Рішення

від 10.01.2019 по справі 620/3986/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/3986/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Єгунової О.М.,

представників позивача Василенко А. А., Лутай Н. М.

представника відповідача Черевка А. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Балу" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балу" звернулось до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області та просить: визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-022/0715/295 від 08 листопада 2018 року, винесену начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова про накладення штрафу № 25-01-022/0715/295 від 08 листопада 2018 року, винесена начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В. не обгрунтовано, на підставі припущень та не вірного трактування норм чинного законодавства, є протиправною та порушує права позивача.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ БАЛУ зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.11.2001 внесено запис 1064 120 0000 000414.

Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських організацій, ТОВ БАЛУ веде основний вид діяльності за кодом КВЕД 80.10 Діяльність приватних охоронних служб.

08 листопада 2018 року начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В. було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-01-022/0715/259 (надалі - Постанова), якою на Позивача накладено штраф у розмірі 335070,00 грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч. 3. ст. 24 КЗпП України, абз.2. ст. 265 КЗпП України, а саме допуск особи до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

У винесеній управлінням Держпраці у Чернігівській області (далі - Відповідач) Постанові зазначено про вчинення Позивачем фактичного допуску громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7 до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Як вбачається з Акту інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № 25-01-022/0715 від 23 жовтня 2018 року (надалі - Акт), гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 працювали за договором надання послуг з охорони від 03.09.2018, що укладений між Позивачем та вказаними громадянами, а також акту здачі-приймання виконаної роботи від 30.09.2018 .

Також в Акті вказано, що ОСОБА_6 працював 13.09.2018 без укладання трудового договору з ТОВ БАЛУ , ОСОБА_8 працював 24.09.2018, 27.09.2018, 30.09.2018, 03.10.2018 без укладання трудового договору з ТОВ БАЛУ , ОСОБА_7 працював 02.10.2018 без укладання трудового договору з ТОВ БАЛУ .

Такого висновку інспектор праці ОСОБА_9 дійшов, виходячи з записів у графіку чергувань на посту та рапортів вказаних осіб на ім'я директора ТОВ БАЛУ .

Як вбачається з Акту, на підставі оглянутих документів та журналів вказаним особам встановлено графік роботи, підпорядкованість уповноваженій особі підприємства, а також зроблено висновок про те, що на осіб покладено матеріальну відповідальність, передбачену ст. 131 КЗпП України. Додатково зазначається, що відповідно до наданих договорів надання послуг з охорони громадянам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 встановлено обов'язки з недопущення сторонніх осіб у приміщення, недопущення автотранспортної техніки без дозволу керівника у робочі зміни, що тривають з 07.30 год. до 07.30 год. наступного дня.

Оцінивши ці документи інспектор праці робить в Акті висновок, що працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були допущені до роботи 03.09.2018 року ТОВ БАЛУ без укладання трудового договору, без оформлення наказу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ, де повідомлення про прийняття працівника на роботу подається до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, що є порушенням ч.З.ст. 24 КЗпП України .

З поданих суду доказів вбачається, що 01 березня 2018 року між фізичною-особою підприємцем ОСОБА_10 (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПЛЕКС МИР (Замовник) було укладено Договір про надання послуг з охорони № 27. Відповідно до умов вказаного договору Фізична-особа підприємець ОСОБА_10 приймає під охорону об'єкт - Приміщення нежитлової будівлі адмінбудинку з підвалом за адресою АДРЕСА_1. На виконання умов договору Виконавець забезпечив охорону об'єкта шляхом розміщення своїх працівників на об'єкті.

12 вересня 2018 року гр. ОСОБА_6 було прийнято на роботу до ФОП ОСОБА_10 на посаду охоронника 1 розряду за трудовим договором з 14 вересня 2018 року, повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

03 жовтня 2018 року гр. ОСОБА_5 було прийнято на роботу до ФОП ОСОБА_10 на посаду охоронника 1 розряду за трудовим договором з 04 жовтня 2018 року повідомлено центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Таким чином, 22.10.2018 на час проведення інспекційного відвідування на об'єкті за адресою АДРЕСА_1 знаходились працівники саме ФОП ОСОБА_10, що були прийняті на роботу відповідно до чинного законодавства і перебували у вказаному приміщенні на підставі Договору про надання послуг з охорони № 27 від 01.03.2018.

Громадянин ОСОБА_7 був прийнятий на посаду охоронника 1 розряду до ТОВ БАЛУ відповідно до наказу від 04 жовтня 2018 року і міг перебувати на об'єкті відповідно до посадових обов'язків. Книга обліку трудових книжок і вкладишів до них ТОВ БАЛУ містить відповідний запис.

Станом на дату складання Акту ОСОБА_5 займає посаду охоронника 1 розряду на ФОП ОСОБА_10, ОСОБА_6 займає посаду охоронника 1 розряду на ФОП ОСОБА_10, а ОСОБА_7 займає посаду охоронника 1 розряду на ТОВ БАЛУ .

