Рішення

від 08.01.2019 по справі 910/12326/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2019Справа № 910/12326/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 8

в інтересах держави в особі

1) Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації

2) комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду Святошинського району м. Києва

до організації ветеранів Святошинського району м. Києва

про повернення нежитлового приміщення

представники учасників сторін:

від прокуратури Греськів І.І., за посвідченням № 041072 від 03.02.2016

від позивача-1 Коломієць Н.Г. за посвідченням № 55

від позивача-2 не з'явився

від відповідача Мусієнко О.В.- адвокат за посвідченням № КВ6141 від 26.07.2018,

Патроманський В.І., голова

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач-1) та комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва (надалі-позивач-2) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Організації ветеранів Святошинського району м. Києва (далі - відповідач) про повернення нежитлового приміщення, розташованого по вул. В. Покотила, 9А, у м. Києві, площею 14,5 кв. м., на першому поверсі, шляхом його звільнення та передачі майна по акту приймання-передачі позивачу-2.

В обґрунтування позовних вимог Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 8 посилається на те, що укладений між сторонами договір № 553 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.05.2016, припинився 29.03.2018 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, а тому у відповідача в силу законодавчих положень виник обов'язок щодо повернення спірного майна. При цьому, прокурор зауважив, що орендар був повідомлений завчасно про відсутність намірів у орендодавця продовжувати договірні відносини після закінчення терміну дії договору, проте після припинення договору не звільнив та не передав приміщення балансоутримувачу за актом приймання-передачі відповідно до п. 7.5 договору, продовжує його займати, що стало підставою для звернення до суду з даним позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2018 відкрито провадження у даній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.10.2018.

08.10.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона просить відмовити в позові. Зокрема, відповідач зазначає про недотримання порядку припинення договору оренди комунального майна № 553 від 10.05.2016, стверджує про неотримання заперечень проти використання орендованого приміщення від орендодавця або балансоутримувача протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, як це передбачено п. 9.7 договору, ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , тому вважає договір поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, на яких його було укладено сторонами. Також сторона вказує, що надання приміщень відповідачу, що є громадською організацією ветеранів, є соціальним обов'язком органів місцевої виконавчої влади, визначеним ст. 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , в органів прокуратури відсутні повноваження щодо подання позову у даній справі.

17.10.2018 від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду на підставі ч. 2 ст. 226 ГПК України, оскільки суд порушив провадження у справі за позовом прокурора, який не має на те процесуальної дієздатності (позовну заяву підписано особою, яка не має її підписувати).

17.10.2018 від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та заява про виключення з числа доказів.

18.10.2018 оголошено перерву до 08.11.2018

26.10.2018 від прокуратури надійшли відповідь на відзив, заперечення на заяву про залишення позовної заяви без розгляду. На підтвердження позовних вимог та у відповідь на аргументи відповідача прокурор зазначив, що відповідач, як орендар нерухомого майна комунальної власності за договором № 553 від 10.05.2016, отримав 29.01.2018 лист від позивача 1, як орендодавця майна, про відсутність наміру продовжувати договір оренди після закінчення його дії, тобто таке повідомлення надано відповідачу завчасно, у встановленому порядку і договірні відносини припинені правомірно; визначені законом права та гарантії відповідача можуть бути реалізовані шляхом укладення нового договору оренди майна. Також прокурор надав пояснення, що представництво прокуратурою інтересів держави у даній справі зумовлене невжиттям орендарем та балансоутримувачем орендованого за договором № 553 від 10.05.2016 комунального майна , як уповноваженими суб'єктами по захисту інтересів держави та територіальної громади міста Києва, усіх заходів щодо повернення майна комунальної власності в управління та розпорядження після закінчення терміну дії договору оренди цього майна, що порушує інтереси територіальної громади міста Києва на ефективне використання комунальної власності для задоволення суспільних потреб у функціонуванні місцевого самоврядування, передачі цього об'єкту оренди іншому користувачу з можливістю отримання прибутку, тому за таких обставин захист цих прав та інтересів територіальної громади міста Києва є обов'язком прокурора відповідно до наданих йому законом повноважень та підставою для представництва шляхом пред'явлення даного позову до суду.

26.10.2018 від позивача-2 надійшла відповідь на відзив, в якій сторона зазначає про безпідставність доводів відповідача, посилається на те, що умовами договору № 553 від 10.05.2016 визначено, що для продовження дії договору орендар за три місяці до закінчення строку дії договору був зобов'язаний надати орендодавцю новий звіт з незалежної оцінки об'єкту, за відсутності заперечень сторін щодо продовження дії договору, договір міг бути продовжений або до нього внесені зміни лише шляхом укладення додаткової угоди.

29.10.2018 від позивача-1 надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач-1 підтримав позицію прокурора, підтвердив факт надсилання на адресу відповідача листа від 24.01.2018 № 30/575 з повідомленням про те, що договір № 553 від 10.05.2016 продовжений не буде, вказує, що відповідач своїми діями щодо неповернення майна за актом приймання-передачі після закінчення дії договору перешкоджає орендодавцю у раціональному використанні майна територіальної громади міста Києва; щодо гарантій відповідача позивач-1 заявив, що передача у користування приміщень комунальної власності для здійснення громадських організацій ветеранів законом не передбачена, крім того, відповідач був не позбавлений можливості проводити свою статутну діяльність у приміщенні за іншою адресою, запропонованою Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією на визначених умовах.

29.10.2018 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

08.11.2018 оголошено перерву до 29.11.2018 та протокольно продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів з ініціативи суду.

21.11.2018 від прокуратури надійшли пояснення по справі.

Представники прокуратури, позивача-2 у підготовчому засіданні 29.11.2018 надали усні пояснення.

Представники відповідача підтримали заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2018 за результатом розгляду у підготовчому засіданні заяви відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відмовлено у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, судом закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.01.2019 за участю представників сторін.

У судовому засіданні 18.01.2019 представники прокуратури та позивача-1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, у задоволенні позовних вимог просив відмовити. Представник позивача-2 у засідання суду не з'явився, про дату та час судового розгляду справи по суті повідомлявся належним чином.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, у судовому засіданні 08.01.2019 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

10.05.2016 між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавцем), Організацією ветеранів Святошинського району м. Києва (орендарем) та комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва (підприємством-балансоутримувачем) був укладений договір № 553 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 13.10.2015 № 47 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Покотила, 9А, для розміщення громадської організації ветеранів.

Сторонами у п. 2.1 договору визначено, що об'єктом оренди є нежитлове приміщення загальною площею 14,50 кв. м., на першому поверсі, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору.

Згідно з п.п. 2.4-2.5 договору, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін, указаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі об'єкта. Передача об'єкта в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об'єкт. Власником об'єкта залишається територіальна громада міста Києва, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Судом встановлено, що об'єкт оренди за договором № 553 від 10.05.2016: нежитлове приміщення, загальною площею 14,50 кв. м., розташоване за адресою: вул. Покотила, 9А, що належить до комунальної власності міста Києва та перебуває на балансі комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва , був переданий орандарю у користування, про що сторонами підписано трьохсторонній акт приймання-передачі об'єкту в оренду від 10.05.2016.

За умовами п. 9.1 договору цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами та діє з 31.03.2015 по 29.03.2018.

Спір у справі виник щодо наявності або відсутності підстав для повернення орендованого відповідачем нежитлового приміщення, розташованого по вул. В. Покотила, 9А, у м. Києві, площею 14,5 кв. м., на першому поверсі, шляхом його звільнення та передачі майна за актом приймання-передачі балансоутримувачу - комунальному підприємству Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва після закінчення встановленого терміну дії договору.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За умовами п. 9.1 договору, він укладений з моменту його підписання та діє з 31.03.2015 по 29.03.2018.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У частині 2 статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна також передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною другою статті 291 ГК України встановлено, зокрема, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містить частина друга статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічні положення зазначені у п. 9.7 договору, яким визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміни його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. зазначені дії оформляються відповідною угодою (договором), який є невід'ємною частиною цього договору.

Договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.4 договору).

Відповідно до п. 4.2.20 договору встановлено обов'язок орендаря після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу.

Акт приймання-передачі об'єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Істотне значення у даному випадку має зміст такого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди.

Судом встановлено, що 25.01.2018 Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією листом № 30/575 від 24.01.2018 Про припинення договору , було повідомлено Організацію ветеранів Святошинського району м. Києві про те, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 553 від 10.05.2016, термін дії якого закінчується 29.03.2018, продовжений не буде. Відповідно до наданої суду копії фіскального чеку, вказане повідомлення відправлене відповідачу 25.01.2018 рекомендованим листом через ПАТ Укрпошта за № 0311515220084.

Згідно з копією роздруківки з сервісу на офіційному сайті Укрпошти Пошук поштових повідомлень , вказана кореспонденція отримана адресатом 29.01.2018.

Також комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" долучено до матеріалів справи копію листа № 374 від 09.01.2018, адресованого відповідачу з повідомленням про закінчення договорів оренди по нежитлових приміщеннях, у т.ч. по договору № 553 від 10.05.2016 - 29.03.2018, дія якого продовжуватись не буде, та прохання після закінчення дії договору звільнити нежитлове приміщення та передати за актом прийому-передачі балансоутримувачу.

Відповіді відповідача на вказані повідомлення матеріали справи не містять.

Відповідач (орендар) факт отримання вказаних листів від орендодавця та балансоутримувача орендованого по договору № 533 від 10.05.2016 у відзиві на позов заперечує, зазначаючи про продовження терміну дії договірних відносин на той самий строк та на тих самих умовах, що були укладені сторонами.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з положеннями ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належних доказів на спростування викладених прокурором та позивачем обставин, факту надсилання та отримання орендарем листа Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації № 30/757 від 24.01.2018 відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача на неотримання в порядку п. 9.7 договору та частини другої статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна протягом місяця після закінчення терміну дії договору заперечень проти використання орендованого приміщення від орендодавця або балансоутримувача, не приймаються судом, оскільки не підтверджені належним засобами доказування та спростовуються матеріалами справи, наданими поясненнями сторін.

Таким чином, з огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, судом встановлено, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт надсилання на адресу орендаря та отримання останнім 29.01.2018 повідомлення орендодавця про відсутність намірів продовжувати договірні відносини за договором № 553 від 10.05.2016 після закінчення терміну дії договору, тобто станом на 29.03.2018 (дата закінчення терміну дії договору) і протягом місяця після цієї дати вже існувало заява однієї зі сторін (у даному випадку як орендодавця, так і балансоутримувача) про припинення договору, тому в силу закону договір оренди № 533 від 10.05.2016 припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який він був укладений.

Тверджування відповідача у відзиві на позовну заяву стосовно того, що на час пред'явлення позову та судового розгляду справи договірні відносини сторін не припинені і пролонговані, обов'язок щодо виселення з орендованих приміщень відсутній, є безпідставними і, в свою чергу, також свідчать про користування орендарем об'єктом оренди після закінчення строку дії договору та невиконання зобов'язання щодо звільнення орендованого майна та його повернення балансоутримувачу за актом приймання-передачі, як це було узгоджено сторонами в п. 4.2.20 договору.

Також суд зауважує, що відповідно до п. 9.7 договору, продовження договору або зміна його умов після закінчення строку його дії оформлюються відповідною угодою (договором).

Доказів укладення сторонами будь-яких змін, додаткових угод до договору щодо терміну дії договору та його пролонгації, висловлення намірів орендаря щодо продовження договору, суду не надано.

Положеннями статті 20 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії її соціального захисту , на які посилається відповідач, як на підставу отримання пільг та гарантій, не покладено на позивачів повноважень передачі відповідачу в оренду комунального майна на безоплатній основі або поза волею власника майна.

Проаналізувавши обставини справи та надавши правову оцінку взаємовідносинам сторін щодо врегулювання питання продовження користування наймачем майном за договором № 533 від 10.05.2016 після закінчення терміну його дії, суд дійшов висновку, що враховуючи встановлений факт припинення договору 29.03.2018 та відсутність законодавчо визначених підстав та згоди сторін для його продовження у встановленому порядку, підстави користування Організацією ветеранів Святошинського району м. Києва нежитловим приміщенням, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться по вул. Покотила, 9А, у м. Києві - відсутні.

Щодо посилань відповідача на необґрунтованість подання позову прокурором, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України Про прокуратуру однією з функцій прокуратури є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Положеннями частин 3 та 4 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Як зазначає Конституційний суд України у своєму рішенні від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (далі - Рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99), прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах, територіальних громад, відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина п'ята статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України Про столицю України - місто-герой Київ матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України Про місцеві державні адміністрації місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, прокурором зазначено, що згідно з розпорядженням Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06.02.2015 № 58 "Про передачу та закріплення житлового та нежитлового фонду", балансоутримувачем вказаного приміщення є комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва". За умовами п.п. 1.1, п.4.3 Статуту комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва , затвердженого розпорядженням КМДА від 06.01.2015 № 8 (далі - Статут), комунальне підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та віднесене до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації. Засновником і власником комунального підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Майно комунального підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві господарського відання. Тобто економічні інтереси держави полягають і в законному та ефективному використанні об'єктів, що є комунальною власністю - для задоволення суспільної потреби у функціонуванні місцевого самоврядування.

Таким чином, Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація та комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва в силу указаних вимог закону та делегованих їм повноважень зобов'язані діяти в інтересах всіх мешканців міста Києва та на захист інтересів територіальної громади, зокрема з метою захисту комунальної власності.

Крім того, як зазначає прокурор, законодавець надавши прокурору повноваження представництва насамперед визначив можливість органам прокуратури захищати державні інтереси, а тому порушення інтересів територіальної громади є безумовною підставою для вжиття заходів реагування в порядку ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", порушення прав Українського народу (територіальної громади), який є невід'ємною частиною держави, беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов'язку держави щодо забезпечення прав людини. Відтак, в силу норм ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" обов'язком прокурора є захист інтересів держави у тому числі територіальної громади.

При цьому прокурор вказує, що відповідно до п. 14.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду, та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету.

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" відповідно до п. 14.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, та п. 5.1.11 Статуту повинно проводити відповідну претензійно- позовну роботу. Проте, відповідних заходів ним не було вжито. Комунальне підприємство звернулося до прокуратури з листом від 15.08.2018 № 420 про вжиття відповідних заходів реагування, оскільки у підприємства відсутні грошові кошти для сплати судового збору.

Таким чином, Святошинській районній в місті Києві державній адміністрації Київською міською радою делеговано правомочності щодо управління зазначеним комунальним майном, а комунальному підприємству "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" ввірено функції балансоутримувача вказаного приміщення, однак заходів щодо усунення повернення комунального майна після закінчення договору оренди останні не вживали, з позовом до суду з приводу повернення нежитлового приміщення не зверталися, що свідчить про неналежне здійснення органом управління майном та підприємством-балансоутримувачем своїх повноважень щодо захисту державних інтересів.

При цьому нездійснення захисту державних інтересів у даному випадку виявляється в усвідомленій пасивній поведінці Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та комунального підприємства, які є уповноваженими суб'єктами по захисту інтересів держави та територіальної громади міста Києва в суді.

Таким чином, вказане свідчить про неналежне здійснення Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією та комунальним підприємством повноважень по захисту державних інтересів, що, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", є підставою для вжиття Київською місцевою прокуратурою № 8 заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

Використання відповідачем нежитлового приміщення, після закінчення терміну дії договору оренди порушує інтереси держави в особі Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації та комунального підприємства, які у даному випадку позбавлені можливості отримувати прибуток за користування зазначеним майном, ефективно та виключно в інтересах територіальної громади міста Києва розпоряджатись комунальним майном або передати цей об'єкт в оренду іншому користувачу.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Київською місцевою прокуратурою № 8, повідомлено Святошинську районну в м. Києві державну адміністрацію та комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва про намір звернутися до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом в інтересах держави.

Враховуючи викладене, суд вважає підставними та обґрунтованим здійснення представництва інтересів прокурором у даній справі, а відповідні доводи відповідача спростованими.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати організацію ветеранів Святошинського району м. Києва (03115, м. Київ, вул. Петрицького, 5/9, ідентифікаційний код 21602192) повернути нежитлове приміщення, розташоване по вул. В. Покотила, 9А, у м. Києві, площею 14,5 кв. м. на першому поверсі, шляхом його звільнення та передачі майна за актом приймання-передачі комунальному підприємству Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, ідентифікаційний код 39607507).

3. Стягнути з організації ветеранів Святошинського району м. Києва (03115, м. Київ, вул.Петрицького, 5/9, ідентифікаційний код 21602192) на користь прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9, ідентифікаційний код 02910019) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 14.01.2019.

Суддя О.Г. Удалова