Постанова

від 03.07.2007 по справі 29/177-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/177-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2007 р.                                                            Справа № 29/177-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Барбашова С.В. , Шевель О.В.

при секретарі Морока Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Бочкової А.Ю. (дов. № б/н від 01.04.07р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Сади України", с. Красне, Кегичівського району, Харківської області (вх. № 1968 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.07 р. по справі № 29/177-07

за позовом Фермерського господарства "Морозівське", с. Андріївка, Кегичівського району, Харківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Сади України", с. Красне, Кегичівського району, Харківської області

про стягнення 6475,00 грн., -

встановила:

Фермерське господарство "Морозівське" звернулось до господарського  суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Сади України", в якій просило стягнути з відповідача на свою користь 6475,76 грн. матеріальної шкоди, 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката, а також  віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

12.04.07р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся із заявою  про збільшення позовних вимог та просив суд додатково стягнути з відповідача 2508,29 грн. збитків від інфляції та 614,22 грн. річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.07р. по справі № 29/177-07 (суддя Тихий П.В.) в позові відмовлено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Сади України" на користь Фермерського господарства "Морозівське" 6475,76 грн. матеріальної шкоди, 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Позивач у своїх поясненнях по апеляційній скарзі вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними, а тому просить залишити їх без задоволення, а рішення суду просить змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 2508,29 грн. збитків від інфляції та 614,22 грн. річних, в зв'язку із невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи. Крім того, позивач просить розглянути справу без участі його представника за наявними в ній матеріалами, в зв'язку з неможливістю прибуття представника в дане судове засідання.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

При винесенні оскаржуваного рішення господарський суд виходив з того, що 25 серпня 2003 року о 8 год. 00 хв. на автодорозі в с. Андріївка Кегичівського району Харківської області водій Даниленко О.І., керуючи трактором МТЗ-80 д/н 087-54, який належить ТОВ агрофірма "Сади України", при  здійсненні повороту наліво допустив наїзд на автомобіль ВАЗ-21093  д/н 57098 ХК, котрий належить ФГ  "Морозівське".

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водієві автомобілю ВАЗ-21093 Караптан О.О. заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, а автомобіль суттєво пошкоджений. По даному факту була порушена кримінальна справа за ознаками ст. 286 ч.1 КК України, а водій Даниленко О.І. був притягнутий до кримінальної відповідальності, проте згідно постанови Кегичівського районного суду від 18.04.06 р. він був звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії. Із даної постанови вбачається, що Даниленко О.І. визнав себе винним за ч. 1 ст.286 КК України та не заперечував проти застосування до нього амністії. При цьому судом першої інстанції встановлено, що цивільний позов, заявлений позивачем в судовому процесі, судом розглянутий не був.

Господарський суд також встановив, що відповідно до акту № 2 автотоварознавчої експертизи від 20.01.04 р. матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля ВАЗ-21093 д/н 57098 ХК в результаті його пошкодження при ДТП, складає 7810,50 грн., а вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей складає 6475,76 грн.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до ч. 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.           

Відповідно до ч.1 ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових  (службових) обов'язків.

За таких обставин, господарський суд визначився, що позовні вимоги  в цій частині є обґрунтованими, доведеними документально матеріалами справи,  а тому дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню, а сума в розмірі 6475,00 грн.  стягненню з відповідача на користь позивача.

Колегія суддів апеляційного господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В даному випадку позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, здійснивши юридичну оцінку оскаржуваного рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не було надано до суду доказів на підтвердження обґрунтованості його вимог, у зв'язку з чим фактично не доведено їх підставність.

З юридичного аналізу оскарженого у справі рішення вбачається, що при  його прийнятті судом не були враховані конкретні обставини, які б свідчили про обґрунтованість вимог щодо стягнення матеріальної шкоди та її розміру, а зміст даного судового рішення не відповідає вимогам вищезазначених правових положень, а тому колегія суддів вбачає підстави для скасування прийнятого у справі рішення та прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Так, колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, право господарського суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В апеляційній скарзі відповідач вказує на нелегітимне джерело наданих позивачем доказів щодо визначення розміру матеріальної  шкоди в сумі 6475,76  грн., а саме акт автотоварознавчої експертизи № 2 від 20.01.2004 року, наданий  ЗАТ "Український центр післяаварійного захисту".

На думку скаржника, з чим також погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, господарський суд не надав відповідної правової оцінки даному акту та не врахував доводи, на які посилався відповідач обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, оскільки висновки даної експертизи не можуть вважатись належним доказом в справі у розумінні ст. ст. 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Належними доказами у справі є письмові і речові докази, а також висновки судових експертів.

Господарський суд приймаючи оскаржене рішення про задоволення вимог про стягнення матеріальної шкоди поклав в його основу висновки даного акту  експертизи, та не врахував, що згідно основних положень Закону України "Про судову експертизу" № 4038-ІІХ від 25.02.1994 року судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства. Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються: процесуальним порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу завідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.

Дана експертиза була проведена ЗАТ "Український центр післяаварійного захисту" 20.01.04р., тобто після спливу майже 5 місяців з дня скоєння ДТП - 25.08.03р. Разом з цим, належних доказів в підтвердження дослідження експертом автомобілю з ушкодженнями, отриманими саме в результаті ДТП 25.08.03р., позивачем не надано.   

Не надав також господарський суд відповідної юридичної оцінки і довідці начальника Кегичівського РВ ГУМВС У в Харківській області Довженка А.Н. за № 2385 від 24.04.2007 року, котра надана позивачем в якості доказу в підтвердження факту невикористання автомобіля ВАЗ - 21093 державний номер  57098 ХК у господарській діяльності ФГ "Морозівське" з моменту скоєння ДТП по дату проведення вищевказаної експертизи, з якої вбачається, що автомобіль ВАЗ - 21093 (д.н. 57098 ХК) після ДТП 25.08.2003 року в порядку ст. 79 КПК України в опечатаному вигляді був переданий на відповідальне зберігання ФХ "Морозівське".

При цьому, позивачем не надано до матеріалів даної справи ні протоколу огляду автомобілю ВАЗ - 21093 (д.н. 57098 ХК) ні постанови слідчого про приєднання його до кримінальної справи в якості доказу, із зазначенням способу в який опечатаний автомобіль та способу його транспортування, або  розписки представника ФГ "Морозівське" про отримання на відповідальне зберігання зазначеного автомобілю. Доказів належного зберігання даного автомобілю позивач також не представив.

Більш того, господарський суд не взяв до уваги ту обставину, на якій правовій підставі опечатаний автомобіль ВАЗ - 21093 (державний номер 57098 ХК) піддавався експертній оцінці, якщо відповідної постанови слідчого або судді про можливість його огляду в матеріалах даної справи відсутні та позивачем не представлені.

Інших доказів в обґрунтування вартості відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ - 21093 (державний номер 57098 ХК), окрім акту автотоварознавчої експертизи № 2 від 20.01.2004 року, позивач не надав.

Згідно зі ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

З урахуванням особливостей правил стягнення шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, викладеним у ст. 1187 Цивільного кодексу України, відповідальність виникає при наявності трьох необхідних умов - наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та обґрунтовані докази спричиненої шкоди, а саме її розміру, не доведений причинний зв'язок між противоправною дією та спричиненою шкодою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідальність ТОВ АФ "Сади України" належним чином позивачем не доведена, в зв'язку з чим вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 6475,76 грн. є безпідставними та не ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

На думку колегії суддів господарський суд також помилково дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судової витрат  входить  оплата  послуг адвоката.  Відповідно з ч.  3 ст.  48 цього ж Кодексу витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката,  визначаються  у  порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В контексті  цих  норм  судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх надання підтверджується відповідними документами.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Враховуючи те, що позовні вимоги заявлені до господарського суду  18.01.2007 року, а надана позивачем в якості доказу проведення оплати вартості адвокатських послуг квитанція № 0002741 від 04.08.2006 року, свідчить про сплату послуг за  ведення цивільної справи, тому  колегія суддів не приймає до уваги даний доказ та вважає неправомірним врахування даної квитанції судом першої інстанції при вирішенні питання щодо відшкодування вартості витрат позивача на послуги адвоката. Належних доказів надання адвокатом юридичних послуг, пов'язаних з розглядом даного господарського спору, позивачем не надано.

Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вказує на неправомірність рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 2508,29 грн. збитків від інфляції та 614,22 грн. річних.

Проте вказані посилання колегія суддів не приймає до уваги з огляду на загальну необґрунтованість позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення від 23.05.2007 р. по справі № 29/177-07 було порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду у повній мірі не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а вказане рішення - скасуванню.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача  на користь відповідача  витрати з державного мита  за подачу апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Сади України", с. Красне, Кегичівського району, Харківської області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23 травня 2007 року по справі № 29/177-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким  у позові відмовити.

Стягнути з Фермерського господарства "Морозівське" (64031, с. Андріївка, Кегичівського району, Харківської області, р/р 26001301408  в  Кегичівському          відділі "Ощадбанк", МФО 350158, код  ЄДРПОУ 22714177)  на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Сади України" (с. Красне,                 Кегичівського району, Харківської області, р/р 26002001304268 у філіалі ЗАТ "ОТП БАНК" м. Харків, МФО 350750, код ЄДРПОУ 20212313) 51,00 грн. витрат по держмиту за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                 Судді                                                                    Барбашова С.В.  

                                                                                                               Шевель О.В.