Дійсно, між Позивачем та громадянами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було укладено Договір № 2 про надання послуг від 03 вересня 2018 року, Договір № З про надання послуг від 03 вересня 2018 року. Договір № 1 про надання послуг від 03 вересня 2018 року. У вищезгаданих договорах не зазначено жодних умов щодо трудових обов'язків виконавців, часу виконання послуг, а також матеріальної відповідальності у розумінні КЗпП України. Тобто вказані договори не містять умов організації трудової діяльності та не є трудовими угодами.

Таким чином. Відповідач не з'ясувавши правові підстави перебування гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6 на об'єктах та не маючи достатніх підстав вважати, що ОСОБА_7 приступив до виконання трудових обов'язків без укладення трудового договору та робить хибний висновок щодо вчинення Позивачем порушення законодавства України про працю.

Відповідно до ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутріщнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

На виконання вимог вказаної статті ТОВ БАЛУ прийнято, а директором затверджено Правила Внутрішнього трудового розпорядку ТОВ БАЛУ , якими визначено робочий час та час відпочинку (Розділ 5).

Відповідно до п. 5.2 Правил Внутрішнього трудового розпорядку ТОВ БАЛУ режим роботи на підприємстві для працівників, які не відносяться до адміністрації, встановлюється відповідно до графіку змінності, що затверджується директором за погодженням з трудовим колективом. Тобто, Позивачем шляхом затвердження внутрішніх розпорядчих документів врегульований механізм встановлення графіку робочого часу для працівників. Режим роботи для працівників ТОВ БАЛУ встановлено Графіком змінності ТОВ БАЛУ , що прийнятий загальними зборами трудового колективу ТОВ БАЛУ протокол №1 від 02.01.2018 та затверджений Директором ТОВ БАЛУ 02.01.2018. Жодними внутрішніми розпорядчими документами Позивача не передбачено ведення журналів.

З тексту акту перевірки вбачається, що факт допущення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до роботи 03.09.2018 ТОВ БАЛУ без укладання трудового договору, без оформлення наказу та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України доводиться виявленням перевіряючою особою наступних документів, а саме журналу прийому-здачі змін, графіку чергувань, рапортів вказаних осіб.

Суд зазначає, що копії журналу прийому-здачі змін до матеріалів справи не додано.

З пояснень представника позивача вбачається, що ведення такого журналу внутрішнім порядком позивача не передбачено і такий журнал не ведеться.

Доказів існування такого журналу в природі суду не представлено.

Стороною відповідача суду представлено фотокопії графіку чергувань та рапортів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 113-118).

Вказані фотокопії завірені печаткою відповідача.

Як пояснив представник відповідача, ці фотокопії були здійснені шляхом фотографування документів на місці проведення перевірки.

Представник позивача пояснив суду, що такі документи в системі документообігу позивача не передбачені ніколи не складались і їх походження позивачу невідоме.

Форма цих фотокопій не містить жодних печаток чи штемпелів позивача, що не дає суду можливості встановити їх походження та прийняти в якості належних доказів.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що відповідач не довів суду існування в природі документів, на які він посилається в акті перевірки від 23 жовтня 2018 року як на докази допущення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до роботи 03.09.2018 ТОВ БАЛУ без укладання трудового договору.

Окрім того, суд зазначає, що чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких - цивільно-правові договори угоди на виконання певних послуг. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

Згідно Ч.1 ст. 1 КЗпП України, даний кодифікований акт регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Необхідно звернути увагу на те, що згідно статті 80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частинами 1 та 2 ст.83 ЦК України встановлено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

Стаття 91 ЦК України встановлює, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною 1 ст. 92 ЦК України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Стаття 97 ЦК України вказує, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 1 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Частинами 1, 2 та 4 ст.99 ЦК України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Назвою виконавчого органу товариства відповідно до установчих документів або закону може бути правління , дирекція тощо.

Частиною 1 ст. 62 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) встановлено, що підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, створеним компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково- дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Частинами 3 та 5 ГК України визначено, що залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Згідно частини 3 ст.64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

В свою чергу, частиною 2 статті 2 КЗпП України визначено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частиною 1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до частин 1 та 2 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

При цьому, абзацом першим пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів передбачено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи відома власника або уповноваженого ним органу.

У ході інспекційного відвідування не було встановлено, що допуск до роботи гр. ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 здійснювався за розпорядженням директора ТОВ БАЛУ , а також об'єктивно відсутні будь-які докази того, що за розпорядженням уповноваженого органу управління позивача чи з відома такого органу, вказаних осіб було допущено саме до виконання трудових обов'язків.

Статтею 29 КЗпП України встановлено, що до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

1) роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору;

2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;

3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами;

4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Ані у Акті, ані у оскаржуваній Постанові жодним чином не зазначено про те, що переліченим вище особам 03.09.2018 було роз'яснено їх трудові права та обов'язки, ці особи були проінформовані піп розписку про умови праці, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів, ознайомлені з правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи та робочих змін, колективним договором, пройшли інструктаж з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці ТОВ БАЛУ не містить відомостей про те, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пройшли інструктаж 03.09.2018. Відомості про ознайомлення працівників ТОВ БАЛУ з правилами внутрішнього трудового розпорядку також не містять інформації про ознайомлення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 з правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ БАЛУ 03.09.2018.

