Рішення

від 11.01.2019 по справі 140/2284/18

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2284/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Старовижівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Старовижівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Старовижівське об'єднане УПФУ Волинської області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не виплати призначеної пенсії за віком з 01.01.2018 та зобов'язання поновити виплату призначеної пенсії за віком з 01.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в травні 2017 року позивач взятий на облік в Старовижівському об'єднаному УПФУ Волинської області як одержувач пенсії за віком та як внутрішньо переміщена особа.

Комісією Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області винесено рішення від 15.12.2017, яким позивачу припинено виплату пенсії. Підставою для припинення виплати пенсії став акт від 14.12.2017 про обстеження матеріально-побутових умов внутрішньо переміщеної особи, складений комісією Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області. На підставі вищевказаного рішення комісії від 15.12.2017 відповідачем припинено виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2018.

Позивач 31.05.2018 звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати йому пенсії, однак відповідач листом від 10.08.2018 відмовив позивачу у задоволенні його заяви.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову у виплаті йому пенсії з 01.01.2018 неправомірним, оскільки у відповідача не було підстав для припинення виплати пенсії позивачу, а тому просить визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати відповідача поновити виплату призначеної пенсії за віком з 01.01.2018.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с.1).

У відзиві на позов від 03.12.2018 №4658/06-20 (а.с.37-41) Старовижівське об'єднане УПФУ Волинської області заперечує проти позову та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки Комісією Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було прийнято рішення про припинення виплати пенсії (протокол №28 від 15.12.2017) ОСОБА_1 У зв'язку з цим, відповідач вважає, що немає підстав для поновлення виплати пенсії позивачу.

Крім того, відповідач також вважає, що позов подано з порушенням строку звернення до суду.

На підставі наведеного, відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У поданій 26.12.2018 до суду відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги, просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримував пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.12).

ОСОБА_1 з липня 2017 перебуває на обліку в Старовижівському об'єднаному УПФУ Волинської області, як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, а саме: з селища Іванівка Антрацитівського району Луганської області до смт. Заболоття Ратнівського району Волинської області за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією довідки Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.05.2017 НОМЕР_3 та отримує пенсію за віком, відповідно до пункту а статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.11).

14.12.2017 державним соціальним інспектором Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області був здійснений вихід за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 щодо підтвердження факту проживання за вказаною адресою, за результатами якого був складений акт обстеження матеріально-побутових умов від 14.12.2017 №734, яким було встановлено відсутність позивача за адресою проживання (а.с.49).

Комісією Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам 15.12.2017 винесено рішення (протокол №28), яким на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов припинено виплату пенсії особам, які перемістилися з району проведення антитерористичної операції, в тому числі і ОСОБА_1 (а.с.50).

На підставі вищевказаного рішення комісії Старовижівським об'єднаним УПФУ Волинської області припинено виплату пенсії ОСОБА_1 (особовий рахунок НОМЕР_4) з 01.01.2018, що підтверджується також атестатом від 21.12.2017 №450, наданим відповідачем (а.с.48).

31.05.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати йому пенсії, яку листом Ратнівського сектору обслуговування громадян Старовижівського об'єднаного УПФУ Волинської області від 31.05.2018 №2082/05-60-19 скеровано на адресу Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області для розгляду на Комісії (а.с.4,51-52).

27.07.2018 державним соціальним інспектором Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області був здійснений повторний вихід за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 щодо підтвердження факту проживання за вказаною адресою, за результатами якого був складений акт обстеження матеріально-побутових умов від 27.07.2018 №1140, яким було встановлено відсутність позивача за адресою проживання (а.с.53).

Комісією Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам 30.07.2018 винесено рішення (протокол №14), яким на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов припинено виплату пенсії особам, які перемістилися з району проведення антитерористичної операції, в тому числі ОСОБА_1 (а.с.54).

На адресу Старовижівського об'єднаного УПФУ Волинської області Витяг з протоколу від 30.07.20178 №14 надійшов 01.08.2018.

Листом від 10.08.2018 №3033/05-60-20 Старовижівське об'єднане УПФУ Волинської області повідомило позивача, що згідно Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов. Згідно рішення Комісії Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області від 15.12.2017 (протокол №28) винесено рішення про припинення виплати пенсії. Згідно п.14 вищевказаного порядку на підставі рішення комісії припиняються соціальні виплати (пенсія) з місяця, що настає за тим, у якому прийнято відповідне рішення. Тому пенсію позивачу припинено з 01.01.2018 (а.с.18-19).

Позивач не погодився з такою відмовою відповідача у поновленні виплати пенсії та звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV).

Преамбулою Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав припинення виплати пенсії є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, виплата пенсії позивачу з 01.01.2018 була припинена на підставі рішення Комісії Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 15.12.2017 (протокол №28) з підстави встановлення факту відсутності позивача за адресою проживання.

Припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас, Закон № 1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як перевірка місця фактичного проживання пенсіонера.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі Пічкур проти України , яке набрало статусу остаточного 07.02. 2014, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому, Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у рішенні від 04.09.2018 у зразковій справі №805/402/18.

Будь-які мотиви прийняття пенсійним органом рішення про припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, а також посилання на встановлену законом підставу для припинення виплати пенсії в рішенні не містяться.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII, яким відповідно до Констититуції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Судом встановлено, що довідка від 30.05.2017 НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а саме позивача, є дійсною. Доказів про її скасування відповідачем не надано.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на рішення Комісії з розгляду питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 15.12.2017 та на акт обстеження матеріально-побутових умов №734 від 14.12.2017, враховуючи наступне.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до п.п.2 п.12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

У статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії.

Суд вказує на пріоритетність застосування вимоги статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.

Аналогічні правові висновки зазначені в постановах Верховного суду від 06.02.2018 року по справі № 233/4105/17, від 06.02.2018 по справі №263/7763/17, від 30.01. 2018 у справі №234/9660/17, від 21.02.2018 по справі №233/3903/17.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки такий строк обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення свого права. З матеріалів справи слідує, що листом від 10.08.2018 №3033/05-60-20 Старовижівське об'єднане УПФУ Волинської області повідомило позивача, що Комісією Управління соціального захисту населення Ратнівської РДА Волинської області від 15.12.2017 (протокол №28) винесено рішення про припинення виплати йому пенсії. У листі відповідач вказав, що згідно з пунктом 14 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 на підставі рішення комісії припиняються соціальні виплати (пенсія) з місяця, що настає за тим, у якому прийнято відповідне рішення. Тому пенсію позивачу припинено з 01.01.2018 (а.с.18-19). Дізнавшись про порушення свого справа 10.08.2018, позивач з дотриманням шестимісячного строку, передбаченого ч.2 ст. 122 КАС України , 09.11.2018 звернувся з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити повністю шляхом визнання протиправною бездіяльності Старовижівського об'єднаного УПФУ Волинської області щодо не виплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком з 01.01.2018 та зобов'язання поновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за віком з 01.01.2018.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином за рахунок бюджетних асигнувань Старовижівського об'єднаного УПФУ Волинської області на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 704,80 грн., сплачений відповідно до квитанції №27 від 06.11.2018.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Старовижівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Старовижівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області щодо не виплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком з 01.01.2018.

Зобов'язати Старовижівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області поновити ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії за віком з 01.01.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Старовижівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1).

Відповідач: Старовижівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (44100, Волинська область, смт. Стара Вижівка, вулиця Незалежності, 42, ідентифікаційний код 20129173).

Суддя Т.М. Димарчук