Ухвала

від 11.01.2019 по справі 734/4448/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 734/4448/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/4823/4/19 Категорія - Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

слідчого ОСОБА_7 ,

захисника - адвоката ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою директора ПП КТ «СЕРВІС» ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2018 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно: копію сертифікату відповідності №UA 1.094.00366-18; копію сертифікату відповідності № UA 1.094.00364115-16; копію відомості з ЄДРРПОУ ПП КТ «СЕРВІС»; виписку з ЄДРРПОУ ПП КТ «СЕРВІС»; зошит із чорновими записами на 48 арк. та зошит із написом «Надходження палива» на 22 арк.; х-звіт від 06 грудня 2018 року; ємкість 92 турбо 93,5 (4899 л), ємкість 92 євро - 160,6 (7110 л), ємкість 95 євро 140,7 (6233 л), ємкість дизельне пальне - 110,2 (7824 л); колонку А92 U-T «Шельф 100» 1КЕД 50-0,25-1-1 - 5063,65 л, колонку А92 «Шельф 100» 1КЕД 50-0,25-1-1 - 6918,29 л, колонку А95 «Шельф 100» 1КЕД 50-0,25-1-1 - 6597,46 л, колонку дизельного палива «Шельф 100» 1КЕД 50-0,25-1-1 7730,69 л, колонку ГАЗ заводський номер 2280 1995,08 л, належних ПП КТ «СЕРВІС» (юридична адреса - 14037, м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Казацька, б. 41), що вилучені під час обшуку у іншому володінні особи за адресою у с. Любечанинів, вул. Р.Музики, Козелецького району, Чернігівської області.

Мотивуючи рішення, слідчий суддя вказав, що вилучені речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, несуть на собі сліди злочину, а тому для їх збереження необхідно накласти арешт на вилучене майно.

На зазначену ухвалу слідчого судді директор ПП КТ «СЕРВІС» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову ухвалу, якою повернути вилучене майно. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що клопотання слідчого про арешт майна було подано слідчому судді 7 грудня 2018 року, однак судове засідання по його розгляду було проведено 20 грудня 2018 року, хоча ч. 6 ст. 173 КПК України встановлено, що слідчий суддя повинен винести ухвалу не пізніше 72 годин з моменту отримання судом клопотання. Крім того, апелянт зазначає, що слідчим суддею не було вибрано найменш обтяжливий спосіб арешту майна.

Заслухавши доповідача, захисника адвоката ОСОБА_8 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти вимог поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовим доказом в розумінні ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінальних протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів провадження, СВ Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадження № 42018271180000280 від 28 листопада 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 272 КК України.

Постановою слідчого СВ Козелецького ВП Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області від 7 грудня 2018 року речі, які були виявлені та вилучені в ході проведення обшуку за адресою у с. Любечанинів, вул. Р.Музики, Козелецького району, Чернігівської області та належать приватному підприємству КТ «СЕРВІС» визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження та в межах поданого слідчим клопотання про накладення арешту на вищезазначене майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, врахувавши наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно, з метою забезпечення кримінального провадження шляхом збереження речових доказів прийшов до висновку про задоволення клопотання слідчого.

З урахуванням цього слідчий суддя, встановив належні правові підстави, передбачені ч. ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу може вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу, відчуження, знищення, приховання на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Разом із тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону, на думку апеляційного суду дотримався.

Посилання апелянта на те, що клопотання не було розглянуто у строк передбачений ч.6 ст.173 КПК України є обґрунтованими, однак ця обставина не свідчить про хибність висновків слідчого судді на предмет вирішення клопотання по суті. Той факт, що клопотання про арешт тимчасового майна найшло до суду 7 грудня 2018, а було розглянуто 20 грудня 2018 року, на переконання колегії суддів не може бути визнане істотним процесуальним порушенням, яке тягне за собою скасування ухвали слідчого судді. Так, положенням ч.6 ст.173 КПК України передбачено, що ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено. Ця процесуальна норма не містить заборону щодо розгляду клопотання про арешт майна після закінчення відповідного строку. Крім того, слід зазначити, що судові засідання в суді першої інстанції вмотивовано відкладалися у зв`язку з неявкою власника майна.

З урахуванням зазначеного, рішення слідчого судді прийнято у відповідності до вимог закону, при розгляді клопотання він з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу директора ПП КТ «СЕРВІС» ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на тимчасово вилучене майно належне ПП КТ «СЕРВІС» без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4