Рішення

від 11.01.2019 по справі 910/13723/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 11.01.2019Справа № 910/13723/18 Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" (02232, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 75/2; ідентифікаційний код 34840889) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Рембудмонтаж" (03179, місто Київ, вулиця Командарма Уборевича, буд.8-А, офіс 125; ідентифікаційний код 40329324) про стягнення заборгованості в розмірі 90 942,44 грн, Без виклику представників учасників справи, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Рембудмонтаж" про стягнення заборгованості в розмірі 90 942,44 грн, яка складається з 59 000,00 грн – основного боргу, 18 181,70 грн – пені, 10 856,00 грн – інфляційних та 2 904,74 грн – 3% річних, що виникла внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за Договором про надання послуг № 1 від 15.08.2016. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про надання послуг №1 від 15.08.2016 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг екскаватора. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху та встановлений строк для усунення недоліків позовної заяви. 31.10.2018 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 910/13723/18, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначені  строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу. Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Нормами частини4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 05.11.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03179, місто Київ, вулиця Командарма Уборевича, буд.8-А, офіс 125. Проте, поштовий конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва було повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" від 08.12.2018. При цьому, як вбачається з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта", вказана поштова кореспонденція не була вручена одержувачу під час доставки. Згідно з пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами часини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з частиною 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою від 05.11.2018 про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. За приписами частини 4 та 5 статті 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 15.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм"  (підрядчик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК "Рембудмонтаж" (замовник) було укладено договір № 1 про надання послуг (далі – договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядних приймає на себе зобов'язання надавати послуги: Екскаватора Libher-900, ковш V-0,25 м. Згідно завданню замовника, у відповідності до будівельних норм та правил і здавати виконані роботи замовнику, котрий зобов'язується прийняти їх і своєчасно оплатити. (п.1.1. договору). Відповідно до пункту 3.1. договору, за виконання послуг по цьому договору замовник зобов'язується оплачувати: Екскаватор Libher-900 по ціні 312,50 грн та ПДВ-20% - 62,50 грн, разом 375 грн за відпрацьовану машино-годину, згідно довідки обліку робочого часу механізатора. Джерело фінансування виконуваних робіт є кошти замовника. Згідно з пунктами 3.2., 3.3. вказаного правочину, розрахунок за виконані послуги виконується замовником після підписання акту виконаних послуг. Замовник залишає за собою право на зменшення обсягів робіт у залежності від реального фінансування видатків. Всі розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника. За змістом пункту 4.1 договору послуги за цим договором виконуються у термін до 30.12.2016. Укладений договір набирає чинності від моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання договірних зобов'язань сторін: підписання акту приймання-здачі виконаних робіт та розрахунку за їх виконання. (пункт 8.1. договору). За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України). Згідно статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. З огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 1 від 15.08.2016 про надання послуг як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне. Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором  надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм статей 901-907 Цивільного кодексу України. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (стаття 901 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтями 525, 615 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються. На виконання умов договору №1 від 15.08.2016 про надання послуг, позивачем було надано послуги на загальну суму 241 875,00 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). При цьому, суд зазначає, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №6(1) на суму 42 750,00 грн з ПДВ та №7(1) на суму 37 875,00 грн з ПДВ з боку замовника не підписані. Проте, з огляду на те, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування факту отримання послуг екскаватора за вказаними актами, суд приймає до уваги зазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) в якості доказів надання позивачем відповідачу відповідних послуг. Відповідно до частини 1 статті  530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як вже зазначалось, пунктом 3.2. договору №1 від 15.08.2016 сторони погодили, що розрахунок за виконані послуги виконується замовником після підписання акту виконаних робіт. З огляду на вищенаведене, строк для виконання зобов'язань з оплати наданих позивачем послуг екскаватора на підставі договору №1 від 15.08.2016 про надання послуг настав. Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, відповідачем було оплачено послуги екскаватора частково на загальну суму 182    785,00 грн. З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача із претензією, проте вимоги позивача не виконані, заборгованість за договором №1 від 15.08.2016 про надання послуг в повному обсязі не погашена, у зв'язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду. Як вже зазначалось, відповідач своїм правом поданні відзиву суду не скористався. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання. Враховуючи те, що строк виконання обов'язку з оплати наданих позивачем послуг за договором №1 від 15.08.2016 настав, сума заборгованості відповідача, яка складає 59    000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача до відповідача про стягнення вказаної суми боргу, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню. Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. За змістом статті 549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до  пункту 6.1. договору №1 від 15.08.2016 про надання послуг сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання  стороною її зобов'язань за цим договором, відповідальна сторона зобов'язана відшкодувати протилежній стороні збитки, спричинені у результаті цього порушення. Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань зі своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт, вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими. Здійснивши власний перерахунок пені в межах періоду, визначеного позивачем, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є невірним з огляду на наступне. Згідно з приписами пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги, що позивачем під час розрахунку заявленого до стягнення розміру пені не враховано встановлені законодавством обмеження щодо шестимісячного строку нарахування вказаного штрафної санкції, здійснивши власний перерахунок, з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 20.08.2017 по 20.02.2018 в розмірі 8 200,19 грн. Отже, враховуючи зазначене вище, позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм"  в частині стягнення пені в розмірі 18    181,70 грн підлягають  частковому задоволенню на суму 8    200,19 грн. Крім того, стосовно заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 29.12.2016 по 20.08.2018 суд зазначає наступне. Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення грошових коштів, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню 10    504,23 грн інфляційних втрат  та 2 904,74 грн 3 % річних. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З системного аналізу вищевикладеного, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" підлягають частковому задоволенню. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236 – 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва ВИРІШИВ: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Рембудмонтаж" про стягнення заборгованості в розмірі 90 942,44 грн, яка складається з 59 000,00 грн – основного боргу, 18 181,70 грн – пені, 10 856,00 грн – інфляційних та 2 904,74 грн – 3 проценти річних – задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК "Рембудмонтаж" (03179, місто Київ, вулиця Командарма Уборевича, буд.8-А, офіс 125; ідентифікаційний код 40329324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аврора Терм" (02232, місто Київ, вулиця Закревського, будинок 75/2; ідентифікаційний код 34840889) 59 000,00 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч гривень 00 копійок) основного боргу, 8 200,19 грн (вісім тисяч двісті гривень 19 копійок) пені, 10 504,23 грн (дев'ять тисяч п'ятсот чотири гривні 23 копійки) інфляційних втрат, 2 904,74 грн (дві тисячі дев'ятсот чотири гривні 74 копійки) 3 проценти річних та судовий збір у розмірі 1 561,79 (одна тисяча п'ятсот шістдесят одна гривня 79 копійок). 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. 4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. СУДДЯ                                                                                        В. В. ДЖАРТИ