Ухвала

від 11.01.2019 по справі 908/1141/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/1141/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Запорізького обласного відділення (філії) на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2018 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримський прибережний альянс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш" про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримський прибережний альянс" (далі - ТОВ "Кримський прибережний альянс") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш" (далі - ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш") про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - літ. Ю, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 17-а.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про те, що він є власником спірного нерухомого майна в результаті його створення, проте відповідач, який є орендарем цього майна на підставі договору оренди № 12/05/14 від 12.05.2014, не визнає його право власності та вимагає надати правовстановлюючі документи на зазначене майно, а в іншому випадку заявляє про включення спірного об'єкту до ліквідаційної маси ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтермаш", яке перебуває у процедурі банкрутства.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 (суддя Ніколаєнко Р.А.) позов задоволено. Визнано за ТОВ "Кримський прибережний альянс" право власності на об'єкт нерухомого майна - літ. Ю, який знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Луначарського, 17-а.

Рішення мотивоване посиланнями на те, що згідно виготовленого ТОВ "БТІ" на замовлення позивача технічного паспорту на об'єкти нерухомості по вул. Луначарського, 17-а в м. Запоріжжі, об'єкт літ. Ю площею 143,2 м 2 значиться самочинним будівництвом, тому оскільки стровенням зазначеного нерухомого майна позивачем не порушено права інших осіб, суд на підставі положень частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ТОВ "Кримський прибережний альянс" права власності на спірне самочинно збудоване нерухоме майно.

У серпні 2018 року не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Комітет з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Запорізького обласного відділення (філії) (далі - Комітет з фізичного виховання та спорту), як особа, яка не була учасником справи, звернувся до Донецького апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій зазначив про те, що оскаржуваним рішенням порушено його права, оскільки спірне нерухоме майно розташоване на земельній ділянці державної форми власності, яка перебуває у користуванні Запорізького обласного відділення (філії), проте спір розглянуто без участі власника земельної ділянки на якій самочинно збудоване спірне нерухоме майно.

Також Комітет з фізичного виховання та спорту в апеляційній скарзі зазначив, що про існування оскаржуваного рішення суду дізнався лише у серпні 2018 року з листа Запорізького обласного відділення (філії) від 01.08.2018 № 157, яким його було повідомлено про результати досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014080040004968 від 08.12.2014 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 197-1 та частиною 4 статті 197-1 Кримінального кодексу України, в межах якого працівниками Відділення (філії) надані свідчення.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2018 (колегія суддів: Дучал Н.М., Зубченко І.В., Мартюхіна Н.О.) відмовлено у відкритті апеляційного провадження, апеляційну скаргу Комітету з фізичного виховання та спорту повернуто скаржнику.

Ухвалу обґрунтовано тим, що Комітет з фізичного виховання та спорту звернувшись з апеляційною скаргою до суду більш ніж через три роки після складання повного тексту оскаржуваного рішення не довів, в розумінні висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.03.2015 у справі № 908/1141/15-г вирішено питання про його права, інтереси та/або обов'язки. Разом з тим, без доведення зазначених обставин у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для з'ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після спливу річного строку з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, що узгоджується з положеннями частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У касаційній скарзі Комітет з фізичного виховання та спорту зазначає про обмеження апеляційним судом його права на апеляційне скарження, оскільки саме після прийняття його апеляційної скарги, суд повинен був з'ясувати чи вирішено питання про права та/або обов'язки оскаржуваним рішенням суду першої інстанції. При цьому скаржник наголошує, що наведений висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.

У касаційній скарзі Комітет з фізичного виховання та спорту просить скасувати оскаржувану ухвалу і передати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

Відповідно до частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина 2 статті 261 ГПК України).

Отже, на думку колегії суддів, встановлення обставин щодо ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яку не було залучено до участі у справі можливе лише після прийняття апеляційної скарги до провадження.

У постанові Верховного Суду від 06.08.218 у справі № 910/14369/16 щодо застосування положень частини 2 статті 261 ГПК України міститься посилання на частину 1 статті 272 ГПК України, згідно якої якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави (Апеляційний розгляд).

При цьому, Верховний Суд у зазначеній постанові виходив з того, що стаття 272 ГПК України не обмежує коло осіб, на яких розповсюджується її дія, лише учасниками справи.

Разом з тим, у постановах від 03.05.2018 у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012, від 03.07.2018 у справі № 3/9, від 30.07.2018 у справі № 5023/4200/11, від 08.10.2018 у справі № 1/30-28/19 та від 09.10.2018 у справі № 5/452/06 Верховний Суд дійшов висновків про те, що положення частини 2 статті 261 ГПК України не встановлюють безумовного обов'язку суду поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти до розгляду апеляційну скаргу у будь-якому разі подання її особою, яка не була залучена до участі у справі. Скаржник має враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов'язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом із цим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, із посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, свідчить лише про те, що такій особі, ймовірно, не було відомо про розгляд цієї справи, однак не є безумовною підставою визнання причин пропуску строку поважними, поновлення цього строку та прийняття скарги до провадження.

Відповідно до частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.

Оскільки колегія судів у даній справі вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати від 03.05.2018 у справі № 05-5-43/1913-49/272-2012, від 30.07.2018 у справі № 5023/4200/11 та від 08.10.2018 у справі № 1/30-28/19, тому для формування за наведених вище обставин єдиної правозастосовчої практики, справу № 908/1141/15-г, відповідно до вимог частини 2 статті 302 ГПК України, необхідно передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

Справу № 908/1141/15-г разом із касаційною скаргою Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Запорізького обласного відділення (філії) на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2018 у даній справі передати на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір