Постанова

від 10.08.2006 по справі 21/61-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

21/61-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 серпня 2006 р.                                                                                   № 21/61-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кота О.В. –головуючого, Невдашенко Л.П., Самусенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торакс” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2006 р. у справі № 21/61-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торакс” до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства “Фармвест” про визнання недійсним договору поставки медикаментів № 64 від 01.01.2004 р.

за участю представників сторін:

від позивача (скаржника): не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Торакс” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору поставки медикаментів № 64 від 01.01.2004 р., укладеного між покупцем –ТОВ “Торакс” та продавцем –Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства (далі - ТОВ ВКП) “Фармвест”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Донецьке представництво ТОВ ВКП “Фармвест” не є юридичною особою, а тому не може бути стороною у договорі поставки.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2006 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, ТОВ “Торакс” звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2006 р. у справі № 21/61-06 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір поставки медикаментів № 64 від 01.01.2004 р.

Скарга мотивована тим, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2006 р. прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема: п.3 ст. 265, ч. 2 п.п. 1,2 ст. 55 Господарського кодексу України,                    п. 1 ст. 203, п. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Згідно з приписами ст. 1114 ГПК України сторони були належним          чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, проте не скористались передбаченим в законі правом на участь у розгляді справи            касаційною інстанцією.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставини справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом Дніпропетровської області, 01.01.2004 р. між сторонами у справі укладено договір поставки медикаментів, згідно умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність позивача медичні препарати на умовах передоплати або відстрочення платежу (товарного кредиту), а позивач зобов'язався прийняти означені медичні препарати  та сплатити їх вартість у термін, який зазначений у накладній (п.п 1.1, 5.3).

Відповідач дотримався умов договору та здійснив поставку позивачеві медикаментів на суму 37452,82 грн., що підтверджено накладними.

Позивач здійснив оплату за отриманий товар на суму 22133,62 грн., про що свідчать платіжні доручення за березень –листопад 2004 року.

Місцевий суд повно, всебічно дослідив надані сторонами докази, доводи, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до п.п. 1,3 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 2, ч. 3 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є : господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

У відповідності до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно п.п. 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п.п.1,3 ст. 92, п.п. 2,3 ст. 95 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Таким чином, місцевим судом правомірно встановлено, що відповідач здійснив поставку позивачеві матеріальних цінностей на підставі договору № 64 від 01.01.2004 р. на суму 37452,82 грн., а позивач, у свою чергу, провів їх часткову оплату у сумі 22133,62 грн., що свідчить про схвалення даного договору обома сторонами.

Доказів на підтвердження відсутності повноважень у Донецького представництва ТОВ ВКП “Фармвест” позивачем не доведено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує висновок місцевого господарського суду про те, що при наявності дій обох сторін по схваленню договору № 64 від 01.01.2004 р. підстав для визнання його недійсним відсутні.

Твердження скаржника про порушення місцевим судом норм матеріального права не відповідають матеріалам справи, зводяться до тлумачення норм на свою користь та не спростовують викладених в судових рішеннях мотивованих висновків про відмову у задоволені позовних вимог.

За таких обставин касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Торакс” залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 травня 2006 року у справі № 21/61-06 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Торакс” –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                   О. Кот    

Суддя                                                                                          Л. Невдашенко

Суддя                                                                                          С. Самусенко