Постанова

від 13.03.2007 по справі 9561-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9561-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 321

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.03.2007Справа №2-27/9561-2006

За позовом – Приватне підприємство “Комплексне будівництво і благоустрій”, м. Керч, Вокзальне шосе, 61 – б.   

До відповідача –  ДПІ в м. Керч, м. Керч, вул. Борзенько, 40.

Третя особа -  СПД Мірошніков В. В., м. Керч, вул. Кап. Алієва, 12.

Про  визнання частково нечинним  податкового повідомлення – рішення.        

Суддя Н.В. Воронцова.

При секретарі Топоріщевої Т. П.

представники:

Від позивача –    Трясоруб О. Ф., дор. у справі.          

Від відповідача –    не з'явився.   

Від третьої особи – не з'явився.

Сутність спору: Приватне підприємство “Комплексне будівництво і благоустрій” звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача про визнання частково нечинним податкового повідомлення – рішення Керченської МДПІ  №0000531701/0 від 10.04.2006 р. в частині визначення суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 7171,66 грн. і штрафних санкцій у розмірі 14343,32 грн., всього на суму 21514,98 грн.   

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що у нього не було ніяких законних підстав для утримання сум прибуткового податку, визначеного Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Той факт,  що в свідоцтві про сплату єдиного податку СПД Мірошника В. В. не вказаний такий вид діяльності, як ремонт автотранспортних засобів, не тягне ніяких юридичних наслідків для позивача.   

На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.  

Позивач заявою від 05.05.2006 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати  нечинним податкове повідомлення – рішення Керченської МДПІ №0000531701/0 від 10.04.2006 р. в частині визначення суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6214,90 грн. і штрафних санкцій у розмірі 12429,80 грн., всього на суму 18644,70 грн.   

Суд прийняв до уваги вказане уточнення. Відповідач з вказаним уточненням був ознайомлений.

Для розгляду справи по суті, судом ухвалою від 06.06.2006 р. було залучено до участі у справ як третю особу,  яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача -  СПД Мірошникова В. В.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що отримані  СПД Мірошниковим В. В. доходи, не пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, оподаткованої по спрощеної системі оподаткування ( послуг та по ремонту транспортних засобів, транспортні послуги автонавантажувача ) і при їхній виплаті позивачу, як податковому агенту, слід було утримати податок.

На підставі викладеного,  просить у позові відмовити.      

Від відповідача надійшло клопотання від 30.06.2006 р. про заміну відповідача – Керченської МДПІ на його правонаступника – ДПІ в м. Керч. Вказане обгрунтовує тим,  що  згідно до наказу ДПА в АР Крим №162 від 30.03.2006 р. шляхом поділу припинена ( реорганізована ) юридична особа – Керченська МДПІ. Шляхом поділу Кеченської МДПІ було створена ДПІ в м. Керч і ДПІ в Ленінському районі з правами юридичних осіб. З 20.06.2006 р.. згідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №641820 та довідки відділу статистики в м. Керч діє самостійна юридична особа – ДПІ в м. Керч.

На підставі викладеного, суд ухвалою від 03.07.2006 р. замінив відповідача по справі – Керченську МДПІ на її правонаступника – ДПІ в м. Керч.

Оскільки в  ході розгляду справи виникли питання, потребуючі спеціальних знань, суд дійшов висновку про призначення по справі судово – економічної експертизи, яку доручає ТОВ “Кримське експертне бюро”.    

В зв'язку з вказаним, ухвалою ГС АР Крим від 03.07.2006 р. провадження по справі було зупинено.

На вирішення експерта було поставлено наступне питання:

- чи відповідають висновки перевіряючих ДПІ в м. Керч, які викладено в акті перевірки №600/23-8/32883318  від 05.04.06 р. “Про результати позапланової виїздної комплексної  документальної перевірки дотримання вимог податкового  законодавства ПП “Комплексне будівництво та благоустрій” за період з 01.01.2004 р. по 31.12.2005 р.      документам бухгалтерської і податкової звітності ПП “Комплексне будівництво та благоустрій”.

Від експертної установи надходило 01.08.2006 р. клопотання про витребування від позивача документів, необхідних для проведення експертизи.

На підставі зазначеного,  ГС АР Крим було направлено лист від 14.08.2006 р., в якому на позивача було покладено забовязання представити необхідні документи, перелічені в клопотанні експерта.

28.11.2006 р. на адресу ГС АР Крим від експертної установи були повернені матеріали контрольної справи з повідомленням про неможливість приведення експертизи. Вказане обґрунтовує тим,  що  позивачем так і не були представлені необхідні для проведення експертизи документи.

Також повідомив про те, що експертом були досліджені документи, написані клопотання, тобто понесені відповідні витрати. На підставі викладеного. просить суд включити дані  витрати в судові витрати стороні ( сторонам ) в сумі 400,00 грн. відповідно до наданого рахунку.  

В зв'язку з вказаним, ухвалою ГС АР Крим від 29.11.2006 р. провадження по справі було поновлено.

Також відповідно до Розділу VII   ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАСУ    Кодекс адміністративного судочинства України  набрав чинності  з  1  вересня  2005  року  за винятком, встановленим пунктом 2 цього розділу.  

Відповідно до п. 6 Розділу VII   ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ КАСУ   до    початку    діяльності    окружних   та   апеляційних адміністративних   судів   адміністративні   справи,    підвідомчі господарським  судам  відповідно  до Господарського процесуального кодексу України 1991 року (  1798-12  ),  вирішують  у  першій  та апеляційній    інстанціях   відповідні   місцеві   та   апеляційні господарські   суди   за   правилами   Кодексу   адміністративного судочинства України.

Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює  Вищий адміністративний суд України  за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

 Відповідно до ст.. 3 КАСУ права    адміністративної    юрисдикції    (далі    - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду  публічно-правовий  спір,  у  якому хоча б однією зі сторін є орган  виконавчої  влади,  орган  місцевого  самоврядування,  їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі  законодавства,  в  тому  числі  на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАСУ компетенція адміністративних судів поширюється на зокрема  спори фізичних чи  юридичних  осіб  із  суб'єктом  владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Предметом розгляду даної  справи є  визнання частково недійсним податкового повідомлення – рішення.

При таких обставинах справи, суд ухвалою від 29.11.2006 р.  розпочав розгляд справи у відповідності до норм КАСУ.  

Позивач позовні вимоги підтримав  у повному обсязі.                   

     Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.

    Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечив, письмові пояснення по справі не представив, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином.  

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  заслухавши пояснення представника позивача,  суд,  -  

                                                          В С Т А Н О В И В :

В період з 23.03.2006 р. по 30.03.2006 р. Керченською МДПІ, правонаступником якої є ДПІ в м. Керч,  було проведено позапланову  виїзну комплексну документальну   перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивача за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2005 р.  

По результатам перевірки було складено акт №600/23-8/32882218 від 05.04.2006 р.

На підставі вказаного  акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення №0000531701/0 від 10.04.2006 р. про визначення податкового забовязання по податку з  доходів фізичних осіб у розмірі 22190,21 грн., з якого 7395,80 грн. основного платежу і 14794,41 грн. штрафних санкцій.   

При таких обставинах справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

В ході провадення перевірки перевіряючими було встановлено п. 1.6 ст. 1 , п.п. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3, п.п. 6.3.2 п. 6.3, п.п. 6.5.1,  п.п. 6.5.2 п. 6.5 ст. 6,  п.п. 4.2.1,  п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4, п. 3.2 ст. 3. п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8, п.п. 9.12.ст. 9, п.п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в частині неутримання і неперерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в 2004 – 2005 р.р. на суму – 7395,80  грн.

Перевіркою банківських документів було встановлено, що позивачем в період з липня 2004 р. по серпень 2005 р. суб'єкту підприємницької діяльності Мірошникову В. В. по відповідним платіжним дорученням були сплачені кошти за послуги по ремонту автотранспорту по актах виконаних робіт в 2004 р. і ремонту власних і орендованих транспортних засобів в 2005 р. в сумі 41592,00 грн. не в межах здійснення власної підприємницької діяльності. В порушення п. 1.6 ст. , п.п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 19, п.п. 19.2 а) п. 19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” №889 з  доходу отриманого в межах підприємницької діяльності не утриманий і не перерахований податок з  доходів фізичних осіб в сумі 6214,90 грн.

Відповідно до п. 1.6 ст.1  Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід,  який підлягає   оподаткуванню   згідно   з   цим  Законом,  нарахований (виплачений)  на  користь  платника  податку   протягом   звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід). Загальний оподатковуваний дохід складається  з  доходів,  які підлягають  кінцевому  оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів,  які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного  доходу;  доходів,  які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”  Податковий   агент   -   юридична  особа  (її  філія, відділення,  інший  відокремлений  підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового  статусу  та  способу оподаткування іншими податками  зобов'язані  нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий   облік  та  подавати  податкову  звітність  податковим органам  відповідно  до  закону, а також нести відповідальність за порушення  норм  цього Закону. Податковим  агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької   діяльності   чи  здійснює  незалежну  професійну діяльність,  яка  використовує  найману працю інших фізичних осіб, щодо  виплати  заробітної  плати (інших виплат та винагород) таким іншим  фізичним  особам.  

