Рішення

від 10.01.2019 по справі 917/1414/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2019 р. Справа № 917/1414/18

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство "Віват", вул. Осіння, 15/253, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49051, код ЄДРПОУ 30608848

до Решетилівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент", вул. Шевченка 11, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 40848896

про стягнення грошових коштів

Суддя Білоусов С. М.

Секретар судового засідання Бойченко Л.О.

Суть справи: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство "Віват" до відповідача Решетилівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" про стягнення 5 000,00 грн. основного боргу за договором № 13-10/16 від 13.10.2016 року, пені - 4 223,55 грн. та 3 % річних у сумі 352,77 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 05.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв'язку з її малозначністю.

Від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 11769 від 17.12.2018 р.) про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку із сплатою основного боргу в сумі 5 000,00 грн., а саме про стягнення: 4 223,55 грн. - пені та 352,77 грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи норми ст. 46 ГПК України судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 4 223,55 грн. - пені та 352,77 грн. 3 % річних.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву від 22.12.2018 року (вх. № 5 від 02.01.2019 року), в якому зазначено, що основний борг ним сплачено, а щодо пені та 3 % річних просить суд відмовити в сумі 122,02 грн. пені та 10,16 грн. 3% річних.

Рішення приймається з врахуванням вимог ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

13.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство "Віват" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" від імені якого діє Решетилівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" (відповідач) був укладений договір поставки № 13-10/16 (договір), за умовами якого позивач (постачальник) взяло на себе зобов'язання виготовляти, поставляти і передати у власність відповідачу (покупцю), а покупець приймати та здійснювати оплату поліграфічної продукції (товар) на умовах, визначених в цьому договорі.

На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 320 від 03.07.2018 року (арк. с. 17) та поставлено товар у відповідності та за цінами зазначеними (узгодженими) сторонами у видатковій накладній № 314 від 03.07.2018 р. на суму 113 181,00 грн.

Також 11 липня 2018 pоку позивачем було виставлено рахунок-фактура № 339 (арк. с. 18) та поставлено товар у відповідності та за цінами зазначеними (узгодженими) сторонами у видатковій накладній № 333 від 11.07.2018 р. на суму 123 705,00 грн.

Відповідно до умов Договору, датою постачання вважається отримання Товару Покупцем з усіма необхідними супровідними документами зазначеними п. 4.8. Договору. Передача підтверджується підписом представника покупця та його печаткою/штампом на видатковій накладній.

Факт поставки товару відповідачу 03.07.2018 року та 11.07.2018 pоку підтверджується відповідними видатковими накладними, які були оформлені сторонами договору належним чином, а саме скріплені печаткою та підписами (арк.с. 43-44).

Відповідно до п. 7.2. договору, покупець здійснює оплату партії товару протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки, якщо інше не оговорено в Специфікації на поставку товару.

З наявних в матеріалах справи виписок по рахунку позивача (арк. с. 19-42) вбачається, що відповідач порушив свої зобов'язання, а саме не сплатив вартість товару у встановлений договором термін.

Вважаючи, свої права порушеними, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання умов договору 4 223,55 грн. - пені та 352,77 грн. 3 % річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором купівлі-продажу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 8.2. договору за порушення терміну оплати за договором, постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого в строк Товару, за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі п. 8.2 договору та ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 4 223,55 грн. - пені за період з 04.09.2018 року по 07.11.2018 року та 352,77 грн. - 3% річних за період з 04.09.2018 року по 07.11.2018 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та 3 % річних за допомогою калькулятору "ЛІГА: Закон" та з урахуванням моменту виникнення зобов'язання щодо оплати та здійснених відповідачем проплат, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені та 3 % річних підлягає задоволенню частково, а саме: 4 101,53 грн.- пені за період з 04.09.2018 року по 07.11.2018 року та 342,61 грн. - 3% річних за період з 04.09.2018 року по 07.11.2018 року.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-240, 247-252 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Решетилівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Фуд Девелопмент" (вул. Шевченка 11, м. Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 40848896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекламне агенство "Віват" (вул. Осіння, 15/253, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49051, код ЄДРПОУ 30608848 ) - 4 101,53 грн. пені, 342,61 грн. 3% річних та 1 711,11 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.01.2019 року.

Суддя Білоусов С. М.