Рішення

від 03.01.2019 по справі 913/512/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

03 січня 2019 року м. Харків Справа №913/512/18

Провадження №14/913/512/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,

секретар судового засідання Богуславська Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Константа Трейд , м. Дніпро Дніпропетровської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХРЕСУРС 2016 , м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 139704 грн. 67 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Константа Трейд (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХРЕСУРС 2016 (далі - відповідач) заборгованість за поставлений товар в сумі 139704 грн. 67 коп., в тому числі: основний борг в сумі 105090 грн. 24 коп., пеня в сумі 29318 грн. 57 коп., 3% річних в сумі 2534 грн. 78 коп., інфляційні втрати в сумі 2761 грн. 08 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Константа Трейд здійснено поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХРЕСУРС 2016 на суму 955090 грн. 24 коп. У зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХРЕСУРС 2016 розрахувалось за поставлений товар не в повному обсязі, а саме в сумі 850000 грн. 00 коп., позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача боргу в сумі 105090 грн. 24 коп., пені в сумі 29318 грн. 57 коп., 3% річних в сумі 2534 грн. 78 коп. та інфляційних втрат в сумі 2761 грн. 08 коп.

Одночасно з позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю Константа Трейд подана заява б/н від 19.10.2018 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи по забезпеченню позову та накласти арешт на рухоме майно, а саме автомобіль LEXUZ, модель ES 250, рік випуску 2016, об'єм двигуна 2494, державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХРЕСУРС 2016 (код за ЄДРПОУ 40357482) на праві власності.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.10.2018 №913/512/18 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Константа Трейд б/н від 19.10.2018 про забезпечення позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю доводів викладених в заяві.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 26.10.2018 відкрито провадження у справі №913/512/18. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 22.11.2018 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 22.11.2018 підготовче засідання відкладено на 10.12.2018 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 закрито підготовче провадження у справі №913/512/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.01.2019 о 10 год. 45 хв.

Сторони правом на участь в судовому засіданні своїх повноважних сторін не скористались.

Відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 19.11.2018 зазначив, що не може розглянути позовну заяву про стягнення заборгованості ТОВ Константа Трейд у сумі 139704 грн. 67 коп. у зв'язку з відсутністю договору №05/03-2018, на який посилається позивач. Враховуючи те, що вказаний договір не було додано до позовної заяви, відповідач просить суд зобов'язати позивача надати відповідачу копію і оригінал договору №05/03-2018 до суду.

Ухвалою від 22.11.2018 у справі №913/512/18 Господарський суд Луганської області зобов'язав позивача надати суду договір №05/03-2018.

Позивач у відповіді на відзив б/н від 05.12.2018 зазначив, що не може надати договір №05/03-2018 з огляду на наступне.

Як пояснив позивач, між позивачем та відповідачем велись переговори щодо договору на поставку товару і Договір №05/03-2018 був проектом договору, який надавався для розгляду, але не був узгоджений Сторонами. Тому посилання в тексті позовної заяви на Договір №05/03-2018 є опискою. Позовні вимоги ґрунтуються не на цьому Договору, а на підставі видаткових накладних, які підписані обома Сторонами та скріплені печатками Підприємств згідно рахунків.

З огляду на вказані обставини, позивач просить суд визнати опискою (помилкою) посилання у тексті позовної заяви на Договір №05/03-2018.

Крім того, позивач зазначив, що у відзиві на позовну заяву відповідач не спростовує господарських відносин з позивачем та не спростовує наявність самої заборгованості, що виникає з поставки Товару. Позивач вважає, що відзив на позовну заяву складений відповідачем з порушенням вимог ст. 165 ГПК України та не містить повного або часткового визнання або невизнання позовних вимог; обставин, які визнаються відповідачем, а також правову оцінку обставин, наданих позивачем, з якою відповідач погоджується; попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Таким чином, позивач вважає, що під час розгляду справи по суті відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час її розгляду.

Крім того, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 26.12.2018, в якому він проти позову заперечує посилаючись на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Константа Трейд та Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХРЕСУРС 2016 не було укладено договору поставки і цей факт підтверджується позивачем. Як пояснив відповідач, в усній формі була досягнута домовленість на поставку товару (щебеню, відсіву) на суму 850000 грн. 00 коп. Позивач на свій розсуд, без узгодження з покупцем 28.04.2018 відповідно до накладної №18 від 28.04.2018 поставив 64,5 т щебеню, 106,5 т відсіву на суму 68658 грн. 60 коп. та 29.04.2018 - 97,99 т щебеню на суму 46055 грн. 30 коп. Щебінь та відсів доставлялись покупцю транспортним засобом продавця. У зв'язку з понесеними транспортними витратами у сумі 80700 грн. 00 коп. Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХРЕСУРС 2016 погодилось прийняти без домовленостей товар, але з умовою розстрочки його оплати. Таким чином, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави на звернення з позовом до суду.

