн. Тобто, відповідач, у строк передбачений укладеним між сторонами правочином (20 календарних днів з моменту отримання замовлення позивача), товар не поставив.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст.548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

При цьому, право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, у тому числі, встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов`язання, визначено ч.2 ст.546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами п.7.3 договору, за порушення строку поставки товару зазначеного у підпункті 5.2 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення поставки.

З огляду на порушення відповідачем строків поставки товару за договором №310-17 від 07.08.2017, позивачем було нараховано й заявлено до стягнення неустойку в сумі 155,32 грн за період з 26.09.2017 по 28.09.2017 та неустойку в розмірі 1519,05 грн за період з 26.09.2017 по 30.11.2017.

Оскільки судом встановлено факт непоставки відповідачем товару у строк, погоджений контрагентами в договорі, то вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки є обґрунтованими.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній містить помилки, зокрема, заявником не враховано, що за приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, тобто строк поставки товару за заявкою позивача від 06.09.2017 обраховується з 07.09.2017, внаслідок чого останнім днем поставки товару є 26.09.2017.

Отже, здійснивши власний перерахунок (з урахуванням вірного періоду нарахування), суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача неустойки на суму 77,66 грн за 27.09.2017 та 1495,72 грн за період прострочки з 27.09.2017 по 29.11.2017, а всього на загальну суму 1573,38 грн.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Торг Інвест про стягнення штрафних санкцій.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Трейд Торг Інвест (01034, м.Київ, вул.Ярославів Вал, будинок 19, ідентифікаційний код 40682053) на користь Військової частини НОМЕР_1 (09610, Київська обл., Рокитнянський район, село Савинці, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) неустойку на загальну суму 1573 (одна тисяча п`ятсот сімдесят три) грн 38 коп. та судовий збір у розмірі 1655 (одна тисяча шістсот п`ятдесят п`ять) грн 73 коп.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4.В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

СуддяЮ.М.Смирнова