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”  платниками податку є, зокрема, резидент, який  отримує  як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Даним податковим агентом по даній справі, на думку відповідача, є позивач.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3  Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”   об'єктом оподаткування резидента є:  загальний місячний оподатковуваний дохід;  чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом  зменшення  загального  річного  оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи   з  джерелом  їх  походження  з  України,  які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”   Загальний річний оподатковуваний  дохід  складається  з  суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року,  а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

           До складу  загального   місячного   оподатковуваного   доходу включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної  плати,  інші  виплати  та винагороди,  нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Відповідно до п. п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” оподаткування доходів,  отриманих фізичною особою від продажу  нею товарів (надання послуг,  виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи,  а також фізичною  особою,  яка  сплачує  ринковий  збір,  здійснюється  за правилами,  встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Відповідно до п.п. 9.12.2 п. 9.12. ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” якщо  фізична   особа   -   суб'єкт   підприємницької діяльності або фізична особа,  яка сплачує ринковий збір,  отримує інші доходи,  ніж визначені у підпункті 9.12.1  цього  пункту,  то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників  податку,  що  не  є  такими  суб'єктами підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що за період, що перевірявся, СПД Мірошніков В. В. здійснював підприємницьку діяльність на умовах спрощеної системи оподаткування, тобто був платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтво про сплату даного податку серія Б №366609 від 01.04.2004 р. При цьому видами діяльності вказано оптова торгівля будматеріалами, пиломатеріалами.

14.09.2004 р. до Керченської МДПІ надійшла заява про призупинення фінансово – господарської діяльності з 01.10.2004 р. ( вх. Від 14.09.2004 р. №471/М ) і про здачу свідоцтва платника єдиного податку з 01.10.2004 р. в зв'язку з перевищенням в 3 кварталі 2004 р. виручки 500 тис. грн. Потім СПД Мірошников В. В. почав працювати в 2005 р. по спрощеної системі оподаткування з 01.04.2005 р. ( заява від 14.03.2005 р. вх. Від 14.03.2005 р. №115 ) з видами діяльності “оптова торгівля будматеріалами ( пиломатеріалами ), транзит, вантажоперевезення при наявності ліцензії.

Виходячи з положень п.п. 9.12.2 п. 9.12. ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”  СПД Мірошников В. В. здійснюючі діяльність, не передбачену наявним у нього свідоцтвом, повинен самостійно здійснювати обчислення і сплату податку з  доходів фізичних осіб. А позивач по справі у відношенні третьої особи не виконує функції податкового агента.

До того ж, відповідно до п. 19.2 ( а ) ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”   особи,  які  відповідно  до  цього  Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані:  своєчасно   та   повністю   нараховувати,   утримувати  та сплачувати (перераховувати) до  бюджету  податок  з  доходу,  який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до положень п. 6 Указу Президента України  “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» платник єдиного податку звільнений від сплати зокрема податку з  доходів фізичних осіб.     

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач по справі не здійснював у відношенні третьої особи функції податкового агента, а значить відповідальність   стосовно не обчислення та не перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету виникає саме у СПД Мірошникова В. В.,  а не у позивача.      

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Відповідачем  не було представлено достатніх доказів щодо правомірності нарахування податкового забовязання  та нарахування штрафних санкцій.

           За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 85 грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Вступна і резолютивна частини постанови проголошено 13.03.2007 р.

Постанову у повному обсязі складено 26.03.2007 р.

На  підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 – 164, 167  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     1. Позов задовольнити.

           2.  Визнати нечинним  податкове повідомлення – рішення державної податкової інспекції в м. Керч №0000531701/0 від 10.04.2006 р. в частині визначення суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 6214,90 грн. і штрафних санкцій у розмірі 12429,80 грн., всього на суму 18644,70 грн.   

3. Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь приватного підприємства “Комплексне будівництво і благоустрій”, м. Керч, Вокзальне шосе, 61 – б, ( п/р 26006301393296 в Керченської філії ПІБ, МФО 324548, ЗКПО 32883318 )  85 грн. судового збору.

           Виконавчий документ видати після вступу Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено.  

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.    

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Воронцова Н.В.