Рішення

від 10.01.2019 по справі 573/2228/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/2228/18

Номер провадження 2/573/47/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

при секретарі: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Нововирківської сільської ради про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Старі Вирки Білопільського району Сумської області померла баба по лінії батька - ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина на все належне їй майно та майнові права. До складу спадщини також входить земельна частка (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Сейм , розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2. На день смерті ОСОБА_2 проживала у с. Старі Вирки Білопільського району Сумської області. За життя ОСОБА_2 заповітного розпорядження не складала. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 листопада 2018 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Старі Вирки Білопільського району, є бабою ОСОБА_1 та матір'ю її батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. в селі Старі Вирки Білопільського району Сумської області, а також встановлено факт, що має юридичне значення, зокрема, що земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в КСП Сейм , розміром 4,59 умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі, надана ОСОБА_2 на підставі розпорядження Білопільської райдержадміністрації від 27 березня 1996 року № 97, посвідчена сертифікатом серії НОМЕР_2 від 28.03.1996 р., належала бабі ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, актовий запис про смерть № 2 від 01.01.1997 р. Маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на вищевказану земельну частку (пай) ОСОБА_2, позивач звернулась до приватного нотаріуса, але у видачі вказаного свідоцтва їй було відмовлено у зв'язку з тим, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. У досудовому порядку добровільно вирішити дане питання не вдалось можливим. Тому, позивач змушена звернутись до суду за захистом свого права, як спадкоємець після смерті баби ОСОБА_2, але за відсутності правовстановлюючого документу позбавлена оформити право власності на спадкове майно. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просить визнати за нею у порядку спадкування за законом після баби ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Сейм , розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого на ім'я померлої.

Ухвалою від 10 грудня 2018 року цивільну справу призначено до підготовчого засідання за вказаним вище позовом.

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилась, надала до суду письмову заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність (а. с. 37 ).

Представник відповідача - Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області в підготовче засідання не з'явився, повідомивши, що з позовом згодні, просили розглянути справу без участі представника сільської ради (а. с. 36 ).

Представник третьої особи - Білопільської районної державної нотаріальної контори Сумської області у підготовче засідання також не з'явився. Державний нотаріус Ковальова Л.Б. надіслала письмову заяву про розгляд справи без її участі, при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а. с. 33).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 1 ст. 206 ЦПК передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з точки зору належності, допустимості і взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.

При ухваленні рішення суд керувався наступними правовими нормами.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Стосовно визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом, суд враховує наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Суд вважає, що згідно з п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року до правовідносин щодо прийняття спадщини після ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , слід застосовувати і норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час їх виникнення, і норми нині діючого Цивільного кодексу України, так як спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року та продовжують існувати на даний час.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народжені після його смерті (ст. 527 ЦК УРСР).

В силу ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рiвних частках, дiти (у тому числi усиновленi), дружина i батьки (усиновителi) померлого. До числа спадкоємцiв першої черги належить також дитина померлого, яка народилася пiсля його смертi.

Онуки i правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час вiдкриття спадщини немає в живих того з їх батькiв, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порiвну в тiй частцi, яка належала б при спадкоємствi за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, запис якого здійснено російською мовою (а. с. 9).

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 батьки позивача уклали шлюб 24 листопада 1954 року в с. Старі Вирки Білопільського району Сумської області. Прізвище батька записано російською мовою, як ОСОБА_3 (а. с. 13).

Після реєстрації шлюбу позивачу присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 (а. с. 8).

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3, є ОСОБА_12 та ОСОБА_2 , місцем проживання є с. Ст. Вири, що стверджується архівним витягом із запису про народження № 30, здійсненого російською мовою (а. с. 10).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 в с. Старі Вирки Білопільського району Сумської області ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_3 (а. с. 11).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Старі Вирки Білопільського району Сумської області (а. с. 12).

Зі змісту довідки відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 15 серпня 2018 року № 902/162-18 вбачається, що ОСОБА_2 мала право на земельну частку (пай) розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах на території Нововирківської сільської ради, КСП Сейм , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого 28 березня 1996 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 27 березня 1996 року № 97. Сертифікат одержаний на руки, про що свідчить підпис у Книзі реєстрації сертифікатів (а. с. 15).