Відповідач також зазначив, що частково сплатив вартість поставленого товару у сумі 5090 грн. 24 коп., а неоплачений товар у сумі 100000 грн. 00 коп. буде сплачений ним по мірі надходження коштів на рахунок відповідача. В якості доказів суду надано копію платіжного доручення №664 від 26.12.2018 на суму 5090 грн. 24 коп.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, то відповідач зазначив, що дані вимоги не визнає в повному обсязі у зв'язку з відсутністю договірних відносин між сторонами. Також відповідач пояснив, що він усно брав на себе зобов'язання по оплаті товару на суму 850000 грн. 00 коп., які сплатив своєчасно. Сума 105090 грн. 24 коп. не є боргом у зв'язку з тим, що відповідач на брав на себе зобов'язання по оплаті поставленого товару на цю суму і не отримував вимоги на сплату товару.

Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання б/н від 03.01.2019 про зменшення розміру позовних вимог. Позивач, посилаючись на те, що відповідачем частково погашена заборгованість у сумі 5090 грн. 24 коп., просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 100000 грн. 00 коп. В іншій частині позовні вимоги залишити без змін.

Щодо поданого клопотання позивача слід зазначити наступне.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи, що на час звернення позивача з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог господарським судом вже було закрито підготовче провадження у даній справі і суд перейшов до розгляду справи по суті, суд залишає вказане клопотання без розгляду.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 2 статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Для договорів купівлі-продажу, які повністю можуть бути виконані сторонами у момент їх вчинення, закон не вимагає обов'язкової письмової форми. Усний правочин вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 статті 206 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Судом встановлено, що між сторонами вчинено усний договір купівлі-продажу товарів. Так, згідно рахунків на оплату №2 від 06.03.2018 на суму 700000 грн. 00 коп. та №16 від 07.05.2018 на суму 255090 грн. 24 коп., відповідно до видаткових накладних, які підписані Сторонами та скріплені печатками Підприємств, позивач зобов'язався поставити товар (відсів, щебінь), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар, визначений у видаткових накладних та рахунках на оплату.

Загалом позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 955090 грн. 24 коп., з яких:

- за видатковою накладною №8 від 17.04.2018 на суму - 76453,20 грн.;

- за видатковою накладною №9 від 18.04.2018 на суму - 60122,40 грн.;

- за видатковою накладною №10 від 19.04.2018 на суму - 43940,30 грн.;

- за видатковою накладною №11 від 20.04.2018 на суму - 47573,40 грн.;

- за видатковою накладною №12 від 21.04.2018 на суму - 63487,60 грн.;

- за видатковою накладною №13 від 22.04.2018 на суму - 80976,30 грн.;

- за видатковою накладною №14 від 23.04.2018 на суму - 80384,10 грн.;

- за видатковою накладною №15 від 24.04.2018 на суму - 44598,30 грн.;

- за видатковою накладною №16 від 25.04.2018 на суму - 44212,90 грн.;

- за видатковою накладною №17 від 26.04.2018 на суму - 64630,44 грн.;

- за видатковою накладною №18 від 28.04.2018 на суму - 68658,60 грн.;

- за видатковою накладною №19 від 29.04.2018 на суму - 46055,30 грн.;

- за видатковою накладною №21 від 04.05.2018 на суму - 61516,80 грн.;

- за видатковою накладною №22 від 05.05.2018 на суму - 80214,90 грн.;

- за видатковою накладною №23 від 06.05.2018 на суму - 92265,70 грн.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, сплативши 700000 грн. 00 коп. згідно рахунку №2 від 06.03.2018, що підтверджується платіжним дорученням №403 від 12.03.2018, а також 150000 грн. 00 коп. згідно рахунку №16 від 07.05.2018, що підтверджується платіжними дорученнями №490 від 14.06.2018 на суму 50000 грн. 00 коп., №534 від 23.07.2018 на суму 50000 грн. 00 коп. та №597 від 09.10.2018 на суму 50000 грн. 00 коп.