Окрім того, ані у Акті, ані у оскаржуваній Постанові не було вказано, якими саме посадами з числа наявних та вакантних у затвердженому позивачем штатному розписі на час описаних Акті подій передбачалося виконання тих трудових обов'язків, які, за твердженнями Відповідача, здійснювалися вищевказаними фізичними особами, а так само те, за якою (якими) саме кваліфікацією (кваліфікаціями) та/або професією (професіями) Позивачем нібито було здійснено допуск до роботи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Частинами 1-3 включно статті 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до 4.1. ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до 4.1. ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А частина 1 статті 611 ЦК України зазначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Умовами Договору №2 про надання послуг від 03 вересня 2018 року, укладеного між Позивачем та гр. ОСОБА_5, Договору №3 про надання послуг від 03 вересня 2018 року, укладеного між ТОВ БАЛУ та гр. ОСОБА_6, Договору №1 про надання послуг від 03 вересня 2018 року, укладеного між Позивачем та гр. ОСОБА_7 визначено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати послуги з охорони об'єктів. Пунктом 2.2 Договору встановлено оплату за вказані послуги.

Також умовами вказаних договорів встановлено межі відповідальності за порушення зобов'язання сторонами, а саме п. 3.1 визначає, що сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов'язань згідно з діючим 'законодавством. Тобто встановлена відповідальність за загальним правилом є повною, оскільки умовами договору не встановлено обмежень щодо відшкодування шкоди більш ніж встановлена оплата за послуги.

На відміну від майнової відповідальності за цивільним договором матеріальна відповідальність за трудовим правом є обмеженою середньомісячним заробітком та настає тільки за завдану пряму дійсну шкоду. Вказана позиція відображена у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками за правилами ст.132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі, під прямою дійсною шкодою потрібно розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства понести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або здійснити зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати.

Варто зазначити, що сторонами у вказані договорах вказані ознаки якості послуг (п. 1.2.), а також вказано застереження, що оплата послуги здійснюється лише за відповідності її вимогам щодо якості, а також у договорах відсутні відомості щодо посади чи обсягу трудових обов'язків.

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те. що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно- правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Особа, яка виконує роботу або надає послугу згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певних послуг, за наслідками яких замовник зобов'язується оплатити виконавцю виконану ним роботу, тобто предметом є кінцевий результат, а не процес праці.

Також характеристиками трудових відносин є систематична виплата заробітної плати за процес праці (на відміну від цивільно-правових угод, зокрема послуг, де оплата здійснюється за результат), виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 Класифікатор професій , затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327, дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Правомірність укладення позивачем саме цивільно-правових договорів також обґрунтовує Вищий адміністративний суд України у власній ухвалі від 15.09.2015 у справі К/800/33578/13 таким чином: ... суб'єкт господарювання вправі на власний розсуд організовувати виконання статутних завдань, в тому числі і шляхом укладення договорів цивільно-правового характеру. В свою чергу, виникнення, зміна та припинення відносин між Товариством та фізичними особами зумовлена волевиявленням обох сторін і одна із них не вправі в односторонньому порядку змінювати умови, щодо яких досягнуто двосторонньої домовленості на врегулювання відносин на підставі цивільного законодавства .

Відповідно, викладений у Акті висновок відповідача про нібито вчинений позивачем допуск громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не відповідає дійсним обставинам справи та не є обґрунтованим з точки зору відповідності чинному законодавству України, яке регламентує відповідні суспільні відносини.

Вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України (працівник може бути допущений до роботи після повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України) та вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17.06.2015 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , щодо того, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором , застосовуються до трудових правовідносин. Отже, оскільки Товариство уклало з фізичними особами договори підряду (цивільно-правові договори), які є предметом регулювання Цивільного кодексу України, у Товариства не виникло жодного обов'язку щодо надання тому чи іншому органу повідомлення за формою, встановленою Постановою ІСМУ № 413 від 16.06.2015.

Також, Товариством, внаслідок здійснення виплат за цивільно-правовими договорами здійснювалось включення відомостей, щодо зазначених фізичних осіб-контрагентів до періодичних звітів, які надавались до територіальних органів Державної фіскальної служби; своєчасно нараховувались та сплачувались відповідні податки у встановленому законодавством розмірі.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Балу" підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 5026,06 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Чернігівській області про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Балу" штрафу № 25-01-022/0715/295 від 08 листопада 2018 року, винесену начальником Управління Держпраці у Чернігівській області Дорошенком С.В.

Стягнути з Управління Держпраці у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39779238) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балу" (код ЄДРПОУ 31691455) судові витрати в розмірі 5026,06 грн. за рахунок бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 січня 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот