Постанова

від 19.06.2007 по справі 4079.2-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4079.2-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 3143

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.06.2007Справа №2-24/4079.2-2007

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл»( м. Керч, вул.Свердлова,2)

До відповідача Державної податкової інспекції в м. Керч (АР Крим, м.Керч, вул.Борзенка, 40)

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Суддя Колосова Г.Г.

                                                                                  При секретарі   Капустіної І.М.

За участю представників:

Від позивача – Петросенко І.М., представник, дов. у справі.

Від відповідача –  Базілевич Н.В., гол.держ.подат.інспектор, дов.у справі, Алівапов Н.Н., ст.. держ.подат.інспектор-ревізор,дов у справі.

Обставини справи:

           Позивач звернувся  з позовом до відповідача про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Керч  № 0000012200/0 от 19.01.2004р., № 0000032200/0 от 19.01.2004р., №  0000042200/0 от 19.01.2001р., № 0000052200/0 от 19.01.2004р.

           У  доповненні до позовних вимог від 09.03.2004р. позивач збільшив вимоги та просить ще визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керч  № 0000222200/0 от 19.02.2004р, № 0000212200/0 от 19.02.2004р.(том 2 а.с. 74-78)

         29.03.2004р. позивач уточнив позовні вимоги в частині їх обґрунтування ( том 2 а.с. 103-107).

         Відповідач проти позовних вимог заперечує за мотивами викладеними у відзивах на позов ( том 2 а.с. 64-66 та 87-89)

         Рішенням  ГС АРК від 22.04.2004р. по справі № 2-25\4073-2004  позовні вимоги позивача задоволені частково, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000032200\0 від 19.01.2004р, № 0000222200\0 від 19.02.2004р. та № 0000212200\0 від 19.02.2004р. В частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 42200\0 від 19.01.2004р. та № 52200\0 від 19.01.2004р. провадження по справі припинено в зв'язку  з тим, що ці повідомлення-рішення були скасовані ДПІ в м. Керч  рішенням  від 19.02.2004р. № 23-5-05\1 ( том 2 а.с.115-121)

         Не погодившись з винесеним рішенням позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду. Постановою  від 21.08.2004р. скарга позивача була задоволена, скарга відповідача залишена без задоволення, рішення ГС АРК змінено та викладено у новій редакції: визнані недійсними повідомлення-рішення  № 0000012200\0 від 19.01.2004р., № 0000032200\0 від 19.01.2004р., № 0000222200\0 від 19.02.2004р., № 0000212200\0 від 19.02.2004р.( том 3 а.с. 49-55)

        Відповідач –ДПІ в м. Керч не погодившись з винесеною постановою оскаржив ії в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України в частині визнання недійсним повідомлення-рішення № 0000032200\0 від 19.01.2004р. за порушення термінів розрахунків у сфері ВЕД у сумі штрафних санкцій  18170грн.

        Постановою ВГС України від 15.03.2005р.  касаційну скаргу задоволено частково, постанову САГС від 21.08.2004р. та рішення ГС АРК від 22.04.2004р. скасовано в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  № 0000032200\0  від 19.01.2004р., в решті судові акти залишені без змін, справу направлено на новий розгляд до ГС АР Крим та  передано судді Іщенко Г.М.  за номером  2-23\7203.1-2005.

       Рішенням   ГС АР Крим по справі № 2-23\7203.1-2005 від 08-16.08.2005р.  позов було задоволено, податкове повідомлення-рішення № 0000222200\0 від 19.02.2004р. було визнано недійсним.( том 3 а.с. 111-113)

       Не погодившись з винесеним рішенням ГС АР Крим  відповідач  оскаржив його в Севастопольський апеляційний господарський суд. Постановою  САГС від 22.11.2005р. скаргу  задовольнив частково, виклав резолютивну частину рішення у новій редакції: визнав недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керч № 0000032200\0 від 19.01.2004р. , в інший частині  рішення залишив без змін.(том 3 а.с. 143-148)

       Відповідач оскаржив постанову САГС до Вищого адміністративного суду  України. Ухвалою ВАСУ від 16.11.2006р. касаційна скарга ДПІ задоволена частково, рішення  ГС АРК від 16.08.2005р. та постанову САГС від 22.11.2005р. скасовано, справу  направлено на новий розгляд  в ГС АРК, справа передана судді Колосової Г.Г. за номером 2-24\4079.2-2007А.                                        

          Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІУ від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р. до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п.3 частини 1 ст.17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.

Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.

Вказаних вимог від сторін не надходило.

Суд вважає можливим проведення судового процесу без здійснення фіксування судового процесу технічними засобами.

         Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                   в с т а н о в и в:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Інтеройл» зареєстроване як  суб'єкт підприємницької діяльності –юридична особа рішенням виконкому Керченського міської ради 19.05.2000р. та  взяте на податковий облік в ДПІ в м. Керч, яка є правонаступником Керченської МДПІ  на підставі  наказу ДПА в АР Крим № 155 від 31.03.2006р.   

В грудні 2003р.-січні 2004р. ДПІ у м.Керчі була проведена комплексна документальна перевірка ТОВ „Крим Інтеройл” з питання дотримання вимог валютного законодавства при виконанні контракту №09/6/08 від 06.08.2003р., укладеного позивачем з нерезидентом (“EGERTON  OVERSEFSLLC”).

Під час перевірки відповідачем до Товариства були застосовані санкції,  які встановлені п.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93  за здійснення операцій з валютними цінностями без отримання індивідуальної  ліцензії  Національного банку України.

За результатами перевірки складено акт №23-05/1-06-1/30889790 від 12.01.2004р., який був покладений в основу податкового повідомлення-рішення №0000032200/0 від 19.01.2004р.

Даним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосована пеня в сумі  18170,00грн.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено актом перевірки, підставою для донарахування штрафу у розмірі 100% вартості товару з'явилися  наступні обставини.

Згідно контракту №09/6/08 від 06.08.2003р., укладеному між резидентом – продавцем (позивачем) і нерезидентом- покупцем  (“EGERTON  OVERSEFSLLC”), від імені якого виступає директор Дмитрієвський А.С., позивач зобов'язався поставити нерезиденту- покупцю продукцію  спорядження  для промислових судів в асортименті, кількості та ціні згідно специфікації загальною вартістю 18170,00грн., а покупець зобов'язався  провести 100% передоплату.

Підставою  до нарахування позивачу штрафу у розмірі 100% вартості товару (18170,00грн.) з'явився факт внесення  до каси банку сплати за експортований позивачем  товар у сумі 18170,00грн. без  наявності індивідуальної ліцензії.

        Відповідач дійшов висновку, що позивач порушив  вимоги Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. №15 -93 за здійснення операцій з валютними цінностями.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” встановлює  вичерпний перелік валютних операцій, для  яких необхідна наявність індивідуальної ліценції Національного банку України.

Як вбачається  з матеріалів справи,   06.08.2003р. фізична особа Дмитрієвський А.С. на виконання умов контракту №09/6/08 від 06.08.2003р. вніс до каси КФ “Промінвестбанк” сплату у сумі 18170,00грн. за експортований позивачем 08.08.2003р. товар вартістю 18170,00грн. (т.1, а.с.36). В той же день покупець через касу  відділення “Промінвестбанк” вніс на розрахунковий рахунок позивача 18170,00грн., що підтверджується квитанцією (т.1, а.с.45).  

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що для позивача вказана операція є безготівковою.

Ст. 7 Декрету КМУ№ 15-93 встановлює, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.5 зазначеного Декрету, індивідуальні

ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної

операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Крім того, визначено

виключний перелік операцій, що потребують індивідуальних ліцензій. До вказаного переліку не включено операції з розрахунків у валюті України між резидентами та нерезидентами.

До того ж чинне законодавство не містить визначення торговельного обороту, що унеможливлює визначення або встановлення чітких критеріїв (чинників) для отримання такої ліцензії .

„Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на

використання іноземної валюти на території України  в якості  засобу платежу"

затверджено Постановою НБУ № 4383 від 14.10.04р, зареєстровано

Міністерством юстиції України   09.11.04 р. за № 1429,      тобто майже через рік   після

виконання  контракту,  що  повністю виключає  обов'язок або можливість

отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Повне   виконання контракту   на   постачання   матеріалів відбулося   на

території України згідно умов Інкотермс-2000 (ЕХ\У - Керч),   тому розрахунки

були проведені   з урахуванням    вимог чинного законодавства, зокрема: згідно

пункту  1  частини 2 ст.92 Конституції України виключно законами України  встановлюються статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. Статтею 3 Декрету КМ України від 19.02.93 № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань. Відповідно до ст.35 Закону України "Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети), як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Діюче спеціальне законодавство визначає правовий статус  національної валюти  і юридичну силу щодо особливостей при її використанні. Так,   згідно п. 3.3. ст.. З   Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" N 2346-ІП від  05.04.2001р. гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів".

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" до приведення у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать йому.

Чинне законодавство України не обмежує контрагентів за зовнішньоекономічними контрактами у виборі та порядку розрахунків між ними.

Відповідно до статті 1 Закону про ЗЕД та статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" іноземною валютою є валюта готівкою, грошові знаки, що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Крім того, розділом 2 статті 8 Статей угоди Міжнародного валютного фонду від 22 липня 1944 року, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України "Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" від 03.06.92 р. № 2402-ХП передбачено, що жодна держава - член даної угоди не накладає обмежень на здійснення платежів і переводів за поточними міжнародними операціями без затвердження Фондом. Отже, виходячи з принципу верховенства норм міжнародного права, позивач не міг бути обмеженим у виборі валюти і порядку здійснення розрахунків із своїм зовнішньоекономічним контрагентом.

Національний банк України як головний орган у сфері валютного

регулювання передбачив    можливість використання    національної валюти    за

участі нерезидентів.   Згідно  „Правил використання готівкової іноземної валюти

на території України" затверджених    Постановою    НБУ          №    119  від  26.03.1998, зареєстрованою  у Міністерстві юстиції України 15.04.98р. №245/2685,  встановлюється , що використання на території України готівкової

іноземної валюти як засобу  платежу або як застави дозволяється  у разі відсутності в фізичних осіб - нерезидентів чи резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютнообмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках ".

Застосування іноземної валюти в якості платежу можливо тільки за умов відсутності гривні і   відсутності   можливості обміну валюти.

Використання ж готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також як застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Ще раз п.4.13  Правилами використання іноземної валюти наголошується, що на території України сплата резидентами та нерезидентами зборів та здійснення платежів готівкою у випадках, не передбачених цими Правилами, проводиться у гривнях, а за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті".

Таким  чином,     індивідуальна  ліцензія     НБУ вимагається  при розрахунках на території України за участі нерезидента тільки при розрахунках в іноземній валюті.

З урахуванням викладеного, снарядження згідно контракту від 06.08.2003р. (запасні частини та витратні матеріали) не є валютними цінностями.

Під поняттям “валютні цінності” ст.1 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України визначає валюту України, платіжні документи та інші цінні папери, боргові розписки, акредитиви, чеки, інші фінансові та банківські документи, виражені у валюті України, а також іноземна валюта, банківські метали та платіжні документи і інші цінні папери, виражені в іноземній валюті.

Крім того, розрахунки проводилися  з використанням уповноваженого банку (Керченська філія КБ “Промінвестбанк”).

Тому суд вважає, що умови розрахунків  згідно контракту від 06.08.2003р. №09/6/08  не підпадають під вичерпний перелік валютних  операцій, для  яких  необхідна наявність індивідуальної ліцензії, визначений  п.4 ст.5 Декрету  Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Відповідач до того ж  не вказав, який підпункт п.4 ст.5 Декрету  Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” вимагає застосування індивідуальної ліцензії  Національного банку України при  виконанні  умов контракту.

Крім того,  штраф за порушення порядку здійснення розрахунків між резидентом і нерезидентом в валюті України не є податковим зобов'язанням та не може визначаться податковим повідомленням-рішенням в порядку ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., оскільки  згідно з п.1.2 та п.1.5 ст.1 цього Закону   податковим  зобов'язанням  є зобов'язання  платника податків  сплатити в бюджет відповідну суму коштів в порядку та строки, яки визначені  цим або іншими  законами України, а застосований штраф такою сплатою не є, порядок і строки його сплати законами  України не передбачені.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000032200/0 від 19.01.2004р. підлягає  визнанню нечинним.

Судові витрати у сумі 3,40грн.- державне мито, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України згідно п. 1 ст. 94 КАС України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Постанова складена у повному обсязі  25.06.2007року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.94,160-163 КАС України, суд  

                                                      ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.          

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керч №0000032200/0 від 19.01.2004р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Крим Інтеройл» (АР Крим, м.Керч, вул.Свердлова,14, ЄДРПОУ 30889790) 3,40грн. судових витрат.

У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви  про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження.  

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.