Постанова

від 11.01.2019 по справі 615/1483/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 615/1483/17

провадження № 22-ц/818/234/19

11 січня 2019 року

м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів - Котелевець А.В., Піддубного Р.М.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Огульцівська сільська рада Валківського району Харківської області, Валківська районна державна адміністрація Харківської області, приватне сільськогосподарське підприємство Огульчанське ,

інші учасники справи:

треті особи - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області, ухвалене 31 травня 2018 року о 16 годині 00 хвилин у складі судді Логвінова А.О. (повний текст виготовлено 10 червня 2018 року),

у с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, після уточнення якого ( а.с. 241 - 243 т.1) про визнання права власності на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП Огульчанське Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області.

Позовна заява мотивована тим, що вона в період з 05 лютого 1994 року по 26 грудня 1999 року працювала в КСП Огульчанське Валківського району Харківської області. Її було включено до списку членів КСП Огульчанське , які в свою чергу мають право на земельну частку (пай) із земель колективної власності. При звільненні у 1999 році їй, в усній формі, повідомлено, що вона не має права на земельну частку (пай).

У 2017 році їй стало відомо про те, що її прізвище значиться в списку власників земельних часток (паїв), що додавався до державного акту на право колективної власності на землю по КСП Огульчанське за № 322. 12 жовтня 2017 року Міжрайонним управлінням в Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру Харківської області їй повідомлено про те, що відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на ім'я позивача 28 липня 1996 року за № 94 зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай), серії НОМЕР_1 з приміткою немає .

30 жовтня 2017 року Валківською районною державною адміністрацією (надалі Валківська РДА) повідомлено позивача про відсутність бланків сертифікатів та роз'яснено право звернутися до суду з відповідним позовом про визнання за нею права на земельну частку (пай).

З урахуванням вищезазначеного, просила задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 31 травня 2018 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач має право на земельну частку (пай), але пропустила трирічний строк позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у справі, та не надала доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на звернення до суду.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 зазначає, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 відсутній не з її вини, а з вини державних органів, що відповідали за збереження даних сертифікатів. Станом на 19 лютого 1996 року її право на земельну частку (пай) порушено не було. Про неможливість отримати сертифікат на право на земельну частку (пай) позивач дізналась з відповіді Валківської районної державної адміністрації від 30 жовтня 2017 року. Про рішення Огульцівської сільської ради від 28 квітня 2000 року про виключення зі списку до державного акту на право отримання сертифікату на земельну частку (пай) помилково записаних громадян, позивач дізналась у судовому засіданні Валківського районного суду. Належної оцінки зазначеному рішенню районний суд не надав. Крім цього, діючим законодавством не встановлюється строк звернення за видачею сертифікату на право на земельну частку (пай).

У відзиві на апеляційну скаргу головне управління (ГУ) Держгеокадастру у Харківській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив мотивовано тим, що позовна давність за вимогами про визнання права на земельну частку (пай) повинна обчислюватись з моменту початку паювання, тобто з часу виготовлення державного акта на право колективної власності на землю, що спростовує висновки позивача про те, що право особи на земельну частку (пай) підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

Огульцівська сільська рада Валківського району Харківської області у відзиві на апеляційну скаргу також просить відмовити у задоволені апеляційної скарги. Зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. 263 ЦПК України. Суд повно та всебічно з'ясував обставини, на які посилалися сторони по справі як на підстави своїх вимог і заперечень, та дослідив відповідні докази.

Ухвалою судді Апеляційного суду Харківської області Тичкової О.Ю. від 04 вересня 2018 року відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 травня 2018 року (т.2 а.с. 77).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 28 вересня 2018 року справа призначена до розгляду Апеляційним судом Харківської області (т.2 а.с. 103).

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим законом.

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VIII), що набув чинності 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 452/2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Харківської області ліквідовано та утворено Харківський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Харківську область, з місцезнаходженням у місті Харкові.

03 жовтня 2018 року вказану апеляційну скаргу передано до Харківського апеляційного суду.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду 12 жовтня 2018 року визначено колегію судів: суддя-доповідач - Тичкова О.Ю., судді - Піддубний Р.М., Котелевець А.В.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд керується ст. 367 ЦПК України та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1. працювала в КСП Огульчанське Валківського району Харківської області робочою у їдальні з 01 червня 1993 року по 07 вересня 1999 року, що підтверджується довідкою Приватного сільськогосподарського підприємства Огульчанське від 10 жовтня 2005 року № 280 (а.с. 14 т. 1).

Протоколом № 1 від 05 лютого 1994 року загальних зборів членів колгоспу імені Калініна ОСОБА_4 прийнято в члени колгоспу (а.с. 12 т. 1).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 23 жовтня 1993 року серії НОМЕР_2, 23 жовтня 1993 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб та після укладення шлюбу ОСОБА_4 присвоєно прізвище - ОСОБА_5 (а.с. 15 т. 1).

З архівної довідки Валківської РДА Харківської області від 02 жовтня 2017 року № 01-34/15 вбачається, що рішенням зборів уповноважених членів колгоспу імені Калініна с. Огульці від 18 лютого 1993 року колгосп імені Калініна перетворений в колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) без зміни предмету діяльності і форми власності, якому присвоєно назву Огульчанське та який є правонаступником колгоспу імені Калініна. Рішенням загальних зборів уповноважених членів підприємства на базі КСП Огульчанське створене приватне сільськогосподарське підприємство (ПСП) Огульчанське (Протокол № 3 від 13 березня 2000 року) (а.с. 11 т. 1).

Згідно державного акту на право колективної власності на землю від 19 лютого 1996 року серії НОМЕР_3 рішенням Огульцівської сільської ради народних депутатів від 12 грудня 1995 року № 147 КСП Огульчанське с. Огульці видано державний акт на право колективної власності на землю площею 2965,7 га (а. с. 215-216 т. 1).

Зі списку громадян-членів КСП, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком 1 до державного акту серії НОМЕР_3 вбачається, що під номером 322 значиться ОСОБА_1 (а.с. 218-224 т. 1).

Згідно відомостей, що значаться у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Валківською РДА, 28 липня 1996 року зареєстровано сертифікат на земельну частку (пай) площею 6,54 га серії НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_1, про що зроблено запис у книзі під номером 94, де у графі підпис власника сертифікату на земельну частку (пай) , зазначено немає (а.с. 226-228 т. 1).

З листа Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 12 жовтня 2017 року № 31-20-0.23, 14-853/121-17 вбачається, що відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Валківською РДА ПСП Огульчанське , на ім'я ОСОБА_1 28 липня 1996 року за № 94 зареєстровано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 з приміткою немає . Інформація про видачу державного акту ОСОБА_1 відсутня (а.с. 10 т. 1).

Листом Валківської РДА Харківської області від 30 жовтня 2017 року № 01-44/2414 ОСОБА_1 повідомлено, що в списку доданого до державного акту серії НОМЕР_5 на право колективної власності на землю прізвище ОСОБА_1 значиться за № 322, та виготовлення бланків сертифікатів не здійснюється (бланки відсутні), видати сертифікат на право на земельну частку (пай) неможливо (а.с. 13 т. 1).

З протоколу № 3 від 26 грудня 1999 року зборів уповноважених членів Огульчанського КСП вбачається, що на загальних зборах 26 грудня 1999 року слухали питання щодо затвердження рішення правління КСП про виключення з членів КСП працівників, які не працюють без поважних причин, в тому числі ОСОБА_1, за результатами чого дане рішення було затверджено та виключено із членів КСП Огульчанське , зокрема ОСОБА_1, що також зазначено у архівному витягу з протоколу № 3 від 26 грудня 1999 року (а.с. 89-112 т. 1).

Відповідно до протоколу № 2 від 19 лютого 2000 року загальних зборів уповноважених членів Огульчанського КСП, на вирішення загальних зборів ставилось питання про помилкове занесення у список до державного акту на право колективної власності на землю тридцяти двох осіб. За результатами розгляду цього питання було вирішено не включати цих осіб, зокрема і ОСОБА_1, в уточнений список до державного акту на право колективної власності на землю (а.с. 46-47 т. 1).

