Рішення

від 11.01.2019 по справі 0940/2092/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                                 РІШЕННЯ                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ "11" січня 2019 р.                                                                              справа № 0940/2092/18 м. Івано-Франківськ   Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестбуд-2017» про стягнення заборгованості з єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 23  180,00 гривень, -                                                               ВСТАНОВИВ: Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області  09.11.2018 звернулося в суд з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестбуд-2017» про стягнення заборгованості з єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 23 180,00 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, пункту 57.1 статті 57, пункту 295.3, підпункту 295.9.2 пункту 295.9 статті 295 Податкового кодексу України не погашено самостійно визначені податкові зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб за спрощеною системою оподаткування за 2017 рік (платник єдиного податку ІІІ групи) в розмірі                           16 100,00 гривень, за І квартал 2018 року (платник єдиного податку ІІІ групи) в розмірі                 5 300,00 гривень, а також нарахованих податковим повідомленням-рішенням №0021775101 від 03.08.2018 штрафних санкцій в розмірі 1 780,00 грн. за порушення строку сплати грошового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб. Вказані грошові зобов'язання є податковим боргом відповідача, який станом на день звернення до адміністративного суду в загальному становить 23 180,00 гривень, і не сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Еверестбуд-2017» до бюджету. Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 12.11.2018, на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також – КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.11.2018 надіслана відповідачу за адресою, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та одержана 27.11.2018, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.24). Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від12.11.2018. В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Судом здійснено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження               відповідно до вимог частини 5 статті 262 КАС України без проведення судового засідання та повідомлення і виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Суд, на підставі положення частин 2, 8 статті 262 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів. Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверестбуд-2017» 25.10.2017 зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 41682269), на підтвердження чого в матеріалах справи міститься Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 30.10.2018 та взятий на облік Калуською об'єднаною Державною податковою інспекцією ГУ ДФС в Івано-Франківській області як платник податків і зборів 25.10.2017 (а.с. 18-20). Правовідносини з приводу предмету позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України. Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також – ПК України, Кодекс), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи. Згідно статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 зазначеного Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. Відповідно до статті 9 Податкового кодексу України, до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито. Стаття 10 Податкового кодексу України визначає перелік податків та зборів, які належать до місцевих. Єдиний податок, який є предметом стягнення за даним позовом, відповідно до підпункту 10.1.2. пункту 10.1 статті 10 ПК України належить до місцевих податків і зборів (обов'язкові платежі). Виходячи із положень пункту 133.1 статті 133, підпунктів 3, 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України відповідач є платником єдиного податку з юридичних осіб. Досліджуючи обставини про наявність податкового зобов'язання з єдиного податку, суд зазначає наступне. Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України. Згідно пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Відповідно до пункту 291.3 статті 291, підпункту 298.1.1 пункту 298.1 статті 298 вказаного Кодексу юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву. Згідно підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 ПК (в редакції Закону №71-VIII від 28.12.2014) до суб'єктів господарювання третьої групи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності відносяться, зокрема фізичні особи-підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 20000000 гривень. За змістом пунктів 293.1, 293.3 статті 293 згаданого Кодексу ставки єдиного податку для платників першої - другої груп встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі: 2 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом; 4 відсотки доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. У відповідності до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Кодексу податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал. Згідно пункту 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Аналогічно приписами пункту 294.1 статті 294 та пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України (в редакції до 28.12.2014) податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої-шостої груп є календарний квартал. Платники єдиного податку третьої - шостої груп сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Згідно пункту 296.3 статті 296 Кодексу платники єдиного податку третьої групи (третьої-шостої групи (в редакції до 28.12.2014) подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Як встановлено судом, 04.02.2018 відповідачем подано до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за 2017 рік, в якій самостійно визначено суму єдиного податку, що підлягає сплаті у розмірі 52 515,10 гривень, а також 03.05.2018 декларацію платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за                       І квартал 2018, згідно якої сума єдиного податку, що підлягає сплаті становить                             5 300 гривень (а.с. 14-15). Вказані самостійно визначені зобов'язання з єдиного податку за 2017 рік та І квартал 2018 року відповідачем в повному обсязі не сплачені до бюджету і на час розгляду справи податковий борг з єдиного податку з юридичних осіб в загальному становить 21 400 гривень. Щодо правомірності застосування позивачем до відповідача штрафних (фінансових) санкцій, суд зазначає наступне. Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Згідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. За приписами підпункту 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Відповідно до абзацу 2 пункту 76.1 статті 76 Кодексу (в редакції на момент здійснення перевірки) камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згідно пунктів 86.2, 86.8 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську ГУ ДФС 02.08.2018 проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестбуд-2017» з єдиного податку з юридичних осіб, якою встановлено порушення відповідачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку по податковій декларації №9297895900 від 04.02.2018. Вказане порушення зафіксоване в акті камеральної перевірки за №11951/09-19-51-01/41682269 від 02.08.2018 (а.с. 11). На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0021775101 від 03.08.2018, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестбуд-2017» за несвоєчасну сплату самостійно визначених податкових зобов'язань з єдиного податку з юридичних осіб в розмірі 1780,00 гривень (зворот а.с.11 - а.с.12). В силу вимог пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Як слідує із акту перевірки за №11951/09-19-51-01/41682269 від 02.08.2018, кількість днів затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку з юридичних осіб перевищувала 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, в результаті контролюючим органом правомірно застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1780,00 гривень, виходячи із 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, що становила 8900,00 гривень. На час розгляду справи штрафні санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням за №0021775101 від 03.08.2018, відповідачем до бюджету не сплачені. За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням за №0021775101 від 03.08.2018, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції в розмірі 1780,00 гривень, є узгодженими та являється податковим боргом. Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Згідно з пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Суд встановив, що позивач на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслав податкову вимогу форми "Ю" за №1958-51 від 23.02.2018, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею не сплатив (а.с. 10). Відповідач податкову вимогу не оскаржував у строк передбачений законом. Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг – сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Податковий борг відповідача підтверджується деклараціями з єдиного податку з юридичних осіб від  04.02.2018 і від 03.05.2018, актом камеральної перевірки за №11951/09-19-51-01/41682269 від 02.08.2018, податковим повідомленням-рішенням за №0021775101 від 03.08.2018, витягом із облікової картки платника єдиного податку з юридичних осіб, довідкою про борг за платежами від 24.10.2018, а також податковою вимогою форми "Ю" за №1958-51 від 23.02.2018, які містяться в матеріалах справи (а.с. 9, 10, 11-12, 14-15, 16-17). Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове зобов'язання по єдиному податку з юридичних осіб в розмірі 23 180,00 гривень, являється податковим боргом відповідача. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав. Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 ПК України). Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 ПК України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення 23 180,00 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу. На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестбуд-2017» податкового боргу в загальній сумі 23 180,00 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення. На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                                                   ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еверестбуд-2017» (77333, вул. Незалежності, буд. 7, с. Перевозець, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 41682269) в дохід місцевого бюджету податковий борг зі сплати єдиного податку в сумі 23 180 (двадцять три тисячі сто вісімдесят) гривень 00 копійок.   Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи: Позивач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (76018, вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 39394463). Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еверестбуд-2017» (77333, вул. Незалежності, буд. 7, с. Перевозець, Калуський р-н, Івано-Франківська обл., код ЄДРПОУ 41682269).         Суддя                                                                                                                          Главач І.А.