Ухвала

від 11.01.2019 по справі 0940/2289/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"11" січня 2019 р. Справа № 0940/2289/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Могила А.Б., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом Солотвинської районної лікарні, треті особи на стороні позивача ОСОБА_1 районна лікарня, ОСОБА_1 районна державна адміністрація до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового рішення №0030835413 від 24.09.2018,-

В С Т А Н О В И В:

Солотвинська районна лікарня, треті особи на стороні позивача ОСОБА_1 районна лікарня, ОСОБА_1 районна державна адміністрація звернулася в суд із позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкового рішення №0030835413 від 24.09.2018.

Позивачем 10.01.2019 подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії податкового рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0030835413 від 24.09.2018, яким застосовано санкції та нарахована пеня за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 55790, 99 грн., а також шляхом заборони вчиняти будь-які дії спрямовані на стягнення грошових коштів із позивача на підставі вказаного податкового рішення.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову щодо зупинення дії оскаржуваного податкового рішення, яке на думку позивача є виконавчим документом, призведе до накладення арешту на рахунки лікарні, що спричинить настання невідворотних наслідків.

На думку позивача, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист, а також поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Частина 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 3 - 5 частини 1 статті 152 Кодексу заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У відповідності до частини 2 статті 151 даного Кодексу заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Позивач посилається на підстави, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаючи спірне податкове рішення виконавчим документом, мотивуючи своє звернення існуванням об'єктивної загрози накладення арешту на рахунки позивача, при цьому, не надавши суду жодного доказу щодо існування реальних намірів контролюючого органу блокування рахунків позивача чи стягнення коштів в примусовому порядку.

Щодо посилань позивача на те, що в разі не зупинення дії оскарженого рішення, відповідач зможе вжити заходів щодо примусового стягнення штрафу і пені, зазначених в даному податковому рішенні, то вони не заслуговують на уваги, з огляду на приписи норм статті 25 Закону України "Збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", згідно з якими оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Окрім того, у справах такої категорії зупинення дії податкового рішення є недопустимим, оскільки при цьому фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд зазначає, що підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Також, на думку суду, наведені у заяві ознаки очевидності протиправності оскаржуваного рішення не є достатніми та обґрунтованими.

Судом підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову не встановлено, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 117, 118, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом Солотвинської районної лікарні, треті особи на стороні позивача ОСОБА_1 районна лікарня, ОСОБА_1 районна державна адміністрація до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про скасування рішення №0030835413 від 24.09.2018, відмовити.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку, оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасники справи яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ ОСОБА_2