Рішення

від 14.01.2019 по справі 910/14599/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.01.2019Справа № 910/14599/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14599/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСТЕН" (03151, м. Київ, вул. Глінки, 3-а, вул. Парково Сирецька, буд. 21, кв. 163; ідентифікаційний код 39399330)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракт Пром" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс № 256, ідентифікаційний код 39996697)

Про стягнення 146 868, 56 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСТЕН" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракт Пром" (далі - відповідач) про стягнення 146 868, 56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 03/08/2018 від 08.08.2018 на виконання будівельних робіт в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи № 910/14599/18 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.11.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 256.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 16.11.2018 була повернена до Господарського суду м. Києва 26.11.2018, оскільки відповідач за зареєстрованою адресою не знаходиться. Адреса електронної пошти відповідача позивачу та суду не відома.

Відповідно до частини 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2018 у справі № 910/14599/18 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У частині 8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 08.08.2018 між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, був укладений договір № 03/08/2018 (надалі за текстом - договір), відповідно до якого підрядник зобов'язався якісно та в строк за завданням замовника виконати роботи з улаштування стяжки підлоги машинним способом на об'єктах Ягідна та Набережна за адресою: м. Вишгород, а замовник передати наявну у нього технічну документацію стосовно об'єкту, прийняти завершені роботи та оплатити їх в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором.

Перелік робіт, що доручаються підряднику визначено в додатку № 1 до договору (п. 1.2. договору).

Обсяги робіт визначаються представниками замовника і підрядника за спільною згодою і затверджуються Актом виконаних робіт (п. - 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, договірна вартість робіт становить 136 950, 00 (сто тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят), 00 грн., в тому числі ПДВ 22 825, 60 грн.

Відповідно до п. 3.2. договору замовник здійснює на користь підрядника авансовий платіж у розмірі 50000, 00 грн протягом трьох банківських днів з дня підписання даного договору.

Подальші розрахунки здійснюються замовником за фактично виконані роботи, з урахуванням здійсненого авансового платежу, на підставі Актів приймання-передачі виконаних робіт, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати їх підписання замовником (п. 3.2.2. договору).

Відповідно до пункту 5.5. договору, факт виконання робіт в повному обсязі підтверджується кінцевим актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками обох сторін на повний обсяг ремонтних робіт.

На виконання замовлень відповідача, позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання та в обумовлені договором строки (п. 4.2, 4.3 договору) виконано роботи по улаштуванню стяжки підлоги машинним способом загальною вартістю з ПДВ 136950,00 грн, що підтверджується підписаним уповноваженими представниками сторін актом виконаних робіт (наданих послуг) № 50 від 05.09.2018.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач взятих на себе зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, в тому числі щодо оплати 50 000, 00 грн авансу, не виконав, доказів які б спростували доводи позивача, суду не надано.

Таким чином, прострочення замовника щодо оплати виконаних робіт встановлено судом з 13.09.2018.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 146 865, 56 грн заборгованості за договором, з яких 136 950, 00 грн - сума основного боргу за договором, 2 602, 05 грн - сума інфляційних втрат за вересень 2018 року, 562, 81 грн - 3 % річних за період прострочення з 12.09.2018 по 31.10.2018 та 6 753, 70 грн - пені за період прострочення з 12.09.2018 по 31.10.2018.

Договір № 03/08/2018 від 08.08.2018 на виконання будівельних робіт є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ст. 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Остаточно здача - приймання робіт за договором відбулося 05.09.2018 про що сторонами підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт. Під час прийняття виконаних підрядних робіт відповідач акту про виявлені недоліки не складав, про наявність недоліків та необхідність їх виправлення позивачу не повідомляв. Відповідно в силу положень ст. 854 ЦК України відповідач був зобов'язаний оплатити виконані роботи у строк до 12.09.2018 включно (протягом 5 - ти банківських днів), проте не оплатив.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності умовам договору не заявляв, про що свідчить підписаний уповноваженими представниками обох сторін акт виконаних робіт № 50 від 05.09.2018, та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 136 950, 00 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до п. 3.2.1, 3.2.2. договору настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 136 950, 00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6753, 70 грн пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України (за період з 12.19.2018 по 31.10.2018).

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. При цьому, згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулює договірні відносини між суб'єктами господарювання. Договір укладений між сторонами не містить положень щодо нарахування пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, сторонами письмово не було досягнуто домовленості щодо забезпечення зобов'язань по договору неустойкою, таким чином вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті виконаних робіт в розмірі 6 753, 70 грн не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції за вересень 2018 року нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку позивача, оскільки судом встановлено правильність такого розрахунку. А позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки позивачем невірно визначена дата початку прострочення відповідача. Так, враховуючи положення ст. 253 ЦК України, якою визначено що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати, з якою пов'язано його початок,що акт виконаних робіт був підписаний сторонами 05.09.2018, а також що за умовами договору замовник мав оплатити вартість виконаних робіт протягом 5 - ти банківських днів, останній був зобов'язаний оплатити роботи у строк до 12.09.2018 включно. Відповідно прострочення відповідача має місце з 13.09.2018, а не з 12.09.2018, як визначено позивачем.

За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, за період прострочення з 13.09.2018 по 31.10.2018 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 551, 55 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягають сума основного боргу у розмірі 136 950, 00 грн, інфляційні втрати за вересень 2018 року у розмірі 2 602, 05 грн та 3 % річних за період прострочення з 13.09.2018 по 31.10.2018 у розмірі 551, 55 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованість у встановленому судом розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСТЕН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракт Пром" про стягнення 146 868, 56 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракт Пром" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, офіс № 256, ідентифікаційний код 39996697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІСТЕН" (03151, м. Київ, вул. Глінки, 3-а, вул. Парково Сирецька, буд. 21, кв. 163; ідентифікаційний код 39399330) суму основного боргу у розмірі 136 950 (сто тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) грн 00 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 2 602 (дві тисячі шістсот дві) грн 05 коп., суму 3 % річних у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн 55 коп. та суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 101 (дві тисячі сто одну) грн 57 коп.

3. В задоволенні інших позовних вимог, щодо стягнення 6 753, 70 грн пені та 11, 26 грн 3 % річних - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14.01.2019.

Суддя Г. П. Бондаренко