Слід зазначити, що видаткові накладні на поставлений товар, підписані сторонами, а також платіжні доручення Луганської філії АТ КБ Приватбанк , в яких зазначено, що призначення платежу оплата за щебінь й відшкодування транспортних послуг частково згідно рахунку №2 від 06.07.2018 у сумі 583333,33 грн., ПДВ - 20% 116666,67 грн. та оплата за щебінь й відшкодування транспортних послуг частково згідно рахунку №16 від 07.05.2018 у сумі 41666,67 грн., ПДВ - 20% - 8333,33 грн. підтверджують факт виконання позивачем усного договору купівлі-продажу товарів з відповідачем, як це передбачає частиною 2 статті 206 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, одностороння відмова від зобов'язання, в тому числі, такого, що виникло на підставі усного правочину, або одностороння зміна його умов, не допускається, крім випадків, передбачених законом або самим договором (ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного Кодексу України).

Судом встановлено, що відповідачем не сплачено борг в загальній сумі 105090 грн. 24 коп., з яких за видатковою накладною від 05.05.2018 в сумі 12824 грн. 54 коп. та за видатковою накладною від 06.05.2018 в сумі 92265 грн. 70 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону, а також Положення Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було зазначено, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 955090 грн. 24 коп.

Відповідач оплатив товар частково в загальній сумі 850000 грн. 00 коп.

На момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю Константа Трейд до господарського суду заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена та складала 105090 грн. 24 коп.

Враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи було сплачено борг в сумі 5090 грн. 24 коп., згідно рахунка №16 від 07.05.2019, що підтверджується платіжним дорученням №664 від 26.12.2018, провадження у справі щодо стягнення боргу в сумі 5090 грн. 24 коп. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (за відсутністю предмету спору).

Борг в сумі 100000 грн. 00 коп. підтверджено матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Крім того, за прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати товару позивачем нараховано 3% річних в сумі 2534 грн. 78 коп. за період з 08.05.2018 по 19.10.2018. та інфляційні втрати в сумі 2761 грн. 08 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період по кожній накладній, за допомогою Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство , зазначає, що позивачем вірно здійснено розрахунок 3% річних.

З урахуванням викладеного, сума 3% річних складає 2534 грн. 78 коп.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур'єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань по кожній накладній, за допомогою Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство , дійшов висновку, що позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат без урахування оплат здійснених відповідачем по кожній видатковій накладній.

Як вже було зазначено, відповідач мав заборгованість на час звернення до суду заборгованість в сумі 105090 грн. 24 коп., яка обліковувалась за видатковою накладною від 05.05.2018 в сумі 12824 грн. 54 коп. та за видатковою накладною від 06.05.2018 в сумі 92265 грн. 70 коп.

З урахуванням викладеного, суд здійснив розрахунок інфляційних втрат:

- на залишок боргу в сумі 21092 грн. 84 коп. (до сплати боргу 14.06.2018) за видатковою накладною від 29.04.2018 - за травень 2018 року;

- на борг в сумі 80214 грн. 90 коп. (до сплати боргу 09.10.2018) за видатковою накладною від 05.05.2018 - за червень 2018 року;

- на залишок боргу в сумі 62824 грн. 54 коп. - за видатковою накладною від 06.05.2018 - за серпень 2018 року.

Враховуючи, що інфляція за дані періоди складала 100%, в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 2761 грн. 08 коп. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 29318 грн. 57 коп. слід зазначити наступне.

Згідно приписів статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З наведеного вбачається, що нарахування пені як штрафної санкції за неналежне виконання зобов'язання здійснюється на умовах визначених в договорі, укладеного між сторонами у письмовій формі.

В даному випадку, між сторонами існують правовідносини на підставі усного договору купівлі-продажу, договір в письмовій формі не укладався, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача пені необґрунтована, тому не підлягає задоволенню.

Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 100000 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 2534 грн. 78 коп. В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1538 грн. 03 коп.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Константа Трейд до Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХРЕСУРС 2016 про стягнення 139704 грн. 67 коп. задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХРЕСУРС 2016 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Константа Трейд боргу в сумі 5090 грн. 24 коп. - закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХРЕСУРС 2016 (93411, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 70, ідентифікаційний код 40357482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Константа Трейд (49082, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Амур - Нижньодніпровський район, вул. Передова, будинок 671, кімната, 2-А, ідентифікаційний код 39071367) борг в сумі 100000 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 2534 грн. 78 коп., та витрати зі сплати судового збору в сумі 1538 грн. 03 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено - 11 січня 2019 року.

Суддя Є.А. Лісовицький