З інформаційної довідки, виданої відділом у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08 серпня 2018 року за № 476/102-18 вбачається, що станом на 2018 рік оціночна вартість об'єкта оцінки - земельної частки (паю), розміром 4,59 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) складає 65 082 грн. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Нововирківської сільської ради (бувше САПТЗТ Сейм ) на а. с. 16.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 листопада 2018 року встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі Старі Вирки Білопільського району, є бабою ОСОБА_1 та матір'ю її батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5. в селі Старі Вирки Білопільського району Сумської області, а також встановлено факт, що має юридичне значення, зокрема, що земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в КСП Сейм , розміром 4,59 умовних кадастрових га без визначення меж цієї частки в натурі, надана ОСОБА_2 на підставі розпорядження Білопільської райдержадміністрації від 27 березня 1996 року № 97, посвідчена сертифікатом серії НОМЕР_2 від 28.03.1996 р., належала бабі ОСОБА_1 - ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, актовий запис про смерть № 2 від 01.01.1997 р. (а. с. 18-19).

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до довідки, виданої Нововирківською сільською радою Білопільського району Сумської області від 16 травня 2018 року № 105, ОСОБА_2 постійно та на день смерті проживала в с. Старі Вирки Білопільського району. Заповіт від імені померлої виконкомом сільської ради не посвідчувався. На момент смерті ОСОБА_2 проживала з невісткою - ОСОБА_8, оскільки син померлої ОСОБА_9 (чоловік ОСОБА_8), помер ІНФОРМАЦІЯ_7. У останніх дітей не було. Спадщину після померлої ОСОБА_2 фактично прийняла, але юридично не оформила онука померлої - ОСОБА_1, батьком якої був ОСОБА_3, померлий ІНФОРМАЦІЯ_5, та який був сином померлої ОСОБА_2 (а. с. 14).

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та витягу з Державного земельного кадастру.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Сумської області Бойко О.І. від 11 вересня 2018 року вбачається, що оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2, не вдається можливим, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (а. с. 17).

Із Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру Білопільської районної державної нотаріальної контори від 12 грудня 2018 року вбачається, що за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі після ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, спадкова справа не заведена, за вказаними параметрами запиту відсутня будь-яка інформація (а. с. 34).

Зокрема, відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки, Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1216 ЦК України 2003 року визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Пленум Верховного Суду України у п. 20 своєї постанови "Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року роз'яснив, що справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК України. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами 1 та 5 статті 1266 ЦК України передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

У відповідності до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї постанови "Про судову практику справах про спадкування від 30 травня 2008 року роз'яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Статтею 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, який посвідчує право на земельну частку (пай) також є: рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

На підставі вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач позбавлена можливості отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом і вільно розпоряджатися спадковим майном у зв'язку з тим, що оригінал сертифікату на земельну частку (пай) втрачений. При цьому видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцю.

Зі змісту оголошення в газеті Білопільщина від 15 вересня 2018 року вбачається, що загублений сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_2, вважати недійсним (а. с. 20-22).

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку і вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_1 право власності на вищевказану земельну частку (пай), розміром 4,59 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, в порядку спадкування за законом після баби ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524, 525, 527, 529, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, ст.ст. 316, 328, 373, 392, 1216, 1218, 1220, 1261, 1266, 1269, 1296, п. 4 Перехідних положень ЦК України 2003 року, ст.ст. 81, 125 Земельного Кодексу України, ст.ст. 10, 81, 82, 200, 206, 247, 259, 265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_7, КНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) до Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області (місце знаходження: с. Нові Вирки, вул. Молодіжна, буд. 7 Білопільський район Сумська область, код ЄДРПОУ: 04390877), третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора (місце знаходження: 41800, м. Білопілля, вул. Торгова площа, буд. 27 Сумської області, код ЄДРПОУ: 2900251) про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після баби ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності КСП Сейм , розміром 4,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Нововирківської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого 28 березня 1996 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 27 березня 1996 року № 97.

Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :