Рішення

від 10.01.2019 по справі 903/808/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 січня 2019 р. Справа № 903/808/18

Суддя господарського суду Волинської області Дем'як В. М., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М. П. , розглянувши справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Волинь Авто» , м. Луцьк

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» , м.Луцьк

про стягнення 16 797,12 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство «Волинь Авто» звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» про стягнення 16797,12 грн., з них: 16199,47 грн. заборгованості, 323,37грн. - інфляційних нарахувань, 274,28 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов акту виконаних робіт №ЗА-0000959 від 30.03.2018р., а саме щодо оплати за виконану роботу.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.11.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.12.2018р. відкладено судове засідання на 10.01.2019р.

В судове засідання 10.01.2019р. представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, незважаючи на те, що сторони не з'явилися у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

12.03.2018 року між відповідачем - ТзОВ Вудленд Україна та позивачем - ПАТ «Волинь Авто» укладено наряд-замовлення за №ЗН-0000753 для ремонту автомобіля марки «Део Ланос» , державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.8-9).

Позивач свої зобов'язання виконав вчасно та в повному обсязі, відремонтувавши автомобіль марки «Део Ланос» , державний номерний знак НОМЕР_1, а відповідач прийняв роботу на загальну суму 16199,47 грн, що підтверджується підписаним актом виконаних робіт 30 березня 3018 року за №ЗА-0000959 (а.с.6-7).

Термін оплати за даним актом встановлено до 30.03.2018р. в загальному розмірі 16 199,47 грн.

ТзОВ ВУДЛЕНД УКРАЇНА у визначенні строки за актом не оплатило.

27.06.2018р. позивачем було направлено претензію на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість у строк до 11.07.2018р., однак остання залишена ТзОВ Вудленд Україна без реагування.

Проте, відповідач в заяві за вх.№01-55/13464/18 від 10.12.2018р. визнав заборгованість в сумі 16 199,47 грн.

Отже, за доводами позивача, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи (ремонт автомобіля), що стало підставою виникнення у відповідача заборгованості у розмірі 16 199,47 грн. за актом виконаних робіт №ЗА-0000959 від 30.03.2018р.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що за своєю природою між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договору підряду.

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу , передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст.і 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оскільки, факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами акту виконаних робіт №ЗА-0000959 від 30.03.2018р. в частині повної та своєчасної оплати за ремонт автомобіля марки «Део Ланос» , державний номерний знак НОМЕР_1 належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем визнано, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення заборгованості в розмірі 16 199,47 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних за період з 31.03.2018р. по 22.10.2018р. та інфляційних втрат за період з 01.04.2018р. по 30.09.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Оскільки, судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати за виконані роботи у визначений актом строк, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню.

Суд, перевіривши розрахунок, інфляційних втрат та 3% річних, який наданий позивачем, дійшов висновку про задоволення вимог останнього в цій частині в повному обсязі, з урахуванням визначеної судом належної до стягнення суми основного боргу, та строку оплати згідно вимог чинного законодавства України. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних за період з 31.03.2018р. по 22.10.2018р. - 274,28 грн. та інфляційних втрат за період з 01.04.2018р. по 30.09.2018 року - 323,37 грн.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129-130, 232- 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» (43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2/517, код ЄДРПОУ 36698963) на користь Приватного акціонерного товариства «Волинь Авто» (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, 145, код ЄДРПОУ 03120584) 16199, 47грн. - основного боргу, 323,37 грн. - інфляційних втрат, 274 ,28 грн. - 3% річних та судовий збір в розмірі 1762,00грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно -західного апеляційного господарського суду.

Повний текст

рішення складено 14.01.2019р.

Суддя В. М. Дем`як