Також згідно протоколу № 3 від 13 березня 2000 року загальних зборів уповноважених членів Огульчанського КСП вирішено не включати в уточнений список-додаток до державного акту на право колективної власності на землю осіб, зокрема ОСОБА_1, у зв'язку з помилковим їх включенням. (а.с. 60-68, 87-88 т. 1).

Рішенням Огульцівської сільської ради Валківського району Харківської області від 28 квітня 2000 року підтримано рішення зборів уповноважених КСП Огульчанське від 13 березня 2000 року про виключення громадян зі списку до Державного акту на право отримання сертифікату на земельну частку (пай) як помилково записаних, зокрема ОСОБА_1 (а.с. 82-84 т. 1).

З уточненого списку-додатку членів КСП Огульчанське , що внесені до Державного акту на право на земельну частку (пай) і їх земельна частка (пай) вбачається, що ОСОБА_1 до цього списку не включена (а.с. 69-79 т.1).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ № 720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з положеннями ч. ч. 9, 10 ст. 5 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) 1990 року кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7 ст. 6 ЗК України 1990 року передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Частина друга статті 23 ЗК України 1990 року визначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 була членом КСП Огульчанське Валківського району Харківської області та була включена до списку громадян - членів КСП, доданого до державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_6, тому має право на земельну частку (пай). Проте порушене право ОСОБА_1 не підлягає захисту у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Паювання земель КСП Огульчанське мало місце у 1996 році ( державний акт про на право колективної власності на землю було видано 12.02.1996 року), тобто спірні правовідносини виникли у той період, коли був чинним ЦК України у редакції 1963 року.

Згідно ст.71 ЦК УРСР в редакції 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність установлюється у законі із метою стимулювання суб'єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску строку позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі Юкос проти Росії , пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Таким чином, позовна давність за вимогами про визнання права на земельну частку (пай) повинна обчислюватися з часу виготовлення державного акта на право колективної власності на землю, з 19 лютого 1996 року.

Огульцівська сільська рада Валківського району Харківської області ( а.с. 140 - 144 т.1) та Головне управління Держгеокадастру у Харківській області ( а.с. 235 - 237 т.1 ) просили суд застосувати передбачені законом наслідки спливу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Оскільки відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ЦК України в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. ст. 71, 76 ЦК України ( в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено ( позовна давність), встановлюється у три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Крім цього, оскільки строк позовної даності застосовується під час дії іншого порядку застосування строку позовної давності, до спірних правовідносин належить застосувати вимоги ст. 267 ЦК України в редакції 2003 року, що передбачають порядок застосування строку позовної даності за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 до 2017 року не зверталася до органів місцевого самоврядування із заявою про отримання сертифікату на право на земельну частку (пай).

Колегія суддів вважає, що у позивача була об'єктивна можливість дізнатися про своє порушене право, оскільки ст. 76 ЦК України ( в редакції 1963 року) містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушене право, покладається на позивача. Таких доказів позивач не надала. Питання щодо поновлення строку на звернення до суду із позовною заявою за захистом своїх порушених прав позивачем не ставилося.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. Посилання апелянте на те, що суд першої інстанції не дав оцінки рішенню ради про виключення позивача зі списку до державного акту є помилковим. Вивчивши матеріали справи та надавши оцінку доводам сторін, суд першої інстанції правильно визнав право ОСОБА_1 на земельний пай, але відмовив у задоволені її позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Посилання суду першої інстанції на норми ст.ст. 253, 256, 257 ЦК України в редакції 2003 року, що регулюють поняття та порядок застосування строку позовної давності, висновків суду першої інстанції не спростовують та не можуть вважатися порушенням норм матеріального права, що призвели до ухвалення помилкового рішення, оскільки зазначені правові норми та положення ст.ст. 71,76 ЦК України в редакції 1963 року містять аналогічне регулювання.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності. Підстави для його скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 ЦПК України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 січня 2019 року.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді А.В. Котелевець

ОСОБА_6